Сайт районної газети "Вісті Хорольщини"

Професійні свята

У четверту неділю вересня своє професійне свято відзначили хорольські машинобудівники


У числі державних професійних свят цей день займає особливе місце. Машинобудування, як базова галузь економіки, серцевина індустрії і промисловості країни, концентрує в собі головний науково-виробничий та інженерний потенціал, який є водночас основою і рушійною силою технічного прогресу.
Для багатьох із працівників Хорольського механічного заводу вибір професії машинобудівника став сімейною традицією. І успіх підприємства сьогодні - це сумлінна праця і практичний досвід кількох поколінь працівників, помножений на сучасні технології та високі стандарти.
Історію заводу творили і продовжують творити люди - працівники підприємства робітничих та інженерно-технічних професій та їх трудові династії. Високий професіоналізм, багаторічний досвід і славні робітничі традиції були і залишаються гордістю підприємства. Завдяки цьому Хорольський механічний завод успішно освоює ринкові механізми, розширяє і вдосконалює асортимент виробництва, модернізує і оновлює технологічну базу. Одним з найважливіших здобутків підприємства є збереження кадрового потенціалу, забезпечення спадкоємності поколінь, поповнення колективу підприємства талановитою молоддю, здатною продукувати інноваційні підходи та креативні технічні рішення.
Показники діяльності підприємства у 2018 році досить оптимістичні.
Товарний випуск продукції у діючих цінах за вісім місяців 2018 року склав 197 381 тис. грн. і порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс на 16,5%.
Експорт продукції за вісім місяців 2018 року склав 56 630 тис. грн. і порівняно з минулим роком зріс на 72%.
Доля експорту у товарному випуску продукції у 2018 році складає 29%, у аналогічному періоді минулого року було 19%.
У 2018 році підприємством придбано основних засобів на суму 8043 тис. грн., з них введено в експлуатацію основних засобів на суму 2 437 тис. грн.
ПрАТ "Хорольський механічний завод” й надалі націлений на динамічний поступальний розвиток за рахунок підвищення кваліфікаційного рівня працівників, інноваційного розвитку технології та впровадження принципів бережливого виробництва, удосконалення конструкції виробів.
Рівноправним партнером серед підприємств галузі є і підприємство ПрАТ "Хорольський механічний завод” на чолі з головою правління, Заслуженим машинобудівником України, депутатом Полтавської обласної ради М.І.Міщенком.
Урочисте зібрання хорольських машино-будівників, що проходило в актовій залі Хорольського агропромколеджу, відвідали голова районної ради В.А.Мартюк, виконувач обов'язків голови РДА С.Г.Абрамов, міський голова С.М.Волошин та заступники міського голови В.О.Місніченко та Я.Ю.Карманська. Всі вони щиро привітали працівників Хорольського механічного заводу з професійним святом, висловили слова щирої подяки на їх адресу за самовіддану працю, за особистий вклад у розвиток вітчизняного машинобудування, за підняття престижу робітничої професії. Віра Анатоліївна та Сергій Гаврилович вручили Подяку райдерж-адміністрації та районної ради голові правління підприємства М.І. Міщенку, а Сергій Гаврилович передав щирі вітання хорольським машино-будівникам від депутата обласної ради Ф.А.Мухтарова. Керівники району подякували Михайлу Івановичу за активну депутатську діяльність, разом з М.І.Міщенком вручили Грамоти та Подяки обласної ради, рай-держадміністрації та районної ради кращим працівникам підприємства, яких вони удостоєні з нагоди професійного свята. За доброю традицією на святковому заході були вручені трудові відзнаки з присвоєнням Почесного звання "Ветеран заводу”.
На урочистому зібранні було зачитане привітання українським машино-будівникам від Прем'єр-міністра України В.Б.Гройсмана та від Ліги машинобудівників та роботодавців України "Укрмашбуд”, яке присутні зустріли бурхливими оплесками.
З радістю та веселими посмішками всі присутні зустріли школярів Хорольської спеціалізованої школи №1, які прийшли привітати працівників Хорольського механічного заводу.
Хорольці гордяться своїм підприємством, яке є флагманом індустрії в регіоні. Приємно, що і в цьому році своє професійне свято колектив зустрічає плідними здобутками. Збережено кадровий потенціал, робочі місця, підприємство забезпечує стабільні надходження до бюджету.
Розумна кадрова політика забезпечила підприємство висококваліфікованими спеціалістами, а постійна робота над оновленням асортименту продукції та пошук нових ринків збуту зробили продукцію підприємства конкурентно-спроможною на ринку, сьогодні її якість відповідає кращим аналогам зарубіжного виробництва. Залишається лише побажати, щоб і надалі ще багато років поспіль Хорольський механічний завод працював стабільно, розвивався і витримував конкуренцію серед підприємств машинобудівної галузі.


Зі святом, Вас, хоробрі люди мужньої професії


Хлопчик щодуху біг додому. Він ніс батькам дуже важливу звістку про прийняте ним рішення. Маленький чоловік вирішив, що коли виросте - стане пожежником. Сьогодні його клас був на екскурсії. Вчителька водила хлопчика і його однокласників у пожежну частину. Від отих блискучих червоних машин у хлопців перехоплювало подих і тремтіло серце. А мужнього виду дяді у красивих формах в дитячій уяві перетворювалися у напівбогів. "Тату, тату, я буду пожежником, коли виросту", волало хлоп`я на всю кімнату…
Але за кілька років думка у школярика змінилася. Якось він став свідком справжньої пожежі. Горів будинок. Тріск палаючих крокв був схожим на постріли, злі язики полум`я облизували стіни і з жахливим стогоном рвалися до неба. Хлопчик притиснувся до батькових колін і завмер від жаху. Лише прошепотів: "Тату, а можна я не буду пожежником. Тут так страшно…" Це випадок із реального життя. Його розповіли гості Хорольського сектору служби надзвичайних ситуацій. У День рятівника до мужніх людей завітали голова районної ради В.А. Мартюк, в.о. голови РДА С.Г. Абрамов, міський голова С.М. Волошин, директор ТОВ "Оріон Молоко" О.М. Тарасенко, заступник директора ПрАТ "Хорольський механічний завод" М.М. Мельник, настоятель Сято-Успенського храму протоієрей Володимир Лега, крім добрих слів і щирих побажань гості принесли працівникам державної служби надзвичайних ситуацій сучасний комп`ютер, потужний принтер, інші цінні подарунки.
Керівники району В.А. Мартюк і С.Г. Абрамов нагородили кращих працівників почесними відзнаками.


17 вересня 2018 року в Україні відзначається День рятівника


Це професійне свято встановлене 12 вересня 2008 року указом Президента України на підтримку ініціативи громадськості та державної служби з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Щороку вмілими та професійними діями рятувальників визволяються з біди тисячі людей, рятується найцінніше, що є у нас, - життя. Безмежна вдячність людей - це найвища оцінка нашої благородної праці. Успішно ліквідовані пожежі, наслідки аварій та стихійних лих, попередження різного роду надзвичайних ситуацій, забезпечення безпечної життєдіяльності населення - найкраще підтвердження вагомого внеску рятувальників у розвиток та зміцнення Української держави.
У цей святковий день хочеться згадати наших ветеранів та пенсіонерів Кудрика Івана Панасовича, Мартьяна Сергія Григоровича, Шевчугу Миколу Олександровича, Старченко Володимира Анатолійовича, Гнатка Юрія Володимировича, Кирія Олександра Івановича, Левченка Станіслава Борисовича, Солодкого Леоніда Григоровича, Кражана Олександра Івановича, Лоєнка Григорія Григоровича, Пилипенка Павла Івановича, що внесли свій вагомий вклад у створення та становлення пожежної частини м. Хорол, які і зараз допомагають порадою, передають свій багатий життєвий і професійний досвід. За це їм наша щира подяка.
Сьогодні 22 працівники підрозділу заступають на чергування, щоб захистити населення від загрози надзвичайних ситуацій ми наполегливо працюємо над тим, щоб це були кращі з найкращих - висококласні професіонали, чудово оснащені й готові в усеозброєнні зустріти будь-яку небезпеку: пожежу, повінь, нещасний випадок на дорозі, на воді… Незважаючи на скрутні часи для нашої держави, керівництво району, органів місцевого самоврядування, небайдужі керівники підприємств та громадяни допомагають підрозділу знаходитись в постійній боєготовності.
Хочеться відзначити кращих працівників ДПРЧ-20 м. Хорол, це начальника караулу старшого лейтенанта служби цивільного захисту Рябенка Сергія Анатолійовича, старшого водія сержанта служби цивільного захисту Бондаренка Вадима Васильовича, водія старшого сержанта служби цивільного захисту Максименка Сергія Миколайовича, командирів відділення старших прапорщиків цивільного захисту Холошу Євгена Миколайовича та Корнієнка Сергія Юрійовича, пожежних-рятувальників сержанта служби цивільного захисту Назарка Юрія Василевича, Пономаренка Сергія Миколайовича як професіоналів своєї справи, мужніх та дисциплінованих працівників.

Шановні рятівники, дорогі колеги та ветерани служби!
Вітаємо Вас із професійним святом - Днем рятівника.
Ви обрали одну з найскладніших професій, покликану боротися із найнебезпечнішими факторами, що можуть призвести до загибелі та травмування населення. Щомиті, не вагаючись, Ви готові прийти на допомогу людям, рятуючи їхнє життя та майно. Це свято сильних і відважних людей. За готовність у будь-яку хвилину прийти на допомогу, героїзм і відвагу Ви здобули повагу і шану наших земляків.
Бажаємо усім, хто присвятив своє життя професії рятівника, життєвої енергії, незборимої волі й стійкості духу, витримки і мужності у справі служіння державі та народу України. Нехай мир,злагода та достаток завжди панують у Ваших оселях, а Ваша праця сторицею повертається Вам здоров'ям, щастям та добром. Господь Бог хай оберігає вас від усіх негараздів і у ваших серцях хай завжди горить вогонь Віри, Надії та Любові!
Начальник Хорольського РС ГУ ДСНС України у Полтавській області В.В. Гриневич
Начальник ДПРЧ-20 м. Хорол ГУ ДСНС України у Полтавській області А.Г. Носенко


Професійне свято кооператорів


Професійне свято - Міжнародний день кооперації - зібрав у актовій залі Хорольської райспоживспілки працівників і ветеранів кооперативного руху Хорольщини. Кілька десятків років тому потреби жителів села задовольняли працівники райспоживспілки. "Зараз ми працюємо у складних умовах високої конкуренції, - наголосив у святковій доповіді голова правління РСС В.С. Шишка. - Незважаючи на те, що у райцентрі і селах району майже щомісяця відкриваються нові магазини і ларьки, споживча кооперація Хорольщини не просто виживає, а ефективно працює". Володимир Семенович подякував своїм колегам за самовіддану працю. На святі в кооператорів побували голова райради В.А. Мартюк, в. о. голови РДА С.Г. Абрамов, міський голова С.М. Волошин.
Керівники району і міста високо оцінили працю спілчан, висловили на їхню адресу сердечні вітання та вручили почесні відзнаки.


3 червня - День працівників водного господарства


У першу неділю червня від-значається День працівників водного господарства, започаткований Указом Президента України у 2003 році.
Хорольське МУВГ є структурним підрозділом Полтавського обласного управління водних ресурсів. До складу управління входить: Багачанська, Гребінківська, Лубенська та Миргородська експлуатаційні дільниці.
Колектив управління оперативно, на високому професійному рівні вирішує всі проблеми, пов'язані з ремонтом водогосподарських споруд, експлуатацією меліоративних систем, охороною та відтворенням водних ресурсів.
В колективі високо цінують досвід ветеранів праці і спеціалістів, які нині складають штат управління та працювали раніше, і в даний час знаходяться на заслуженому відпочинку. Серед них : Тарасенко Вадим Васильович, Білохвіст Святослав Ілліч, Штомпель Віктор Миколайович, Співак Анатолій Іванович, Заїка Катерина Миколаївна, Вовк Галина Петрівна, Бабанський Сергій Микитович, Кавалер Ольга Іванівна, Гриневич Світлана Анатоліївна, Троць Алла Анатоліївна, Орловський Юрій Вікторович, Тарасенко Світлана Іванівна, Колісник Володимир Миколайович, Білохвіст Галина Василівна, Кавалер Наталія Олексіївна, Гречка Валентина Анатоліївна, Лапенко Марія Павлівна, Литвинов Сергій Георгійович, Манюненко Олександр Павлович, Кропивний Іван Іванович.
Своєю наполегливою працею Ви на високому професійному рівні реалізуєте державну політику в сфері охорони та раціонального використання і відтворення водних ресурсів країни, розвитку меліорації земель та захисту населених пунктів від шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків.
Хай Ваша праця сприяє тому, щоб ріки були чистими і повноводними, водні ресурси використовувались з максимальною ефективністю.
Бажаю Вам щастя, міцного здоров'я, добробуту, злагоди у Ваших родинах, професійних здобутків та нових трудових звершень!

Адміністрація та профспілковий комітет Хорольського
міжрайонного управління водного господарства


З повагою до життєвої і професійної долі


У п'ятдесятих роках, у непростий час післявоєнної розбудови родина педагогів Федьківа Петра Ілліча та Марії Іванівни, переїхала із Івано-Франківської області на Хорольщину. Відтоді й розпочали перегортати сторінки свого професійного й особистого життя, учительської діяльності у Попівській та Бовбасівській школах. Сьогодні родину Федьків з великою повагою згадують чимало односельців та жителів міста та району, адже, свого часу саме вони дали їм путівку у життя.
Петра Ілліча Федьківа добре знають і поважають не тільки жителі Попівки, а й ближчих сіл, зокрема, Новоаврамівки. У 1974 році його вперше обрали головою Новоаврамівської сільської ради. Відтоді ще чимало років турбот, теплоту свого серця він віддав і присвятив розбудові села, рідній громаді, опікувався роботою дитячого садочка, школи, медицини, переймався проблемами жителів сільської ради. У переддень професійного свята, Дня місцевого самоврядування, він святкує вісімдесят перший рік свого життя, і так життєрадісно, яскраво та незабутньо говорить про свої двадцять два роки роботи у великій і дружній родині місцевого самоврядування, коли працював на посаді Новоаврамівського сільського голови.
Напередодні відзначення Дня працівників органів місцевого самоврядування, з нагоди такого приємного особистого свята, до Петра Ілліча, ветерана місцевого самоврядування, з квітами та подарунками завітали гості, голови Хорольської райдержадміністрації Лариса Звірко, районної ради - Віра Мартюк, депутат Полтавської обласної ради Фахраддін Мухтаров та голова президії ради районної Організації ветеранів України у Хорольському районі Дмитро Кражан. Вони привітали ветерана місцевого самоврядування зі святом, подякували за роки наполегливої праці на благо громади та їх мешканців. Побажали добра, миру, міцного здоров`я. Петро Федьків був щиро схвильований увагою керівників району до людей, які свого часу працювали заради розбудови рідного краю, не забувають історію та людей, які піднімали район і соціальну сферу із післявоєнних руїн. Він багато років передплачує районну газету "Вісті Хорольщини", а тому, користуючись нагодою попрохав на сторінках видання, подякувати керівникам району Ларисі Звірко та Вірі Мартюк, депутату обласної ради Фахраддіну Мухтарову за роботу щодо підтримки соціальної сфери району, турботу про громади та їх жителів.


Ветерани в строю


Ці люди віддали місцевому самоврядуванню свої життя. Десятки років вони організовували умови для успішного розвитку сільського господарства на Хорольщині, дбали про залучення у район державних інвестицій, повністю віддавалися творчій роботі. У вітальному слові до цих людей голова районної ради В.А. Мартюк назвала їх "легендами нашого краю". Нам легко буде представити їх шановним читачам районки. Їхнє життя на виду, а імена - на слуху.
В переддень професійного свята у кабінеті голови райради зібралися керівники району різних часів. Колишній перший секретар райкому партії, депутат районної і обласної ради багатьох скликань і просто по-людськи мудрий чоловік Іван Іванович Полтавець. Завжди сповнена світлої життєдайної енергії, колишня голова райвиконкому, перша в області жінка - голова Валентина Юріївна Горюн. Принциповий, думаючий, рішучий Григорій Петрович Шевель. Свого часу він був головою районної ради. У нелегкий період розвалу колишнього Радянського Союзу керував районом Степан Іванович Керквуд. На період роботи головою районної ради Олександра Михайловича Хрипка теж вистачило історичних переломів. Треба було приймати виважені, продумані рішення, щоб забезпечити розвиток усіх галузей економіки району.
Із керівниками територіальної громади району на запрошення В.А. Мартюк прибули і заступники керівників різних років В.О. Гапула, Ю.О. Лисенко, Т.П. Качаненко, колишній секретар райвиконкому, а нині голова районної ветеранської організації Д.А. Кражан. Разом із головою районної ради гостей вітали голова районної державної адміністрації Л.М.Звірко, депутат Полтавської обласної ради Ф.А.Мухтаров.
Сивочолі ветерани і їхні молодші колеги згадували часи, коли місцеве самоврядування тільки започатковувалося, говорили про співпрацю різних політичних сил і про те, що взаєморозуміння - запорука успішного розвитку територіальної громади. Приклад єднання людей із різними поглядами у вирішенні значимих завдань навів депутат Полтавської обласної ради Ф.А. Мухтаров. Він розповів про випадок у Царичанському районі. Колись там виявили масове захоронення солдатів Великої Вітчизняної війни серед яких був і 19-річний азербайджанець - Герой Радянського Союзу. До роботи по увіковіченню пам`яті героїв долучилися усі депутати. І дуже скоро на місці поховання став величний обеліск. На його граніті сяяли імена усіх 800 полеглих звитяжців.
Приклад об`єднання людей для вирішення значимих проблем, на думку Ф.А. Мухтарова, показовий.
Ці міркування підтримав І.І. Полтавець. Він подякував Вірі Анатоліївні за ініціативу зустрічі керівників району різних років, привітав присутніх зі святом самоврядування і побажав попутного вітру у вітрила оновлення життя громади.
Можливість виступити отримав кожен із гостей святкового прийому. Линули спогади, звучали вірші, йшов обмін думками. В черговий раз ветерани підтвердили, що вони залишаються у строю і готові своїм досвідом підтримувати владу.


Депутат Верховної Ради Костянтин ІщеЙкін привітав працівників соціальної сфери району з професійним святом


5 листопада в Україні відзначають День працівників соціальної сфери. З нагоди свята депутат Верховної Ради Костянтин Іщейкін передав вітальне слово спеціалістам галузі Хорольського району, зазначивши: "Реабілітація, патронат, правова допомога, робота з категоріями людей, у яких особливі потреби - це все ви робите від душі й великих небайдужих сердець". Під час урочистих заходів у районному будинку культури, подяками народного депутата було відзначено кращих працівників соціальної сфери, а саме: Волошина Олександра Михайловича, соціального робітника з комплексного обслуговування відділення адресної натуральної грошової допомоги Хорольського територіального центру соціального обслуговування; Папку Платона Борисовича, інструктора з трудової адаптації відділення денного перебування Хорольського територіального центру соціального обслуговування; Антоненко Віту Олексіївну, соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома Хорольського центру соціального обслуговування.
Нині підтримка соціальних закладів надзвичайно актуальна, особливо у районах області, де коштів на утримання подібних установ катастрофічно не вистачає. Костянтин Іщейкін одним із своїх пріоритетних напрямків роботи вважає допомогу подібних закладів, адже це, в першу чергу, поміч найбільш вразливим категоріям населення: людям похилого віку, інвалідам, малозабезпеченим та багатодітним сім'ям тощо. Територіальний центр соціального обслуговування населення потребував допомоги у придбанні перукарського обладнання, тому цього року силами депутата залучено 46 тисяч гривень на облаштування необхідного місця та закупівлі інструментів для надання перукарських послуг соціально вразливим категоріям населення.

Прес-служба народного депутата


Із вдячністю за нелегку працю


У п'ятницю, 3 листопада, у актовому залі районного будинку культури відбулася свято-ушанування працівників соціальної сфери району. Перед його початком відбувся святковий фуршет, який організований за кошти депутата Полтавської обласної ради Фахраддіна Мухтарова.
Із побажаннями щирості і милосердя, професіоналізму, з низьким укліном за доброту, терпіння, щирість, любов до людей звернулися до присутніх працівників соціальної сфери голови Хорольської райдержадміністрації Лариса Звірко, районної ради - Віра Мартюк, депутат Полтавської обласної ради Фахраддін Мухтаров. Побажали великого життєвого оптимізму, здійснення надій та мрій, натхнення у благородній справі: турботі про людей соціально незахищених категорій. Вони ж виконали приємну і почесну місію відзначили кращих працівників соціальної сфери. Так, за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у реалізацію державної політики в області, активну громадську позицію та з нагоди Дня працівника соціальної сфери відзначені Почесною Грамотою обласної ради: Лопітько Вікторія Віталіївна - начальник управління соціального захисту населення райдержадміністрації; Грамотою обласної ради - Коряк Ганна Андріївна - соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) райдержадміністрації, депутат Трубайцівської сільської ради; Почесною Грамотою обласної державної адміністрації нагороджені: Дубик Марина Петрівна - завідувач відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та Потерайло Вікторія В'ячеславівна - начальник відділу грошових виплат і компенсацій управління соціального захисту населення райдержадміністрації; Почесними грамотами Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації - Василенко Валентина Миколаївна - пекар Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку, Гризодуб Валентина Анатоліївна - завідувач відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), Остапенко Валентина Олексіївна - організатор культурно-дозвіллєвої діяльності громадян похилого віку та інвалідів Хорольського будинку-інтернату, Пономаренко Юлія Іванівна - головний державний соціальний інспектор управління соцзахисту населення, Соха Таїсія Дмитрівна - соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), Чижов Віктор Анатолійович - старший інспектор з кадрів територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) райдержадміністрації, Яциченко Людмила Іванівна - головний бухгалтер Хорольського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів.
За вагомий особистий внесок у розвиток сфери соціального захисту населення Хорольського району та з нагоди професійного свята - Дня працівника соціальної сфери Подяки голови районної державної адміністрації оголошено: Соболю Леоніду Миколайовичу - головному лікарю лікувального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Хорольського району; Тритяку Григорію Володимировичу - Петракіївському сільському голові; Турчанінову Сергію Савичу - Ялосовецькому сільському голові. Почесними Грамотами Хорольської райдержадміністрації, районної та міської рад, Вишняківської сільської ради відзначено ряд працівників соціальної сфери міста та району.
Ніщо так не звеличує, та надихає до теплоти душі та серця, як щира українська пісня. Й упродовж свята приємні миттєвості, чарівності та неповторності пісенного виконання працівникам соціальної сфери дарували талановиті неперевершені колективи та виконавці: ансамбль "Берегиня" Хорольського територіального центру, Олександр Рідкобород, Микола Кириленко, Оля Бондаренко, Ігор Мілевський, чоловічий ансамбль "Трубайцівські парубки", танцювальні колективи Хорольської музичної школи та Покровськобагачанського СБК та інші.


Виконують Важливу місію у суспільстві


Існує думка, що райсоцзабез було створено ще в 20-х роках минулого століття.
Вже 23 вересня 1943 року, майже відразу після визволення Хорольщини від німецьких військ, було відновлено роботу Відділу Хорольського районного соціального забезпечення. Цей відділ займався: працевлаштуванням та навчанням інвалідів вітчизняної війни та праці, призначенням пенсій, призначенням різних допомог, в тому числі багатодітним сім'ям та одиноким матерям та ін.
За період із 1943 по 2017 рік установа реорганізувалась, переіменовувалась і сама структура відділу зазнала відповідних змін.
До 1957 року існував Покрово-Багачанський район. Після його ліквідації, у 1957 році, частина сіл колишнього Покрово-Багачанського району стала на обслуговування до Хорольського райсоцзабезу, частину працівників Покровобагачанського райсоцзабезу було переведено до Хорольського райсоцзабезу.
У 1992 році було створено відділ соціального забезпечення Хорольської райдержадміністрації.
У 2001 році відділ соціального забезпечення райдержадміністрації та відділ субсидій райдержадміністрації, який було створено у 1995 році, були об'єднані в управління праці та соціального захисту населення Хорольської райдержадміністрації.
У березні 2016 року управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації перейменовано в управління соціального захисту населення райдержадміністрації.
Під керівництвом завідувачів Хорольського районного соціального забезпечення Редьки М.Ф., Гапуленка Г.А., Наріжнього В.М., Сендерова Г.М., Одинця Г.Я., Негруба І.Я., Микитєнюба М., Кукуленка А.К., Крачкова В.М., Лиманця М.І., начальників Лунцової Н.А., Носенка Г.Д. працювали десятки хорольців, які були професіоналами своєї справи і опікувались всіма соціально вразливими категоріями населення, яке проживало і проживає на території нашого району.
Сьогодні Управління соціального захисту населення - сучасна державна установа, яка реалізує державну політику, націлену на підтримку малозабезпечених верств населення шляхом призначення державних соціальних допомог, субсидій, компенсацій, надання системи пільг, передбачених чинним законодавством.
В управлінні перебуває на обліку: 14077 сімей, які використовують природний газ та тверде паливо і звернулися за призначенням субсидії на житлово-комунальні послуги, що складає 96,5 відсотки до загальної кількості домогосподарств району;
-3900 осіб, які отримують державні соціальні допомоги;
-325 внутрішньо переміщених осіб, з них 88 - отримувачі різних видів соціальних допомог, що складає 27,1 % до загальної кількості зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб;
-12132 пільговиків, що становить 35,3 % до загальної кількості жителів району, з них мають статус ветеранів війни 1466 особи, в т. ч. 295 учасників бойових дій із числа учасників антитерористичної операції, 1 член сім'ї загиблого в зоні АТО, ветеранів праці - 3305, "дітей війни" - 3395, постраждалих від аварії на ЧАЕС - 953, 180 багатодітних сімей.
За 10 місяців 2017 року управлінням соціального захисту населення 123181,4 тис. грн. субвенції з усіх рівнів бюджетів спрямовано на соціальні виплати, зокрема, на виплату державних соціальних допомог, відшкодування витрат підприємствам-надавачам послуг за надані пільги, субсидії та інше, з них субвенції із районного бюджету, бюджетів міської, сільських рад та об'єднаних територіальних громад на суму 704,7 тис. грн. Це на 48,7 млн. грн. більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Зокрема управлінням соціального захисту населення станом на 01.11.2017 року проведено:
відшкодування підприємствам-надавачам послуг за надані житлово-комунальні послуги для 10 050 пільговиків на суму 5555,2 тис. грн.;
- виплату щорічної одноразової допомоги до 5 травня 1541 особі на суму 1 775 тис. грн.;
- виплату компенсації на тверде паливо 140 пільговикам та 116 на скраплений газ в сумі 186 тис. грн.;
- проведено професійну адаптацію чотирьох учасників АТО в Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців на суму 11,9 тис. грн.;
- проведено виплату соціальних стипендій 38 студентам навчального закладу Хорольського району (Хорольському агропромисловому коледжу Полтавської ПДАА) на загальну суму 308,0 тис. грн.;
- відшкодування на безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів по 200 особах на суму 57,8 тис. грн. та першочергове безоплатне зубопротезування 47 осіб на суму 37,9 тис. грн.;
- відшкодовано витрати на поховання 11 учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни на суму 24,2 тис. грн.;
- компенсацію вартість за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність яких перевищує 50 км) 630 квитків на суму 46 тис. грн.;
- відшкодування ПФ ПАТ "Укртелеком" за надані послуги зв'язку близько 420 пільговим категоріям громадян на суму 92,5 тис. грн.;
- відшкодування компенсаційних витрат на перевезення окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування в сумі 86,7 тис.грн;
- оздоровлення в санаторно-курортних закладах 66 осіб, а саме: 6 осіб з інвалідністю внаслідок війни, 1 учасника війни, 20 учасників ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, 26 осіб з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства, 10 учасників бойових дій, в т.ч.9 учасників АТО, 1 дитину з інвалідністю, інвалідність якої пов'язана з ЧАЕС, дві путівки було надано супроводжуючим особам, які супроводжували осіб з інвалідністю 1 групи, на загальну суму 294,9 тис. грн.;
- виплату грошової компенсації замість санаторно-курортного лікування за звітний період 2017 року виплачена 26 осіб з інвалідністю внаслідок війни на суму 11,2 тис. грн., 19 осіб з інвалідністю на суму 5,4 тис. грн.;
- виплату одноразової матеріальної допомоги 14 особам з інвалідністю та малозабезпеченим особам на загальну суму 9,0 тис. грн.;
- відшкодування витрат за пільгове перевезення залізничним транспортом 430 пільговиків на суму 26,0 тис. грн.;
- відшкодування витрат додаткової пільги (крім передбаченої законодавством пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами) підприємствам-надавачам послуг у розмірі 50-відсоткової знижки за житлово-комунальні послуги члену сім'ї загиблого учасника антитерористичної операції в сумі 2,5 тис. грн.;
- відшкодування вартості самостійно придбаного житла членам сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 32,2 тис. грн. з районного та обласного бюджетів.
В переддень свята хочеться подякувати за тісну співпрацю та розуміння голові районної державної адміністрації Звірко Л.М., голові районної ради Мартюк В.А., депутатам районної ради, міському, сільським головам та головам об'єднаних територіальних громад, директору територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бойко Л.О.

Вікторія ЛОПІТЬКО, начальник управління соціального захисту населення РДА


Колектив невеликий, але дружний і працьовитий


Ось і завітала до нас золотиста осінь. А значить пора підводити підсумок роботи за рік. А значить пора готуватися до відзначення професійного свята - Дня працівників соціальної сфери. Якщо рік пройшов, насичений здобутками в праці, то і святкувати приємно. До цієї галузі різні структури відносяться, але найважливішою вважається праця тих, хто покликаний турбуватися про життя та здоров'я людей похилого віку та інвалідів . Це працівники будинків-інтернатів. До обслуговування підопічних залучені працівники різних підрозділів - це і адмінперсонал, медицина, працівники їдальні, пральні, допоміжне господарство, господарський відділ.
Працівники бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером Яциченко Л.І. забезпечують безперебійне постачання продуктів харчування, одягу, м'якого інвентарю, взуття, необхідних матеріалів для ремонту, виплату зарплати та інше. Адже від того, як вчасно пройдуть оплати всіх матеріалів, залежить і робота інтернату, і ставлення до колективу постачальників.
За якісне калорійне харчування відповідає колектив їдальні під керівництвом шеф-кухаря Шарандак С.А.
Колектив невеликий, але дружний і працьовитий. Стараються догодити всім підопічним. Меню постійно вдосконалюється, змінюється відповідно по сезону. А займається цим дієтсестра Сопільняк А.В.
Лікуванням пенсіонерів та інвалідів інтернату займається колектив медичних сестер під керівництвом лікаря Дядюренко Т.Я. Лікують не лише ліками, а і словом добрим. А що іще потрібно одинокій бабусі! Інколи для неї спілкування допомагає краще від таблеток.
Щоб підопічні завжди ходили охайні турбується колектив бані під керівництвом Солохи В.В. Ці жіночки все встигають: і роботу свою виконати, і порядок біля бані та на клумбах навести. А ось Гордієнко Н.І. встигає і підопічних покупати, і пісню для них заспівати. Адже вона учасниця художньої самодіяльності установи. У народі кажуть, що пісня нам будувати і жити допомагає. І це справді так. На підсобному господарстві працювати важко. Це розуміє завідувач господарством Зуб В.А. Колектив у нього і працьовитий, і талановитий. Уміють і співати, і настрій всім іншим гумористичними сценками підняти. Адже без їхнього гумору не обходиться жодне свято в установі, яке організовують учасники художньої самодіяльності закладу.
Ні одна сім'я, ні одне господарство не обійдеться без чоловічих рук. Є в нашому закладі і господарський підрозділ. Керує ним завгосп Костенко В.В.
Та найбільші слова подяки хочеться в переддень свята адресувати незвичайним жінкам нашого колективу. Це молодші медичні медсестри-санітарки палатні. Опікується ними сестра-господиня Степаненко С.А. Саме на плечі цих тендітних жіночок лягає найбільший тягар роботи із обслуговування пенсіонерів та інвалідів. Той, кому довелося доглядати за ліжкохворими рідними, зрозуміє, що це надзвичайно важка праця, коли на двох чергових санітарочок лягає обов'язок із догляду за корпусом. Лежачих хворих доводиться і годувати, і перестилати. А крім цього ще і біля корпусу порядок навести, і поточні ремонти робити також своїми руками.
А взагалі то, якщо працює колектив дружно, то і робота в руках спориться. Та й порядок завжди і усьому буде, коли керує установою людина, яка і сама вміє працювати, і інших до цього спонукає. Це відноситься до нашого директора Грінченка П.І.
Напередодні професійного свята хочеться побажати невеликому, але дружньому колективу Хорольського будинку-інтернату щасливого плавання по мінливому морю життя. І щоб про Вас з повагою згадували не лише в свято, а і протягом року. Побільше Вам приємних слів подяки та достойної зарплати.

Валентина Остапенко,
організатор культурно-дозвіллєвої діяльності


Урочисті збори на спиртзаводі


12 жовтня напередодні свята, присвяченого Дню працівників харчової та переробної промисловості України, у актовій залі підприємства Вишняківського спиртового заводу державного підприємства "Укрспирт" відбулися урочисті святкові збори. Із вітальною промовою до своїх колег виступили директор підприємства Касіч Ігор Петрович та заступник і голова первинної профспілкової організації працівників, депутат районної ради Лещенко Юрій Володимирович.
- Спиртова галузь в Україні продовжує процвітати. Наш завод, якому вже минуло 240 років, теж на рівні кращих, - говорить Ігор Касіч. - За останні роки наше підприємство має певні позитивні зміни. Об'єми продук-ції зростають. Кількість працівників не скорочується, а це теж показник.
Підприємства агропромислового комплексу - це "локомотиви" економіки України. Левова доля надходжень до державного бюджету, якраз приходить від потужних виробництв АПК, і спиртові заводи у цьому не пасуть задніх. Враховуючи показники виробничих днів у 2017 році, Вишняківський спиртовий завод виготовив продукції на суму більше 42 млн. грн. А якщо взяти до уваги вартість акцизу та ПДВ, то сума надходження до державного бюджету у чотири рази більша. Нам є чим пишатися.
Між іншим, прикро визнавати, що нині, вже другий місяць, як Вишняківський спиртзавод тимчасово призупинив свою виробничу діяльність. Але наразі всі 109 працівників заводу забезпечені роботою. Мені, як керівнику, приємно відзначати працелюбність колег, які попри зупинку виробництва, добросовісно підтримують відмінний стан і чистоту території заводу, цехів та обладнання. Я всім вам щиро вдячний за відповідальність і згуртованість, надійність і витримку.
Серед присутніх, на свято були запрошені: голова районної ради Віра Мартюк, в.о. голови райдержадміністрації Сергій Абрамов, Вишняківський сільський голова Андрій Фесенко, начальник Хорольського відділення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області Наталія Семиженко.
Гості привітали із прийдешнім професійним святом колектив Вишняківського спиртзаводу. Віра Анатоліївна та Сергій Гаврилович від імені виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу подякували робітникам заводу за старанний труд, побажали більше виробничих буднів, достойної оплати праці, мирного неба і благополуччя. Сумлінним працівникам підприємства вручили грамоти: Т.О. Лисенко, І.І. Романенку, В.В. Кращенку, В.І. Гловацькому, А.М. Стеценку, О.В. Монарху, О.І. Подгайному, В.М. Носачу, С.П. Калініченко, М.В. Колодяжній, С.Г. Кравцю. Також районні керівники відзначили, що напередодні, у Полтаві, до Дня працівників харчової та переробної промисловості України, відзначили кращих трударів Вишняківського спиртзаводу ДП "Укрспирт", а саме: начальника транспортно-сировинного відділу Гречку Миколу Олександровича - нагородили Почесною грамотою Полтавської обласної ради, та голову профспілки, заступника керівника підприємства Лещенка Юрія Володимировича - нагородили Почесною грамотою ЦК профспілок АПК України. Департаментом АПР Полтавської облдержадміністрації нагороджено Почесною грамотою інженера з автоматизованої системи керування виробництвом Яковлєва Павла Вікторовича.
Після урочистого вручення грамот, Сергій Абрамов особливо подякував тим людям, які допомогли районній владі у вирішенні деяких питань, і додав:
- До директора підприємства Ігоря Касіча, я звернувся стосовно надання допомоги у встановленні білбордів, які потрібно було перенести із Великої Багачки на територію Хорольського району. Це пов’язано із будівництвом дороги на трасі Київ-Харків-Довжанський. Ігор Петрович пішов нам назустріч і організував своїх працівників, які виконали роботи із встановлення цих рекламних щитів. За це ми, районна влада, щиро вдячні всім вам за співпрацю.
Залученим працівникам вручили подяки: А.О. Одинцю, В.Є. Карпенку, Р.М. Алєксєєву, М.Ю. Шандибі, М.О. Пальгуй, С.С. Пузику, С.В. Семенюті, О.В. Ткаченку.
Із вітальним словом також виступили Наталія Василівна Семиженко та Андрій Анатолійович Фесенко. Побажали колективу Вишняківського спиртового заводу ДП "Укрспирт" міцного здоров'я, вірних друзів, взаєморозуміння, плідної співпраці і підтримки влади.


НЕСТРИМНЕ БАЖАННЯМ ПЕРЕМОГТИ ВЕЛО ДО СПОРТИВНИХ УСПІХІВ


Традиції фізичного та психофізичного загартування молодих українців шанувалися ще за часів козацтва. Фізичне виховання було одним з основних видів щоденної діяльності людей: у підготовці до праці, при виконанні оборонних функцій та ін. Проте надбання нашого народу у фізичному вихованні не втрачають свого значення і сьогодні. Сильні духом і тілом спортсмени викладаються на повну заради перемоги, визнання і уславлення свого рідного краю.

Спортивна гра з м'ячем, яка зареєстрована в міжнародній спортивній класифікації за назвою "гандбол" (ручний м'яч), зародилася в Данії ще у 1890-х роках. Поступово ця гра стала поширюватися і в інших країнах Європи. На вітчизняному спортивному просторі гандбол вперше з'явився 108 років тому. А на теренах Хорольщини гра у ручний м'яч набула популярності на початку 1960-х років за часів одного з орга-нізаторів і капітана жіночої команди з гандболу РАДЧЕНКО Ольги Василівни.
Струнка, тендітна, русява красуня Оля ще змалку проявляла неабияку прихильність до спорту. Навчалася у Штомпелівській середній школі. Саме тут почали зароджуватися її організаторські здібності. Юна активістка брала участь у художній самодіяльності школи: на святкових заходах розказувала вірші, ставили із однокласниками різні сценки, співала пісні. А на уроках фізичної культури завжди була швидшою, витривалішою, спритнішою і сильнішою серед своїх однолітків.
Із 7 класу спортсменка Оля Тютюнник (дівоче прізвище) розпочала виступати на районних змаганнях із легкої атлетики, де зарекомендувала свою фізичну підготовку на найкращому рівні, займаючи лише призові місця. Через рік вона продовжила навчання у Хорольській середній школі №1 і, звичайно, її лідерська позиція у класі була незмінною.
- Я в усьому була першою і вела клас за собою, а вони мені довіряли, поважали і слухалися, тому і були дисциплінованими, - пригадує Ольга Василівна. - У той час, коли у місті починалося будівництво Будинку культури навпроти першої школи, школярів теж залучали прибирати, замітати, виносити сміття. Та одного дня, до нас прийшли зі спортшколи і сказали, що треба організувати гандбольну команду і підготуватися до районних змагань. Тоді я перша вигукнула, що хочу бути в цій команді. І за мною пішли мої подруги, з якими у школі ми грали у волейбол і баскетбол, а тренував нас Анатолій Іванович Трофіменко.
Я була капітаном гандбольної команди. На спільних тренуваннях дівчата грали із командою хлопців. Звісно, вони були дещо сильніші, але ми не відставали. Йшли, майже, на одному рівні, із відривом лише у кілька очок.
Дуже вдячна тренерам нашої команди Степанову Олександру Павловичу та Антоненку Анатолію Івановичу. Вони доклали чимало зусиль задля розвитку фізичної культури і спорту на Хорольщині. Вкладали всю душу, допомагали морально і матеріально. Завдяки їхній наполегливості і професіоналізму, підтримці і вірі у нас - ми досягали тих неймовірних висот у спорті. Згодом наша команда почала вигравати на районних змаганнях, тому зональна першість області завжди проходила у Хоролі. Це було справжнє свято у районі, на стадіоні було дуже багато вболівальників. Дехто навіть крадькома втікав із роботи, щоб підтримати нашу команду.
А коли на обласних змаганнях у Полтаві, ми обіграли сильну, на той час, команду полтавчан, нас запримітили регіональні спортивні керівники. Мені та ще трьом спортсменам, як кращим гравцям, запропонували навчатися у Полтавському кооперативному технікумі (без вступних екзаменів) і грати за полтавську гандбольну команду. Звісно, що ми погодилися. Я пішла вчитися на техніка-механіка із харчової промисловості. Навчання вправно поєднувала із тренуваннями та грою за команду області. Все вдавалося якнайкраще. Перемога за перемогою супроводжували нас, майже, на кожних змаганнях, - розповідає жінка. - Як капітан команди, у вільний час обшивала командну форму і для дівчат, і для хлопців. Нам видавали майки, які тоді коштували по 10 копійок. Докупляли ще стрічки, і так створювалася оригінальна уніформа. На змаганнях представники інших команд запитували, де ми її замовляли? Але вони були здивовані тим, що всю цю унікальну красу я творила власними руками. Переможцям пасувало бути кращими абсолютно в усьому!
Згодом команда Ольги Василівни вийшла на всеукраїнський рівень. У 1968 році у місті Горохів на Волині, вони стали бронзовими призерами IV спартакіади України. Привезли кубок, медалі і славнозвісність, адже стали відомими на всю країну. Проте вдома команду зустрічали скромніше, як кажуть, без помпезності.
- Прикро, звичайно, що спортсменів тоді не цінували належним чином, - говорить Радченко О.В. - Ми ж навіть на змагання переважно їздили за власний рахунок, бо жили спортом і прагнули до перемоги. Ентузіазм і нестримне бажання грати мав кожен гравець.
Підкупи у грі існували і на той час. Був такий випадок, коли ми грали у Хотині, найстарішому місті Чернівецької області, нашій команді пропонували "злити гру", тобто програти за солідну грошову винагороду. Ми відмовилися, бо грали на перемогу - справа честі, відповідальності і чистої совісті. То була дуже запекла боротьба. Хоч як нас не засуджували у тій грі, але із рівним рахунком на останніх хвилинах матчу, я таки закинула вирішальний м'яч у ворота суперника, коли його вже ніхто й не очікував. Так і провчили підступних супротивників. Гандбол, як і баскетбол, волейбол чи футбол - вид спорту, де чітко представлена команда гра. В ігрових видах спорту вона має бути скоординованою. Тоді і буде результат", - переконана Ольга Радченко.
Жіноча гандбольна команда від самого початку була злагодженою і дружньою як на ігровому майданчику, так і за його межами. Серед гравців збірної команди області були: Тютюнник Ольга (капітан), Гавриленко Поліна, Чирва Ніна, Бова Віра (воротар), Тесленко Людмила, Борщ Галина, Лігованова Лідія, Охріменко Людмила, Бєлєвченко Галина, Дротенко Тетяна (воротар), Тітенко Валентина, Подать Валентина, Бровко Любов. Дівчата були із Хоролу, Гребінки і Лубен.
Після чергової перемоги полтавської команди, поважні представники із харківського регіону запропонували тренерам Степанову О.П., Антоненку А.І. та гравцям Тютюнник Ользі і Гавриленко Поліні навчатися на факультеті фізичного виховання і спорту у Харкові. Але так, певно, розпорядилася доля, що поїхали туди лише Олександр Павлович і Поліна. Юну дівчину Олю - тато побоявся відпускати так далеко від дому. Анатолій Іванович теж залишився - через брак коштів у родині. Тому, на малій батьківщині разом вони продовжили популяризувати гандбол.
Повернувшись до рідного Хоролу, спортивна діяльність молодої спортсменки, активістки і просто красуні Ольги продовжувала набирала обертів. Окрім гандболу, вона вправно займалася мотокросом, фігурним водінням на мотоциклі і автомобілі. І на цих змаганнях їй не було рівних. Чим би не займалася - досягала перемог!
- Головне - це бажання, - стверджує жінка, - треба завжди наполегливо боротися, лише тоді можна чогось досягти. Мені, наприклад, іноді доводилося втікати з дому на тренування. Бувало візьму свої спортивні кеди, перекину через паркан, виходжу спокійно, щоб вдома ніхто нічого не запримітив, бо роботи повно: треба і прибирати, і полоти. А я за взуття, і гайда на тренування братовим мотоциклом або пішки аж у центр міста, бо жили ми на вулиці Залізничній. Отака нестримна тяга до спорту була в мене!
Заняття фізичною культурою і спортом молода жінка вдало суміщала із роботою. Працювала на Хорольському плодоконсервному заводі стерилізатором на пульті управління. Через 12 років перейшла на молококонсервний завод начальником охорони, маючи у підпорядкуванні 40 працівників, і в основному це були чоловіки. Така собі, сталева жінка із сильним характером. А ще Ольга Василівна організувала чудовий хор серед колег-охоронців, яким тішилися навіть їхні керівники. Так і виступали артисти-аматори на святах у різних селах району.
У 1970 році Ольга Василівна вийшла заміж за красивого і статного чоловіка Миколу Івановича Радченка, який тоді працював начальником карного розшуку у Хорольському райвідділі міліції. Через рік у пари народилася донька Наталя, а наступного року з'явилася ще одна донечка Люба, а в 1978 році поповнилася родина ще й синочком, якого назвали Андрієм. Діти швидко виросли, порозліталися із отчого дому. Працюють у Києві, мають власні родини. А бабуся Оля тішиться своїми онуками і онучками. Найстаршому - Кирилу - 19 років, навчається у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Артем вчиться у 7 класі київської спецшколи із поглибленим вивченням іноземних мов. Таня зараз на другому курсі здобуває вищу освіту у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, майбутній юрист. А найменша - Олечка, якій всього 4 роки, відвідує дитячий садочок. Коли приїздять онучата до бабусі, то вона вже їх гостить від душі, кому що більше до вподоби: і борщ, і вареники, і шарлотка з молоком, і пироги з варенням, і різні смаколики. Старається бабуся, щоб все було на столі.
Ветеран спорту Радченко О.В. радіє, що нащадки спорту не забувають про здобутки тих спортсменів, які зараз перебувають на заслуженому відпочинку. Щорічно запрошують і вшановують ветеранів спорту Хорольщини на святкові заходи до Дня фізичної культури і спорту в Україні. Каже, що кожна така зустріч - це повернення у ті тріумфальні часи молодості, коли перемога і слава були найвищими здобутками і визнанням.
- Щиро вдячна спортивному наставнику, надійному товаришу, шанованій людині, заслуженому працівнику фізичної культури і спорту України Олександру Павловичу Степанову. Саме його завзята позиція у спортивному житті Хоролу і Полтавщини, відіграла важливу роль у прославлянні нашого рідного краю на всю державу. Він є прикладом для майбутніх поколінь. Шкода, що сучасна спортивна сфера у Хоролі ще мало розвинена і не така популярна, - зауважує ветеран спорту. - Грою у ручний м'яч у нашому місті нині ніхто взагалі не займається. Він зник. Молодь якась пасивна і не проявляє себе, хіба що у деяких видах спорту. Та й нема де тренуватися - приміщен-ня спортшколи і те забрали. Мені, яка півжиття свого провела на спортивній арені і досягла високих результатів, прикро, зі щемом на серці, зараз за всім цим спостерігати. Але я впевнена, що спортивна першість нашого міста відродиться у сучасному поколінні сильних і відважних.


Жінка, яка все життя присвятила споживчій кооперації


Мої теплі слова привітань я адресую голові правління Новоаврамівського споживчого товариства Лідії Степанівні Романовій, яка ось уже 51 рік, точніше з шістнадцяти років, працює в системі споживчої кооперації. З молодих років облюбувала вона для себе майбутню професію. Успішно закінчила школу, потім Львівський торгово-економічний інститут. Здобуті в стінах вишу фундаментальні знання та професійна компетенція відіграли ключові роль в подальшому житті Лідії Степанівни. Після закінчення інституту працювала в Олександрійській райспоживспілці Донецької області, а в грудні 1977 року переведена в Новоаврамівське споживче товариство, де з травня 1992 року і по даний час працює на посаді голови правління. За час своєї роботи показала себе знаючим і здібним керівником, проявила високу працьовитість, принциповість та ділові якості, уміє добре орієнтуватися в реаліях сьогодення. Романова Лідія Степанівна була і є відповідальним працівником, людиною, яка в основу своєї діяльності кладе справедливість, сумлінну працю й вірність кооперативним ідеям. Вона сповідує одвічні цінності - людяність, порядність, доброту, довіру і чесність.
Життєве кредо Лідії Степанівни - завжди іти вперед, не зупинятися на досягнутому. Колеги її цінують за наполегливість у досягненні мети, розсудливість і принциповість. Вона щедро ділиться секретами життєвого успіху, уміє тверезо і розумно ризикувати, не втрачає віри в добро й людяність, сподівається на краще, не опускає руки за жодних обставин і випробувань, які посилає їй доля. Вона любить свою родину і справу, якою займається, вкладає в усе це всю душу.
І сьогодні, в нелегкі часи для кооперативного руху, ця тендітна, доброзичлива і сильна духом жінка зберегла надбання споживчої кооперації в своєму селі. Лідія Степанівна небайдужа до чужих проблем, не боїться труднощів, любить життя та людей. У неї є чому повчитися молоді, Вона - надійний наставник, мудрий порадник для нас, працівників райспоживспілки.
Романова Лідія Степанівна має безліч нагород різного рівня, але головною її нагородою є повага і шана від її земляків, колег по роботі, друзів і всіх, хто знає цю чудову і щиру жінку: працьовиту, відповідальну вдома й на роботі.
Нехай Вам, Лідіє Степанівно, завжди здоровиться, терпіння Вам, сімейного затишку і гармонії в душі. Ви - "золота зернинка" споживчої кооперації Хорольщини і взірець для майбутніх поколінь людей, які продовжують працювати в системі споживчої кооперації.

Голова правління Хорольської райспоживспілки
Володимир Шишка


ПРОФЕСІЙНЕ СВЯТО ВІДЗНАЧИЛИ ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ


У п'ятницю, 23 червня, у районному будинку культури з нагоди свого професійного свята зібралися працівники та ветерани державної служби району. Завітали розділити святкові миті з працівниками виконавчої влади району керівники підприємств, установ, організацій, представники депутатського корпусу району.
Працюючи у різних структурних підрозділах державної виконавчої влади, працівники сфери державного управління забезпечують належну роботу установ та надання послуг населенню. Нині славні традиції ветеранів державної служби продовжує молоде покоління висококваліфікованих фахівців, які перейняли професіоналізм і досвід своїх старших колег.
Відкриваючи урочистості з нагоди Дня працівників державної служби, до присутніх із вітальними словами, побажаннями звернулася голова Хорольської райдержадміністрації Лариса Звірко, від імені місцевого самоврядування і особисто голови Хорольської районної ради Віри Мартюк, її заступник Роман Гловацький, який зачитав вітальну адресу. Відбулася церемонія нагородження. За багаторічну сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району, плідну співпрацю з органами місцевого самоврядування та з нагоди Дня державної служби Почесною грамотою Полтавської обласної ради було відзначено Любов Парнюк, начальника відділу планування, аналізу та виконання бюджету фінансового управління райдержадміністрації.
Голова райдержадміністрації Лариса Звірко та заступник голови районної ради Роман Гловацький з нагоди Дня державної виконавчої служби району вручили Почесні грамоти ряду державних службовців.
Урочистості з нагоди свята продовжились ще однією приємною подією. На сцену районного будинку культури запросили провідного спеціаліста відділу контролю за обігом засобів захисту рослин управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області Василя Багна, який саме цього дня святкував свій День народження. Йому вручили квіти. Дарували найщирішими побажання.
Урочистості з нагоди Дня державної служби продовжились святковим концертом.


"ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ МЕДИЦИНИ - СПРАВА КОЖНОГО"


Здоров'я у нашому житті - це ще далеко не все, але все інше без нього немає ніякого значення", - саме цими словами головного лікаря Хорольської центральної районної лікарні, Михайла Васильовича Винограда, і хотілося б розпочати з ним розмову. Адже саме вони, лікарі, обравши для себе таку поважну і найвідповідальну професію цілителів духу та тіла, приймають на себе першу хвилю болю кожного пацієнта. І саме від них, їхнього досвіду, професійності, залежить подальше здоров'я, а то й, нерідко, життя кожного, хто звертається за допомогою.
Сьогодні медицина Хорольського району, як наголошує головний лікар М.В. Виноград, - це велика і злагоджена структура надання медичної допомоги первинного та вторинного рівня, яка працює цілодобово і цілорічно. Адміністрація і колектив лікарні тісно співпрацюють із третинним рівнем надання медичних послуг - діагностикою та лікуванням вузькопрофільних спеціалістів обласного рівня. Адже це є невід'ємною складовою роботи лікарів та медичного закладу. Бо їх завдання полягає не тільки в тому, щоб якісно надати послуги, але й спрямувати максимум зусиль для відновлення здоров'я і працездатності кожного пацієнта.
Доступність, своєчасність, висококваліфікованість лікарів та медичного персоналу - це три основи, на яких ґрунтується і працює районний медичний заклад. Хорольська центральна районна лікарня та Центр медико-санітарної допомоги наразі забезпеченні медичними препаратами, транспортом для своєчасного надання послуг. Районна лікарня одна із небагатьох в області, у якій немає вакантних місць лікарів. Упродовж останніх років її колектив значно омолодився: у закладі поряд з досвідченими працюють молоді лікарі, проходять практику лікарі-інтерни. Загалом колектив нараховує 360 медичних працівників, із яких 60 - це лікарі. "Кадровому питанню приділятися велика і постійна увага. Багато вдалося зробити, але ми не повинні обмежуватися вже досягненим рівнем кадрового забезпечення, - говорить головний лікар ЦРЛ Михайло Виноград. - Маємо працювати на перспективу, перейматися тим, хто буде працювати через два, три, п'ять, десять років.
На даний час мені, як головному лікарю, разом з колективом вдалося значною мірою покращити загалом роботу районної лікарні. І це стало можливим завдяки співпраці, небайдужості та великої підтримки районної влади, керівників агроформувань, фермерських господарств, приватних підприємців.
Життя і робота не стоїть на місці. Триває робота щодо покращення відділень стосовно їх медичної матеріальної бази, ремонту приміщень. Й, у даному разі, з нагоди нашого професійного свята, від імені всіх медпрацівників слова вдячності за розуміння, сприяння та підтримку повинні прозвучати: депутатам Верховної Ради України Костянтину Іщейкіну, обласної ради - Михайлу Міщенку і Фахраддіну Мухтарову, головам Хорольської райдержадміністрації Ларисі Звірко, районної ради Вірі Мартюк, депутатському корпусу районної ради та сільських рад району. Керівникам агроформувань, які внесли значний вклад й продовжують нас підтримувати: заслуженим працівникам сільського господарства України СТОВ "Мусіївське" Михайлу Стеценку, СВК "Перемога" Анатолію Пасюті, ДП "ДГ ім. 9 Січня" Андрію Пасюті, а також - директору СТОВ "Ковалі" Надії Барило та іншим. Акумулюються кошти для проведення ремонтів пологового та приймального відділень, встановлення ліфта для реанімаційного відділення, придбання медичного обладнання, інше. Приємно, що, розуміючи потреби лікарні та їх працівників, районна влада продовжує роботу щодо подальшого забезпечення лікарів житлом. Ми маємо підтримку від обласної влади, зокрема, Департаменту охорони здоров'я. Хорольська районна лікарня, як одна з кращих, увійшла до одного із госпітальних округів оновленої системи централізованого надання медичних послуг населенню Полтавської області. І цей факт є вагомим приводом говорити про велику результативність нашої спільної роботи".
Головний лікар ЦРЛ М.В. Виноград поділився ще одним із позитивних моментів підтримки, спільної роботи влади і медицини. Майже два роки тому до бюджету районної лікарні була додана нова позиція фінансування. Це - капітальні видатки. За цей час, два роки, депутати Хорольської районної ради надали райлікарні значну фінансову підтримку у сумі майже чотирьох мільйонів гривень. Реальні кошти, які були використані на ремонт хірургічного відділення, придбання необхідного обладнання для реанімаційного, пологового, терапевтичного відділень. Для поліклінічного відділення придбано й нині надаються послуги населенню району із сучасного ультразвукового обстеження. У цьому році вирішено питання санітарного транспорту для хворих, які потребують додаткового обстеження чи лікування на третинному, обласному рівні.
Наразі широко обговорюється тема проведення медичної реформи. Тож, у переддень професійного свята, Михайло Васильович висловив власну думку як людини, як лікаря щодо цієї украй актуальної теми для кожного медика. Відтак, М.В. Виноград переконаний в одному, - лікарня повинна бути сучасним, потужним та ефективним лікарняним закладом. Для цього потрібно працювати всім разом, покращувати його роботу, як сфері людського фактору, так і технічного забезпечення. І в цій роботі не повинно бути не причетних людей чи керівників різних форм власності. Хорольська лікарня сьогодні, завдяки уже проведеній роботі, включена до одного із госпітальних округів й займає чільне місце у структурі надання якісних та своєчасних медичних послуг області. Це вдалося завдяки підтримки як районної, так і обласної влади. До того ж, щоб не бути голослівним, Михайло Васильович озвучив ті значні напрацювання, які сьогодні має районний лікувальний заклад. І першочергово - це сучасне реанімаційне відділення, міжрайонне пологове відділення, достатня матеріальна база для проведення сучасної профілактики та діагностики захворювань, лабораторної служби, багато іншого. Щодо колективу, - сформований професійний склад лікарів та кваліфікованого медичного персоналу різних напрямків, який здатен забезпечити своєчасне і високопро-фесійне надання медичних послуг у межах повноважень рівня вторинної медицини.
У переддень професійного свята, головний лікар Хорольської ЦРЛ Михайло Виноград висловив слова щирої вдячності кожному працівнику лікарні, первинної медицини за їх нелегку щоденну працю. Адже всі вони разом, у тісній співпраці, взаєморозумінні забезпечують надання медичних послуг населенню.


Сімейна медицина сьогодні набуває все більшої популярності


Сімейна медицина… Схоже, поєднання цих слів сьогодні набуває все більшої популярності. Кажуть, за такою медициною майбутнє. Адже нині сімейна медицина розвивається у всьому світі.
В умовах реформування медичної галузі первинна ланка має свої завдання і потреби.
Раніше політика держави полягала в тому, щоб робити централізацію. І будувалися великі поліклініки, де концентрувалися і лікарі первинної ланки, і вузькі спеціалісти. А світовий досвід показує, що, навпаки, треба робити децентралізацію, треба створювати заклади охорони здоров'я первинної ланки ближче до людей, щоб вони могли швидше дістатися до амбулаторії і щоб лікар, отримуючи виклик, міг швидше потрапити до свого пацієнта. Сьогодні в державі існує політика розвитку первинної медичної допомоги, що передбачає наближення центрів сімейної медицини до житлових масивів. Хорольщина, порівняно з іншими, завжди була лідером впровадження сімейної медицини. Перший сімейний лікар з'явився у - 2002 році. На сьогодні, рівень охоплення сімейною медициною складає 100%.
На виконання завдань і доручень Президента України щодо модернізації медичної галузі у частині створення інституту сімейного лікаря в районі ефективно працює та розвивається мережа закладів сімейної медицини. На даний час в населених пунктах району діє 44 заклади загальної практики сімейної медицини, з них - 13 амбулаторій сімейної медицини та 31 фельдшерсько-акушерський пункт. Дільниці загальної практики сімейної медицини обслуговують 27 лікарів та 150 фахівців середнього медичного персоналу. У процентному відношенні забезпеченість кадрами має позитив і складає 92,7%. Протягом останніх років кадровому питанню приділялася особлива увага. Однак кадрова проблема є і потребує вирішення. Відрадно, бо дбають більшість сільських голів про те, щоб рівень життя у селах був не гірший, ніж у містах. Для цього будують водопроводи, ремонтують дороги, освітлення відновлюють, реконструюють лікарні, ФАПи. Та важливу роль у розбудові району відіграють кадри. Щоб долучати молодих фахівців до роботи в селах, треба, щоб було житло, а його запропонувати можуть не скрізь. Тож, аби заманити фахівців на село, потрібно покращувати умови їхньої праці. У минулому році було прийнято на роботу молодого спеціаліста - лікаря загальної практики сімейної медицини в Андріївську АЗПСМ та забезпечено житлом. У цьому році завдяки фінансуванню із місцевого бюджету амбулаторія матиме санітарного автомобіля. Не даремно у народі побутує така приказка: "Де добре дбають - там і мають". Нині проводяться капітальні ремонти ФАПів у селах Штомпелівка та Козубівка. У минулому році зроблено ще ряд заходів, для покращення надання медичних послуг.
Майже всі заклади забезпечені санітарним транспортом. У 2016 році за виділені кошти з районного бюджету лікувальним закладом "Центр ПМСД" придбано легковий автомобіль. Всього у минулому році обслуговувало населення 14 медичних автомобілів, в сільській місцевості - 8, по місту - 6. Проводилися і ремонти технічних засобів.
Фахівець загальної практики вмить повинен допомогти своєму пацієнту, вчасно виявити хворобу і володіти знаннями як мінімум семи спеціалізацій: кардіолога, невропатолога, лора, хірурга, дерматолога, офтальмолога, педіатра. - Такий лікар обслуговує населення від народження і до смерті. Знає в сім'ї і дітей, і дорослих. Він знає історію хвороби всієї родини, хто чим хворів. В Україні про таких лікарів заговорили недавно, коли стартували пілотні проекти стосовно сімейної медицини. У перший рік пацієнти зможуть міняти сімейного лікаря стільки разів, скільки вважатимуть за необхідне. Територіальну прив'язку хочуть скасувати. Вибір сімейного лікаря не буде обмежуватися місцем проживання. Сімейний лікар повинен бути територіально доступний і досконало знати всі проблеми сім'ї. Під час прийому фахівець повинен мати змогу взяти елементарні аналізи і провести мінімальні обстеження. Таким чином він зможе вирішити до 80% проблем, з якими до нього звертаються пацієнти. В ідеалі кожний застрахований пацієнт може обрати собі певного сімейного лікаря. Якщо пацієнт не вибрав, то він автоматично приписується до практикуючого лікаря в своїй місцевості. За кожного пацієнта сімейний лікар повинен отримувати певну ставку. За цю ставку пацієнт може скористуватись фіксованим пакетом медичних послуг.
А, щоб надавати якісні медичні послуги, амбулаторії загальної практики сімейної медицини потрібно створювати так, як це передбачено у наказі Міністерства охорони здоров'я. Тобто такий медичний заклад має бути окремою юридичною особою, повинен мати свою печатку, штатний розпис, головного лікаря, який би вирішував усі проблеми, які виникатимуть у процесі роботи. Амбулаторія повинна мати свою лабораторію, денний стаціонар, свої апарати УЗД, електрокардіограму, реєстратуру, старшу медсестру, маніпуляційний кабінет, свій автомобіль - усе своє! Хворі нікуди не повинні додатково їздити, усе має робитися на місці. А на необхідне оснащення потрібно значні кошти. Тож на Хорольщині удосконалення сімейної медицини здійснюється спільними зусиллями за підтримки органів обласної влади, районної ради, райдержадміністрації, органів місцевого самоврядування та міськвиконкому. Представники органів місцевого самоврядування забезпечують умови та виступають гарантами надання ПМСД населенню. Можна назвати ще ряд цифр і фактів зробленого, та проблем, котрі потрібно вирішувати, але не хотілося переобтяжувати ними читачів. Сподіваємося, що вони переконаються, відвідавши медичні заклади, що є зміни великі на краще. А взагалі добре було б, щоб ніхто не хворів.
За розрахунками, державі економічно вигідніше попередити захворювання, ніж лікувати хвороби та їх наслідки, виплачувати кошти за втрату працездатності, втрачати людські життя. Нині профілактичними оглядами щорічно охоплюється 18050 осіб із числа певних контингентів осіб, медичне обслуговування яких передбачено на первинному рівні надання медичної допомоги. Вперше було виявлені певні захворювання. Виконувалися ряд заходів із запобігання туберкульозу. У 2016 році забезпечено безоплатний та пільговий відпуск лікарських засобів, згідно рецептів лікарів, за кошти місцевого бюджету через комунальну аптечну мережу на суму 176, 0 тис. грн. Для надання невідкладної допомоги в умовах ФАПів та амбулаторій медикаментів та медичного обладнання на суму 551,1 тис. грн. Всього у 2016 році придбано 269 одиниць медичного обладнання на 480, 4 тис. грн.
Значно покращить функціонування системи охорони здоров'я району впровадження персоніфікованого обліку населення району шляхом створення електронного реєстру пацієнтів. Питання оснащення медичних підрозділів лікувального закладу комп'ютерною технікою поступово вирішується з допомогою усіх гілок влади.
"Яким би шляхом не пішло реформування медичної галузі, це не повинно болісно позначитись на звичайних жителях Хорольщини, незважаючи на те, чи проживають вони в селі, чи у Хоролі для цього і працюємо раціонально, ефективно, цілеспрямовано усі разом і керівники району, і депутати різних рівнів, сільські голови, керівники сільгоспформувань. Тож хотілося подякувати усім, хто причетний до розвитку і підтримки Лікувального закладу "Центру ПМСД" та побажати міцного здоров'я та плідної, наполегливої праці, натхнення та вагомих здобутків.
Глибоко вдячний своїм колегам - медикам за сумлінну працю, витримку і вміння дарувати людям радість життя! Родинного вам тепла, достатку, любові та сімейного благополуччя!", - відзначив на завершення розмови головний лікар "Центру ПСМД" Л.М.Соболь.


4 червня - День працівників водного господарства


День працівників водного господарства започаткований Указом Президента України в 2003 р., відзначається у першу неділю червня. Цим фактом на державному рівні визнано значний внесок колективів водогосподарських організацій Держводагентства для розвитку України.
Хорольське міжрайонне управління водного господарства (МУВГ) створено в 1951 році і підпорядковане Полтавському обласному управлінню водних ресурсів.
Основними напрямками діяльності Хорольського МУВГ є забезпечення працездатності меліоративних систем, виконання природоохоронних заходів, збереження та відтворення водних ресурсів, а також виконання робіт згідно регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення р.Дніпро на період до 2021 року.
Зона діяльності управління налічує дванадцять районів північно-західної частини Полтавської області. Площа обслуговування меліоративних систем становить 37,5 тис.га, в тому числі осушені на площі 27,0 тис.га. та зрошувальні на площі 10,5 тис.га.
До складу управління входить 4 експлуатаційні дільниці - це Гребінківська, Лубенська, Великобагачанська та Миргородська, яка розташована у с.Великі Сорочинці.
На даний час в управлінні працює 101 працівник. З них ІТП - 29 осіб, робітників - 72.
Працівниками управління проводяться ремонтно-доглядові роботи на гідротехнічних об'єктах, що включають у себе обкошування каналів відкритої мережі, насосних станцій та узбіч доріг, вирубку чагарнику, побілку залізобетонних конструкцій гідротехнічних споруд та насосних станцій, ремонт гідропостів, проводяться заміри витрат води на створах та вимірювання глибини рівнів грунтових вод по свердловинах режимно-спостережної мережі та заміри на водосховищах, здійснюється регулювання водно-повітряного режиму.
У колективі високо цінують досвід ветеранів праці і спеціалістів, які нині складають штат управління, та ті, що працювали раніше. Серед них: В.М. Штомпель, А.І. Співак, М.М. Костенко, С.І. Білохвіст, К.М. Заїка, Г.П. Вовк, С.М. Бабанський, О.І. Кавалер, С.Г. Литвинов, В.В. Гайдай, Кавалер Н.О., Гречка В.А., Білохвіст Г.В., Тарасенко С.І., Колісник В.М.
Ідучи на зустріч професійному святу, в такий нелегкий час для нашої держави, колектив Хорольського МУВГ докладе всіх зусиль, щодо виконання державних програм в галузі водного господарства.
Шановні працівники водогосподарського комплексу, ветерани праці, що знаходяться на заслуженому відпочинку вітаємо Вас зі святом - Днем працівників водного господарства! Щиро зичимо Вам і Вашим сім'ям здоров'я, благополуччя, миру, світлих надій і оптимізму, здійснення життєвих планів і задумів в ім'я зміцнення і розвитку України.


Служба вдень і вночі


Чого у світі так буває, що частина людей
у суспільстві не сприймає його правил? Переважна більшість громадян щодня ходять на роботу, виховують дітей, доглядають стареньких батьків, шанують сусідів. Але є й такі, що відчувають щастя, коли обдурять когось, або привласнять чужі речі. Цих людей називають порушниками закону або злочинцями. Такі існують у кожній країні і в кожному суспільстві. Повністю позбавитися від них не вдалося жодному суспільному ладові. Але суворо контролювати їх прагнуть у кожній країні. Таким контролем займається кримінальна поліція. 15 квітня - День працівників кримінального розшуку України. З нагоди професійного свята я зустрічаюся з начальником сектору кримінальної поліції Хорольського відділу поліції, підполковником Максимом Бодаком.
"Вчився у школі і мріяв про юридичну освіту, - ділиться спогадами мій співрозмовник. - Але ніколи не думав, що доля приведе мене у поліцію. Правознавчу освіту здобував у Запоріжжі. Там навчальний заклад воєнізованого типу. Нас, першокурсників, одягли у форму, поселили у казармах. За чотири роки навчання я звик до дисципліни і до погонів так, що не знімаю їх уже 17 років".
Між нами точилася бесіда: я ставив Максиму Івановичу питання, занотовував його відповіді, а сам намагався уявити ритм життя свого співрозмовника. Робочий день працівників карного розшуку не має ні початку ні кінця. Колектив сектору кримінальної поліції Хорольського відділу поліції без усяких натяжок можна назвати бойовим загоном. Бо за будь-якої пори і за будь-яких обставинах Дмитро Могила, Сергій Булін, Юрій Папіш, Сергій Гавриленко, Олександр Денисенко, Валерій Похил і Олександр Іванов знаходяться на бойовому посту. Чи із-за щедрого столу, чи із теплого ліжка, чи із присадибної грядки, чи з відпочинку за першим покликом свого командира протягом 15-20 хвилин збираються вони у райвідділі, щоб дружно перегородити дорогу злу, котре намагається проникнути в життя хорольців.
А випадків, коли зло вривається межи людей, вистачає. Щомісяця працівники сектору кримінальної поліції розкривають 12-14 злочинних фактів. Звісно таких прикрих випадків більше і не всі вони розкриваються по “гарячих слідах”. Але за десятки років служби в органах правопорядку досвідчені Сергій Володимирович Булін і Дмитро Василович Могила переконалися у тому, що скільки б не вилася ниточка злочинного шляху, та кінець їй все одно прийде. Для того щоб було саме так готові не спати і не відпочивати Сергій Миколайович Гавриленко і Юрій Юрійович Папіш. З молодим завзяттям і енергією прийдуть на допомогу товаришам по службі і ретельно виконають усі вказівки досвідчених колег Олександр Володимирович Денисенко і Валерій Станіславович Похил, підставить плече Олександр Вікторович Іванов.
Варто громадянинові лише звернутися до райвідділу поліції із заявою, як у дію приходять пружини потужного механізму розкриття злочину. Тільки встановлюється, що заява громадянина має кримінальне спрямування, вона вноситься до Єдиного реєстру досудового розслідування. Вже за кількадесят хвилин до розгляду такої заяви долучаться фахівці. Вивчаються і уточнюються деталі подій, встановлюється коло причетних осіб, досліджуються обставини, формуються і розглядаються різноманітні версії. Йде кропітка, скрупульозна робота. Дуже часто успіхові цієї роботи допомагаємо ми, звичайні громадяни. Так було при розкритті справи квартирних грабіжників, що діяли у Покровській Багачці. Зловмисники проникли у приватне житло через вікно і винесли із помешкання цінні речі. Розслідуючи заяви потерпілих, працівники карного розшуку йшли від двору до двору. Говорили із кожним мешканцем П.Багачки. Просили пригадати чи не бачили у селі когось незнайомого або чогось незвичного. Один чоловік згадав, що селом їздив автомобіль, якого раніше ніхто не бачив. Це повідомлення дало поліціянтам важливу зачіпку. Почали "тягнути" за потрібну ниточку. Очевидці згадали марку чужої машини, її колір. А одному хлопцеві вдалося навіть пригадати дві цифри номера. Марка авто, його колір і кілька цифр номера - це неабияка інформація. Далі - справа техніки. В результаті професійних блискавичних дій оперативників встановили особу власника автомобіля. Виявилися і його спільники. Почали слідкувати за злочинною групою. Зловмисників під час скоєння пограбування будинку у Дніпропетровській області затримали. Так чіткими діями хорольських правоохоронців знешкодили злочинне угрупування, до складу якого входили мешканці одного із районів Полтавської області, Києва та Дніпродзержин-ська. Як бачимо, у цьому випадку вирішальну роль зіграла співпраця поліції і населення.
Буває так, що шальку терезів правосуддя переважає на бік законності професійність правоохоронців. Заява мешканця Хоролу, громадянина О. шокувала навіть правоохоронців. 95-річний учасник війни, сивий герой-орденоносець скаржився на те, що до його садиби вдерся невідомий молодик. Він застосував до літньої людини грубу фізичну силу: заштовхав дідуся до гаража, наніс йому тілесні пошкодження і відібрав ключі від будинку. Залишивши літню людину, котра утратила свідомість, у гаражі, злочинець кинувся до будинку. Хотів відімкнути двері, але не зміг вибрати потрібного ключа із зв`язки. Занадто збудженим був грабіжник, аж руки тряслися. У нападі люті він жбурнув зв`язку ключів у кущі, а сам поліз до хати через вікно. Здобиччю злочинця стало кілька тисяч гривень і культовий предмет, який не мав особливої художньої цінності. Після скоєння злочину невідомий зник. Відразу ж після повідомлення про подію, правоохоронці приступили до роботи. У них з`явилася надія на швидке розкриття обставин сумної події, коли службовий собака взяв слід у дворі потерпілого. Тварина упевнено повела кінолога за злочинцем. Та вже за кількасот метрів пес безсило закрутився на місці. Утікач-зловмисник перейшов на проїжджу частину і різкий запах гуми і бензину збивав собаку зі сліду. Оперативники зрозуміли, що цього разу собака їм не помічник. Нічого не дала й розмова із потерпілим. Напад на нього був таким несподіваним, що неборака навіть не зміг зафіксувати у пам`яті рис обличчя свого кривдника. Надію слідчим дали криміналісти. Вони змогли знайти на місці злочину кілька слідів зловмисника і зафіксувати їх. Слідчі розпочали свою рутинну роботу. Вивчалися сотні оперативних зведень, перечитувалися десятки томів кримінальних справ. Йшов пошук злодіянь, учинених подібним способом. Поліціянти сподівалися, що злочинця викаже його “почерк”. В решті-решт дізналися, що подібні злочини здійснювалися у Семенівці. Затримали громадянина, причетного до подібних злочинів. Оголосили йому підозру у скоєнні розбійного нападу із проникненням у житло громадянина О. Підозрюваний під тиском доказів зізнався у скоєному. Це був колишній спортсмен. Після травми він утратив можливість займатися спортом. Перейшов від спортивних ігор до тоталізатора. Робив ставки на перемоги тієї чи іншої команди у різноманітних змаганнях. Таке сумнівне хобі вимагає великих грошей. Коли гривні у кишені "гравця" закінчувалися, молодик не гребував залазити у чужі гаманці. А так як літні люди не могли опиратися насиллю, то він саме їх обирав своїми жертвами. По дорозі із Семенівки до Києва цей гравець зупинився у Хоролі. Тут хильнув оковитої і випадково через паркан угледів, як у гаражі порається старенький ветеран. Що було далі, ви вже знаєте. А що буде - вирішить суд. У Кременчуцькому суді вивчають обставини справи. Кримінальний кодекс за вчинення подібних дій передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Отак закінчуються походеньки злочинця, зараженого ігроманією і алкоголізмом.
…Черговий злочинець - на лаві підсудних очікує незворотної кари. А бойова вахта сектору кримінальної поліції Хорольського відділу поліції триває. Підполковник поліції Максим Бодак і його побратими щомиті готові прибути на робоче місце і стати на захист законних інтересів громадян. Славні традиції правоохоронців у надійних руках.
Р.S. Колектив сектору кримінальної поліції Хорольського відділу поліції поздоровляє колег із професійним святом і шле особливо теплі привітання ветеранам кримінального розшуку Віталію Миколайовичу Шевчузі, Віктору Миколайовичу Лопаті, Олегу Миколайовичу Штомпелю і голові ветеранської організації Віталію Івановичу Наумчуку.


ВСІ НАШІ ЗВЕРШЕННЯ НЕ ЙДУТЬ В НЕБУТТЯ


Відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи " архів - це установа , яка забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.
У 1939 році у Хорольському районі створено районний архів. За весь період існування архіву змінилося не так багато керівників установи. Ними були: Гриненко Н.П., Кушніренко М.М., Рибка Н.В., Дзюба В.В., Ногіна Н.М. Працівниками архівної установи відтворено забуті і трагічні сторінки нашої минувшини, підтверджуються законні права на соціальний захист людей. Щодня торкаючись документальних свідчень історичного поступу, архівні працівники краще за багатьох відчувають відповідальність перед минулим, сьогоденням і майбутнім.
Основними завданнями архівного відділу районної державної адміністрації є реалізація державної політики у сфері архівної справи і діловодства, здійснення управління архівною справою і діловодством на території району, координація діяльності органів державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у питаннях архівної справи і діловодства, внесення до Національного архівного фонду архівних документів, що мають місцеве значення, ведення їх обліку, зберігання та використання відомостей, що в них містяться, здійснення контролю за діяльністю архівних установ і служб діловодства, забезпечення додержання законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.
На даний період часу у відділі зберігається 17517 справ, у тому числі 1648 справ періоду незалежності. Це документи місцевих органів влади і державного управління, документи установ і підприємств агропромислового комплексу, документи культурно - освітніх установ та навчальних закладів, які включають в себе розпорядження голови райдержадміністрації, матеріали про роботу постійних комісій, фінансово - господарську діяльність, протоколи засідань виконкомів та сесій рад, документи виборчих комісій, протоколи засідань ради колективних сільськогосподарських підприємств, аналізи фінансово - господарської діяльності та інші. Такі документи мають науково - історичне та довідково - практичне значення. Тому їм приділяється велика увага забезпечення зберігання та впорядкування.
Одними із кращих сільських рад, які вчасно впорядковують документи, що відносяться до Національного архівного фонду, та створили умови зберігання таких документів, є Андріївська, Березняківська, Вишняківська, Ялосовецька, Мусіївська, Новоаврамівська, Хильківська сільські ради. Серед установ району до кращих, що стосується ведення діловодства, можна віднести Державне підприємство "Вишняківський спиртовий завод", Хорольську районну раду, Хорольську районну державну адміністрацію та її відділи, Хорольську районну спілку споживчих товариств, Хорольську міську раду, агропромисловий коледж.
З метою поліпшення роботи з науково - технічної обробки документальних матеріалів установ, організацій і підприємств міста Хорол та району у 1970 році засіданням виконавчим комітетом Хорольської районної Ради депутатів трудящих було прийнято рішення про створення при райдержархіві госпрозрахункової групи. За весь період існування групи працювали такі архівісти: Дусік Ю.І., Христіченко В.І., Бартош М.Л., Дзюба В.В., Кропивко О.В., Коваленко П.П., Баранець В.Ю., Котляревська Т.С., Орловська Н.П., Скиба К.Ф., Шкляр О.М., Алексеєнко О.В., Почоменко І.П.. Цією групою було впорядковано тисячі документів, які далі прийняті на державне зберігання до архіву. У 2013 році групу було ліквідовано, тому впорядкування документів проводиться власними силами установ.
У 2002 році створено трудовий архів Хорольської районної державної адміністрації. Він необхідний для зберігання документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних та фізичних осіб, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду (установ які ліквідувалися). Із 2013 року у районі функціонує комунальна організація "Трудовий архів", який утворений при Хорольській міській раді. На даний період часу у трудовому архіві зберігається 73 фонди - це документи ліквідованих підприємств, що становить близько 9 тисяч одиниць зберігання. Протягом 2016 року трудовим архівом для отримання пенсій та інших соціальних виплат було видано 375 довідок. У приміщенні Хорольської районної державної адміністрації проведено виставку до голодомору 1932-1933 років.
Архівні документи, які зберігаються у архівному відділі Хорольської районної державної адміністрації, допомагають вивчати історичний процес становлення нашого району, містять інформацію про досягнення у суспільному розвитку, а також і про труднощі життя нашого населення та негативні явища, які відбувалися на території району. Забезпечення інформацією органів державної влади та управління, виконання запитів соціально - правового характеру, контроль за веденням діловодства в установах, на підприємствах та організаціях - ось не повний перелік напрямів використання архівних документів.

Марина ШЕВЧУГА,
начальник архівного відділу Хорольської районної державної адміністрації


ЕНЕРГЕТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ - ПРАЦя фахівців ХОРОЛЬСЬКОЇ ФІЛІЇ ПАТ “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО”


Щороку, 22 грудня, у день зимового сонцестояння, відзначають своє професійне свято працівники енергетичної галузі України - День енергетика. Це свято кількох поколінь людей, висококваліфікованих фахівців своєї справи, які присвятили своє життя такій потрібній і відповідальній справі - забезпечення об’єктів різних форм власності та людей теплом і світлом. У холодну чи спекотну пору року ми сумлінно працюємо для забезпечення цілодобового і якісного постачання електричної енергії її споживачам. У день нашого професійного свята прийміть, колеги, щирі побажання успіхів у виконанні високої почесної суспільної місії - нести тепло і світло в кожну оселю. Нехай нагородою за Вашу працю будуть професійні перемоги, достаток та затишок у Ваших оселях.
З повагою начальник Хорольської філії "Полтаваобленерго" Сергій Устименко

Хорольська філія ПАТ "Полтаваобленерго" - професійний, злагоджений колектив, який щоденно трудиться задля якісного і безперебійного забезпечення підприємств та організацій, населення електричною енергією. Нині колектив філії налічує сто шість фахівців, які, працюючи у профільних відділах та виробничих групах, ведуть всебічну роботу, щоб у нашому місті та районі завжди було тепло і світло. Нині працівники філії обслуговують загальну мережу у 563 кілометри розподільчих мереж напругою у 10 кВ, 858 км - 0,4 кВ, 7 км кабельних ліній (10 кВ) та 386 трансформаторних підстанцій. Якщо говорити про точки підключення - це понад 16 тисяч побутових споживачів та 664 юридичних осіб різних форм власності.

Персонал відділу розподільчих мереж - це сорок сім працівників, які за напрямками роботи розділені на чотири виробничі дільниці, дві з яких займаються ремонтом трансформаторних підстанцій, дві - електричних мереж по територіях міста та сільських населених пунктів. Саме вони упродовж цього року наполегливо працювали для забезпечення належного стану електричних мереж. Так, ними було відремонтовано 95 кілометрів електричних мереж та замінено 15 опор 10 кВ на залізобетонні. Відновлено 6 км пошкоджених електродротів. Розчищено від порослей 13 км захисної смуги мереж у 10 кВ, відремонтовано 82 км мереж напругою 0,4 кВ і замінено 207 опор. Відновлено 27,5 км. пошкоджених дротів, а також відремонтовано 126 трансформаторних підстанцій. До речі, плановий капітальний ремонт трансформаторної підстанції виконується один раз на вісім років. Ці роботи підвищили надійність і якість надання послуг споживачам, особливо стосовно абонентів у сільських населених пунктах.
Начальник філії Сергій Устименко висловив задоволення тісною співпрацею із Андріївською, Мусіївською, Ялосовецькою та Новоаврамівською сільськими радами. На жаль, поки що не завжди вдається знайти порозуміння щодо створення захисних зон і забезпечення проведення належних ремонтних робіт під час планового очищення, відновлення мереж електропостачання.
Проведена модернізація трансформаторних підстанцій центрального живлення на 110 кВ, які знаходяться у м. Хорол, селах Клепачі, Ялосовецьке та Андріївка. На них встановлено новітнє дистанційне обладнання фірми "Siments", котре дає змогу керувати ними за допомогою стільникового зв'язку в режимі он-лайн.

Постійно ведеться робота із спожива-чами - власниками домогосподарств стосовно ведення обліку спожитої електроенергії, можливостей її більш економного використання. Упродовж цього року були проведені роботи з оновлення вимірювальних приладів приватного сектора. Так, упродовж поточного року були придбані та безкоштовно встановлені 2700 сучасних лічильників електричної енергії та дротів до основної мережі, із них - 130 - це двозонні, які рахують використання енергії по зонах доби. Таким чином абоненти мають можливість суттєво економити, заощаджуючи власні кошти.

"Сьогодні, у переддень свята, мені дуже при-ємно говорити про колектив філії як гордість ПАТ "Полтаваобленерго" і нашого району, - говорить начальник філії Сергій Устименко. - Адже упродовж останніх років він суттєво омолодився. Прийшли молоді фахівці, які, переймаючи досвід старшого покоління, активно влилися у нашу команду. Користуючись доброю нагодою, з великою приємністю мені хотілось би назвати кращих - це заступник з передачі Григорій Крупнов, майстер розподільчих мереж Роман Горовий, інженер лабораторії Олексій Свічкар, дистпечери електромереж Василь Шепель та Василь Микитенко, механік Руслан Носенко, електромонтер розподільчих мереж Анатолій Пікало, водії Станіслав Супрун, Євген Коломієць та Григорій Тягній, електромонтер Олександр Калініченко, економіст Людмила Яцун, техніки Леся Свічкар та Людмила Коблик, прибиральниця Лідія Омельченко та інші. Від імені адміністрації, від себе особисто висловлюю їм найщиріші слова вдячності за сумлінність, ініціативність, добросовісне ставлення до роботи і своїх посадових обов'язків".

Звичайно, робота товариства, першо-чергово, спрямована на надання якісних послуг абонентам - споживачам електричної енергії. Але, разом з тим, велика увага приділяється дозвіллю колективів-філій, їх участі у спортивній та культурно-масовій роботі. У нашій газеті неодноразово друкувалися матеріали про перемоги і досягнення футбольної команди працівників дільниці розподільчих систем, якою завідує майстер Астапович Сергій Володимирович. Так, і в цьому році команда у змаганнях серед філій "Полтаваобленерго" зайняла почесне друге місце. Також працівники Хорольської філії активно беруть участь у конкурсних змаганнях із художньої самодіяльності, спортивної риболовлі, туризму та інших.
Турбота про рідний край - це не тільки те місце, де ти проживаєш, але й працюєш. Цьогоріч на території філії силами його працівників було висаджено на прилеглій території тридцять саджанців червоних каштанів. Планується створити гарну зону відпочинку, щоб вона була не тільки гордістю працівників філії, але й усіх жителів міста. На території філії, окрім створення і догляду квітників, посаджено два тюльпанних дерева. Упродовж усього весняно-літнього періоду працівниками філії постійно проводяться роботи з викошування бурянів та порослі.

У переддень нашого професійного свята, користуючись доброю нагодою, прийміть найкращі слова побажань добра, миру, порозуміння, любові, благополуччя у кожній Вашій родині, шановні працівники Хорольської філії "Полтаваобленерго". І зокрема, ці вітання адресуються працівникам відділів: енергозбуту, абонентського, виробничо-технічного, механізації та транспорту, охорони; груп - реалізації, оперативно-дистпечерській, бухгалтерії, енергоіспекції та іншим. Окремі словами вдячності Вам, наші заслужені працівники енергетичної галузі, і зокрема: Ганні Банній, Ганні Бас, Василю Білогубу, Марії Бобир, Муршіді Бровко, Андрію Вакуленку, Лілії Гедзюк, Ользі Головко, Надії Костенко, Івану Сапі, Марії Сироватко, Василю Третяку, Василю Христюку, Олександру Цівині, Григорію Рябичу, Володимиру Школі, Світлані Кобеляцькій, Григорію Харченку, Валентині Шапран, Миколі Горьовому, Володимиру Левченку, Леоніду Радьку, Івану Гавришу, Миколі Барановському, Світлані Теренько, Анатолію Бові, Любові Гловацькій, Валерію Шаповалу, Володимиру Пилипенку, Володимиру Калініченку, В'ячеславу Василенку, Віктору Глущенку, Олександру Денісову, Олексію Цюрі, Наталії Гавриш, Лідії Коман, Івану Васецькому, Івану Онупку, Олександру Тягнію, Анатолію Шаповалу. Ми пам'ятаємо Ваш неоцінений вклад. Щира Вам пошана і вдячність!
Адміністрація та профспілковий комітет Хорольської філії "Полтаваобленерго"


Життєвий шлях секретаря


Після закінчення Кременчуцького педучилища повернулася Усик Наталія Григорівна жити в рідне село Покровська Багачка. А працювати їздила в дитячий садок "Яблунька" м. Хорол. Діти Наталю Григорівну дуже любили, батьки - поважали. Минуло вже багато років, а при зустрічі її вже дорослі вихованці завжди вітаються, розпо-відають про себе, цікавляться її життям.
Хіба тоді Наталія Григорівна могла подумати, що в не такому далекому майбутньому від турбот про підростаюче покоління вона перейде до турбот за всю територіальну громаду? Але так і сталося. У 2004 році їй запропонували посаду секретаря Покровськобагачанської сільської ради. Незчулася Наталія Григорівна, як промайнуло 12 років тяжкої праці. Змінювалися голови сільської ради, а вона вже не одне скликання знаходить порозуміння з громадою, спілкується з людьми, вникає в їхні проблеми і добросовісно працює над їх вирішенням. Робота секретаря сільради відповідальна, вимагає знання чинного законодавства, власної ерудиції. Проте, трапляється і так, що встигнути за робочий день все виконати не завжди вдається, бо терміни виконання бувають дуже стислими. І тоді бере секретар папери додому і сидить над ними допізна.
Крім службових обов`язків, цій жінці посильна будь-яка домашня робота. Любить Наталія Григорівна в`язати, вишивати, смачно готувати. Разом із чоловіком Володимиром Івановичем виростили і виховали сина Юрія. Після закінчення Гадяцького культосвітнього училища він працює організатором художньо-дозвіллєвої діяльності в санаторії ім. Гоголя в м. Миргород. Але, водночас, продовжує навчання в Полтавському педуніверситеті ім. Короленка. Коли в сім`ї все ладиться, то і на роботі легше працювати, хоч якою б великою і не була завантаженість службовими справами. А їх у секретаря побільшало, коли відбулося об`єднання сільських рад в територіальну громаду.
-Першого часу було дуже непросто працювати, - зізнається Наталія Григорівна. Не було ніяких роз`яснень, документів про ОТГ. Та час і набутий досвід вносить свої корективи в мою роботу. Особливо, коли керівник громади, Решта Віта Миколаївна, особисто для мене як добрий порадник і наставник. Тож у переддень свята хочеться сказати добрі слова й на адресу всього колективу об`єднаної територіальної громади. Побажати колегам терпіння, особистого щастя і найголовніше в наш час - це мирного неба над головою.

Світлана Тимченко, бібліотекар


Трудова честь ветерана


Коли б хто-небудь намірився порахувати, скільки часу віддав громадським та виробничим справам ветеран праці, ветеран органів місцевого самоврядування Пипко Володимир Пилипович, то і в півтори сотні тисяч людино-годин не вклався б. Його трудовий шлях розпочався робітником радгоспу ім. 9 Січня у квітні 1957 року. Після навчання у Красногорівському сільсько-господарському технікумі отримав кваліфікацію спеціаліста з бухобліку і вісім років потрудився бухгалтером учбового господарства, та і викладацької премудрості набрався. Закінчив педагогічний факультет Київської сільгоспакадемії за спеціальністю бухгалтерський облік у сільському господарстві. Проте, набуті знання вже не передавав учням, а застосовував на практиці - на посаді головного економіста радгоспу ім. 9 Січня. У 1977 році його вперше обрали головою виконкому Ялосовецької сільської ради. Багато вдалося зробити вже досвідченому організатору сільськогосподарського виробництва для сільської ради. Проте, потяг до виробництва переважив - і з 1980 по 1990 роки він знову очолював економічну службу радгоспу, який на той час був флагманом району, як щодо застосування нових прогресивних сільсько-господарських технологій, так і ведення фінансово-економічної роботи. Але і громада відчувала у ньому потребу. У березні 1990 року Володимира Пилиповича обрали вдруге головою Ялосовецької сільської ради, а потім - Ялосовецьким сільським головою, ким він і трудився до березня 1998 року. Нелегко було працювати керівником місцевого самоврядування, особливо в той час, коли стара практика вичерпує себе, і з її глибини зароджується нове. Та ще і в умовах, коли на території функціонує державне підприємство, обмежене в своїй соціальній діяльності десятками інструкцій. І тут вирішальну роль зіграли величезний життєвий досвід В.П. Пипка і енергія, завзяття, глибокі професійні знання та розуміння потреб людей молодого тоді директора радгоспу ім. 9 Січня Андрія Григоровича Пасюти. Так мудрість лідера громади і зростаючий управлінський хист керівника підприємства забезпечували успішний соціально-економічний розвиток Ялосовецької сільської ради. Ці традиції продовжуються донині. А Володимир Пилипович, хоч і мав поважний вік та ослаблене здоров`я все ж не міг відмахнутися від проблем людей. І знову захопила економічна робота - економіст з оплати праці, економіст - нормувальник. Очолював первинну організацію ветеранів с. Ялосовецьке аж до листо-пада 2015 року. Він і сьогодні вболіває за людей, за стан виробничих справ, ділиться досвідом, дає життєві поради. Бо інакше просто не може.


"Європа, про яку зараз так багато говоримо, починається із кожного з нас"


Сьогодні наша розмова із А. А. Фесенком - одним із представників великої когорти органів місцевого самоврядування, новообраний під час останніх виборів до місцевих рад Вишняківський сільський голова. Вірніше, знову обраний на цю посаду, адже Андрій Анатолійович вже очолював сільську раду. Андрій Анатолійович Фесенко - оптиміст, а працівники сільської ради не соромляться визнавати, що помиляються, виправляються і навчаються. Очевидно, в цьому управлінська роль керівника громади і людей, які беруться робити практично на голому ентузіазмі. Власне, з цієї ноти і почалася наша розмова, а торкалася вона актуальних питань, які на даний час хвилюють сільського голову.
- Андрію Анатолійовичу, вітаю із Днем місцевого самоврядування. Прийшовши на посаду сільського голови, які мали задуми і плани щодо розвитку села та поліпшення життя сільської громади? Що із задуманого уже вдалося втілити?
- Коли прийшов працювати сільським головою, то здавалось, що, якби мав опору, то гори би перевернув. Але, на жаль, не завжди все так складається. Вже із перших місяців роботи зрозумів: що головне, чого не вистачає для успішного розвитку сільської місцевості, - це грошей. Однак, якщо громада буде ініціативною, якщо шукатиме різні можливості, - то і дороги відремонтує, і порядок наведе, правда не все відразу.
У свою передвиборну програму я включав те, що реально можна втілити в життя. І якщо проаналізувати ту роботу, яку вдалося провести за шість років , то вважаю, що десь 80 відсотків із обіцяного я зміг вже виконати.
До завершення іде освітлення всіх вулиць села Вишняки. На території населеного пункту є дев'ять електропідстанцій. На всі виготовлено проекти, тепер їх по черзі запускаємо. На наступний рік залишиться лише одна. А далі перейдемо до освітлення сіл Демина Балка та Вербине. У Костюках вже також горить світло на вулицях. Ще тільки йдучи на посаду сільського голови, я розумів, що освітлити не вдасться, бо це нам просто не дозволить бюджет села. Але хотілося хоч трохи зробити - і це вдалося. Ремонтуємо дороги. У цьому році по трьох вулицях виконали ремонт дорожнього покриття на суму близько трьохсот тисяч гривень. А тепер нами знову рухає бажання не стояти на місці, а хоч і поволі, але просуватися вперед. Хотілося навести у селі порядок зі сміттям, і вже ось який рік із цим боремося. На жаль, екологічна свідомість наших людей ще на низькому рівні. Але я маю надію, що свідомість людей зміниться, що вони все-таки зрозуміють, що село - наш спільний дім. І якщо ми не хочемо у своїй оселі чи на своєму подвір'ї мати сміття, то воно не повинно валятися і на території села. Європа, про яку зараз так багато говоримо, починається з кожного із нас.
- У Вишняках активно працює Будинок культури. Як вдається залучати до участі в художній самодіяльності не лише молодь, а й людей середнього, старшого віку?
- Вважаю, що жителів об'єднують, зближують церква, культура і спорт. І я вдячний працівникам сільського Будинку культури за співпрацю і за те, що завдяки ентузіастам - самодіяльним артистам, все-таки вдається це колесо культури крутити. І, звичайно, низький уклін жителям села за активну участь у громадсько-культурному житті села. Бо розумію, що не так легко ще йти на репетицію, у селі на це часу практично не вистачає. Зі свого боку ми постаралися придбати музичну та світлову апаратуру, костюми, сценічне взуття. І першою справою, яку було здійснено на посаді очільника села - це встановлення твердопаливного котла для обігріву приміщення. Звичайно це добре діло не обійшлося без участі місцевого товаровиробника СТОВ “Мусіївське”, котре на нашій території орендує землі.
Такий вид спорту, як мотобол, для Хорольщини не новий, і знають про нього багато людей. Шанувальники цього виду спорту пам'ятають і знамениті перемоги відомої команди "Нива" у минулому столітті, і яскраві змагання мотобольних клубів, що проводилися у Вишняках. Тож не відродити його ми просто не мали права. Я особисто з дитячих років великий шанувальник мотоболу. Тому звернув увагу на проблеми відразу. Ні створення команди, ні проведення турнірів не можливе без участі громадськості, спонсорів і меценатів. Небайдужі люди фінансово допомагають аби мотобол відбувся. Організаційні питання успішно вирішуються, команду відновлено, все що потрібно було придбано і мотоболісти із Вишняків відроджують славні традиції цього виду спорту не лише на Хорольщині, а і в Україні. Наразі у країні грають лише п'ять команд. Шкода, що на рівні держави на даний час такий вид спорту не знаходить підтримки.
Церква у Вишняках - це не лише духовний храм для жителів, а і пам'ятка архітектури. Кажуть, якщо в селі є церква - там є життя і душа. І, мабуть, кожен погодиться з цим, тому що храм - це духовна святиня, це історія, яку потрібно знати і берегти. Йдуть люди до храму помолитись, сповідатись, причаститись і тим самим наблизитись до Бога, духовно себе збагатити. На жаль, не всі розуміють важливість церкви, суспільству бракує духовності. Адже храм - це дім Божий, куди можна прийти і в радості, і в скорботі, де можна дістати розраду і допомогу, де можна попросити і подякувати. У наш час люди охоплені смутком, тому допомогти тим, хто занепав духом, стало особливою потребою. Тут не скупляться на слова участі, християнську ласку, посмішку, мудру похвалу, чого надто не вистачає у наш час. І позбавити односельців такої можливості, вважаю, за злочин. Церква реставрується, розвивається завдяки співпраці СТОВ "Мусіївське" та Вишняків-ської сільської ради. Усе, що побачите і що є у храмі, це все заслуга прихожан та жителів села, а левову частку зроблено за рахунок спонсорів. Я вважаю, що храм існує доти, доки хочуть цього самі люди.
- Які труднощі довелося долати? Із якою проблемою було найважче справитися?
- Ця проблема існує не лише в нашому селі. Коли люди уже мають на руках державні акти на право власності на землю, то вносити якісь корективи, аби вирішити цю проблему, не так просто. Це треба робити через суд. А люди приходять, сваряться між собою. Дуже часто земельні суперечки виникають між рідними. Мені доводилося ходити разом із кількома членами земельної комісії, щоби вирішити той чи інший земельний конфлікт. Мушу сказати, що не завжди це вдавалося. Але велика радість на серці була, коли люди знаходили консенсус і мирилися між собою.
Наступна проблема, мабуть, стосується, усієї нашої держави. Чим більше ми говоримо про те, що треба долати бюрократію, тим більше її розвиваємо. Люди хочуть, аби сільський голова був добрим господарем у селі. А йому, замість того, дуже часто доводиться сидіти і займатися різними паперовими відписками, багато з них є зовсім непотрібними, - настільки закидають різного роду запитами.
- Чим зараз живе село, які першочергові завдання стоять перед громадою? Що робить виконком та депутати сільської ради заради поліпшення життя селян?
- Наше село сьогодні переживає те ж, що і вся Україна. І хочу сказати, що воно є досить активним. Що стосується першочергових завдань, то це все-таки наведення елементарного порядку в селі, а це можливе тільки тоді, ще раз хочу наголосити, коли ми всі будемо свідомі того, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
Якщо проводиться толока в селі, то депутати і члени виконкому, крім своїх прямих обов'язків, завжди є найактив-нішими її учасниками. Я задоволений депутатським складом. Наша робота є плідною саме завдяки тому, що ніхто не акцентує на своїй партійній приналежності - всі працюють заради добробуту села. І взагалі вважаю, що сільські голови не повинні бути залежними від партій і політичних принципів. Негативним явищем є багатопартійна система у нас на Україні. Бо вони, як лебідь, щука і рак тягнуть вози у різні сторони і це явище аж ніяк не на користь громадян. Принцип повинен бути один - благополуччя людей. От і стараємося, щоби кожне наше прийняте рішення було на користь сільської громади. Обговорення, звичайно, бувають досить жорсткі, але так народжується істина.
Не вважайте за гучні слова, якщо скажу відверто, що ми працюємо не заради власного благополуччя, але, насамперед, заради своїх односельців, виборців, які своєю працею роблять вклад у розвиток села, держави. Люди не завжди помічають тих позитивних змін, котрі навколо відбуваються, але добре пам'ятають все неприємності, пов'язані з благоустроєм сіл. Догодити, звичайно, усім неможливо, але ми це і не ставимо собі за мету. Активно співпрацюємо з підприємцями села, фермерами. Дослухаємося до їхньої думки. І спільними зусиллями вдається зробити багато чого. Я тішуся, що у наших селах успішно функціонує таке потужне сільськогосподарське агроформування СТОВ " Мусіївське" і є основним джерелом прибутку сільської ради. Його керівник М. В. Стеценко, як має можливість, завжди долучається до справ громади. Господарство допомагає у ремонті доріг, виділяє кошти на потреби школи, дитсадка, є меценатом різноманітних урочистостей, свята села та ін. Але найголовніше, що завдяки життєдіяльності цього господарства, частина місцевих мешканців має роботу і стабільну заробітну плату, а це нині немало значить.
У цьому році наша сільська рада перевиконала свій бюджет на 200 відсотків. Частину коштів ми витратимо на вирішення найактуальніших потреб, а частину залишимо на перший квартал нового року, бо він завжди найбідніший. Та і хочемо відразу, як стане на погоді весною привести до ладу пам'ятники, об'єкти соціальної сфери, на благоустрій території.
- А чи часто до Вас приходять селяни з приводу якихось особистих питань?
- Не скажу, що доволі часто. В основному люди йдуть до сільради за послугами: то довідку отримати, то якийсь документ, то питання землекористування вирішити. А щоб зі скаргами чи проханнями - то рідко. Селяни звичні до проблем (їх у селі вистачає), звикли і долати їх самотужки. Та, коли людина приходить з якоюсь важливою проблемою, стараємось допомогти, шукаємо шляхи вирішення, не залишаємо громадян наодинці зі своїми проблемами, бо люди мають до нас довіру, головне її не втратити і не розчарувати сільську громаду.
- Цивілізованість держави визначається її ставленням до людей похилого віку і, зокрема, ветеранів війни і праці. Турбота про них - одне з основних завдань влади усіх рівнів? Яку увагу приділяє Ваша територіальна громада?
- Звичайно ж наша сільська рада не забуває про ветеранів війни та праці, котрих проживає у селах територіальної громади сто двадцять осіб, намагаємося подарувати їм частинку тепла, турботи. Стараємося дбати про цих людей, поліпшення їхнього добробуту не лише на свята, а і впродовж року, об'єднавши зусилля. А на свята відвідуємо шановних ветеранів вдома не з пустими руками, а з продуктовими наборами, які завжди забезпечує СТОВ "Мусіївське". Вітаємо їх із визначними датами разом із головою ветеранської організації Ольгою Дмитрівною Манжос. Звичайно більшої шани заслужили вони за невтомну працю і мирне, голубе небо , адже саме старші люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі та бути достойними людьми.
- Чи є, на Вашу думку, якісь головні засади успішної діяльності сільського голови, при тому, що Ви ще й є головою районного відділення Всеукранської асоціації сільських та селищних рад?
- Роботі сільського голови за спеціальністю не навчають, нема таких закладів, де б випускали таких спеціалістів. Для мене головне, щоб на цій маленькій батьківщині, де я народився, ріс та вчився, де пройшло моє дитинство та юність, є бажання працювати та полегшити життя своїм землякам-односельцям. Насамперед треба жити інтересами громади, сприймати їх не лише розумом, а й душею. До людей необхідно прислуховуватися, не можна відриватися від громади, бо покликання сільських голів - допомагати людям. А справ щодня вистачає, над вирішенням назрілих проблем буду трудитися і далі. Робити добро людям, щодня і без вагань, і не тільки сьогодні, а й увесь період, наданий мені - це і є моє кредо у роботі. Складно, бо приходжу додому пізно увечері і падаю, як кажуть, без задніх ніг. Але нічого упораюсь, і разом з громадою подолаємо всі перешкоди. Головне, щоб була співпраця і взаєморозуміння з усіма і всюди. Вірю, наше село буде ще красивішим - з оптимізмом дивлюся у майбутнє. А оцінку моєї роботи зроблять люди.
Децентралізація, механізм якої запустила влада, може поліпшити ситуацію, якщо об'єднання громад буде проведено правильно. Село у наслідок реформи стане більш незалежним, матиме більше повноважень. Але усе ж буде залежати від того, як ми об'єднаємося. Треба це зробити правильно. Треба перейняти досвід європейських країн, щоб об'єднання були невеликими, від 3 до 5 тисяч жителів. Наприклад, планують об'єднати сільські ради, таким чином нова громада налічуватиме приміром більше 5 тисяч людей. І за всіма розрахунками вона буде дотаційною. А через це у малих селах доведеться скорочувати школи. А та громада, яка у виконавчих органах матиме мало представників, відстоювати свої інтереси не матиме змоги, і постраждає. Це зрозуміли багато громад, і на сьогодні маємо кілька варіантів об'єднання у менші громади. До речі, наша асоціація для того і діє, щоб переймати досвід один у одного, обговорювати проблеми, допомагати, вирішувати різні питання. Всього і одразу не буде, а результат своєї роботи побачимо через 10-15 років. Потрібно тільки позитивно сприймати зміни і вивчати закони.
На завершення вітаю всіх своїх колег, усі сільські громади та їхніх голів зі святом. Бажаю не стояти на місці. Якщо вам вдасться щодня зробити хоч 5 відсотків із запланованого - це вже буде добре. Наснаги, здоров'я, процвітання.


Добра Вам, злагоди, творчих задумів та їх здійснення, колеги!


Шановні колеги, працівники і ветерани місцевого самоврядування! Ми з вами обрали непросту і відповідальну долю - турбуватися про забезпеченість та благополуччя громад та їх жителів, роботу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на територіях міста та сільських рад району. Прийміть від імені Ялосовецької сільської ради сердечні вітання, побажання міцного здоров`я, щастя і радості, добра і злагоди, сімейних гараздів, творчих задумів та їх здійснення, впев-неності і віри в майбутнє.
Від себе особисто як людини, керівника громади, дозвольте подякувати злагодженому, професійному колективу сільської ради. І зокрема, секретарю сільської ради Ярош Світлані Олексіївні, головному бухгалтеру Широкоступ Наталії Григорівні, спеціалісту ІІ категорії бухгалтеру Бажан Тетяні Іванівні, зем-левпоряднику Капшук Ларисі Анатоліївні, діловоду Осіповій Лідії Іванівні, водію Чорненькому В`ячеславу Володимировичу, прибиральнику приміщення сільської ради Середі Лідії Михайлівні, виконавчому апарату сільської ради та депутатському корпусу, колегам-самоврядовцям району. Завдяки порозумінню й тісній співпраці ми трудимось, роблячи життя наших людей, благоустрій територій сільських рад та об'єктів соціальної сфери кращим. Дякую Вам.

Ялосовецький сільський голова С.С. Турчанінов


"Моя робота цікава, різнопланова, відповідальна"


Після закінчення школи, а згодом - Лубенського медичного училища, за розподілом, Валентина Миколаївна Лебедка почала працювати фельдшером у Андріївській амбулаторії. Молода дев'ятнадцятирічна дівчина знайомилася з людьми, звичаями, настроями. Адже, як і завжди, кожен житель приходить не лише зі своїми скаргами на здоров'я, а й проблемами чи негараздами.
За роки медичної практики Валентина Миколаївна заслужила високий авторитет і довіру жителів сільської ради. Саме тому, у 2010 році, їй запропонували виставити свою кандидатуру на виборах до органів місцевого самоврядування. Й не дивно, що виборці її підтримали. А згодом і новообрані депутати сільської ради своїм рішенням довірили В.М. Лебедці одну з найвідповідальніших посад - секретаря Андріївської сільської ради.
Шість років роботи в місцевому самоврядуванні - друге скликання і довіра людей. Зараз, оглядаючись на вже пройдений шлях, що особисто для Валентини Миколаївни, означає працювати депутатом і секретарем сільської ради? - "Якщо говорити про перші роки роботи, то тут, закономірно, що було не просто. Адже знання і досвід приходять з часом, у вирішеннях поточних питань, спілкуванні з колегами. До речі, користуючись нагодою, я хочу висловити найкращі побажання всім секретарям сільських рад району, а особливо - Штомпелівської Валентині Миколаївні Сенчук, і Ялосовецької Світлані Олексіївні Ярош. Мені дуже приємно відчувати їх підтримку та розуміння. Скажу також і про те, що вже не тільки я телефоную за порадою, але й у мене молоді спеціалісти самоврядування шукають роз'яснення того чи іншого питання. З радістю допомагаю.
Якщо ж вести мову про останній час роботи секретаря - тут багато що змінилося. Точніше кажучи, додалося. Центральна влада, йдучи шляхом децентралізації, на сьогодні передала органам місцевого самоврядування чимало додаткових повноважень. Таких, наприклад, як розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб, облік жителів та військовослужбовців та інші. А загалом, для мене особисто, робота секретаря сільської ради цікава, різнопланова, але разом з тим - і відповідальна".
Звичайно, узагальнювати думки виборців, працювати на благо громади, його жителів - це щоденні турботи. Разом з цим, серце дружини, матері та бабусі переповнюють почуттями радості, коли вона говорить про люблячого чоловіка Миколу Васильовича, про дітей: сина Романа, доньку Людмилу, про онуків - Марійку та Віру.
З нагоди професійного свята - Дня працівників місцевого самоврядування - від імені Андріївської сільської ради і громади В.М. Лебедка зичить колегам-самоврядовцям наснаги, здоров'я, благополуччя, злагоди у колективах та їх родинах, поваги від колег та односельців, підтримки та взаєморозуміння. Й вислов-лює щирі слова вдячності за постійну і всебічну підтримку Андріївському сільському голові Володимиру Данилейку, всьому дружному колективу сільської ради, виконавчому комітету, колегам-депутатам.


Відповідальність насамперед


Лариса Анатоліївна Устименко народилася в м. Хорол, має стаж державної роботи понад 13 років. Вона - провідний спеціаліст відділу з питань організаційного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату Хорольської районної ради. Тому, що стала працювати в органах місцевого самоврядування, завдячує Григорію Шевелю, який в той час очолював районну раду, та його заступнику Миколі Чишку. Саме вони й запросили на державну службу Ларису Анатоліївну, яка до лютого 2003 року працювала завідуючою відділом обслуговування читачів центральної районної бібліотеки.
-Керівники району мені допомагали і допомагають і добрим словом і порадою,- роз-повідає Лариса Анатоліївна.
Але спочатку протягом півтора місяця було стажування, під час якого передавала свій багаторічний досвід та вкладала душу Марія Олексіївна Фурса, тодішній фахівець згаданого відділу, в якої за плечима більше тридцяти років стажу. Їй було чим поділитись з молодою наступницею.
Робоче місце Лариси Анатоліївни - приймальня голови районної ради. Тож слід і про відвідувачів подбати, які прийшли на прийом, і свою безпосередньо роботу виконувати. А її робочий день починається з отримання електронної пошти, підготовки документів для голови районної ради Віри Мартюк, відправки документації в різні інстанції, запрошення керівників.
До виконання службових обов'язків Лариса Анатоліївна ставиться з почуттям відповідальності, завжди старанно виконує доручення голови районної ради та начальника відділу. Вона досконало володіє комп'ютером, здатна виконувати значний обсяг роботи, виявляючи при цьому оперативність у прийнятті рішень і здатність контролювати їх виконання. А ще Лариса Анатоліївна ініціативна, наполеглива, не позбавлена творчого ставлення до справи, сумлінно працює над підвищенням і оновленням професійного досвіду шляхом самостійного вивчення законодавчих актів, методичних рекомендацій.
За сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків Ларису Устименко відзначали грамотами районної ради та райдержадміністрації за співпрацю між органами державної влади і органами місцевого самоврядування. За компетентність, принциповість, вимогливість до себе і до колег, уважне ставлення до відвідувачів її поважають у колективі. "Я не терплю брехні, люблю справедливість. Такі ж якості у ставленні до роботи я пам'ятаю за каденції Олександра Хрипка, колишнього голови районної ради. Це людина слова, сказав-зробив. Відповідальність і стійкість характеру притаманні далеко не всім",- говорить моя співрозмовниця.
Також добрими словами Лариса Анатоліївна згадує весь колектив апарату районної ради на чолі з Вірою Мартюк та її заступником Романом Гловацьким, які завжди прийдуть на допомогу, незалежно від обставин.
Після закінчення робочого дня, жінка поспішає до домівки, де на неї чекає шестирічний син, якому теж треба приділити необхідну увагу. Дає лад підсобному господарству, дбає про вирощення кролів. А коли виникає вільна хвилина, то займається в'язанням.
Ось така Лариса Анатоліївна, яка 7 грудня відзначатиме із колегами професійне свято.


ПЕРШ ЗА ВСЕ - РОБОТА З ЛЮДЬМИ


ШТОМПЕЛІВСЬКА громада вже протягом багатьох десятиріч завзято трудиться на благо свого рідного краю. Штомпелівській сільській раді підпорядковуються 11 населених пунктів: Бочки, Ванжина Долина, Варварівка, Ковтуни, Коломійцеве Озеро, Лісянщина, Лобкова Балка, Наталівка, Ставки, Шарківщина, Штомпелівка, в яких проживають 1719 жителів. На території сільради працюють фельдшерсько-акушерський пункт, школа, дитячий садок, відділення зв'язку, бібліотека, функціонують Будинок культури та сільські клуби. Також активно розвивається одне із передових господарств району ТОВ "Оріон Молоко", яке очолює депутат сільської ради Тарасенко Ольга Миколаївна. Разом із місцевими фермерськими господарствами вони повсякчас допомагають і співпрацюють із сільською радою, підтримують тісний зв'язок з громадою.
Вже минув рік, як територіальна громада довірила посаду сільського голови молодому і амбітному Іщенку Валерію Олексійовичу. А найпершим помічником сільського голови - секретарем сільської ради - депутати обрали Сенчук Валентину Миколаївну.
Робота секретаря досить складна і напружена. Вона забезпечує вчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організовує контроль за їх виконанням; забезпечує зберігання офіційних документів; нотаріальні та реєстраційні дії; здійснює повноваження голови сільради у разі його відсутності та виконує багато іншої роботи. Де є злагода між сільським головою та секретарем - там добре живеться й громаді. Хоча проблем на селі завжди вистачає, та щоб їх вирішити, необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, де кожен житель сільради може розраховувати на допомогу, пораду чи консультацію представників місцевої влади.
Клопітка і водночас, відповідальна робота секретаря Штомпелівської сільської ради. Валентина Миколаївна не лише приймає громадян, а й намагається максимально допомогти їм у вирішенні нагальних питань. А їх у жителів територіальної громади, ой, як багато. "Одні приходять і просять посприяти у ремонті дороги, яка зруйнувалась, в оформленні документів для субсидії, на землю чи спадщину, одинокі - у забезпеченні паливом, інші - втихомирити дебоширів у сім'ї, вгамувати п'яних розбишак, - зазначає секретар. - Траплялося всяке: люди різні і ситуації теж неоднозначні. Але найчастіше звертаються за матеріальною допомогою: на лікування чи поховання".
До обрання секретарем Валентина Миколаївна працювала фельдшером у с. Мусіївка (майже 15 років), адже має медичну освіту. Потім її перевели до Хорольської районної санітарно-епідеміологічної станції на посаду помічника лікаря-епідеміолога. А вже згодом, як депутата Штомпелівської сільради, її обрали секретарем. Так склалося що часу на роздуми і вагання у Валентини Миколаївни не було. Включитися у всі справи довелося відразу з першого дня. До того ж, практично з нуля. Документообіг досить стрімкий і має юридичне підґрунтя. А на той час сільська рада не мала навіть підключення до мережі Інтернет. І звичайно, власної електронної поштової скриньки теж не було, що значно би спростило і прискорило вирішення деяких питань. Та поступово все налагодилося. І, здається, зараз все виходить вдало, бо вже 7 років поспіль секретар залишається незмінним.
"Наразі, для більш ефективної роботи, секретарям не вистачає юридичної бази при підготовці рішень сесії та виконавчого комітету - розповідає секретар сільради. - Іноді просто не вистачає часу для вивчення змін до законодавства. Проте в цьому нам, секретарям, неабияк допомагають тематичні семінари, які проводяться регіональним центром, райдержадміністрацією, районною радою. Тому, продовжуємо навчатися кожного дня".
Зі своїми проблемами чи проханнями громадяни йдуть саме до секретаря сільської ради. Це людина, яка є найпершим порадником і другом. Тому, напередодні професійного свята, хочеться побажати усім працівникам органів місцевого самоврядування стабільності та захищеності.


Робота Валентина Місніченка - вагома частина колективної праці


Застати Валентина Олексійовича Місніченка у кабінеті практично неможливо. Обов`язки його посади, - заступника міського голови, передбачають участь у вирішенні багатьох проблем.
Ось міський голова змальовує проблемну ситуацію. Кожного ранку на вулиці Небесної Сотні біля гімназії утворюється скупчення машин. Це батьки привозять до гімназії своїх дітей. Зупиняти автівки доводиться на узбіччі дороги, котра саме в цьому місті робить поворот. Таке скупчення автомобілів ускладнює рух центральною магістраллю міста, створює небезпечні дорожні ситуації. Надумали у міській раді облаштувати біля гімназії автомобільну стоянку. Така стоянка розвантажила б проїжджу частину. Ідею міського голови депутати обговорили, проаналізували, підтримали. Тепер справа за заступниками. А конкретно: за Валентином Олексійовичем. Замовити проект, знайти недорогого виконавця, проконтролювати хід робіт. Таких об`єктів відповідальності у Валентина Місніченка багато. І на кожному із них треба бути надзвичайно ретельним, бо про використання кожної бюджетної гривні треба прозвітуватися.
Колега пана Валентина, секретар виконкому міської ради Наталія Іванютенко, зауважує: "Я 25 років працюю в міській раді. Доля зводила мене з багатьма людьми. Такого виконавця, як Валентин Олексійович, зустрічала рідко. Він дуже відповідально ставиться до роботи. Кожен, крок, кожен документ звіряє із законодавством".
У день нашої зустрічі із самого ранку трапилася ожеледиця. З ночі випав дрібненький дощик, а на ранок дощову вологу прихопило морозцем. Дороги і тротуари перетворилися на ковзанки. Із сьомої години ранку Валентин Олексійович - у комунгоспі. Відповідно до службових обов`язків він опікується роботою цього комунального підприємства. Не так контролем, як фаховою порадою і товариською підтримкою допомагає він комунальникам. Як результат чіткої організації роботи - у день ожеледиці всі перехрестя доріг в центральній частині міста були вчасно посипані спеціальною піщаною сумішшю.
Заступник міського голови Яна Карманська тільки починає трудовий шлях у місцевому самоврядуванні. Її робоче місце знаходиться в одному кабінеті із В.О. Місніченком, тому спілкуються вони регулярно.
"Дивуюся вмінню Валентина Олексійовича спілкуватися із людьми, дивуюся і вчуся. Щоденно на прийом до нього приходять десятки містян. У кожного - своя проблема, у кожного - свій настрій. Часто трапляються відвідувачі знервовані. Але Валентин Олексійович завжди зберігає спокій, знаходить спільну мову з усіма. Кожну проблему він "перепускає" через себе, намагається максимально допомогти людині, котра прийшла до нього на прийом",- ділиться думками Я.Ю.Карманська.
У міську раду люди йдуть із різними проблемами. Одних турбує, коли відремонтують вулицю, другим треба поскаржитися на мешканців із верхнього поверху, що затопили сусідське житло. Комусь болить, що не освітлюється вулиця, а іншим- що треба прибрати стихійне сміттєзвалище. З усім цим йдуть до заступника міського голови В. О. Місніченка. Інколи виникають в роботі такі ситуації, що без поради не обійтися. Таку підтримку Валентин Місніченко отримує від депутатів міської ради. Кожен із них готовий до співпраці на користь міста. Найчастіше в нагоді стає Валентина Миколаївна Керекелиця. Вона щедро ділиться досвідом організації самоврядування, набутим десятками років роботи на відповідних посадах.
Намагався намалювати портрет заступника міського голови В.О. Місніченка, а вийшло групове зображення. Мабуть тому робота міської ради стала останнім часом ефективною і помітною, що працюють в ній колективно. Серед того колективу - Валентин Місніченко.


Знайомтеся: депутат, хірург, адміністратор, чоловік, батько


Моєму співрозмовникові - тридцять років. Ще зовсім молодий. А за плечима вже має дванадцять років медичного стажу. Із четвертого курсу інститут почав працювати медбратом, три роки - лікар-інтерн у Полтаві і ось уже сім років - хірург Хорольської центральної лікарні. Він щоденно бере на себе відповідальність за людські життя.
Віталій Володимирович Цилюрик із скальпелем в руках стоїть над хворим. За кілька секунд він зробить розріз і… А що за тим "і" не знає ніхто, крім Всевишнього. Лікар-хірург має бути готовим до будь-якої несподіванки. Рішення приймаються за долю секунди. А за рішенням - дії. Точні, чіткі і вивірені дії хірурга. Один невірний рух скальпеля, один неточний укол голки - і життя хворого під загрозою.
Операція - це вінець роботи хірурга. До того ще треба поставити діагноз, виявити хворобу. Зважте, що одна і та ж хвороба у різних людей протікає по-різному. Комусь достатньо поприймати таблеток, а хтось потребує серйознішого втручання лікарів. А на хворому не написано, як його треба лікувати. Від лікаря залежить кому який курс лікування призначити. "Моя робота не закінчується ні о 18, ні о 20 годині. Приходжу додому, займаюся домашніми справами або сідаю вечеряти, а в голові - думки про те, з якого боку "підійти" до того чи іншого хворого, - ділиться думками завідуючий хірургічним відділенням районної лікарні В. Цилюрик. Дуже хочеться бути безпомилковим у кожному рішенні, бо лікарські помилки дорого обходяться пацієнтам".
У своєму молодому віці хірург Віталій Цилюрик несе на собі ношу відповідальності за людські життя. Розмовляю із ним, а сам розмірковую про те, що нелегко, мабуть, жити у такій напрузі. Пан Віталій, немовби прочитав мої думки, і продовжив:
-А іншого життя я не уявляю і не прагну. Моє життя постійно оберталося навколо лікарнянських проблем із самого дитинства. У інших хлопців іграшками були машинки та пістолети. А я бавився шприцами і бинтами. Інакше і бути не могло, бо мій батько був хірургом. Все життя простояв біля операційного столу".
Володимир Михайлович Цилюрик, царство Боже його душі, не тільки сам був лікарем з великої букви, а й передав мистецтво зцілення людей своєму синові Віталію. Отож після закінчення школи сумнівів у хлопця не було: майбутнє має бути пов`язаним із медициною. Йому, незрілому підлітку, видавалося, що життя лікаря сповнене високої романтики. Ось серед ночі у квартиру тата лунає дзвінок. Із слухавки лине: "Лікарю, терміново потрібна ваша допомога". Через темряву ночі летить батько в яскраво освітлену операційну, де на допомогу чекає змучений болями пацієнт. За мить лікар вступить у двобій із недугом і обов`язково переможе його.
Так сприймав майбутню професію Віталій. А Володимир Михайлович - досвідчений лікар, бита життям людина - достеменно знав ціну усій тій романтиці. Тому, як батько, ще і ще раз звертався до хлопця:
- Синку, ти впевнений у своєму виборі?
Вже на першому курсі Сумського медичного інституту Віталій переконався, що обрав професію правильно. Хлопець із Хоролу був жадібним до наук. Вчився із задоволенням. Обдарованого студента помітили викладачі. Хлопцеві "світила" робота на інститутській кафедрі хірургії. Доля розпорядилася інакше. Саме тоді вона піднесла юнакові найбільший у його житті подарунок: зустріч із дівчиною, котра стала коханою дружиною. За розподілом молода сім`я їде у Полтаву для проходження там інтернатури.
Тим часом у Хорольській ЦРЛ буквально задихаються від нестачі молодих спеціалістів. Головний лікар М.В. Виноград на усіх рівнях порушує кадрову проблему. Районові потрібен молодий хірург. В районній раді пропонують: давайте за рахунок бюджету оплатимо навчання інтерна, а він після проходження практики повернеться на роботу у Хорол. Так усе і сталося. Район отримав дипломованого спеціаліста - хірурга. Переїхати із обласного центру у провінційне містечко - це не просте рішення для сім`ї. Але у родини Цилюриків сумнівів не було. Батьківська домівка кликала своїх дітей із далеких життєвих доріг. Той поклик обізвався у серці молодого лікаря. А дружина Оксана зрозуміла порив чоловіка і підтримала його рішення про переїзд у Хорол.
Попри те, що інтернатура Віталія Цилюрика тривала три роки, великого операційного досвіду він не здобув. А в Хоролі Віталій Володимирович почав оперувати. Молодого колегу взяли під своє крило досвідчені фахівці Анатолій Іванович Толмачов і Михайло Васильович Виноград. У кожного із них був свій почерк роботи. Але їхній досвід став безцінним надбанням молодого лікаря. Важко порахувати скільки операцій провів Віталій Володимирович Цилюрик за сім років роботи у Хоролі. Тільки у минулому році їх було кількасот. Якщо забути про вихідні, святкові дні і відпустки, а рахувати чисто арифметично, то виходить, що оперує Віталій Володимирович кожного дня. Насправді ж бувають дні, коли лікар проводить по п`ять - шість операцій на день. За таким робочим графіком важко знайти час, щоб переобідати. О 7.40 Віталій Володимирович вже на роботі, а о 17.00 ще на роботі.
Крім проблем фахових, лікувальних завідуючий хірургічним відділенням вирішує низку супутних завдань. Ось поспілкувався із головами сільських рад і територіальних громад, і переконав їх допомогти відремонтувати хірургію. Ремонт йде повним ходом. А завідуючий переймається тим, що ліжка і інші меблі у палатах уже застарілі. Треба шукати кошти для придбання нових. А прийде додому - сяде за комп`ютер і буде вивчати різні торгові пропозиції від постачальників медичного обладнання. В операційній залі треба оновити освітлювальні лампи. А так не хочеться переплачувати посередникам. Тому і шукає, щоб лампи і якісними були, і не дорогими. Вирішувати господарські і фінансові проблеми Віталію Володимировичу допомагає статус депутата районної ради. На вибори він пішов не тому, що цікавиться політикою чи прагне кар`єри, переконаний, якщо серед депутатів будуть лікарі, то проблеми охорони здоров`я будуть вирішуватися якісніше.
Віталій Володимирович Цилюрик - успішний хірург, молодий завідуючий відділенням, депутат районної ради. А от найголовніший статус його життя - закоханий чоловік і люблячий татусь. "Такої жінки, як моя Оксана у світі більше не існує. Кохаю свою дружину безмірно, бо вона у мене - найкраща". Маленький Максимко Цилюрик ще бігає у дитсадок. У свої п`ять рочків хлопчик, як колись його тато, бавиться шприцами і бинтами. Хто знає, може зростає майбутній спадковий лікар, продовжувач славної династії Цилюриків. Життя не зупиняється.


Знаходить себе в сьогоденні


Депутат Хорольської районної ради від Ковтунівсько-Наталівського виборчого округу №32 Юрій Володимирович Лещенко входить до складу фракції ВО "Батьківщина". Для нього не є невідомою робота в органах місцевого само-врядування, адже працював радником голови Хорольської районної ради Шевеля Г.П. Вчитися було в кого, було чому, та і самому доводилося займатися організаційною роботою. Проте, і для нього є певна новизна стосовно реалізації депутатських повноважень у нинішньому складі ради. І полягає вона в тому, що депутати хоч і обираються по округах, але ж висуваються районними організаціями політичних партій. А це означає посилення відповідальності депутата - за свою особисту діяльність і поведінку, перед виборцями виборчого округу і перед депутатською фракцією. До речі, фракція ВО "Батьківщина" завжди перед пленарним засіданням районної ради проводить своє засідання. Обговорюються проекти рішень сесії, рекомендації профільних постійних комісій, пропозиції і думки кожного депутата фракції. Потім визначається позиція фракції в цілому і приймається рішення по суті кожного питання і моделі голосування. Тому впадає в очі кваліфікованість оцінок і зміст виступів "батьківщинівських" депутатів, їх зібраність і дисциплінованість. Особливо Ю.В. Лещенко відзначає конструктивні взаємовідносини з головою районної ради В.А. Мартюк та її заступником Р.М. Гловацьким. А ще надзвичайно важливу роль у підготовці питань для депутатів відіграє виконавчий апарат районної ради. Це компетентні, досвідчені, працьовиті спеціалісти, які стараються дуже якісно і своєчасно підготувати проекти матеріалів та передати їх депутатам. Роль працівників апарату особливо важлива при зміні керівного складу районної ради. Саме тому нинішньому депутатському складу вдалося швидко освоїтися, адаптуватися до роботи в нових умовах і забезпечити, на погляд Юрія Володимировича, ефективну роботу. Він охоче зустрічається з виборцями, вислуховує їх, намагається вирішити проблеми. Що вдалося зробити в цьому році? Спільно з іншими депутатами провести якісний ремонт покрівлі Штомпелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, придбати "озвучку" у Наталівський клуб та дещо з будматеріалів (за власні кошти) для ремонту Ковтунівського клубу, розпочати ремонтні роботи в Штомпелівському ФАПі. В наступному році має намір і надалі сприяти у продовженні ремонтних робіт у Штомпелівському дитячому садку, Штомпелівському ФАПі, Наталівському і Ковтунівському сільських клубах. За зверненнями виборців, звичайно, буде допомагати вирішенню інших проблем. Як, скажімо, у цьому році, довелося прямо "воювати" за недопущення руйнування великотоннажними автомобілями греблі у с. Наталівка. Навіть вимушені були виїздити на місце керівники поліції та райдержадміністрації. Прикро, що в місцевого органу самоврядування не вистачало рішучості та професіоналізму, щоб не допустити протистояння обурених жителів села з господарниками.
У новому році депутат Лещенко Ю.В. хотів би побажати державі-стабільності і миру, виборцям і громаді - продуктивної взаємодії у вирішенні соціально-економічних питань, а собі і родині - сімейного благополуччя, міцного здоров`я, наснаги у праці. То ж нехай збуваються ці добрі побажання для всієї хорольської громади.


ІЗ ТЕПЛОМ У ДУШІ ВИКОНУЄ СВОЮ РОБОТУ


Основа соціального захисту - виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі, обслуговуванні та попередженні соціальної ізоляції. Таку роботу виконують соціальні робітники відділення соціальної допомоги вдома із надання соціальних послуг за місцем проживання громадян, які потребують сторонньої допомоги в домашніх умовах. Виконати соціальні послуги під силу жінкам-соціальним робітникам, які легко сходяться з іншими людьми, вміють слухати і дати пораду. Одна з таких жінок - Павленко Ніна Василівна - яка народилася, виросла і проживає в селі Хвощівка та працює соціальним робітником у територіальному центрі соціального обслуго-вування (надання соціальних послуг) Хорольської райдерж-адміністрації.
Ніна Василівна має великий досвід роботи в соціальній сфері, адже працює двадцять шостий рік поспіль. Щоденно приходить до одиноких непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів з привітним виглядом, з теплом у душі виконує необхідну домашню роботу у громадян, вміє опанувати себе, щоб уникнути непорозумінь, уміє домовитись із обслуговуючими поважного віку пенсіонерами та має індивідуальний підхід до кожного. Часто одинокі пенсіонери в телефонному режимі роблять замовлення на придбання і доставку продуктів, які не завжди можна придбати в сільському магазині. А тому доводиться добиратися в районний центр, адже там потрібно ще зробити звірку у газовому господарстві про використану кількість природного газу, замінити абонентські книжки, заспокоїти громадян, що житлові субсидії отримають всі бажаючі.
По роботі одного соціального робітника оцінюють роботу всього відділення соціальної допомоги вдома. Якщо виникають непорозуміння між підопічними та соціальним робітником, тоді доводиться відстежити роботу соціального робітника у кожного обслуговуючого. Проте, таких непорозумінь у Павленко Ніни Василівни за всі роки її роботи не виникало. Завжди сільські жителі з приємністю відгукуються про свого робітника. Вона знає, коли до кожного із підопічних на вихідні приїдуть в гості родичі, тому заздалегідь забезпечить все необхідне у створенні комфортних умов їм вдома.
Ніна Василівна постійно працює над виявленням громадян похилого віку, одиноких непрацездатних громадян, які живуть у зоні обслуговування і потрапили у складні життєві обставини та потребують соціальної підтримки.
Соціальний захист сьогодні - це не просто слова, за ними велика відповідальна робота.
Від себе особисто, від імені адміністрації терито-ріального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щиро вітаю з наступаючим професійним святом - Днем працівника соціальної сфери особисто Павленко Ніну Василівну та всіх соціальних робітників територіального центру.
Щиро вдячна за розуміння життєвої ситуації, за виважений професійний підхід, за готовність кожному прийти завжди на допомогу, дати пораду, уміння проблеми нужденних приймати, як свої.
Бажаю всім успіхів у роботі, міцного здоров'я, достатку, сімейного затишку.
Від редакції: Ніна Василівна Павленко не лише добросовісна і старанна працівниця, а і велика шанувальниця нашої газети вже протягом багатьох років. Вона говорить, що не може жити без улюбленої газети, яка завжди радує цікавими, життєвими матеріалами, новинами. Особливо вона любить читати про людей рідного краю. Більшість із них жінка знає особисто. А про тих, кого знаєш, читати дуже цікаво...
Редакція газети щиро вітає нашу читачку із професійним святом та зичить бути здоровою, досягати успіхів у подальшій нелегкій роботі!

Н.А. Корж, виконуюча обов'язки директора територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) райдержадміністрації


ВАЖКО УЯВИТИ ЇХ ЖИТТЯ БЕЗ ДОПОМОГИ


Життя людини до тих пір
має цінність, поки вона
може допомагати іншим
І. Франко.

У соціальній сфері Полтавської області працює близько двох тисяч працівників. Це переважно жінки, адже саме жінці притаманна доброта, мудрість та милосердя, які так необхідні в щоденній праці соціального працівника. Соціальним піклуванням, на сьогодні, охоплено більше 500 тисяч жителів області.
Соціальне піклування - це турбота про людей, які проживають у дитячих, психоневрологічних та геріатричних будинках-інтернатах, потреба в наданні послуг Центрами реабілітації дітей-інвалідів, соціальних послуг терцентрами, обслуговування одиноких престарілих громадян, інвалідів на дому, нарахування пільг та субсидій на житлово-комунальні послуги, одноразова та щомісячна допомога при народженні дитини, оздоровлення пільгових категорій громадян, щорічна матеріальна підтримка учасників ВВв, вдів учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, повернення працівникам заборгованої заробітної плати…
Із подіями на сході України та економічною нестабільністю в державі на плечі органів соціального захисту лягає все більше завдань, покликаних вчасно вивчити проблеми та охопити соціальною підтримкою людей, які найбільше потребують допомоги, - переміщених осіб, мобілізованих та демобілізованих учасників АТО, сімей загиблих учасників АТО.
Значною підтримкою для таких громадян стало прийняття обласної Комплексної програми соціального захист та соціального забезпечення населення області на 2013-2020 роки.
У зв'язку із значним підвищенням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги першочерговим завданням органів влади є належна підтримка населення під час оплати житлово-комунальних послуг. Вже зараз державною підтримкою при оплаті за житлово-комунальні послуги охоплено 320 тисяч сімей, а це 55% сімей області. За нашими ж підрахунками до кінця року таку підтримку отримають близько 360 тисяч сімей. Щоб кожна сім'я вчасно отримала допомогу чи субсидію на житлово-комунальні послуги працівники працюють часто до пізньої ночі та, практично, без вихідних.
Важко уявити життя стареньких без допомоги з боку соціальних працівників. На підтримку одинокої людини поважного віку багато років в області діють територіальні центри соціального обслуговування одиноких престарілих громадян, які, в свою чергу, поділяються на відділення, що надають послуги за різними напрямками.
У відділеннях соціальної допомоги вдома на обслуговуванні перебуває 19706 громадян похилого віку та інвалідів. Одинокій людині похилого віку великою підтримкою є відвідування соціального робітника, який приготує обід, допоможе по господарству та з оплатою житлово-комунальних послуг, оформить, за потребою, субсидію.
Для багатьох відвідувачів територіальні центри стали другою домівкою, місцем, де можна не лише отримати низку процедур, направлених на підтримку здоров'я, але й знайти змістовне дозвілля за інтересами, нові знайомства. Адже, при територіальних центрах діє безліч гуртків, вокальні ансамблі, наш новий, та дуже популярний, проект - "Університет третього віку".
Ми не зупиняємось на досягнутому, весь час вивчаємо потребу та працюємо над розвитком нових видів соціальних послуг. Завдяки професіоналізму, невтомній праці, мудрості та відданості справі своїх працівників соціальна сфера Полтавської області є прикладом для наслідування, завжди йде на крок попереду у впровадженні нових форм соціальної підтримки своїх громадян. За такими напрямками, як надання субсидій населенню області, організація роботи терцентрів, підтримка учасників АТО і сімей загиблих учасників антитерористичної операції, оздоровлення осіб з обмеженими фізичними можливостями, створення належних умов проживання підопічних у будинках інтернатах система соціального захисту населення області займає провідні місця в державі.
Дозвольте від щирого серця привітати своїх колег - працівників соціальної сфери області із професійним святом. Висловлюю подяку за сумлінну працю та вірю: ми з вами єдині у прагненні соціальної справедливості, людяності, добра, у бажанні, щоб мешканці області мали гідне життя.
Бажаю всім вам міцного здоров'я, миру та спокою у нашому спільному домі.

Директор Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА
Л.В. Корнієнко


Зі святом, шановні працівники соціальної сфери!


Соціальна сфера, куди ми традиційно відносимо піклування про малозахищені категорії населення, - дуже делікатна, можна сказати, душевна матерія. Адже саме з душею пов'язують поняття доброти, людяності, небайдужості, співчуття.

У першу неділю листопада на Україні, згідно з Указом Президента України від 13.04.1999 № 374/99, відзначають День працівника соціальної сфери.
Це справедлива шана та подяка за скромну працю людей, які втілюють у життя соціальну політику держави, сприяють забезпеченню належного рівня життя тих категорій насе-лення, які з різних причин не мають змоги зробити це самі. Ця праця сповнена гуманізму, милосердя, любові і тепла.
Шановні колеги!
На ваші плечі покладене одне з найважливіших і відповідальніших завдань - державна підтримка і соціальний захист громадян, заснований на принципах індивідуального підходу до кожної людини. Виконання цієї місії неможливе без доброти, такту. Ви щоденно піклуєтеся про ветеранів війни і праці, людей похилого віку, інвалідів, пенсіонерів, дітей-сиріт, безробітних, підтримуєте малозабезпечені та багатодітні сім'ї, допомагаєте їм долати життєві труднощі, повірити в себе і свої можливості, знайти вихід з найскрутнішої ситуації.
Усіх колег, які не лише за обов'язками служби, а й за велінням свого серця віддано працюють у соціальній сфері, увесь свій досвід і професіона-лізм беззастережно кладуть на вівтар служіння інтересам кожного члена громади і рідної неньки - України, усім вам - наші дружні привітання й найліпші слова побажань. Нехай зігріває вас людська вдячність, надихає визнання, а благополуччя у родинах дарує радість і впевненість! Бажаємо вам міцного здоров'я, щастя, домашнього затишку і тепла, реалізації задумів, нових творчих здобутків.
Хочеться також згадати людей, багаторічна сумлінна праця яких пов'язана з соціальним захистом населення - наших шанованих і дорогих ветеранів: Астапович Н.І., Бахмут Н.Г., Бову Л.П., Горюн В.Ю., Деревеню Г.В., Денісову Л.М., Ляшенко Г.І., Моргун В.І., Сердюк Г.І., Сурмач Л.А., Удрас Н.С., Фісун Н.А., Цівину К.М., Чишко Л.М., Шаповал Н.О., Качан Л.А., Третяк В.Г., Кобець Л.М. Самовіддане служіння обраній справі нехай винагороджується подякою людей, яким ви допомагали долати життєві труднощі і вселяли віру та впевненість у завтрашній день. А зерна сердечності, добра, взаємодопомоги і миру, що ви посіяли, дарують щедрий врожай людської вдячності.
Зі святом, шановні працівники соціальної сфери! Хай спільними зусиллями і спільною працею будується щасливе майбутнє України, добробут і гідне життя!

Адміністрація та профспілковий комітет
управління соціального захисту населення райдержадміністрації


Шановні працівники та ветерани праці Вишняківського будинку-інтернату!


Щиро вітаємо Вас із професійним святом - Днем працівника соціальної сфери. Ваша праця сповнена гуманізму, милосердя, тепла. Усі Ви небайдужі до людських проблем, завжди відкриті для спілкування з тими, хто потребує Вашої допомоги.
Так побажаємо Вам не розгубити тієї душевної доброти, якою наповнені Ваші серця, не втратити віри в людей, не дивлячись на всі проблеми, що постають на шляху допомоги і співчуття! Виконуйте свій благословенний труд з радістю і задоволенням, щоб люди, які отримали від Вас допомогу, ніколи не забували і були вдячні за нелегку працю.
Вам щиро бажаєм здоров`я міцного,
Надії на краще й підтримки від Бога.
Хай успіхи Вас у житті не минають
І усмішки в Ваших очах розквітають!

З найкращими побажаннями,
директор Вишняківського будинку-інтернату
В.Д. Переятенець, профспілковий комітет


Свято працівників соціальної сфери - це свято незвичайних людей


Ось саме такими людьми з великої літери являються працівники Хорольського будинку-інтернату. Колектив у нас невеликий, але саме взаєморозуміння, людяність, витримка, працелюбність допомагає колективу виживати в наш нелегкий час.
Кожний працює за принципом «Хто, якщо не я». Незалежно від посади, всі працівники, без винятку, беруть участь в сангодинах з благоустрою території. Всі разом виходять на збирання картоплі та буряка, що вирощують на підсобному господарстві. Своїми силами, без відриву від основної роботи, проводяться всі ремонти.
Мабуть, в таке свято не можна виділити когось одного із колективу, який на свої плечах тримає всю установу. Просто для всього колективу будинку-інтернату хочеться сказати “Молодці! Так тримати!” Проте, не можна не виділити нашого тракториста В.В.Курбацького. Майже рік захищав Віктор Васильович наші рубежі, будучи учасником АТО. А ще низький уклін тим дружинам та матерям,які працюють у нашій установі, хто днями і ночами з тривогою чекали звісточки від найрідніших людей, щоб почути одне - єдине: «У мене все гаразд». Адже саме дякуючи цим героям, ми з вами можемо спати спокійно.

Організатор культурно- дозвіллєвої діяльності
Валентина Остапенко


“Нехай наш труд у ваших серцях озветься”


Сьогодні культура відіграє визначальну роль у творенні духовного простору нашої держави. Вираз "Культура" - це простір, в якому проходить людське життя" актуальний в усі часи. Саме культура, в тому числі національна, впливає на формування особистості людини з самих ранніх років. Згадайте всі казки, які вам в дитинстві читали батьки, колискові, які співала вам мама колись - це все елементи культури, в яких закладена історія народу. Народна творчість, музика, література, живопис, культурна спадщина - настільки емоційно бідне було б життя без них! Українська культура досі зберегла чистоту, самобутність, яскраву індивідуальність. І заслуга в цьому працівників культури і аматорів народного мистецтва. Це працівники музеїв і бібліотек, будинків культури і клубів, музичної школи, щоденна праця яких заслуговує на слова щирої вдячності. Адже саме завдяки культармійцям Хорольщина займає гідне місце у розвитку національної культури України.

Жителі Хорольщини мають можливість скористатися культурно-дозвіллєвими та освітніми послугами 36 клубних закладів, 25 бібліотек, Хорольського районного та Новоаврамівського краєзнавчих музеїв, дитячої музичної школи. Майже 2 тисячі учасників відвідують гуртки художньої самодіяльності. Значний потенціал демонструють вони у творчих звітах, які щорічно відбуваються на сценах сільських і районного будинків культури. Свідченням високого професіоналізму митців є той факт, що 9 аматорських колективів мають почесне звання "народний" і "зразковий".
Щире захоплення у глядачів викликають концертні програми районного будинку культури. Його працівники проявляють високий професіоналізм у роботі, згуртовують навколо себе багатьох аматорів сцени, створюючи нові колективи. Дякуючи творчому неспокою працівників культури, мешканці та гості нашого краю насолоджуються яскравими і неповторними культурно-мистецькими заходами. У 2016 році на високому професійному рівні проведено ряд яскравих культурно-мистецьких заходів: "З Новим роком Україно, славний мій Хорол", різдвяна феєрія "Україна колядує, колядує вся земля", тематичні масові заходи до Дня Соборності України "Україно моя, Соборна та вільна", масове дійство "Зиму проводжаймо, весну зустрічаймо ", святковий концерт до Міжнародного жіночого дня "Для тебе пісня моя лебедина", молодіжний конкурс "Красуня Хоролу 2016", творчі звіти клубних закладів району в рамках обласного огляду народної творчості "Слався, Полтавська мистецька родина!", свято танцю "Танцювальна феєрія", літературно-музичне свято до 202-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка "Я прийшов, щоб з вами жити", літературне свято "Поетична весна Хорольщини", до Дня пам'яті та примирення та Дня Перемоги у Другій світовій війні мітинг-реквієм та тематичний концерт "Перемого, свята перемого!", святковий концерт "Наші діти - маленькі дивоцвіти", захід до Дня молоді та Дня Конституції України "Ми вірим в майбутнє твоє, Україно", до Дня Незалежності "Україна… Золота, чарівна сторона", фольклорний фестиваль "Барви Хорольщини", ювілейні концерти народних аматорських ансамблів музики та пісні "Світоч" і "Джерело" районного будинку культури і багато інших.
Понад півтори тисячі заходів проведено сільськими клубними закладами району. Чи не вперше за останні роки аматорські колективи сільських закладів культури провели обмінні виїзні концерти як на території району, так і в інших районах області.
Творчі колективи брали участь у багатьох обласних та Всеукраїнських культурно-мистецьких заходах - на Національному Сорочинському ярмарку, в обласному вокальному конкурсі ім. Дмитра Луценка на святі "Осіннє золото" в Пирятинському районі, у святі "Веселої мудрості" в с. Веселий Поділ Семенівського району, у Всеукраїнському святі "Кролевецькі рушники" і ін.
У рамках Загальноукраїнського проекту культурної інтеграції "Український Донбас" аматорські колективи та окремі виконавці Хорольського району виступили з концертом в с. Андріївка Слов'янського району Донецької області.
Велику роль у культурному житті району відіграють бібліотеки. Нині підхід працівників бібліотечної системи до своєї справи значно змінився. Вони розуміють, що бібліотеці треба заявити про себе, як про соціально необхідну установу, котра може забезпечити якісне та оперативне задоволення інформаційних потреб читачів. Потреби і запити їх постійно змінюються, але кожного тут вислухають і професійно обслужать ініціативні, віддані своїй справі бібліотекарі. Осередком культурного життя міста є центральна районна бібліотека, яка проводить цікаві масові заходи з популяризації книги, збір краєзнавчих матеріалів, презентує поетичні збірки самодіяльних хорольських авторів. Централізованою бібліотечною системою району було проведено 210 масових заходів із популяризації книги та бібліотеки. З них центральною районною бібліотекою - 27, районною бібліотекою для дітей - 15 масових заходів.
З серпня 2016 року видається щомісячна газета Хорольської ЦБС "Бібліотечний калейдоскоп".
Користувачі районних книгозбірень взяли участь в обласному конкурсі "Книгоманія - 2016”, що проходив у рамках Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України - 2016" серед читачів-учнів 6-7 класів, зайнявши I місце. В обласному конкурсі на кращу пізнавальну віртуальну мандрівку рідним краєм "Полтавським краєм на вітрилах часу" наші читачі здобули 2 місце. Перші місця в номінаціях "Проза", "Поезія" та "Малюнок" - здобули в обласному етапі Всеукраїнського конкурсу до 25-річчя Незалежності України "Майбутнє України: дитячий погляд". У Всеукраїнському етапі зайняли І місце в номінації "Поезія".
Користувачі ЦРБ посіли також два других місця на обласному конкурсі юних перекладачів-екскурсоводів "Я розкажу вам про Полтавщину", що проходив у рамках Року англійської мови на Україні.
Підготовлені та подані матеріали на обласний конкурс "Кращий бібліотекар Полтавщини - 2016", результати очікуються.
З метою поповнення бібліотечних фондів проведена передплата періодичних видань на 2017 рік на суму 86 тис. грн., планується придбання книг для бібліотек району.
Дитяча музична школа дає змогу не лише здобути якісну мистецьку освіту, вона, перш за все, покликана виховати духовно багату, естетично розвинену особистість. І для цього в школі створена належна матеріально-технічна база. У 2016-2017 навчальному році можливість навчатися в дитячій музичній школі матимуть 240 учнів.
Учні та викладачі мають значні творчі здобутки, постійно виборюють призові місця в багатьох обласних мистецьких конкурсах. І в цьому заслуга всього педагогічного колективу школи, колективу професіоналів, яких об'єднує постійний творчий пошук. Приємно зазначити, що підтримці творчих дітей в районі приділяється значна увага. За підтримки районної державної адміністрації та районної ради проведено районне свято "Сузір'я талантів Хорольщини", на якому грошовими винагородами відзначені талановиті, творчі діти шкіл району, в тому числі і дитячої музичної школи.
Хорольський районний та Новоаврамівський краєзнавчі музеї - це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, осередки пам'яток матеріальної та духовної культури. Щороку музейні заклади відвідує близько 4 тис. туристів не тільки з району, а й з області, України. Музейними працівниками проводиться активна робота для залучення якомога більшої кількості відвідувачів. Існує думка, що музейна справа - це рутинна, одноманітна наукова робота, але наші професіонали кожного дня доводять, що музей - це погляд в минуле через призму сучасності.
Напередодні свята всім працівникам галузі та аматорам хочу побажати, щоб у доброму здоров'ї і гарному настрої щодня приступали до праці, не зважаючи на те, якими знаками питання насторожує нас завтрашній день. Якщо держава хоче розвиватися та процвітати, вона мусить усвідомити: без культури нації не існує. Тому не лише культура потребує державної підтримки, але й держава - культурної. Мусимо бути сильними духом і терплячими, професійно та віддано виконувати наші обов'язки, берегти й примножувати традиції нашої неповторної полтавської культури. А вона неодмінно віддячить не тільки нам, а й нашим нащадкам. Щедрих творчих ужинків, міцного здоров'я, добра і миру, невичерпного оптимізму!

І.А.Гунько, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації


ЙОМУ МОЖНА ДОВІРИТИ НАЙВІДПОВІДАЛЬНІШІ ЗАВДАННЯ


Від свята до свята
На підприємстві відзначали День працівників харчової промисловості значними трудовими здобутками. Грамотами обласної державної адміністрації та обласної ради нагроджено майстра-пекаря Віту Бондаренко, слюсаря-ремонтника Володимира Брижка, комерційного директора Раїсу Левіну.
Нагородами підприємства відзначено кондитера Оксану Ткаченко, оператора Олександра Северина, водіїв Миколу Череватенка та Олександра Буцика, комірника Валентину Верхогляд, контролера Людмилу Голуб, пекарів Оксану Миколенко і Світлану Пономаренко, начальника кондитерського цеху Аллу Плющій та охоронника Сергія Ляшенка.

У переддень свого професійного свята - Дня працівників харчової промисловості - на Хорольській механізованій пекарні йшла нарада керівників виробничих підрозділів. Аналізували продаж різних видів продукції, радилися про розробку нових сортів хліба і кондитерських виробів, а наприкінці директор підприємства Л.П. Керекелиця звернулася до колег.
- До адміністрації нашого підприємства звернулися із редакції газети "Вісті Хорольщини". Журналісти хочуть підготувати розповідь про когось із наших працівників. Давайте, колеги, порадимося: хто достойний того, щоб про нього розповіли на сторінках газети?
Пропозицій було чимало, бо на підприємстві працює багато спеціалістів, знавців своєї справи. Хотілось би підібрати кандидатуру людини, що не тільки добре знає діло, а ще й горить ним. Прагнули розповісти не просто про працівника ПП "Хорольська мехпекарня", а про патріота підприємства, який би був ще й позитивною людиною. Серед багатьох кандидатур зупинилися на водієві Миколі Череватенкові. Експедиція задоволена його роботою, бо Микола Анатолійович ніколи не зриває графіків загрузки, бухгалтерія хвалить чоловіка за вчасні і якісні звіти, менеджери виробництва знають, що Миколі Череватенкові можна довірити найвідповідальніші завдання.
…Вагань при виборі професії у Миколи не було. Його батько Анатолій Пилипович працював водієм. Із дитинства сажав сина поруч із собою у кабіні автомобіля. Уже в старших класах Микола за звуком двигуна міг зрозуміти чи справна машина. Після отримання водійського посвідчення пішов працювати водієм у БУ-32, до батька. Потім служба в армії. Там, в далекій Германії, служив на швидкій допомозі. Продовжив роботу на "швидкій" після демобілізації.
З 2010 року - водій - експедитор ПП "Хорольська мехпекарня". Тодішній завгаражем Валентин Діденко давно кликав на роботу. "Приходь Коля, до нас. Місце для тебе знайдемо". Знав Валентин Григорович, що Микола Череватенко дуже відповідальний у роботі, тому й запрошував його. А обставини все якось не складалися. Захотів Микола Анатолійович підзаробити, поїхав у Київ на будівництво. Та на київських зарплатах дуже не збагатієш. Дуже дороге в столиці і житло, і харчування. Може тому, а може того, що рідні краї покликали, повернувся Микола Анатолійович у свій Хорол. Тут згадав про розмову із В.Г. Діденком і пішов влаштовуватися на пекарню. На підприємстві чоловіка зустріли привітно. Спочатку проходив стажування. Леонід Антіпін показав як працювати з накладними, як підібрати замовлення на маршрут. Робота водія на пекарні - це не ремесло, це мистецтво. Так само як у льотчиків. Одне діло - керувати "кукурудзяником". А зовсім інша справа - сидіти за штурвалом СУ чи МіГа. Так і у нашому випадку. Водії мехпекарні - це аси вищого пілотажу. На своїх плечах вони несуть відповідальність за техніку, за товар, за співпрацю із магазинами, що торгують продукцією мехпекарні.
Ці всі обов`язки далися Миколі Череватенкові легко. Важко звикав тільки до того, що треба рано прокидатися. О другій ночі - на велосипед і на роботу. О другій тридцять - початок загрузки свого хлібовоза. Біля четвертої - виїзд на Полтаву, на маршрут. За роки роботи на маршруті уже надбав знайомих серед мешканців обласного центру.
Рано вранці під'їжджає Микола Анатолійович до магазину, виносить лотки із запашним хлібом, а до нього повертаються перехожі:
-Доброго ранку! Хлібець хорольський привезли?! Чекаємо, чекаємо.
В обласному центрі багато людей вподобали собі хліб хорольської випічки. Стоять під магазином, чекають завозу, щоб свіженькою буханочкою пригостити своїх домашніх. Батонці "смачного", перепічки, батону "Забава" не залежуються на прилавках полтавських магазинів. Смачну продукцію охоче розкуповують, тому і задоволені продавці, тому і посміхається Микола Анатолійович Череватенко.
Близько 40 видів хліба і кондитерських виробів замовляють на полтавський маршрут. У кілька десятків магазинів розвозить продукцію вправний водій. І скрізь встигне. Старається, бо знає, що покупці ждуть свіженької продукції.
Закінчується у "Газельці" хліб, спорожняються лотки, а робота Миколи Анатолійовича триває. Служба головного інженера замовила деталей до механізмів, хлібобулочний цех чекає на різновиди допоміжної сировини, а для кондитерів треба привезти пакувальний матеріал. Скільки попутніх завдань виконує пан Микола не знає ніхто, бо їх перелічити не можливо. Але не відмовляє нікому, із посмішкою зустріне будь-яке прохання.
Директор ПП "Мехпекарня" Л.П. Керекелиця: "На нашому підприємстві багато гарних водіїв. Шанують за відповідальність і поважають Володимира Пікала, Олексія Прокопенка, Олександра Манженка, Сергія Сучака, Леоніда Антіпіна. А у Миколи Анатолійовича Череватенка - місія особлива. Решта водіїв розвезуть продукцію - і додому. А Микола Анатолійович ще кілька годин мотається по оптовим базам і фірмам-постачальникам, щоб забезпечити виробництво сировиною. Завдяки йому наше підприємство економить на транспортних витратах значні кошти. У цій людині приваблює його відкритість. Він завжди посміхається. А ще, за 10 років ніхто із нас не чув від нього скарг і зітхань".
Микола Анатолійович зізнається, що недавно запрошували його на роботу до шляхобудівельників. Робота не важка. З 8 ранку до 18 вечора. Вивіз людей на дільницю - і відпочивай. Увечері забрав бригаду додому - і робочій зміні кінець. А водій Микола Череватенко каже: "Я так звик до ритму життя пекарні, що працювати за принципом "не бий лежачого" вже не зможу. Звик до того, що скрізь на маршруті мене чекають, звик допомагати підприємству. Без посмішок покупців нашої продукції вже не проживу".
Водій-експедитор ПП "Хорольська мехпекарня" М.А. Череватенко відходить від віконця каси. У руках тримає зарплату - чотири тисячі гривень. Інколи буває більше, інколи трішечки менше - все залежить від розвезення хліба. З високо піднятою головою Микола Анатолійович крокує вулицями рідного міста. Він гордиться своєю роботою, гордиться приналежністю до славної когорти хорольських хлібопекарів.
Автор цих рядків слухав розповідь трудівника, насолоджувався його інтонацією і думав, що недаремно серед розмаїття різних сортів і видів завжди шукаю буханець хорольського виробництва. Принципово купую тільки хорольський хліб. По-перше, він смачний, а по-друге, нехай такі добрі і роботящі люди, як М.А. Череватенко і його колеги, відчують нашу вдячну підтримку.


З турботою про дороги


Щиро вітаю водіїв, працівників та ветеранів автодорожнього господарства з професійним святом! Дякую Вам, шановні трудівники, за те, що незважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію, Ви докладаєте значних зусиль для забезпечення безпеки руху, ремонту та утримання в належному технічному стані автомобільних доріг.
Бажаю всім працівникам і ветеранам галузі міцного здоров'я, щастя і добробуту, сімейного затишку, трудового натхнення на благо і процвітання нашої Батьківщини.
Старший виконроб В.І. ДЗЮБЕНКО

У неділю своє професійне свято відзначатиме колектив дорожньо-ремонтного пункту №5 філії "Лубенська ДЕД". Це підприємство займається ремонтом доріг та утриманням їх у належному стані. А це 333 кілометри доріг державного, обласного та районного значення. Структурний підрозділ також відповідає за ділянку автомобільної траси Київ-Харків-Довжанський протяжністю 39 кілометрів. Працівники також ремонтують дорожні знаки,обкошують узбіччя доріг, а взимку розчищають дороги від снігу.
Завершено капітальний ремонт дороги по вулиці Михайла Полонського довжиною 366 метрів від вулиці Гоголя до вулиці 8 Березня. Зараз гладенькою стрічкою капітально відремонтованого шляху без будь-яких перешкод мчать автомобілі.
Проводиться капітальний ремонт дороги по вулиці Лагодинській - від вулиці Воскресенської до вулиці Шевченка.
Вистачає турбот у дорожників як влітку, так і взимку. Цього року, починаючи з квітня, тільки одну суботу відпочивали, а решту днів працювали. Звичайно, виникали й проблеми, особливо не вистачає працівників,адже робота фізично важка, виникають негаразди із забезпеченням пальним, але їх вдається вирішувати.
23 роки очолює колектив старший виконроб Василь Іванович Дзюбенко. Досконало володіючи станом справ, він організовує підлеглих на високопродуктивну працю.
Нині в колективі 23 працівники. Слів вдячності заслуговує кожен, бо всі трудяться злагодже-но, забезпечуючи виконання робіт. Під час капремонту дороги по вулиці Михайла Полонського доводилось спостері-гати, як вправно організовувала роботу шляховиків майстер Раїса Павлівна Головченко, яка у 2013 році за вагомий внесок у розвиток автотранспортної галузі, забезпечення будівництва, ремонту і утримання доріг, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм нагороджена відзнакою президента України "Орденом княгині Ольги" III ступеня. Вже 44-й рік Раїса Павлівна після закінчення Житомирського автодорожнього технікуму трудиться в ДРП-5, спочатку лаборантом,а останні роки - майстром. Вона разом з колективом докладала максимум зусиль, щоб у теплу, суху погоду не було прогаяно жодної хвилини.
З почуттям відповідальності працюють машиніст навантажувача Сергій Щербина, водії Олександр Іванютенко, Валерій Фастовець, механік Кульпінов Юрій, дорожні робочі Володимир Дем`яненко, Вадим Кроленко, Іван Устименко та інші члени трудового колективу.
У шляховиків гаряча пора і влітку і взимку. На порозі - зима. Як і в попередні роки, так і цього року буде організовано цілодобове чергування, щоб дорога під час заметів була під постійним наглядом. Машиністи авторозкидачів снігу ніколи не підводили.
Зі святом вас, дорожники!


Шановні пенсіонери і ветерани податкової служби!


30 жовтня в Україні відзначається День вшанування пенсіонерів і ветеранів державної податкової служби України. З великою вдячністю за сумлінну працю, професійність, порядність, вітаю з цим святом всіх, хто знаходиться на заслуженому відпочинку та тих, хто продовжує працювати в лавах податківців. Ви зробили все від вас залежне, щоб ваші надбання прийняли молоді покоління з чітким усвідомленням того, що таке професіоналізм, відданість справі та високі моральні якості.
Нехай кожен ваш день проміниться теплом, повниться цікавими справами, добром та любов’ю. Від усього серця бажаю вам міцного здоров’я, довгих років життя, оптимізму, радості та миру!

З повагою, начальник Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області
Олександр Коломієць


Шановні юристи, вітаю вас із професійним святом!


Колеги - саме так я сприймаю правників. Парламентарі закони приймають, а представники юридичних професій як допомагають у розробці, так і дбають про втілення, дотримання й реалізацію законності права в нашій державі. Сама інституція державності не може існувати без юридичного підґрунтя - наша держава є інтегрованою частиною світового законодавчого поля. Виконання законів дає, як глобальні, на рівні збереження стабільності в країні, так і локальні, рівні для кожного з нас можливості реалізовувати власні права і свободи та бути захищеним.
Юстиція, адвокація, судова система і прокуратура, нотаріат - це тільки основні галузі, де можливо виявити хист у цій професії. В Україні сотні тисяч відповідальних, високоосвічених, професійних юристів. Можна тільки низько вклонитися за нелегку працю й фундаментальні знання, яких вимагає юридичний фах! І особлива подяка тим, хто допомагає у юридичному супроводі тим, хто не в змозі оплачувати послуги правників.
Хочу побажати юристам стабільності законодавчої бази, достойної оплати праці, а суспільству - справедливості рівних прав, які забезпечать для нас із вами юристи-теоретики, юристи-практики і, головне, юристи-патріоти України!

З повагою Народний депутат України
Костянтин Іщейкін


Шановні юристи Хорольщини!


Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого професійного свята.
Сьогодні неможливо уявити наше повсякденне життя без людей Вашої професії. До Вас ми ідемо за консультацією, до Вас звертаємося, щоб захистити свої права. Ваша праця, як ніколи, набула особливої ваги. Адже Ви робите реальні кроки до утвердження в Україні громадянського суспільства й суспільства правової культури, а своїми знаннями й досвідом служите державі і її народу.
В цей святковий день висловлюємо слова щирої подяки всім працівникам юридичних спеціальностей, які плідно працюють на теренах Хорольщини, приносячи користь державі та її громадянам.
Зичимо всім Вам здоров'я, енергії, наснаги, витримки й життєвого оптимізму. Хай вистачає Вам сил для себе і для людей.
Зі святом Вас!

Голова райдержадміністрації
Лариса Звірко

Голова районної ради
Віра Мартюк


Шановні працівники центру поштового зв'язку!


Щоденно через працьовиті руки фахівців поштової сфери проходять тисячі газет і журналів, листів і бандеролей. Поштар завжди бажаний гість у кожній оселі, його чекають у сніг і дощ, спеку і негоду.
Працівники поштового зв'язку забезпечують широкий спектр якісних послуг, демонструючи професіоналізм, майстерність, сумлінність та високу культуру обслуговування громадян, вміло поєднуючи багаторічні традиції та напрацювання з новинками в галузі. Незважаючи на поширення електронних засобів зв'язку, поштові послуги залишаються найдоступнішим засобом спілкування та доставки кореспонденції.
З нагоди Вашого професійного свята прийміть слова подяки за сумлінну працю.
Зичимо Вам здоров'я, достатку, родинного тепла, підтримки й розуміння рідних Вам людей.

Голова райдержадміністрації
Лариса Звірко

Голова районної ради
Віра Мартюк


Наша професія - не з легких, але дуже потрібна людям


Шановні колеги! Щороку 9 жовтня відзначається Всесвітній день пошти на честь історичної дати - 9 жовтня 1874 року, коли було створено Всесвітній поштовий союз.
Це свято об'єднує людей різних професій: журналістів, видавців, листонош, операторів, сортувальників - усіх тих, чия благородна праця забезпечує одне з основних прав громадян - право на отримання інформації.
З нагоди відзначення професійного свята прийміть мої сердечні привітання та найкращі побажання міцного здоров'я, родинного щастя, професійного зростання, невичерпної енергії, творчих ідей та втілення їх у життя, натхнення і процвітання, нових великих задумів і звершень.
Хай завжди зігріє вас тепло людської подяки за добрі справи, а праця множить добробут кожної родини поштовиків.

З повагою,
начальник Центрального районного відділення "Укрпошта" Т.О. Плужник


Щодня, незважаючи на погоду, листоноші приносять кореспонденцію адресатам, долаючи чималі відстані. А щоб ця доставка здійснилась, докладають зусиль ще й водії, сортувальники, оператори, технологи, управлінці. Адже пошта - це велике багатопланове господарство, що працює задля безперебійного функціонування відділень поштового зв'язку. Поштовий зв'язок був і залишається найдоступнішим і найпоширенішим засобом зв'язку для різних верств населення України. І в кожної людини своя думка щодо її устрою та якості надання послуг - усього того, з чого складається цей величезний живий організм. У кожній країні пошта, а подекуди лише пошта, є повсякденним і доступним засобом спілкування.
Зараз "Укрпошта" перебуває в процесі корпоратизації і я маю надію, що керівництво прийматиме правильні рішення для розвитку та стабільної роботи нашого підприємства.
Є і проблемні питання: це зниження передплати на періодичні видання порівняно з минулим роком, відсутність кваліфікованих працівників у сільській місцевості, проведення ремонтів та підготовка до зими.
Крім передплати періодичних видань, доставки листів і посилок ми надаємо послуги з виплати пенсій, грошових переказів, займаємося комерційними видами діяльності: торгівля товарами народного споживання, поповнення рахунків, прийом комунальних платежів, продаж залізничних квитків, каталожна торгівля, якщо в загальному, то працівниками освоєно понад 50 послуг.
Надзвичайно приємно відзначити той факт, що якість надання поштових послуг в Хорольському районі знаходиться на високому рівні. І про це свідчать рейтингові показники, за якими наш район займає друге місце серед усіх районів Полтавської області.
В цьому році за вагомий внесок у розвиток нашого підприємства було відзначено:
- до Дня Конституції: нагрудним знаком, грамотою та грошовою премією начальника відділення поштового зв'язку Новачиха -Солодовник Ніну Петрівну,
- до Дня Незалежності України: грамотою та грошовою винагородою, листоношу відділення поштового зв'язку с. Клепачі Глущенко Наталію Петрівну.
За перше місце за результатами рейтингової оцінки філіалів було нагороджено грошовою винагородою працівників відділення поштового зв'язку Нова Аврамівка: Петержак Ю., Вакуленко М., Копилову О.
Сьогодні для багатьох людей, особливо похилого віку , працівники пошти є чи не єдиним джерелом інформації, доброї звістки та привітного слова, адже разом із листами та газетами вони приносять в кожен дім надію на краще.
Особливі слова вдячності хочу висловити поштовикам, які на даний час знаходяться на заслуженому відпочинку, та багато років присвятили роботі у поштовому зв'язку. Вони для нас зразок працездатності, витримки, уміння знаходити вихід зі складних ситуацій. Звісно, ветерани жили в інший час, працювали з іншою технікою та була менш інноваційною, але вони успішно справлялися. Саме цей досвід і неоціненний внесок нам треба брати за приклад, а це: Теренько Н.І., Богатиренко Л.П., Наумчук І.Н.,Рибас Г.В., Волошин О.С., Усик Н.М., Барановська М.М., Гнатюк Л.В., Чередник Л.І., Заволока О.І.,Тесля Л.М., Мельник О.Т., Свириденко В.В.,Остапенко В.Г.,Зубенко О.І., Кібенко А.А.,Солод Г.І.,Ванжа В.І.,Тітенко С.В.,Грачава Л.Г., Щочка В.Г., Христіченко В.Г., Губій В.Г., Рубан В.О., Пусан О.Є., Брижко Л.Я., Касяненко В.М.,Пазій Г.П.,Гусаренко Л.П., Черненко Г., Галь В.М., Хоменко В., Зарва К.Г.,Московченко Н.В., Тарікова Л.П., Литовченко Г.П.,Ляшенко Л.П., Шевченко М.В., Малигіна Г.В., Кузуб Н.М., Ярошенко Н.С., Кружкова К.Д.
Нам би було надзвичайно важко вирішувати чималі внутрішні проблеми, коли б не допомога керівників різних сфер діяльності. Перш за все, від імені трудового колективу виношу сердечну подяку депутату обласної ради Ф.А. Мухтарову за придбання велосипедів для листонош та іншу матеріальну допомогу, голові райдержадміністрації Л.М. Звірко, голові районної ради В.А. Мартюк, міському голові С.М. Волошину. Хоча ще не всі сільські голови відчули, що проблеми пошти - це соціальні проблеми сільських жителів, але у нас склалися хороші ділові партнерські відносини із сільськими головами Андріївським - Данилейком В.І., Вишняківським - Фесенком А.А., Мусіївським - Рештою Г.Б, Новоаврамівським - Дембовською О.А., Клепачівським - Новоселецьким М.М. та Шишаківським старостою - Барилом В.І., Покровськобагачанським - Рештою В.М., Трубайцівським - Ватулею С.Б. Наша сердечна вдячність голові СВК "Перемога" Пасюті А.Г., керівнику ВП ім. Ватутіна ТОВ АФ "Хорольська" Погорілому В.М., лісничому Хорольського лісництва Надоші В.Б. Ми раді такій плідній співпраці.


Шановні працівники бібліотечних установ району та міста!


Вітаємо Вас з Всеукраїнським днем бібліотек.
Сьогодні важко переоцінити роль цих культурно-просвітницьких осередків у збереженні та популяризації знань, накопичених людством, їх внесок у розвиток вітчизняної освіти, збагачення духовного потенціалу суспільства.
Задовольняючи наукові і культурні потреби громадян, бібліотеки забезпечують нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, одержання повного огляду інформації зі світового простору, сприяють піднесенню інтелектуального рівня народу.
Сьогодні бібліотека - справжній храм духовності, який об'єднує громаду, надає людям можливість розвиватися та мріяти, єднає на добрі справи.
Бажаємо Вам, шановні працівники бібліотек, читачам, усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров'я, щасливих відкритих непрочитаних сторінок і творчих успіхів на благо Української держави.

Голова РДА Лариса Звірко, районної ради Віра Мартюк


Шановні працівники дитячої музичної школи, учасники художньої самодіяльності району!


Прийміть найщиріші вітання з нагоди Міжнародного дня музики і слова щирої подяки за Вашу багаторічну невтомну працю на ниві культури.
Ми цінуємо Ваші здобутки і професіоналізм. Музичне мистецтво здавна єднає людей, країни і континенти, збагачує духовний світ людей.
Тож нехай яскравішає творча зоря, запалена у Ваших душах.
Зичимо Вам і Вашим родинам міцного здоров'я, творчої наснаги, вагомих здобутків та успіхів на життєвій і професійній ниві. Хай музичне мистецтво скоряє і надалі серця десятків сотень своїх шанувальників.
Добробуту Вам і нових творчих злетів!

Голова РДА Лариса Звірко, районної ради Віра Мартюк


Шановні освітяни!


Вітаю з Вашим професійним святом і особливим святом для ваших учнів та вихованців.Свято скромних, але непересічних людей, свято добра, мудрості та любові. "Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька", - говорив Василь Сухомлинський. І я переконаний, що Ваша професія - одна з найважливіших. Висловлюю сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання виховувати мудрість і знання, за любов до дітей і рідного краю.
Нехай доля дарує міцне здоров'я та многая літа, щоб у Ваших родинах завжди панували тепло, радість та затишок. Бажаю, щоб учні радували не тільки квітами і теплими словами вдячності, а й результатами навчання і життєвими успіхами!
З найщирішими побажаннями і глибокою вдячністю
Народний депутат України Костянтин Іщейкін

Ті ясні промені, що освічують наші дороги знань-то вчителі. Для нас Вони назавжди залишаться сонцем, до якого тягнуться юні голови, сонцем, якому радіє все на світі. Завдяки сонцю росте усе живе на планеті, завдяки Вам збагачуються наші знання. Ми не даруємо Вам золота, бо воно постійно з Вами, золото - це Ваші вихованці, оскільки через любов до них Ви обрали цю професію. Вони бувають працелюбні і ліниві, цілеспрямовані і бешкетні, надійні і байдужі... та всі вони Ваші! Ваші квіти, які плекаєте та ростите протягом багатьох років, поливаєте своїми знаннями, наділяєте їх тим, що є у Ваших серцях та душах, віддаєте останні сили, недосипаєте ночей, аби донести в молоді гарячі серця добре і вічне. Нема такої сталі, з якою можна порівняти Вашу терплячість. Про Вас пишуть у творах, для Вас складають вірші, Ваше звання оспівують у піснях. Вчитель - це Ваше покликання!
Ми дякуємо Вам за тепло Ваших слів, за підтримку, за збагачення наших духовних світів. Пройдуть роки, і фундамент, що заклали саме Ви кожній дитині, укріпне, на ньому ми будуватимемо особисте життя, надійне майбутнє, і Вас згадуватимем із вдячністю. Адже основа - найголовніше, і Ви закладаєте її належно. Низький уклін Вам, дорогі. Сяйте ж далі так яскраво! Ви потрібні нам та нашим нащадкам. Сил Вам, наснаги, щастя, здоров'я, радості, щирих посмішок... Ми гордимося Вами, любимо та поважаємо. Дякуємо Вам!
З повагою депутат обласної ради
Фахраддін Мухтаров

Сердечно вітаємо Вас із професійним святом - Днем працівників освіти! Це свято символізує всенародне визнання та вдячність всім учителям і вихователям за самовіддану, подвижницьку працю на освітянській ниві. Небагато є професій, які так сильно впливали б на життя кожної людини.
Ми завжди з теплом і вдячністю згадуємо своїх учителів, мудрих і терплячих, які допомагали нам оволодівати знаннями і осягати життєву мудрість. Учитель в усі часи виконував найшляхетнішу місію на землі - сіяв розумне, добре, вічне. Незважаючи на труднощі сьогодення, Ви, шановні педагоги, сумлінно виконуєте свій професійний обов'язок, збагачуєте інтелектуальний потенціал України, робите все залежне від Вас, щоб освіта в Україні стала пріоритетною галуззю.
Прийміть щиру вдячність за високе служіння обраній праці, за вашу самовідданість, невтомний творчий пошук, добро та щедрість душі. Нехай свято, уквітчане осінніми квітами і щирими привітаннями вдячних учнів, прикрасить Ваші освітянські робочі будні.
Нових Вам вагомих здобутків на освітянській ниві, успіхів у справах, оптимізму і впевненості у завтрашньому дні!
Голова РДА Лариса Звірко, районної ради Віра Мартюк


Щиро вітаємо працівників, ветеранів, учнів, випускників Міжрегіонального центру


з Днем заснування навчального закладу, створення державної системи професійно-технічної освіти та працівників освіти! Висловлюємо Вам сердечну вдячність за невтомну працю, великий талант і покликання сіяти мудрість і знання. Бажаємо міцного здоров'я, мужності, стриманості та великого терпіння, адже виховання та навчання ніколи не було легкою працею.
Найтепліші слова вітання педагогічним працівникам Хорольщини. Хай завжди щедрою на сходи буде Ваша освітянська нива!

Адміністрація, профспілковий комітет
та рада ветеранів Міжрегіонального центру


Шановні викладачі і ветерани агропромколеджу! Шановні учителі району!


Сердечно вітаємо Вас із днем працівників освіти!
Вчителювання - не праця, а зречення, уміння віддати всього себе, піти на великий подвиг і муки, і в цьому бачити світло і благодать. Вчительство - коли в холодних очах запалиться зоря розуміння, і ти відчуваєш, що намагався не безплідно і знання проявляв недарма. Нехай не зламають Вас невдачі, буде більше подарунків долі. Бажаємо Вам частіше посміхатися і забути всі свої негаразди. Бажаємо Вам міцного здоров`я, особистого щастя, успіхів у нелегкій, але почесній роботі. Зі святом усіх нас, дорогі освітяни!

Директор Хорольського агропромислового коледжу ПДАА Р.Т. ГУЗИК
Голова профспілкового комітету Хорольського АПК ПДАА Н.І. ФІЛОНЕНКО


Шановні працівники дошкільних навчальних закладів!


Вітаємо Вас із Днем працівників дошкільної освіти. Ця професія вимагає від людини глибокої самовіддачі, величезного терпіння і безмежної любові до своєї справи. Виховання наших дітей на початку життя - непросте завдання, але той фундамент, який закладається в перші роки, служить опорою і в майбутньому.
У Ваших руках зараз доля цілого покоління дошкільнят, що завдяки Вашій турботі, терпінню, мудрості стануть незабаром повноцінними членами суспільства.
Упевнені, що саме Ваша доброта і педагогічна майстерність перетворять кожен день для вихованців у дитячому садку на день радості й щастя!
Тож нехай доля сторицею віддячить Вам за невтомну працю незмінною прихильністю. Від усього серця бажаємо міцного здоров'я, щастя, натхнення, любові, здійснення мрій та сподівань.

Начальник відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації
І.М. Потерайло
Голова райкому профспілки працівників освіти
І.М. Рябухіна


Шановні освітяни!


Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята - Дня працівників освіти та сердечну вдячність за самовідданість, вірність обов'язку і покликанню! Сьогодні освітянська родина Хорольщини об'єднує педагогів загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних закладів, шкільних бібліотекарів, технічних та медичних працівників, кухарів, тренерів, - всіх тих, хто з любов'ю засіває плідні врожаї в країні знань. Ви - надзвичайно працелюбні, творчі, самобутні, натхненні, знаючі, компетентні фахівці. Кожен, хто обирає педагогічний фах, бере на себе відповідальність за тих, кого вчить і виховує. В умовах суперечливого сьогодення виконання професійних обов'язків дається непросто. Та радує те, що, незважаючи ні на що, свій обов'язок Ви виконуєте гідно, завжди були і залишаєтесь головним світочем у всебічному житті дитини, даруючи їй тепло свого серця, скарби своїх знань.
Низький уклін Вам, працівники навчальних закладів, за професіоналізм, витримку, за любов до обраної справи, самовідданість і багатство душі. Хай засіяна невтомною працею освітянська нива врожаїться новими талантами, яскравими особистостями та визначними перемогами й здобутками в житті, а слово вчителя буде завжди святим і чистим на землі.
Зичимо Вам міцного здоров'я, щирої радості, безхмарних благословенних днів, творчої наснаги, нових педагогічних звершень заради рідного краю та незалежної України! Зі святом Вас, дорогі освітяни!

Начальник відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації
І.М. Потерайло
Голова райкому профспілки працівників освіти
І.М. Рябухіна


ЇЇ покликання - учитель


Забута мелодія дитинства... Для кожного вона звучить по - різному. Для одних вона весела та безтурботна, для інших - трепетна і ніжна. Але для всіх рідна та неповторна і неодмінно пов'язана зі школою.
Про те, що стане учителем, Тетяна Сергіївна Степанюк знала з дитинства. Всі її ігри були пов'язані зі школою. Приходячи після уроків додому, Таня з учениці перетворювалася на вчительку: адже безмовні учні, ляльки Маша і Наташа, уже чекали її. Вона сумлінно вела журнал, перевіряла зошити і пояснювала новий матеріал. Дівчинка росла, шкільні роки наближалися до завершення, а бажання бути учителем ставало усвідомленим вибором. А тому після закінчення 11 класу Хорольської гімназії вступила до Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка на факультет англійської мови.
…Непомітно пролетіли роки навчання. Позаду залишилися лекції, семінари та практичні, а попереду - нове, таке омріяне, учительське життя.
1 вересня 2009 року юна випускниця уже на порозі Покровськобагачанської загальноосвітньої школи, куди вона отримала призначення із районного відділу освіти. І вірилось, і ні… Вона - учитель! Струнка тендітна дівчина вперше нерішуче переступила поріг класу уже як учитель. "Добрий день!", - промовила вона гарною англійською мовою і побачила доброзичливі погляди учнів, які з нетерпінням чекали знайомства з новою "англічанкою". І ось уже п'ятий рік поспіль Тетяна Сергіївна щоденно долає шлях з рідного Хорола до тепер уже рідної Покровськобагачанської школи. З роками прийшов досвід, з'явилися свої надбання та педагогічні досягнення. "На мою думку, - говорить сьогодні Тетяна Сергіївна, - в професії вчителя є складові архітектора, як будівничого дитячої особистості, скульптора, який відсікає все зайве, аби створити щось величне, живописця, який передає красу довкілля, лікаря, завданням якого є оздоровлення душі і тіла, археолога, який впевнено досліджує і являє світові таємниці, хлібороба, який засіває ниву, аби вона проросла врожаями".
"Вона - красуня, схожа на модель, лагідна, ніжна, але вимоглива, завжди справедлива і добра, просто й доступно день за днем вона пояснює важкі теми й поняття, до неї можна звернутися з будь - якими запитаннями", - так говорять про молоду вчительку її учні.
Тетяна Сергіївна багато і наполегливо працює. І це дає свої результати. Її учні є призерами олімпіади та МАН з англійської мови. А як цікаво вона організувала роботу в літньому мовному таборі! Що не день - то відкриття, нові знайомства, нові зустрічі, цікаві мандрівки. В учнів - море емоцій, в учительки - задоволення своїм результатом. Свою фахову майстерність вона постійно удосконалює: є активним учасником шкільних та районних заходів. У 2015 році стала лауреатом районного конкурсу "Учитель року" у номінації "Англійська мова".
Що ж лежить в основі успіху Тетяни Сергіївни? Любов до своєї справи? Так. Безперервна робота над собою? Безперечно. І ще - педагогічний талант, любов до дітей. Те, чого не можна навчитися і чого не можна здобути, те, що дано обраним людям, як дар. Тож творчих злетів Вам, шановна Вчителько!
Лідія Ярошенко,

заступник директора з НВР
Покровськобагачанської ЗОШ І - ІІІ ст.


Немає вищої професії, ніж педагогічна


Давня легенда оповідає, що на землі розкидано безліч вуглинок-світлячків. Кожна з них - це символ якоїсь професії. І щаслива та людина, яка знайде саме свою вуглинку, що світитиме їй все життя. Такого "світлячка" знайшла чарівна жінка, досвідчений керівник міського дошкільного навчального закладу "Малятко" Раїса Олександрівна Пилипенко. Робота їй приносить задоволення, тому що ця іскорка світить усе життя.
Працю педагога ні з чим не можна порівняти. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Орач, сівач, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі. Педагогу треба працювати роки, щоб побачити результат свого творіння, адже найбільше щастя для нього - бачити у своїх вихованцях продовження себе. Сьогодні просто неможливо злічити, скільки дітлахів пройшло через добрі руки і чуйне серце Раїси Олександрівни. Після закінчення Кременчуцького педагогічного училища вона трудилася вихователем у міських садочках - і жодного разу не пожалкувала, що все своє життя присвятила роботі з малечею. Іноді педагог згадує, як їй працювалося, коли у групі було близько 40 дітей. Була стомлена, але задоволена, що плекає молоде покоління за покликом душі, за велінням серця. Робота з дітьми надихала, тому у вільний час брала до рук фарби - і на полотно лягали чудові пейзажі, натюрморти.
Мальовничими вулицями міста поспішає до дитячого садка "Малятко" завідувач, де навіть неозброєним оком відчувається рука господаря, трудівника. У закладі все зроблено до ладу, зі смаком. Малеча радісно забігає до затишних кімнат, батьки задоволені, що віддали їх у надійні руки. Приємно, що завдяки ініціативі завідувача налагоджено тісну співпрацю з батьківським комітетом дитячого садка. Раїса Олександрівна доклала максимум зусиль, щоб значно покращити матеріально-технічний стан ДНЗ. І це їй вдалося, адже за результатами об'їзду щодо готовності дошкільних закладів до нового навчального року, "Малятко" визнано одним із кращих.
Ініціативна, наполеглива, досвідчена і надзвичайно старанна Раїса Олександрівна практично безвідмовна, коли до неї звертаються за порадою молоді колеги. Вона відповідально і творчо ставиться до своїх обов'язків, очолюючи районне методичне об'єднання завідувачів дошкільними навчальними закладами. Пилипенко Р.О. є активним учасником районних заходів: семінарів, колегій, методичних нарад.
Маючи безліч професійних обов'язків, Раїса Олександрівна не втрачає родинної нитки поколінь, адже вона лагідна та любляча матуся двох донечок і бабуся Катрусі та Владика.
І насамкінець, варто додати, що місяць тому Пилипенко Раїса Олександрівна зустріла симпатичний ювілей. Зичимо їй здоров'я міцного, радості, добра і миру в душі, в колективі і в нашій Україні.
Діти - це не лише наше майбутнє, вони - це сьогодні, завтра, післязавтра і кожної миті, - усе наше життя. Кожен подих повинен бути зроблений заради їхнього благополуччя, кращого наступного дня.

Наталія ЯРОШЕНКО,
методист районного методичного кабінету


Творчий пошук і ФАХОВА майстерність - життя для дітей


Учителю! Ти - наче нездоланність,
Крізь все просієш іскру доброти,
Щоб засвітить у серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
"Величезна виховна сила школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель," - писав В.Сухомлинський. А улюбленим учителем може бути лише педагог творчої праці. Таким учителем української мови та літератури є Жалдак Галина Василівна. Ще до навчання у Полтавському державному педагогічному інституту була зачарована у поезію, любила книгу. Після закінчення вищого навчального закладу була призначена вчителем української мови та літератури у Петракіївську середню школу. Крок за кроком набувала досвіду, а з ним - і педагогічної майстерності. І ось більше двадцяти п'яти років Галина Василівна навчає школярів любити рідну мову, вміло користуватися нею, не забувати те, що створив наш народ, радіти зустрічі з піснею, влучною приказкою, дотепним словом, розуміти твір письменника, як частинку великого материка, ім'я якому Література. Щоб не повторюватись, урізноманітнює форми проведення уроків відповідно до рівня складності мовного чи літературного матеріалу, добирає методи навчання, що є постійним прагненням вчительки. Колеги із великим задоволенням відвідують уроки Галини Василівни, аби черпати нове та збагачувати свій педагогічний досвід.
Кожне заняття, проведене педагогом, є казкою, продумане, методично завершене, адже вчителька прагне донести красу рідної мови, полум'яне слово Тараса Шевченка і Івана Франка, Лесі України і Василя Симоненка, глибокий ліризм Ліни Костенко і Василя Стуса, велику правду творців, які боролися за нашу Україну.
За період її роботи у школі чимало випускників обрали професію педагога. І ось і нині у Петракіївському навчально-виховному комплексі працює її учениця, молода вчителька української мови та літератури - Школа Аліна Анатоліївна. Згадуючи шкільні роки, випускники особливо підкреслюють уміння Галини Василівни створювати у класі атмосферу любові до Вітчизни, до рідного слова, бо на уроках української мови та літератури завжди панує творча атмосфера, яка надихає дітей до великого бажання вивчати цей предмет.
У позакласній роботі вчитель завжди працює з учнями, має безмежні можливості допомогти кожному знайти себе: залучає дітей до проведення літературно-мистецьких заходів, на яких діти стають справжніми акторами.
Галина Василівна - людина поетичної душі, духовний наставник молоді, високоерудований спеціаліст, "майстер своєї справи", взірець для учнів. Її вихованці посідають призові місця у районних олімпіадах з української мови та літератури, районних етапах Міжнародного конкурсу ім.П.Яцика та ім. Т.Г.Шевченка
Багряним птахом промайнула не одна осінь у Петракіївському навчально-виховному комплексі. А Галина Василівна дбає, щоб щедрий засів дав добрі сходи, щоб вихованці у самостійному житті стали освіченими, мудрими, ідейно переконаними людьми. Учні люблять свого наставника - людину душевної краси, глибоких знань. Тож нехай творчий запал Галини Василівни не зникає і надихає її на нові звершення.

Юлія СЕВЕРИН, методист районного методичного кабінету


Не втрачати надії навіть тоді, коли весь світ проти


Не втрачати надії навіть тоді,
коли весь світ проти
"Нема жахливішої роботи, ніж учительська,
Нема виснажливішої роботи, від учительської,
Де нерви паляться, мов хмиз сухий,
Де серце рветься в шепоті і чаді,
Але нема щасливішої долі,
Коли Людина з Твоїх рук, Учителю,
Іде у світ, на краплю світ людніє!"
І. Драч

А ще вчитель - це вічний учень, якому доводиться все життя вчитися, щоб бути готовому дати відповідь на будь-яке , навіть саме каверзне , запитання своїх вихованців. Він мусить вчитися, щоб не відстати від технічного прогресу, який летить вперед з неймовірною швидкістю, залишаючи тих, що за ним не встигає далеко позаду, а то і за бортом. Людина вибирає справу, професію. Але ж і справа, напевно, вибирає людину. І як добре, коли інтереси людини і справи співпадають. Це означає - "людина на своєму місці". Справа, покликання, професія Дігтяр Надії Григорівни - вчитель хімії та біології.
Чим можна виміряти вчительську долю? Роками наполегливої праці? Дружніми вітаннями колег? Тисячами перевірених зошитів? Сотнями безсонних ночей? Стрічками в косах, радісним дитячим сміхом, яскравими осінніми квітами? Життєвими успіхами вихованців? Мабуть, усім! Бо доля вчителя не схожа на будь-яку іншу. Бо вчительське покликання - це і є сама доля.
Двадцять шість років тому вибрала для себе професію учителя хімії Н.Г.Дігтяр. Хімія у її житті - це шлях до найсокровенніших таємниць думки, логіки, творчого горіння, відкриттів. Хімія -це минуле і майбутнє науки.
Ще у Новооріхівській школі Лубенського району, де вона навчалася, відвідувала природничий гурток, бо школярка дуже любила природу, тварин, цікавилася усім, що відбувалося навколо. Мабуть тому, що народилися вона у найпрекраснішу пору року . Краса весни - у перших теплих світанках, у голубому сонячному небі, у молодих травах, у співі птахів та у квітах. У первоцвітах, що пробившись крізь холод зимової ще землі, виграють найяскравішими барвами веселки. У розкішних травневих килимах нарцисів, в ошатності суцвіть рожевих сакур, у квітах степового різнотрав'я. Як це можна не любити?!
Школа мала зв'язок із Полтавським педагогічним інститутом. І учні часто відвідували факультет майбутнього учителя. Тож ще зі школи їй подобалася професія учителя. Свою педагогічну діяльність розпочала за направленням на Лубенщині. У місті Хорол жила рідня молодої учительки. І вона частенько приїздила у гості. Саме тут вона почувалася комфортно. Місто було для неї затишним і привітним . Тож і вирішила переїхати у наше древнє, гарне містечко. Першовересень 1994 року по- особливому запам'ятався місцевій громаді, адже саме тоді гостинно відчинила двері для 485 учнів Хорольська загальноосвітня школа І -ІІІ ступенів №4. Не одне молоде покоління випробувало у ній свої крила, щоб злетіти ввись, повільно піднімаючись важкою дорогою знань. А разом з ними долала сходинки професійного зростання і Надія Григорівна. Гарно спадщину залишили директори Старчик В.В. , Кучеренко В.М., Рябухін А.І. Вони створили колектив розумних і відданих однодумців, піднімали на добрі справи, вели вперед і не давали зупинятися на досягнутому. Останні десять років очолює колектив Н.Г. Дігтяр і продовжує гарні традиції своїх старших колег. "Де і коли щастя давалось без втоми - людству таке невідоме" - життєве і професійне переконання педагога, що дає наснагу працювати, передавати знання своїм вихованцям, долати перешкоди, за все дякувати Богу, своїм колегам, а найбільше - учням, котрі продовжують навчання у вищих навчальних закладах, підтверджують глибокі знання з природничих дисциплін, завдячуючи своїй учительці. Особливістю стилю її керівництва є педагогічна грамотність, новаторський підхід, уміння працювати як з молодими, так і досвідченими вчителями. Вона правильно визначає пріоритетні напрями розвитку школи. Успіхи в педагогічній роботі вчительки відзначені різними нагородами. Щоденною самовідданою працею директорка здобула визнання, шану, авторитет серед колег, учнів, батьків.
І незважаючи на те, що успішна кар'єра і щаслива сім'я здаються двома абсолютно несумісними речами, сьогодні жінці вдається знаходити час і на те, і на інше одночасно. В низці робочих буднів старається провести з рідними побільше часу, особливо приділити увагу і турботу найулюбленішій у родині внучці Полінці, яка навчається у другому класі. Знаходить час і для мами Марії Іванівни, котра залишилася сама. Два роки тому на Береги вічності відійшов тато Григорій Павлович. Тепер частіше дорога біжить до отчого дому Надії Григорівни, бо треба ж маму підтримати і морально, і допомогти по господарству. У міській квартирі не дуже розженешся, а ось у батьківському дворі є де квітів насадити. Буяє подвір`я різнобарв`ям від ранньої весни і до пізньої осені. Чоловік Альберт Іванович - перший помічник в усьому. Як колись, батько у родині, так і її чоловік у сім'ї - надійна опора. Усі побутові справи, навантаження, проблеми він бере на себе. Тому поєднувати сімейне життя і роботу вдається лише завдяки оцьому взаєморозумінню й повазі, що є неписаним правилом у стосунках.
Слова на зразок " одного разу, нехай колись" або " як-небудь" у вживанні для цієї родини відсутні, бо вони вважають - нічого не треба зберігати для особливого часу: кожен день, який проживеш, це особливий випадок, наповнений новими відчуттями, подіями і не втрачати надії навіть тоді, коли увесь світ проти.


"Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для інших виборює життя"


Іван Платонович Яровий перебував тричі на волосок від смерті. Під час окупації нацистськими загарбниками міста Хорола чоловіка мало не вбили. В останній момент перед розстрілом залишили живим, бо подумали , що його послуги, як фахівця, знадобляться. У 1943 році пішов на фронт і в першому ж бою під Яссами був тяжко поранений, але залишився живий. Медсанбат, де він лікувався, потрапив в оточення ворога. І цього разу дивом вдалося врятуватися. Лежачого Івана Платоновича забрали із собою наші танкісти, котрі проривалися із оточення, а через кілька годин медсанбат розбомбили. Загоїлися рани, солдат став на ноги і далі воював, визволяючи Будапешт, Вену, Прагу. Вижити і повернутися додому , до родини, було його найбільшим бажанням, і віра у це, мабуть, його і рятувала. Після перемоги повернувся додому, а на нього чекали дружина Галина Лукична і троє синочків. 21 вересня 1946 року з'явилася донечка, яку тато назвав Вірою. У родині Ярових безмежно любили своїх дітей. У ніжності, турботі виростили сімох своїх спадкоємців. Виховували їх трудолюбивими, чемними, порядними, освіченими. Кожному старалися дати освіту. Ярові любили читати книги. Та хто не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". А які чудові, повні філософської глибини рядки відомого українського поета Д. Павличка:
Життя без книги - хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна,
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.
Середульша донька Віра перечитала всі книги у місцевій бібліотеці та мабуть і не по одному разу - це при тому , що дома мамі багато допомагала по-господарству, бо на кожного із семи дітей були розподілені свої обов'язки. Дивлячись на надзвичайне захоплення книгами, батьки спрямували доньку бути вчителькою. Отак у дитинстві й побачила вона у книгах "майбутнього далину". Зараз, коли за плечима Віри Іванівни Ярової є вже чималий досвід роботи, вона говорить: "Не легка, але висока доля педагога".
Після закінчення інституту, молоду вчительку направили на роботу у село Наталівку. Перші кроки були несміливими. Та завдяки директору школи Шандаковій Марії Олександрівні Віра переборола свою невпевненість. “Такого справжнього педагога, керівника, чуйного, делікатного, коректного я більше в житті не зустрічала. І щиро вдячна їй за підтримку, мудрі поради”.
Коли в інших школах зазвучало українське слово, осторонь залишитись не змогла. Завдяки її педагогічному таланту, природним здібностям, старанності та любові до рідного слова, у Хорольській школі № 1 теж формувалася повага до української мови.
Перші кроки, як і у всіх, були нелегкими, бо починати довелось, як кажуть, з нуля. Бракувало підручників, методичної літератури. Та керувало жінкою велике бажання відроджувати українську культуру, створити всі умови, щоб діти бачили перспективу продовжувати навчання у вишах етнічної батьківщини. Для Віри Іванівни її учні, батьки, жителі міста - це одна велика сім'я. Тому, готуючи програми заходів, вона обов'язково залучала до участі всіх, бо впевнена: якщо дружно і гуртом, то значить все вийде гарно, святково й цікаво. Так у Хорольській школі на той час стали постійними заходи української тематики: Шевченківські вечори, Різдвяні вечорниці, відроджувалися українські традиції. А якими були театралізованими уроки української мови та літератури! Учні співали українських пісень, інсценізували український побут того часу і того твору , котрий вивчали. Перевдягалися в українські костюми, що збереглися у дідусів та бабусь. У класі були створені шумовий оркестр із народних інструментів - чавунів, кіс, ложок та інших, ансамбль української пісні. Організовували виставки українських рушників, сорочок. На районний огляд фольклорних колективів підготували українські колядки і зайняли третє місце. Дуже пишається Віра Іванівна своїми випускниками та вихованцями, які посідали призові місця в районних предметних олімпіадах та різноманітних конкурсах, бо для кожного вчителя маленька перемога учня - це і його перемога. Кожен раз, коли до неї приходили нові учні, дуже хвилювалась, бо розуміла, що повинна не тільки дати знання, розвивати вміння та навички, а й розкрити здібності кожної дитини, бо ще Сократ казав: "У кожної людини своє сонце, тільки дайте йому світити…" До вчителя йшли учні зі своїми болями й радощами, черпали сили для підкорення нових висот, бо учителька - заглядала у минуле, жила у сьогоденні, прокладала місток у майбутнє. Віра Іванівна завжди раділа і маленьким перемогам своїх учнів. Усе її тішило: гарно написана строчка в зошиті, добре вивчений вірш, а пізніше - цікаво викладений твір. Досвідчений педагог, вона не тільки вчила, але й виховувала у своїх учнів чесність, чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала їх: знаходила таке влучне слово, а очі випромінювали стільки тепла, що юні серця наповнювалися радістю - і смутку, як не було. Людина ерудована, з високою духовною культурою, емоційна, але врівноважена, Віра Іванівна - педагог з творчим підходом до справи виховання і навчання. Викладаючи українську мову та літературу протягом багатьох років, вона зуміла виростити не одне покоління учнів-патріотів. Навіть найважчі завдання, завдяки її особливому підходу до справи, вона зробила звичайною для школярів творчою працею.
На уроках, на виховних заняттях, у шкільних концертах з уст Віри Іванівни ллється надзвичайна українська мова , мов пісня. Неможливо не пишатися такою людиною! Її образ читається в словах Василя Симоненка, який писав: " Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для інших виборює життя". Життєвий ритм та повсякденна вчительська діяльність потребувала багато сил, умінь, знань. Та не обмежувалася Віра Іванівна лише шкільним життям. Багато років вона очолювала профспілковий комітет, була головою кущового методоб`єднання учителів української мови та літератури, брала активну участь у громадському житті рідного міста. Завжди молода, енергійна, вона вічно кудись поспішає, за щось переживає, бо попереду ще багато творчих і цікавих справ. Нині Віра Іванівна Ярова очолює ветеранську організацію учителів рідної першої школи м. Хорол.
Для неї, як і для кожної людини, родина - це найдорожче у світі. "Без сім'ї немає щастя на землі" - говорить українська народна мудрість. " Я дуже сімейна людина, - каже Віра Іванівна, - і все, що я досягла у житті завдяки моєму чоловікові Михайлу Федосійовичу. Він моя опора, допомога, любов, тепло. Сім'я моя - величезний світ надій, доброти, щирості, взаєморозуміння. У молоді роки на першому плані була робота, тепер вважаю: повинно бути навпаки”. Нині жінка знання і вміння, всю теплоту і турботу, що може і має, віддає своїй внучці Настуні. Настя Кичигіна першокурсниця Політехнічного інституту м. Києва, навчається на державній формі. Міцний фундамент знань заклала, звісно ж, бабуся. А вчителі Хорольської гімназії дякували, що навчила її умінню працювати над собою і добиватися мети. Віра Іванівна тішиться, що має таку внучку, що життя прожила не даремно, і ще раз довела, що вона справжній учитель.
"Посередній учитель розповідає, гарний - пояснює, чудовий - демонструє, а геніальний - надихає". Переконана, що саме надихала протягом багатьох років учнів Віра Іванівна Ярова, з якою авторка цих рядків мала честь познайомитися й по-спілкуватися напередодні двох гарних свят - Дня освітян та християнського Віри, Надії і Любові, котрі цього року майже співпали.


Вчаться у того, кого люблять


До безпосереднього знайомства із Любов'ю Михайлівною Роік, учителькою української мови і літератури Хильківської школи, у автора цих рядків виникали припущення: "Чи не має вона родинних зв'язків із видатною вишивальницею, Героєм України Вірою Сергіївною Роїк, котра за вишиту на полотні власну долю і долю свого народу ще за життя стала легендою?". Ця видатна жінка теж, до речі, родом із Полтавщини. Під час спілкування з'ясувалося, що цих українок ніщо родинне не поєднує, окрім рис характеру - милі, чарівні, володіють незвичайною силою духу. Коли, нарешті, зустрілися із Любов'ю Михайлівною, вирвавши її з роботи й шкільних турбот, то стало зрозуміло одне - таких жінок, учителів насправді мало. Мудра, зважена, випромінює добро, гарна... "Я внутрішньо відчула, що це саме та професія, яка додає мені сил", - ділиться учителька. Один із секретів педагога - вміння спілкуватися з дітьми на одному рівні. "Якщо учень каже, що в нього є іPad - я зобов'язана знати, що це таке. Я вважаю, що вчитель має знати глибоко свій предмет і ... знати проблеми дітей, для учнів треба бути цікавою, аби вони тобі повірили. Урок будую не я, його будуємо ми", - підсумовує Любов Михайлівна.
Дивлячись на те, як вона захоплено розповідає про своїх учнів, мимоволі запитала, чому обрала саме цю професію і почула у відповідь: "Бо вона вимріяна з дитинства!" Свої перші уроки дівчинка проводила не в навчальних закладах, а ще набагато раніше, у далекому дитинстві, своїм іграшковим учням, копіюючи манери, інтонацію та голос свого улюбленого вчителя. А про свою наставницю - Тетяну Миколаївну Старінцеву - вона з теплом згадує: "Це квітка у снах моїх, яка цвіте і приваблює своїм сяйвом усіх дітей. Перший раз ми прийшли і побачили нашу вчительку: її добра, лагідна посмішка приваблювала всіх до себе. А очі такі добрі, як у рідної мами. Від літери до літери, від слова до слова, від речення до речення, від тексту до тексту… Вона терпляче, мудро, по - материнському вчила нас, як на світі жити, як любити своїх друзів, родину, малу Батьківщину. Всі сили віддавала моя вчителька, аби ми знали всі предмети, щоб поважали один одного і старших за себе. Хіба таке можна забути".
Та дитяча мрія здійснилася й у Любові Михайлівни Роїк, яка вже близько 30 років працює у школі. Народилась майбутня вчителька на хуторі Оріхівщина Хорольського району. Там здобувала ази у початкових класах, а потім на вантажній відкритій машині з однолітками долала кілька кілометрів до села Новачиха, щоб продовжити навчання. Ця порядна сім`я жила надзвичайно скромно. Батько, Михайло Григорович Глущенко, довгий час був головою сільської ради. Мешкали вони у хатинці під очеретяним дахом. Часто односельці дивувалися - "начальство сільське", а живе так бідно. Потім батьки переїхали у Новачиху, так би мовити, поближче до цивілізації. Закінчила Любов Михайлівна школу, і без зайвих вагань вступила до Полтавського педагогічного інституту. Після закінчення повернулася додому , де і зробила вона свої перші кроки стежиною педагогіки. Відпрацювала вчителем початкових класів кілька років, вийшла заміж у село Хильківку, народила синочка Володю. Чоловік Олександр Миколайович, за фахом учитель трудового навчання та інформатики, тож молодій сім'ї в сільській школі місце знайшли одразу. Згодом чоловіку за станом здоров'я довелося покинути школу, а Любов Михайлівна так і веде своїх вихованців незвіданими стежками до Країни знань. Четвертий раз вона - класний керівник. Перший набір учнів був найдорожчий для неї, мабуть, як перша дитина для батьків найулюбленіша. Для кожного учня вона намагалася стати другою мамою. Її колишні учні досі часто приходять до школи, вони вітають, завжди навіть допомагають класному керівнику. Здавалося, юнаки і дівчата вже нічим не пов'язані зі школою, хіба що спогадами, та , коли дізналися, що їх класна мама захворіла, прийшли і зробили ремонт класної кімнати. Погодьтеся, це багато про що свідчить. Про таких педагогів, як Любов Михайлівна, сказав грузинський педагог-новатор Ш. Амонашвілі: "Коли учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїми вчителями, бо вчаться у того, кого люблять". А Любов Михайлівна каже, що без підтримки колег вона б так не реалізувалася, не змогла б справитися з багатьма проблемами. У колективі її поважають, та й директор школи Світлана Миколаївна Романенко, як кажуть, на своєму місці, розуміє своїх колег і завжди їм допомагає . Дружна учительська родина завжди була і буде успішною.
Душею відчуваєш, що Любов Михайлівна ще й прекрасна мама, дружина. Усмішки найближчих людей виказують це. Її, вже дорослий, син Володимир Роік несе військову строкову службу. Після закінчення Полтавського технічного університету ім. Кондратюка виявив бажання добровільно піти в армію. Так вихований, по іншому і думати не міг -це його обов'язок . Так і батьки вважають і гордяться, що виростили справжнього чоловіка і патріота, хоча материнському серцю не накажеш - воно тріпотало від хвилювання, мов підранена пташка. І трішки вгамувалося тільки тоді, коли мама побувала на присязі у сина і переконалася, що його служба проходить добре.
Любов Михайлівна Роік - відверта, терпляча, уміє прощати і найбільше цінує у людині щирість. Що буде, якщо разом з нами по життю крокуватимуть щирі люди? Зникнуть страхи. Страх бути ошуканим, страх роздільності зі світом, страх безвиході. Легше буде дарувати людям любов, так як ми будемо знати, що саме їм потрібно і як вони хочуть це отримати. У відповідь же ми будемо отримувати тільки те, що потрібно нам самим. Адже ми щиро озвучили, яких емоцій потребуємо. Ми висловили бажання. Ми позначили свою потребу. Дорослі можуть сприймати світ так, як його сприймають діти. Вони іноді просто забувають про те, що жити - так просто…


Слова вдячності рятівникам


"Хорольські вогнеборці - найсміливіші і наймужніші у всій Україні", - переконаний генеральний директор АФ "Хорольська" П.О. Кандиба. Одного разу Павлові Олександровичу пліч-о-пліч із хорольськими рятівниками довелося боротися із вогняною стихією. Відтепер керівник одного із найбільших аграрних підприємств району повною мірою усвідомлює значимість праці рятівників.
Напередодні професійного свята у світлиці Хорольської ДПРЧ №20 зібрався особовий склад частини, ветерани рятувальної служби, гості.
Начальник ДПРЧ №20, майор В.В. Гриневич звернувся до присутніх із словами привітань. Василь Васильович особливо наголосив на тому, що встановлення 17 вересня професійного свята рятувальників свідчить про визнання державою важливої справи рятувальників. Про те, що з перших днів заснування служба порятунку свято виконувала обов`язок захисту людей, говорив заступник голови РДА М.М. Чишко. Він згадав про героїв-пожежників Чорнобильської АЕС, котрі пожертвували власним життям заради захисту українців від радіоактивної біди.
Не з порожніми руками приїхали до працівників служби порятунку генеральний директор АФ "Хорольська" П.О. Кандиба та директор ВП ім. Ватутіна В.М. Погорілий. Присутніх привітали депутат обласної ради, голова правління ПАТ "Хорольський механічний завод" М.І. Міщенко і отець Володимир.
У слові-відповіді В.В. Гриневич висловив вдячність голові районної ради В.А. Мартюк та депутатам за підтримку діяльності частини. Із районного бюджету виділено значні кошти на придбання пожежних рукавів, обладнання і паливо-мастильних матеріалів. Програму підтримки служби порятунку профінансовано міською радою (С.М. Волошин).
Василь Васильович згадав також благодійників, котрі фінансують ремонт спец обладнання. Серед них ПАТ "Хорольський механічний завод" (М.І. Міщенкоґ0, АФ "Хорольська" (П.О. Кандиба), СТОВ "Мусіївське" (М.В. Стеценко), СВК "Перемога" (А.Г. Пасюта), СВК "Андріївський" (М.В. Лебедка).


З Днем фізичної культури і спорту в Україні!


Маю за велику честь від імені обласної Ради ветеранів спорту, себе особисто висловити Вам, Вашим рідним, близьким, друзям, моє щиросердечне вітання з нагоди державного свята молодості сили і краси -Дня фізичної культури і спорту в Україні!
Ціную і поважаю Вас, як надійних, вірних друзів, мудрих колег, однодумців, знаних спортсменів, чесних перед Богом, собою і людьми.
Нехай ніколи не полишає Вас міцне здоров'я, невичерпна енергія, щирість свят і радість буднів, щастя та благополуччя! Божого Вам благословення і ласки на многії літа!
Живіть довго, радісно, щасливо, заможно і багато на радість близьких, колег, друзів в ім'я процвітання нашої рідної галузі!
Високих Вам спортивних і життєвих здобутків, радості чергових перемог!
Сили і наснаги від рідної землі!
Моя Вам людська, ветеранська пошана, гордість за Вас і глибока повага! Зі святом будьте здорові!

Щиро Ваш Олександр Степанов,
заслужений працівник фізичної культури і спорту України


Шановні спортсмени, тренери, працівники організацій та установ фізичної культури і спорту, ветерани та шанувальники спорту!


Від щирого серця вітаю вас із з Днем фізичної культури і спорту, святом здорових, цілеспрямованих людей! Прийміть найщиріші вітання з нагоди свята, яке у цей олімпійський рік, безперечно, стало святом мільйонів уболівальників спорту, шанувальників здорового способу життя. Бажаю всім спортсменам, тренерам, ветеранам спорту, вболівальникам і шанувальникам фізичного здоров'я і краси, олімпійського довголіття, спортивних та життєвих перемог, плідної праці та успіхів у всіх звершеннях.
В цей святковий день щиро бажаю усім Вам міцного здоров'я, добра і щастя, великої наполегливості і наснаги, удачі та підкорення нових спортивних висот в ім'я процвітання України

І.М. Потерайло,
начальник відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації


Шановні спортсмени, тренери, працівники організацій та установ фізичної культури і спорту, ветерани та шанувальники спорту!


Від щирого серця вітаю вас із з Днем фізичної культури і спорту, святом здорових, цілеспрямованих людей! Прийміть найщиріші вітання з нагоди свята, яке у цей олімпійський рік, безперечно, стало святом мільйонів уболівальників спорту, шанувальників здорового способу життя. Бажаю всім спортсменам, тренерам, ветеранам спорту, вболівальникам і шанувальникам фізичного здоров’я і краси олімпійського довголіття, спортивних та життєвих перемог, плідної праці та успіхів у всіх звершеннях.
В цей святковий день щиро бажаю усім вам міцного здоров’я, добра і щастя, великої наполегливості і наснаги, удачі та підкорення нових спортивних висот в ім’я процвітання України

Начальник відділу освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації
І.М.Потерайло


Друга субота вересня - День фізичної культури і спорту


Традиційно у другу суботу вересня відзначається свято всіх прихильників здорового способу життя, фізкультурників, спортсменів, ветеранів спорту - День фізичної культури і спорту. Свято здорового способу життя бере свій початок з незабутніх 80-х років і припадає на другу суботу вересня (Указ Президента від 29 червня 1994 року № 340/94. Це свято, яке уособлює велич сили духу, мужності наших людей, залучає до своїх лав прихильників здорового способу життя, сприяє його популяризації і розвитку, наслідує славні традиції спорту.
У вересні проводиться Олімпійський урок та Олімпійський тиждень до Дня фізичної культури та спорту України. В цих заходах приймають участь учні загальноосвітніх навчальних закладів району. Протягом тижня проводяться фестивалі фізичної культури та спорту, малі Олімпійські ігри, святкові лінійки з підняттям прапору з олімпійською символікою та відзначенням кращих спортсменів.
Наші спортсмени відомі далеко за межами району та області, зберігають та примножують славні традиції спорту, зміцнюють авторитет нашої України. Ці успіхи – результат таланту та наполегливої праці спортсменів, великого внеску спортивної громадськості, тренерів, активістів фізкультурного руху.
Україна завжди славилась своїми спортивними талантами, має їх і Хорольський район. Ми пишаємося нашими, талановитими земляками їх досягненнями. Сьогоднішнє зростання рядів сподвижників фізичної культури і спорту – добра ознака утвердження в суспільстві ідеалів людської краси і духовного здоров’я, одвічного прагнення людини до самовдосконалення. Відрадно, що ряди прихильників фізичної культури і спорту в нашому районі невпинно зростають і стають запорукою гармонійного розвитку особистості.
Зичимо спортсменам високих здобутків та перемог у змаганнях на славу нашого району. Нехай ваш приклад буде поштовхом для масового розвитку фізкультури і спорту, взірцем для юних жителів Хорольщини.

Директор ДЮСШ Т.О.Гордійченко


14 серпня ветеринарна галузь Хорольщини відзначає своє професійне свято - День працівників ветеринарної медицини України


14 серпня ветеринарна галузь Хорольщини відзначає своє професійне свято - День працівників ветеринарної медицини України
Свято зазвичай відзначається у другу неділю серпня. Цей день є заслуженою даниною нелегкій праці ветеринарного лікаря, професії, яку обирають за покликанням, і яка є однією з найгуманніших і найвідповідальніших. Це свято людей, праця яких складна. Саме вони забезпечують стабільність епізоотичної ситуації в країні, від результату їх роботи залежить продовольча безпека і стан навколишнього середовища, а отже, й здоров'я людей.
Справа ветлікаря вимагає щоденного та сумлінного її виконання і не завжди помітна стороннім. Але в тому, що Хорольський район в області займає одне з передових місць в галузі тваринництва, є і заслуга наших ветеринарів і тому за минулий рік нашу службу визнано кращою в області.
Хто ж вони ветеринарні працівники? Це 22 працівники державної ветмедицини, 31 спеціаліст колективних господарств та сільських сервісних пунктів, 5 - системи зооветеринарного забезпечення (аптеки). Їхня діяльність направлена на недопущення виникнення інфекційних захворювань, порушень технологій виробництва продукції, недопущення в споживчу мережу недоброякісної продовольчої сировини, здійснення ряду планових лікувально-профілактичних заходів, і в кінцевому результаті на столі у кожного жителя району є доброякісні продукти харчування.
Сьогоднішнім успіхам галузі ми завдячуємо всім ланкам нашої служби і з повагою згадуємо наших ветеранів, які у різні часи працювали на благо ветеринарної медицини і внесли вагомий внесок у розвиток господарств району.
Вітаючи зі святом, бажаю гарного настрою, міцного здоров'я, щастя, благополуччя , злагоди в сім'ях та мирного неба. Всім трудової наснаги на благо наших людей і держави в цілому.

В.о. начальника управління Держпродспоживслужби в Хорольському районі Г.М.Бурлака


ДЕРЖАВНА СЛУЖБА - ВИЩА ШКОЛА УПРАВЛІННЯ


З нагоди Дня державної служби редакція попросила голову районної державної адміністрації ЗВІРКО Ларису Миколаївну поділитися своїми думками і побажаннями.
- Ларисо Миколаївно, за 22 роки утворення інституту державної служби вона відіграла і відіграє велику роль у системі державного управління.
Чи погоджуєтесь Ви, що державний службовець - це не стільки професія, скільки стиль життя?
- Я не тільки згодна з Вами, а й цілком переконана, що це саме так. Адже довіра людей до влади починається з державного управлінця, який зумів компетентно вирішити певну проблему, з якою звернулась до нього людина. Погодьтеся, що постійна відповідальність за стан справ у державі, суспільстві - нелегка праця, яка потребує і професіоналізму, компетентності, ініціативи, і справжньої відданості своїй справі та творчого ставлення до роботи.
- Якими структурами представлена державна служба в Хорольському районі?
- Сьогодні в районі сферу державного управління представляють апарат, три управління та сім відділів і структурних підрозділів райдержадміністрації, це близько 80 осіб. Крім цих людей, ще більше 100 осіб працюють в територіальних підрозділах: управлінні Держказначейства, фіскальній службі, відділі Держгеокадастру та ряді інших служб. Кожен з них має забезпечити ефективне виконання закріплених за ним напрямків роботи щодо реалізації державної політики, гарантувати надання населенню якісних освітніх, медичних, культурних, соціальних та різного роду адміністративних послуг. Додам, що кожен підрозділ робить свій внесок у спільну справу і лише при умові особливої відповідальності всіх без виключення державних службовців за доручену ділянку роботи сфера державного управління може працювати як злагоджений механізм. Влада має там авторитет, де працюють високого фахового рівня державні управлінці, порядні й чесні, які вміють швидко і правильно приймати необхідні рішення.
- З 1 травня набув чинності Закон України "Про державну службу" в новій редакції. Який характер змін він передбачає для державної служби і держслужбовців? Чи змінилась система прийому на державну службу?
- Важливим в новому законі є досягнення політичної нейтральності державної служби, тобто розмежування політичних посад від посад державної служби. Наприклад, голова райдержадміністрації не має права бути членом політичної партії, обіймати керівні посади в органах політичних партій. Державні службовці не повинні демонструвати власні політичні погляди і своє ставлення до політичних сил, тобто державна служба має бути поза політикою. Поступово Україна відійде від практики формування "нової команди" після кожних чергових виборів.
Додам, що новий закон передбачає абсолютно новий підхід до прийому на державну службу - виключно шляхом відкритого конкурсу на всі посади, включаючи посади голови, заступників, керівника апарату, керівників структурних підрозділів райдержадміністрації. Для проведення конкурсу в райдержадміністрації створена відповідна конкурсна комісія, яка визначатиме кандидатів на посаду за результатами проведеного тестування та співбесіди. За новим законом спрощено умови прийому на державну службу на посади головних, провідних та просто спеціалістів, за якими від претендентів не вимагається мати попереднього стажу роботи. Водночас щодо вимог на керівні посади законодавством встановлено відповідні вимоги стосовно стажу роботи. На відміну від старої редакції закону - обов'язковим є випробувальний термін строком до 6 місяців. Оголошення про проведення конкурсу та його умови відтепер оприлюднюватимуться і на офіційному сайті Національного агентства України з питань держслужби. Новацією є і те, що стосується переходу держслужбовців на загальну пенсійну систему без будь-яких преференцій. Основним мотивом перебування чиновника на державній службі не має бути очікування спеціальної пенсії. Держслужбовець має отримувати належну заробітну плату вже сьогодні, яка дасть можливість жити гідно і в майбутньому отримувати пристойну пенсію.
Новий закон має повернути державній службі втрачений престиж. Наскільки швидко він запрацює, багато в чому залежить від усіх нас.
- Ларисо Миколаївно, в районі кілька десятків людей-ветеранів державної служби, які пропрацювали в сфері державного управління не один рік, багато з них віддали цій роботі більше десятка років. Чи використовуєте Ви в своїй роботі їх багаж, чи корисним вважаєте досвід ветеранів?
- Як і в будь-якій сфері, набутий практичний досвід важко замінити чимось іншим. Тому завжди раді порадам своїх старших колег. При нагоді використовуємо елементи позитивного досвіду з того чи іншого напрямку роботи. В райдержадміністрації на належному рівні поставлена робота з ветеранами, в тому числі, з ветеранами державної служби. Ці шановані в районі люди часті гості на урочистих зібраннях, святкових заходах.
- З нагоди професійного свята, що б Ви хотіли побажати колегам?
- Всім колегам і їхнім родинам зичу здоров'я і миру. Нехай кожен день буде радісним і приносить задоволення від роботи, від зроблених добрих справ, а родинне тепло і затишок додають сил і оптимізму.
- Дякуємо. Вітаємо Вас із святом і бажаємо задоволення від результатів роботи.


Він чесно виконав свою місію


Мабуть, є якась глибока символічність у збігу дня народження Заслуженого лікаря України Толмачова Анатолія Івановича з часом відзначення Дня медичного працівника. Цьогорічне 21 червня для нього ювілейне - 80. Народився він у селі Кучерів Яр Добропільського району Донецької області у великій родині. Професію медика обрав єдиний, бо дуже любив тваринок. У 1964 році з молодою дружиною став працювати судмедекспертом Хорольського району. 52 роки трудового стажу, в тому числі завідуючим поліклінічним відділенням, заступником головного лікаря і головним лікарем райлікарні - 6 років, а лікарем-хірургом і завідуючим хірургічним відділенням - понад 45 років! Лікар від Бога. Активний учасник трудового колективу та громадський активіст. Чотири рази люди обирали його депутатом Хорольських районної та міської рад. "Життя не в тому полягає, щоб уникнути смерті, а в тому, щоб виконати призначену людині місію", - вважає ювіляр. Свою особисту трудову місію він виконав порядно і сповна. Багато людей вдячні Анатолію Івановичу і як лікареві, і як людині. Тож нехай зроблене ним добро повертається йому і родині щастям і добробутом. Вітаючи ювіляра, сподіваємося на розмову з ним у наступник випусках газети.


ЗДОРОВ`Я ВАМ І УСПІХІВ, КОЛЕГИ!


Ось і пройшов ще один рік між професійними святами медичних працівників. Наша стратегія на створення сучасної і ефективної центральної районної лікарні залишається незмінною. Основне сьогодні, як і завжди - якість медичних послуг і своєчасність їх надання. Я переконаний, що 80-90 відсотків медичних обстежень і медичної допомоги людині необхідно отримувати вдома. А це означає наближення постійного медичного супроводу до реальних життєвих обставин людини. Головне - вчасно обстежити, зробити правильний діагноз і запропонувати схему профілактично-лікувальних заходів.
І вирішальним фактором успіху є кадри, адже саме кваліфікований спеціаліст є ключовим елементом системи охорони здоров'я. Тому і для місцевих органів влади, і для керівників медичних закладів створення умов для залучення молодих спеціалістів є пріоритетною сферою діяльності. Звичайно, проведення ремонтів, придбання нового сучасного інструментарію не втрачають актуальності. Та все ж визначальним є людський фактор.
Не менш важливого значення ми надаємо підвищенню кваліфікації працівників, їх постійному і безперервному навчанню. Чим професійнішими будуть наші дії, тим менше ми спонукатимемо наших людей їздити в інші лікувальні заклади, тим більшого авторитету набуватимуть наші медичні працівники.
Хоча, чесно кажучи, мене хвилює деяка недооцінка, не усвідомлення окремими людьми специфіки роботи лікарняних закладів. А вона ж цілодобова цілорічно! Ми ж не можемо зачинити двері і піти додому, як інші. В будь-яку мить лікаря завжди забирають з дому, не зважаючи на його особисте життя. До того ж, медпрацівники теж вимушені вести особисте господарство, бо виживають в цих умовах, як і всі прості люди. Я категорично проти цього, але держава ж не може забезпечити відповідної фінансової підтримки.
Подобаються чи не подобаються комусь, але процеси реформ ідуть. Незначно довелося скоротити кількість ліжок, але всі відділення працюють. Послуги надаються цілодобово. Ми з великою вдячністю і теплотою ставимося до наших ветеранів, але довелося звернутися до них, щоб поступилися місцем молодим колегам. Як головний лікар, зустрів розуміння проблеми, за що дуже вдячний. Первинна ланка, екстрена медична допомога, лікування - все забезпечується в межах визначених норм. Людей не цікавлять наші внутрішні зміни - їм важливий якісний рівень послуг.
В цьому році, завдяки спільним зусиллям, здійснюємо ремонти пологового відділення (частково за рахунок співфінансування з Семенівського району), даху поліклінічного відділення. Виграли конкурс з енергозбереження, що дало змогу залучити 100 тис. грн. коштів з обласного бюджету на заміну вікон у дитячому і терапевтичному відділеннях. Ведемо частковий ремонт санвузлів у травматологічному і хірургічному відділеннях. А в цілому хочу відзначити, що і хірургічне, і терапевтичне, і неврологічне, і ЛОР-відділення проявляють ініціативу, шукають можливості для покращення умов життєдіяльності пацієнтів. Господарська служба самотужки проводить ремонти гаражів, санітарного транспорту.
Предметно займаємося організацією харчування. І в цьому, як і раніше, ми знаходимо повне взаєморозуміння органів влади, суб'єктів підприємницької діяльності, громадян. Я дуже вдячний і колективам нашим, всім службам за таку небайдужість.
Але, звичайно, загальна ситуація змушує нас вдосконалюватися. Головне, що я доводжу до відома районних органів влади, Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації - Хорольська центральна районна лікарня повинна залишатися в районі, всупереч всяким моделям реформування. Ми територіально розміщені на перетині п'ятьох магістральних автошляхів, маємо сучасну матеріально-технічну базу, кваліфіковані кадри, які здатні обслуговувати і вже обслуговують людей із сусідніх Семенівського та Оржицького районів. За моєю ініціативою було проведено виїзне засідання профільної комісії районної ради на території лікарні, щоб депутати своїми очима побачили стан справ. За показниками рівня медичного обслуговування ми перебуваємо в першій п'ятірці районів області.
Не зовсім просто складається ситуація з організацією надання медичної допомоги в умовах децентралізації управління. Об'єднані територіальні громади не можуть вирішити комплексні проблеми охорони здоров`я в регіоні. За всяких умов, вони стикаються лише з первинною ланкою. І я особисто проти розподілу медичної сфери за територіальними громадами - це знижує якість надання медичних послуг і може ставити людей в нерівні умови. Тому тільки співпраця, тільки виконання кожним своєї справи може зберегти вже досягнутий рівень. Адміністративна реформа не може і не повинна розривати технологічні, функціональні зв'язки, наявну практику співпраці з лікарнею та амбулаторією загальної практики сімейної медицини. Але матеріально-технічне забезпечення справді має стати предметом діяльності об'єднаних територіальних громад. До речі, дуже симптоматичний і яскравий приклад хочу навести про взаємодію з Хорольською міською радою. В цьому році міські депутати вперше прийняли програму, за якою можна придбати для райлікарні такі необхідні прилади, як дефібрилятор і пульсоксиметр. Надалі спільно вирішимо, що придбати ще. Очікуємо, що міський голова в першочерговому порядку організує ремонт дорожнього покриття по вул. М. Полонського та біля приміщення поліклінічного відділення.
Тому з добрим сподіванням і щирою подякою всім друзям медицини ми зустрічаємо своє професійне свято. Я вітаю колег-лікарів, медсестер, санітарок, обслуговуючий і допоміжний персонал, які докладають всіх зусиль для збереження здоров`я і життя наших людей. Особлива вдячність ветеранам, які є гордістю нашої галузі, наших громад, і нехай всім Всевишній сторицею воздасть за їх труд і душевність.
Здоров`я всім нам, злагоди і миру!

Михайло Виноград,
головний лікар Хорольської ЦРЛ, депутат районної ради


СТІЙКІ ТА ВІРНІ СВОЄМУ ПОКЛИКАННЮ


18 червня 2004 року Міністром внутрішніх справ затверджений наказ про офіційне свято - День дільничного інспектора. Здавалося б, невисока посада, але передбачає виконання величезного ряду завдань. Дільничні інспектори поліції - це службовці, які постійно спілкуються з мешканцями дільниці і виконують основний обсяг профілактичних та правоохоронних функцій у взаємодії із населенням. Захищають права, інтереси, життя і гідність громадян, займаються профілактикою та розкриттям злочинів і правопорушень. Вони повинні не тільки володіти професійними навиками, але і бути хорошим психологом, володіти такими людськими якостями, як порядність, чуйність, вміння вислухати людину, розібратися в суті проблеми і надати кваліфіковану допомогу. Адже за їхньою роботою стоїть безліч людських доль.
Представники цієї служби є найпершою і найголовнішою ланкою профілактичної роботи поліції. На них покладається контроль за особами, схильними до скоєння правопорушень або й злочинів, за тими, хто повернувся з місць позбавлення волі. Дільничний мусить вгамовувати сімейні та сусідські конфлікти, знати, як мовиться, "хто чим дихає і в який бік дивиться". Поняття "день" і "ніч", "будні" і "свята" для цієї категорії правоохоронців є умовними.
Протягом останніх 8 років від самого ранку старший дільничний інспектор поліції Хорольського відділу поліції Олександр Іванович ЯКОВЕНКО вже на робочому місці. Його територія обслуговування - Покровськобагачанська об'єднана територіальна громада. Населення громади складає близько 3,5 тис. осіб. Різні люди, погляди, спосіб життя. І кожному, за потреби, треба приділити увагу. "Ми працюємо 24 години на добу. Тобто ти прийшов додому, ніби вже й вдома, але все одно на телефоні, бо можуть подзвонити в будь-який час і сказати, що щось трапилось. Тому, ми весь час на зв'язку з громадою", - розповідає капітан поліції.
Одним із найважливіших інструментів правоохоронної діяльності є взаємодія із населенням. Особливої актуальності набуло питання роботи з громадою кожної адміністративної дільниці окремо. "Для того, щоб дільничні інспектори могли ефективно контролювати ситуацію на певній території, - говорить Олександр Іванович, - нам потрібно враховувати потреби мешканців, а отже, обов'язковим має бути індивідуальний підхід. Люди зі своїми проблемами йдуть до нас у будь-який час доби. Кожному дільничному інспектору чи не щодня доводиться розглядати заяви та повідомлення громадян, затримувати зловмисників, виявляти наркоманів, розкривати злочини, складати адміністративні протоколи. Ми проводимо профілактичну роботу та тримаємо на контролі кожну неблагополучну сім'ю, відповідаємо за всіх раніше судимих і психічно хворих, які проживають на довіреній нам ділянці. Роботи вистачає цілодобово".
Найбільш поширеними злочинами та правопорушеннями на території обслуговування Покровськобагачанської ОТГ є крадіжки, шахрайство, самогоноваріння. За п'ять місяців поточного року дільничним інспектором розкрито 10 злочинів, останній з них (минулої суботи) щодо незаконного вирощування нарковмісних рослин. Загалом, мешканці місцевої громади задоволені. Робота проводиться. Не без проблем, звичайно, але професія дільничного інспектора, який виконує свої основні завдання - заслуговує глибокої поваги.
Дільничний - це народний поліцейський, якого люди мають знати, довіряти і співпрацювати з ним. Проте зараз чомусь панує така тенденція, що громада неохоче або байдуже ставиться до співпраці з поліцією. Люди пасивні у виявленні та розкритті правопорушень спільно із правоохоронцями, а таке ставлення значно уповільнює хід вирішення даних питань.
Безпосередню роль у наданні вичерпної інформації стосовно громадян відіграє місцева влада. У приміщенні Покровськобагачанської сільської ради дільничному інспектору надають місце для проведення прийому громадян, частково виділяють пальне для службового автомобіля, але його недостатньо для об'їзду великої об'єднаної територіальної громади. Тому питання забезпечення пального для дільничних досі залишається проблемним.
У своїй повсякденній діяльності дільничний Олександр Яковенко завжди та в усьому розраховує на допомогу, підтримку та довіру населення, громадських помічників, активу сільської ради. Взаємна довіра - звідси і позитивні результати роботи. Повага та авторитет не приходять самі по собі - вони є результатом щоденної клопіткої роботи.
Довіра людей, щира вдячність громадян є найвищою оцінкою діяльності інспекторів поліції. Нехай Ваше професійне свято додасть Вам натхнення та невичерпної наснаги у почесній правоохоронній варті. Бажаємо усім дільничним інспекторам Хорольського відділу поліції міцного здоров'я, особистого щастя, успіхів у роботі. Нехай Вам легко працюється.


"Якщо хочеш щось змінити, бери на себе відповідальність і працюй!"


З 1 січня 2013 року в результаті реформування галузі охорони здоров'я розпочав свою роботу лікувальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Хорольського району. Задум уряду щодо змін у системі охорони здоров'я вибудовувався наступним чином. Особливу ставку зробили на первинну допомогу. Майже 80 відсотків усіх звернень пацієнтів повинні вирішуватися ще на першому етапі, саме тому первинна медицина настільки важлива. Сімейні лікарі складають основу первинної допомоги, вони свого роду універсальні медичні працівники. Якщо ж подивитися на перелік їхніх обов'язків, то складається враження, що вони не сімейні лікарі, а супер-лікарі.
Неважливо, з якою проблемою ви прийшли до лікаря, він повинен бути компетентним у цьому питанні. За планом чиновників, такі медики мають лікувати не тільки гіпертонію чи ГРВІ. Вони можуть самостійно впоратися з виразкою шлунка або, наприклад, запаленням вуха чи легкою формою бронхіальної астми іт.ін. Отже розмова піде про роботу Центру.
Чим живе медицина на Хорольщині напередодні свята нам вдалося поговорити з Леонідом Миколайовичем Соболем, головним лікарем Центру ПМСД, депутатом районної ради.

-Як Ви оцінюєте роботу лікувального закладу за минулий рік?
- В цілому з поставленими завданнями впоралися, забезпечуючи реальний (на даний час ) рівень надання первинної медико-санітарної допомоги. Кожен мешканець повинен отримувати медичну допомогу, яка відповідає рівню розвитку суспільства. Сімейна медицина, як показує світовий досвід, може вирішувати на первинному рівні охорони здоров'я більш ніж 80 відсотків проблем зі здоров'ям. Її впровадження - це перш за все наближення медичної допомоги до людини. Чому задавнюються та ускладнюються захворювання? Тому що недостатньо уваги приділяється їхній профілактиці. Як наслідок, лікування потребує більших затрат. Лише сімейні лікарі можуть проводити профілактичну роботу, щоб людина знала як зберегти своє здоров`я. Сімейна медицина - це ще й раціональніше використання коштів. Разом із тим пацієнт у сільській місцевості має отримувати первинну медичну допомогу на тому ж рівні, що й мешканець міста. Саме тому ми хочемо створити хороші медичні установи первинної медико-санітарної допомоги.
Впродовж тривалого часу в державі турбота про сільську медицину та і взагалі про галузь була здебільшого голослівною, і сьогодні це дається взнаки. Обладнання у переважній більшості - застаріле і не відповідає вимогам сучасного лікувально-діагностичного процесу, реабілітації та профілактики захворювань. Потребують капітальних ремонтів і самі будівлі деяких лікувальних закладів. Зокрема більшість приміщень закладів первинної медико-санітарної допомоги мають термін експлуатації понад 35 років. Частина з них не відповідає санітарним нормам, деякі перебувають в аварійному стані.
- Якою є структура Центру?
- Центр складається із 13 амбулаторій загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ), 31 фельдшерсько-акушерського пункту (ФАПів). У минулому році завдяки фінансовій допомозі керівників сільгоспформувань, коштів сільських рад, спонсорів, депутатів зроблено немалий обсяг робіт для комфортнішої діяльності медичних установ району. Провели капітальний ремонт фельдшерсько-акушерського пункту в селі Павлівка. В тому ж приміщенні знаходиться і житло для молодого фахівця. Замінили вікна, двері, дах, відремонтували опалення. Все це обійшлося у 120 тис. грн. У Клепачівській амбулаторії капітально відремонтований кабінет для дітей (педіатричний) - все це завдяки фінансуванню місцевого господарства "Перемога" та його голови А.Г.Пасюти. У Староаврамівській сільській раді зроблено поточні ремонти лікувальних закладів сіл Глибока Долина, Бутівці, Ульянівка. Також виділено кошти на ремонт Староаврамівського ФАПу і найближчим часом він буде здійснений за кошти сільського бюджету та агрофірми "Хорольська".
Є домовленість із Штомпелівським сільським головою Іщенком В.О. та вже виділено 150 тис. грн. із сільського бюджету на ремонт ФАПу та житла для медичного працівника. Цієї суми вистачить тільки, щоб почати роботи із реконструкції приміщення. 50 тис.грн вже використано. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.
У Трубайцівській АЗПСМ використано 55 тис. грн.: зроблено поточний ремонт приміщення, проведено водопостачання. Завдяки депутату обласної ради Ф.А. Мухтарову встановлено 2 вікна та пробурено свердловину. За кошти СВК "Трубайцівський" відремонтовано опалення. Грошима допомогла і сільська рада.
-Чи добре оснащений Центр ПМСД необхідним медичним обладнанням?
- Звичайно, для якісної, плідної роботи Центру наявного медичного обладнання недостатньо. Але робота проводиться і ситуація змінюється з кожним днем на краще. За рахунок сільських рад у Ковалі, Ялосовецьке та Вишняки придбані сучасні кардіографи. За кошти Староаврамівської сільської ради придбано чотири велосипеди медичним працівникам і т.д. Намагаємося докладати усіх можливих зусиль, залучаємо кошти із різних джерел фінансування. Про медицину якісну і доступну для своїх людей повинні дбати і керівники органів місцевого самоврядування, сільгосп-господарств. Врешті-решт ці кошти повертаються для громади. Безумовно, є приклади відповідального ставлення до медичної галузі. В першу чергу хочеться назвати тих керівників і їх колективи, котрі постійно протягом багатьох років не обходять увагою медицину - Анатолій Григорович та Андрій Григорович Пасюти, Михайло Васильович Стеценко, Павло Олександрович Кандиба. Відчутну допомогу у цьому році надавав депутат обласної ради Мухтаров Фахраддін Аладдінович . Ідуть залюбки на співпрацю сільські голови Лозенко А.О., Турчанінов С.С., Решта В.М., Дембовська О.А., Фесенко А.А., Іщенко В.О., Ватуля С.Б., принаймні - у цьому році. Варто відзначити, що і влада району уважно прислухається до проблем медицини і сприяє всіляко їх вирішенню. А взагалі коштів не передбачено державним бюджетом на розвиток галузі. Тому й виживає медицина завдяки небайдужим керівникам, депутатам різних рівнів.
- Одна амбулаторія ЗПСМ обслуговує кілька населених пунктів, щоб здійснити виїзд до хворого, потрібен автомобіль. Усі заклади Центру забезпечені автотранспортом?
- Транспорт є, але здебільшого він вичерпав свій ресурс і потребує заміни. У трьох амбулаторіях його взагалі немає - Новоаврамівській, Хильківській та Березняківській. Ще у трьох - Вишняківській, Ковалівській, Трубайцівській - транспорт становить загрозу для життя і медиків, і хворих. У відсотковому відношенні транспортом Центр забезпечений на 45 відсотків. Цього року необхідно придбати хоча б чотири спецавтомобілі. Один автомобіль буде придбано для обслуговування міського населення і приписних дільниць, дякуючи районній владі, котра виділила кошти. А от щодо інших дільниць, то питання набагато складніше вирішити. Є приклад виходу із ситуації, як скажімо, в Мусіївці,- меддопомогу придбано за рахунок соціальних угод із сільгосптоваровиробниками.
- Медичне обладнання, комп'ютерна техніка, транспорт, - все це, звичайно, важливо, але, мабуть, все-таки найважливіше для роботи Центру - забезпечення медичним персоналом?
- Це питання є також болючим, адже одиниці амбулаторій укомплектовані лікарями, частина яких працює за сумісництвом. Кожен сімейний лікар у нашому районі обслуговує вдвічі більше хворих: за браком часу приділяє своїм пацієнтам менше уваги. Без сімейних лікарів первинна ланка не дасть очікувану нову якість медичної допомоги. Середнім і молодшим медичним персоналом Центр забезпечений. У цьому році сімейним лікарям, котрі обслуговують місто і приписні дільниці ще на допомогу прийняли по одній медичній сестрі, щоб краще велася профілактична робота .
Взагалі на стажування приходять юні лікарі, але залишаються далеко не всі. Програма матеріальних стимулів на підтримку молодих спеціалістів, які працюють в сільській місцевості, у зв'язку з фінансовим станом в державі не працює в повній мірі у нашому районі. Головне - низька заробітна плата працівників закладів охорони здоров'я первинної ланки у сільській місцевості, відсутність житла та пільг на оплату комунальних послуг, пільгових кредитів на будівництво. Варто владі на місцях звертати увагу на забезпечення належних умов праці і проживання молодих фахівців. Знову ж таки наголошую - це в інтересах громади.
-Вже двадцять років живемо в часи перманентних реформ, які торкаються і медицини. Які з них, на Вашу думку, були найбільш невдалими, а може й шкідливими?
- Чим міцнішими ми будемо, чим показовішим буде прогрес в нашому закладі, тим легше буде пережити нам будь-яку реформу. Хтось бачить в реформах фатальні наслідки, а я бачу можливість в цей час "вистрілити" і стати успішною лікувальною установою. Одне лише хочу зазначити, що медицина надзвичайно складна галузь і неприпустимі поспішні, неузгоджені рішення, як наприклад із передачею медицини об'єднаним громадам - скільки додало нам проблем і невизначеності. Тому підхід - тільки виважений, тільки витриманий. Відокремлення "первинки" - це лише фундамент якісної медицини. Тому рано радіти і чекати результатів уже сьогодні. Впевнений, що спільними зусиллями ми вийдемо на достойний рівень.
-Леоніде Миколайовичу, більше трьох років Ви очолюєте лікувальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Хорольського району. Звикли до керівної посади?
- Час летить швидше, ніж ми думаємо. Мені теж здається, що пройшло небагато, а виявляється - вже кілька років. Я не вважаю свою посаду керівною. Я в першу чергу лікар, і тільки після цього - головний. Хоча доводиться планувати, шукати, коректувати, контролювати, - словом, займатися рутинною роботою. Але мені подобається моя робота. Я люблю рух, мені надзвичайно приємно, коли йде реалізація планів, коли йде розвиток Центру. І взагалі вважаю - хочеш щось змінити, бери на себе відповідальність і працюй.
- У Вас прекрасний колектив, добра слава про багатьох лікарів відома на весь район і не тільки. Напевно, працювати серед таких чудових людей легко та просто?
- Так склалося, що я досить давно є частинкою цього колективу. І не уявляю себе поза його межами. Для мене пріоритетом є саме наш колектив. Без цих людей я ніхто, хоч як би велично не називалася моя посада. Моє завдання підтримувати в людях відчуття відповідальності за свою роботу і мені дуже хочеться, щоб ми помаленьку виробляли в собі і почуття патріотизму за нашу лікарню. Для мене дуже цінними є резюме кількох останніх обласних медичних комісій, де відзначалося саме це.
З великою відповідальністю та відданістю своїй роботі працюють сільські амбулаторії, надаючи невідкладну допомогу цілодобово , з хорошими показниками беруть лідерство амбулаторії ЗПСМ : Клепачівська - завідувач Бриковець А.Д., Мусіївська- Чемерис Н.І., Вишняківська - Стороженко Ю.А.; ФАПи с. Вергуни - завідувач Слюсаренко О.І., с. Новоіванівка - Соболь Л.Ф., с. Вербине- Ніколенко С.М., с. Хвощівка - Мисик Л.І.
Шановні медичні працівники, ви вже зробили багато і переконаний, що врятуєте ще не одне життя, поставите на ноги не одного пацієнта, адже немає у світі більшої цінності, аніж людське здоров'я та життя. У ваших руках - здоров'я нації, а відтак і благополуччя нашої держави. Сердечно дякую кожному медичному працівнику нашої великої медичної родини. Вірю, що праця медиків буде гідним чином цінуватися державою і суспільством. Щиро бажаю вам, дорогі колеги, сімейних гараздів, благополуччя, мудрості, оптимізму, нових професійних звершень, поваги і, звісно, здоров'я вам, вашим родинам і пацієнтам.
- Що б ви побажали українській медицині сьогодні?
- Безперечно, розвитку. Хотілося, щоб наші лікарі працювали у гідних умовах, отримували достойну заробітну плату, щоб українська нація стала здоровішою, а українська медицина піднялась на планку вище у професійному плані .
- Дякуємо Вам за розмову. В свою чергу приєднуємось до побажань, дякуємо всім працівникам медичної галузі за кропітку роботу, за те що піклуються про наше здоров'я і вітаємо із відзнаками.


5 червня - День працівників водного господарства


День працівників водного господарства започаткований Указом Президента України в 2003р., відзначається у першу неділю червня. Цим фактом на державному рівні визнано значний внесок колективів водогосподарських організацій Держводагентства для розвитку України.
Хорольське міжрайонне управління водного господарства(МУВГ) створено в 1951 році і підпорядковане Полтавському обласному управлінню водних ресурсів. На управління покладено функції з експлуатації державних меліоративних систем, збереження основних меліоративних фондів в 12 районах зони діяльності управління, відповідно до вимог Водного кодексу України та згідно із Законом України «Про меліорацію земель».
Одним з основних напрямків роботі Хорольського МУВГ є обслуговування меліоративних систем. Адже вони за обліком займають майже 10,5 тис. га зрошувальних земель та 27,0 тис. га осушених земель, об'єднують 333,5 км міжгосподарської відкритої мережі, 281,1 км відрегульованих русел річок та 79 гідротехнічних споруд на річках Псел, Хорол, Оржиця, Грунь-Ташань, Перевід, Сліпорід, Крива Руда, Сулиця, Бодаква та Чумгак, 10 насосних станцій, 1 дюкер, 15 водосховищ та 3 ставки загальною площею водного дзеркала 1608,6 га і повним об'ємом біля 45 млн. м3.
Для їх обслуговування в структурі управління створено чотири експлуатаційні дільниці -Лубенська, Гребінківська, Миргородська та Великобагачанська. Колектив управління працює злагоджено. Не забувають, що колектив створювався і міцнів на ініціативі і починаннях Серебрякова Бориса Павловича, Шепеля Миколи Васильовича, Білохвіста Святослава Ілліча.
У колективі високо цінують досвід ветеранів праці і спеціалістів, які нині складають штат управління, та ті, що працювали раніше. Серед них: В. М. Штомпель, А. І. Співак, М. М. Костенко, С. І. Білохвіст, К. М. Заїка, В. В. Яненко, О. І. Стогній, Г.П. Вовк, Л. В. Співак, С. М. Бабанський, О. І. Кавалер, С. А. Гриневич, С. Г. Литвинов, В. В. Гайдай.
Ідучи назустріч професійному святу, в такий нелегкий час для нашої держави, колектив Хорольського МУВГ докладе всіх зусиль, щодо виконання державних програм в галузі водного господарства.
Шановні працівники водогосподарського комплексу, ветерани праці, що знаходяться на заслуженому відпочинку вітаємо Вас зі святом - Днем працівників водного господарства! Щиро зичимо Вам і Вашим сім'ям здоров'я, благополуччя, миру, світлих надій і оптимізму, здійснення життєвих планів і задумів в ім'я зміцнення і розвитку України.


5 травня - Міжнародний день акушерки


У міжрайонному пологовому відділенні Хорольської центральної районної лікарні у 2015 році прийнято 341 пологів, а у І кварталі 2016 року тут з`явилося на світ 92 немовлят. Породіллі Хорольського і Семенівського району дуже вдячні усім працівникам міжрайонного пологового відділення і особливо акушеркам Зої Василівні Летюченко, Світлані Анатоліївні Харченко, Тетяні Олександрівні Виговській, Лідії Іванівні Куць, Марині Володимирівні Костенко.
Надійно стоять на сторожі жіночого здоров`я акушерки жіночої консультації Анастасія Леонідівна Бутко, Наталія Василівна Олійник, Надія Миколаївна Кухтяк.


Її тортами насолоджуються міністри і губернатори, а вона вважає найбільшим досягненням життя свій рідний цех і його дружній колектив


На редакційній летучці проговорили, що не можна обминути увагою професійне свято кондитерів. Треба підготувати розповідь про знаного кондитера. Героєм газетної публікації мала стати людина, котра не просто освоїла премудрості і тонкощі солодкого ремесла, а ще й є символом цієї професії. Інтернет переповнений оголошеннями: "Виготовлення тортів на дому", "Прийму замовлення на кондитерські вироби"… Певно, серед авторів цих оголошень є справжні майстрині. Але я шукаю титулованого майстра. Статистичні дані говорять, що лідером кондитерського виробництва у районі є цех кондитерських виробів механізованої пекарні. Згадую, що очолює цей підрозділ Алла Семенівна Плющій. Ось саме та людина, що є в нашому районі символом кондитерської майстерності. Домовляюся з нею про зустріч.

…Розмовляю із Аллою Семенівною у її малесенькому кабінетику. Невеличкий столик, один стілець для гостей, полиці із зразками тортів і тістечок - і все. Нічого зайвого. Усе, до найменшої дрібниці, підпорядковане виробництву. Мені цікаво з`ясувати, коли у моєї співрозмовниці визріло рішення присвятити життя солодкій справі, яким був її шлях до вершин майстерності… А вона будь-яку свою відповідь зводить до розмови про своїх колег по цеху.
"Якби ви тільки знали, які у нас майстри по тортах виросли у цеху. Оксана Ткаченко і Ольга Полтавець неперевершені у своїй справі. Ми з Олею часто на обласні конкурси їздимо. Жодного разу без призового місця не поверталися. Дівчата і самі молодці, і зміну молоду готують. На них Настя Яремчук уважно дивиться. Наслідує майстрів, переймає навички.
Серед 13 кондитерів цеху є 2 чоловіки: Роман Падусенко і Вадим Гладських. Хлопці на листковому і дріжджовому тісті "стоять". Це з їхніх рук виходять “Наполеони”, піци, булки. А от випічка - у руках майстрині вищого класу Марини Кацун. Сама маленька, худенька, а за зміну десятки листиків з випічкою у духову шафу посадить і з неї дістане. І ніколи нічого сирим не залишиться. Пісочне тісто і пряники - це витвори Алли Угніч, Людмили Неткач, Тетяни Гаращук, Надії Онупко, Ярослави Сіденко. Для мене цех - це все. Це моя гордість. Без свого рідного цеху і його колективу я не уявляю життя. Хочеться усіх похвалити. Не дай Боже когось образити".
Доки Алла Семенівна розповідає про своїх колег, намагаюся перевести бесіду у потрібне мені русло. Де там. Вона так захоплено розказує про роботу, що не помічає моїх зусиль. Нарешті, переходимо до розмови про героїню розповіді. Мені цікаво було дізнатися, що юна дівчинка Алла Баган із шкільної лави мріяла стати учителькою або лікарем. Її життєві плани кардинально змінив приклад старшої сестри Люди. Та поїхала у Харків вчитися на кондитера. Взагалі-то ця справа була близькою і для Алли. Ще в дитинстві, коли мами не було вдома, сестри заходжувалися варити із цукру цукерки. "Тягнучки" виходили на славу. Правда, траплялися і прикрощі. Технологія виготовлення "Тягнучок" вимагала швидко охолодити розтоплений і уварений цукор. Одного разу Люда зачепилася ногою за поріг і сковорода із гарячим сиропом полетіла під ноги. Алла до цих пір пам`ятає, як вона із сестрою відшкрібала ножами застиглий сироп. Треба ж було поріг вичистити, щоб двері закривалися. Мама Алли і Люди Валентина Олексіївна спокійно сприймала дівчачі експерименти. Мудра жінка розуміла, що "на війні не без втрат". Видно, не хотіла дівчатам заважати шукати себе.
Коли прийшов час здобувати професійну освіту, Алла не вагалася. Була певна, що її майбутнє - кондитерська справа. Але вчитись вирішила не в Харкові із сестрою, а в Донецьку. Там жила сестра її мами - тітка Ольга. Неподалік Донецька - у Макіївці - Алла закінчила технікум. Гордилася записом у дипломі - "кондитер 4 розряду". У донецьких краях Алла здобула не тільки професію. Там зустріла і свою долю. Їхала із Хоролу із прізвищем Баган, а повернулася вже Плющій. Весілля із своїм Віктором відгуляли у рідному дворі - в центрі міста. Свято гучним вийшло, батьки постаралися: за весільними столами більше сотні гостей сиділо. Дворові хлопці на чолі із Сашком Синьком ворітну брали. Все проходило за народними традиціями. За рік у Алли з Віктором народилася донечка Маринка. А ще через рік декрету молода мама пішла влаштовуватися на роботу.
Валентина Олександрівна Ватуля, завідуюча відділом кадрів комбінату громадського харчування, зустріла юну працівницю привітно. Першим місцем роботи Алли Плющій визначили кондитерський цех ресторану "Супутник". Зміна тривала із сьомої ранку до сьомої вечора. Своє денне завдання вправна майстриня виконувала ще до обіду. Заварні трубочки, пісочне печиво, тістечка, бісквіти, зефіри сотнями виходили із вправних рук кондитерів ресторану. Поруч із Аллою працювали Світлана Олійник і Любов Калініченко. Запам`яталася і перша творча робота: впровадження у виробництво нового торту "Перекладинець. Нектар медовий". Його рецептуру розробила Ольга Олексіївна Солдатенко. Цікаво працювати було, результати тішили. Новий торт дуже сподобався покупцям. У день Алла Семенівна замішувала і виробляла по 50 кг "Нектару". У кондитерському цеху "Супутника" приходив перший досвід, формувався власний "почерк". Коли Бог благословив сім`ю Плющіїв другою дитинкою - хлопчиком, треба було подумати про зміну робочого графіка. Мамі з немовлям працювати із 7 до 19 було важко. Та й організація "комбінат громадського харчування" починала змінюватися і дрібнитися на підрозділи. За порадою сестри, Алла Семенівна переходить у цех бісквітно-кремових тортів харчосмакової фабрики. Відчутно зросла зарплата. 180 - 200 карбованців щомісячної платні проти 90 на попередньому місці роботи значно поліпшили стан сім`ї. Хоча зв`язків із рідним "Супутником" не втрачала. Коли було потрібно, ресторанські дівчата гукали Аллу Семенівну на підмогу.
Йшли важкі часи розпаду СРСР і суспільних реформ. Організації розпадалися, виробництва закривалися. Виживав хто як міг. Аллі Семенівні дуже не хотілося поривати з улюбленою справою. В надії знайти постійну роботу, жінка звернулася до керівника хорольської мехпекарні І.К. Бондаренка. "Нам такі люди потрібні", - почула Алла Плющій від директора. Спочатку працювала формувальником. А потім дали їй ключі від кондитерського цеху. Хоча насправді то був не повноцінний цех, а лише порожнє приміщення. Одна кімната. Одне діло вимішувати тісто і випікати коржі. А зовсім інше - організовувати виробництво. Та наша героїня не звикла відступати перед труднощами, навпаки - їй було цікаво спробувати себе у новій ролі. Насамперед визначилися із обладнанням. Розставили столи, духовки, збивальну машину. Два роки працювала сама. Виготовляла пісочні тістечка, пиріг "Тертий з повидлом". Інколи їй давали помічниць. А потім у цех прийшли Тетяна Коваль, зараз вона бригадир, Валентина Данилейко і Людмила Некраха. У Алли Семенівни з`явився час для роботи над розширенням асортименту і завоюванням іміджу. Не пропускали жодного професійного конкурсу. Фантазували, творили, у людей вчилися. Дуже легка на підйом Оля Полтавець. Разом з нею їздили до Полтави, Києва. Їхня робота - торт "Подарунок мамі", виконаний у рожевій гамі у вигляді квітки, став найкращим в області.
Із часом у механізованій пекарні спеціально для кондитерів збудували цех. Тепер є де розгорнутися усім здібностям кулінарів. Сьогодні кондитерський цех мехпекарні виробляє від 6 до 9 тонн солодощів у місяць. Смаколики 130 найменувань дуже подобаються споживачам Хорольського, Семенівського, Лубенського, Миргородського і багатьох інших районів. Торти з масляним, вершковим чи білковим кремами, торти сметанкові, тістечка, рулети, пряники, пироги, кекси, вироби із листкового і дріжджового тіста - це лише частина із переліку продукції цеху, який очолює Алла Семенівна Плющій.
А на завершення своєї розповіді хочу розповісти про один лист. В переддень жіночого свята у цех принесли конверт, у ньому лежав лист із вкладеним ярликом рулету бісквітного до кави. “Житель Хоролу” - такий підпис стояв під листом. Зміст його навожу повністю “Шановна Алла Семенівна! Дякую Вам особисто, а також вашому колективу за смакоту, що ви виготовляєте. Вітаю Вас, а також усіх жінок, що виробляють цю смачну продукцію із жіночим святом та побажати здоров`я і особистого щастя. Так тримати!!!
Отак хорольці визнали за Аллою Семенівною Плющій звання “народний кондитер Хорольщини”.


Шановні працівники житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення!


Прийміть мої сердечні вітання з нагоди вашого професійного свята, бажаю щоб цей день завжди був днем щирої поваги до людей, які своєю працею створюють затишок, тепло і комфорт в нашому місті.
Ваша невтомна праця забезпечує життєво важливі потреби мешканців громади. Бажаю, щоб ваше відповідальне ставлення до справи було запорукою успішного розвитку галузі та особистого благополуччя кожного з вас.
Міцного здоров’я, успіхів, наснаги, сімейного щастя та мирного неба над вами.

Голова Хорольської районної Організації Радикальної партії Олега Ляшка
в Полтавській області, Депутат Полтавської обласної ради Ляшко Р.В.


ГОЛОВНЕ БАГАТСТВО – ЛЮДИ


Людина вже не може уявити сучасного життя без електричної енергії. З того моменту, як ми вранці пробуджуємося від сну, і до того, коли після усіх денних клопотів лягаємо відпочивати, нас повсюди щохвилинно супроводжує електроенергія. Приготування їжі, догляд за тілом, прибирання житла, прання, ведення підсобного господарства - усе це стає набагато легшим і доступнішим, коли на допомогу людині приходить електричний струм. Ми не часто думаємо про доступність цього блага цивілізації, бо завжди надійно забезпечені ним. А варто трапитися якійсь надзвичайній пригоді, як-то: пошкодження дротів від обмерзання, падіння електроопор від ураганного вітру, і ми згадуємо, що є люди, котрі вдень і вночі, без вихідних і свят працюють для того, щоб у кожному будинку і у кожній установі було надійне електрозабезпечення.
Працівники енергетичної галузі нашого району, як і вся держава, відзначають День енергетика. Напередодні свята ми зустрілися із начальником Хорольської філії ПАТ "Полтаваобленерго" Устименком Сергієм Анатолійовичем.
"Цьогорічне професійне свято енергетики зустрічають у складних умовах. Стан економіки в державі не може не позначитися на енергетичній галузі. Попри труднощі і безгрошів`я працівники Хорольської філії ПАТ "Полтаваобленерго" закінчують рік із задовільною оцінкою роботи. Колектив успішно справився із тими планами, що ми поставили перед собою. Виконано завдання по заміні електричних опор і проводів, вчасно проводилися відновлювальні роботи. Головне - ми забезпечили безперебійне і якісне електропостачання господарюючих суб`єктів і споживачів побутового сектору. Хоча проблемні питання ще залишаються. І головне із них - господарське, економне ставлення до енергетичного ресурсу. У Хорольському районі є багато прикладів дбайливого використання електроенергії. Так, у ТОВ АФ "Хорольська" впровадили автоматизовану систему контролю за використанням електроенергії. На цьому ж підприємстві почали опалювати виробничі приміщення не електроприладами, а твердопаливними котлами. Це дало агрофірмі "Хорольська" можливість зменшити споживання електроенергії майже на 160 тис. кВт. Гарно зекономили електроенергію установи, підпорядковані відділу освіти, молоді та спорту. Ефективними були заходи економії у ДП "ДГ 9 Січня", ТОВ "Ковалі". Значна частина сільських рад також запровадила режим економії.
Такого не можна сказати про побутових споживачів енергетичного ресурсу. Бездумне збільшення кількості електронагрівальних приладів веде до перенавантаження мережі, і, відповідно, зменшення напруги у ній. Зараз дуже багато реклами фірм, що встановлюють у приміщеннях електричне опалення. Дуже важливо пам`ятати, що будь-які зміни в електроспоживанні житла чи приватного господарства повинні починатися із нашої установи. Будь ласка, будь-які роботи починайте із узгодження із спеціалістами Хорольської філії ПАТ "ПОЕ". Це не наші забаганки - це вимоги життя. Ми не повинні допустити випадків аварійного пере-навантаження електромережі. Це допоможе запобігти аварійним відключенням.
Ще одне болюче питання у стосунках з приватними споживачами електроенергії - порушення охоронної зони електромереж. Дуже часто під дротами саджають дерева, будують різноманітні господарські приміщення. За найменшого вітру такі дерева обривають дроти. Сараї і сажі перекривають доступ до місця аварії. Це створює проблеми для бригад ремонтників. Часто через одного такого горе-господаря на певний час позбавляється світла ціла вулиця.
Недавно один мешканець району поскаржився мені, що його рахунки за електрику дуже зросли. Поїхали до нього, роздивилися. Чоловік утримує у домашньому господарстві кілька корів. Воду для них гріє п`ятикіловатним кип`ятильником. Лічильник не крутиться, а "літає". Я розказав тому хазяїну, що зараз є багато сучасних, економних електроприладів. Порадив установити двозонний лічильник. У результаті - він дякував за економію".
У розмові з Сергієм Анатолійовичем торкаємося теми субсидій. Керівник роз'яснює, що очолюваний ним підрозділ повністю забезпечує надання пільг у сумі, визначеній відділом соціального захисту населення, і наголошує, що необхідно щомісяця вносити плату за спожиту електроенергію в установленому розмірі. Прикро, але держава заборгувала Хорольським енергетикам понад 350 тисяч гривень за відшкодування субсидії. “Живі” кошти на рахунок філії не надходять, а податки слід сплачувати вчасно. Ось так і працюють в Хорольській філії ПАТ "ПОЕ".
"Головне багатство будь-якої установи і організації не фінанси чи матеріальні ресурси, а люди. Колектив Хорольської філії складається із висококласних спеціалістів, дуже відповідальних людей. Завдяки їхнім роботящим рукам і світлим головам забезпечується безперебійне постачання електроенергії споживачам. Серед кращих працівників слід назвати заступника начальника філії Г.П. Крупнова, економіста Л.А. Яцун, ст. диспетчера А.Ж. Ворчакова, майстра Р.П. Горового, електромонтера А.І. Пікала і усіх, хто щоденно ретельно виконує свої обов`язки".
Довідка: Двозонний лічильник електричної енергії проводить облік електричної енергії, використаної в денний та нічний час. Електроенергія, використана з 23.00 до 7.00 на 50% дешевша, ніж денна. Запровадження двозонних лічильників дає змогу значно зекономити кошти на оплату електроенергії.


Хорольщина завжди славилася працелюбними людьми


У цей день неможливо не згадати Героя України Гавриленкова Миколу Протасовича та ряд заслужених працівників сільського господарства. Серед них пенсіонери Рудик Марія Фирсівна, Микитенко Олександра Трохимівна, Крипак Любов Ульянівна, Криворучко Юрій Васильович, Головко Іван Якович, Шендрик Анатолій Іванович, Качаненко Ганна Іванівна, Годзь Віталій Олександрович, Полтавець Іван Іванович, Дідусенко Тетяна Федорівна і заслужені працівники, які працюють і своєю самовідданою працею подають приклад молодому поколінню Пасюта Анатолій Григорович, Стеценко Михайло Васильович, Пасюта Андрій Григорович.
Висловлюю подяку ветеранам праці, колишнім керівникам сільськогосподарських підприємств: Брижку Василю Панасовичу, Гузю Миколі Павловичу, Підлісному Анатолію Павловичу, Похвалі Віталію Олексійовичу, Олійнику Івану Олександровичу, Шевелю Григорію Петровичу, Зимі Миколі Федоровичу, Дорошу Віталію Іллічу, Волошину Сергію Григоровичу, Клімченку Миколі Олексійовичу.
Село, земля, людина, вирощування хліба - ось основне, що поєднує професійне свято працівників сільського господарства. Ця галузь була, є і буде вічно, тому що все починається з найпростішого і водночас з найскладнішого - землі, яка є початком і кінцем всього живого на ній.
Наближається до завершення нинішній господарський рік. Складним і напруженим він видався хліборобам. Це, насамперед, різке підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, складна політична та економічна ситуація в країні.
Праця в сільському господарстві ніколи не була легкою, адже на її результативність впливає багато чинників. Нинішній рік зайвий раз підтвердив, що подвижницький труд селян заслуговує на особливу увагу.
У 2015 році сільськогосподарськими підприємствами Хорольського району зібрано 57,3 тис. тонн зернових та зернобобових культур без кукурудзи, що на 8,4 тис. тонн більше проти минулого року, урожайність - 39,6 ц/га. В тому числі пшениці озимої зібрано 47,1 тис. тонн, на 9,3 тис. тонн більше проти минулого року, урожайність - 41,8 ц/га.
Найбільший валовий збір основної продовольчої культури у таких господарствах: ТОВ АФ "Хорольська", СТОВ "Мусіївське", Державне підприємство "Дослідне господарство ім. 9 Січня", СВК "Перемога".
Високий урожай озимої пшениці з одного гектара отримали у ТОВ "Хорол-Агро", СВК "Перемога", СТОВ "Мусіївське", ТОВ АФ "Хорольська", СТОВ "Ковалі".
Триває збирання кукурудзи на зерно. Станом на 9 листопада 2015 року ця культура зібрана на площі 7,3 тис. га (71 %), валовий збір - 54,6 тис. тонн, урожайність - 74,9 ц/га. Найвищу урожайність - понад 100 ц/га - отримали у СВК "Перемога", понад 80 ц/га - у ТОВ АФ "Хорольська", ДП "ДГ ім. 9 Січня" , СТОВ "Мусіївське".
Соняшника зібрано 22,6 тис. тонн, урожайність - 26,4 ц/га. Гарний урожай у СВК "Андріївський", "Багачанський", "Хильківський", "Перемога", ТОВ "Оріон Молоко", ТОВ АФ "Хорольська".
Сої зібрано 19 тис. тонн, урожайність - 23 ц/га. Вища, ніж середньорайонна урожайність цієї культури у ТОВ АФ "Хорольська", СВК "Перемога", СТОВ "Мусіївське", ТОВ "Оріон Молоко".
Цукрові буряки, як і у минулих роках, вирощують у СТОВ "Мусіївське" та ТОВ Агрофірма "Хорольська". Площа посіву одна з найбільших у області - 3,3 тис. га. На сьогоднішній день зібрано 64 % посівної площі, середня врожайність - 536,5 ц/га.
Неможливо не згадати в цей день і про фермерські господарства. У 2015 році фермерськими господарствами вироблено понад 15 тис. тонн зернових культур, 4,3 тис. тонн соняшника, 4,1 тис. тонн сої. Серед кращих: ФГ "Агростарт", "Грунтознавець", "Берест".
Восени дбайливий господар підбиває підсумки своєї річної праці і уже зараз переймається турботами про те, як має вести своє господарство у наступному році.
Тож під урожай 2016 року посіяно 9,9 тис. га озимих культур, в тому числі на зерно - 9,3 тис. га.
Незважаючи на нинішню ситуацію в країні, тваринницька галузь залишається однією з основних галузей у нашому районі. І хоча й спостерігається незначне зменшення поголів'я тварин, все ж нашому району одному з небагатьох районів області вдалося зберегти цю галузь.
На даний час в господарствах утримується 14 тисяч голів великої рогатої худоби, в тому числі 6,7 тис. голів корів, 4 тисячі голів свиней, 915 овець, 160 голів коней та 20,7 тисяч голів птиці.
З початку року на фермах району вироблено 32 тис. тонн молока, по 4737 кг від кожної корови, вироблено та реалізовано відповідно 1884 та 1571 тонн м'яса , одержано 61 тис. шт. яєць.
Найбільші виробники тваринницької продукції: ТОВ АФ "Хорольська", СВК "Перемога", СТОВ "Мусіївське", ДП ДГ ім. 9 Січня, ТОВ "Оріон Молоко".
Господарства району своєчасно і якісно провели підготовку тваринницьких приміщень до зимово-стійлового періоду 2015 - 2016 років та заготовили вдосталь кормів.
У сільськогосподарському виробництві працює понад 2,5 тис. осіб. За 9 місяців цього року нараховано 66,1 млн.грн. заробітної плати, середній її розмір на 23,3 % збільшився проти відповідного періоду минулого року.
Орендної плати за землю у 2015 році нараховано 74,4 млн. грн., на 21 млн. грн. більше проти минулого року, розмір орендної плати - 5,7 % від вартості землі. Станом на 1 листопада 2015 року орендарями Хорольського району виплачено 56 млн. грн. орендної плати за користування земельними частками, що становить 75,2 %. Найбільшу частку - 77 % - виплачено коштами.
Не зважаючи на різні політичні чи економічні ситуації в країні, сільське господарство виживає за рахунок власних ресурсів та людей, які є його фанатами. Близько 170 млн. грн. вкладено у розвиток сільськогосподарського виробництва у 2015 році. А це й придбання техніки різного призначення, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту, реконструкція тваринницьких приміщень, оновлення стада, територій виробничих підрозділів .


30 жовтня працівники соціальної сфери відзначили своє професійне свято


У першу неділю листопада відповідно Указу Президента України від 13.04.1999 № 374/99 в нашій державі відзначають День працівників соціальної сфери. Це свято є свідченням високої оцінки державою ролі працівників, які щодня забезпечують реалізацію державної політики з питань соціального захисту, зайнятості, організації оплати праці і трудових відносин.
Найвищою оцінкою скромної, але клопіткої праці соціальних працівників є вдячність тих людей, яким вони допомагають вирішувати життєві проблеми. Через призму професійних і людських якостей працівників закладів соціальної сфери громадяни оцінюють як працює влада, як турбується держава про людей.
З нагоди професійного свята працівників соціальної сфери в районному будинку культури відбулися урочистості та святковий концерт.
Вітаючи присутніх на урочистостях працівників соціальної сфери, голова районної державної адміністрації В.А.Мартюк, голова районної ради Ю.В.Бойко дякували їм за невтомну, самовіддану працю і бажали, щоб в усіх починаннях їх чекав успіх і визнання, а ще - щоб люди за будь-яких умов не втрачали віри і надії.
Керівники району вручили Почесні грамоти кращим працівникам галузі. Наостанок керівники висловили побажання, щоб осінні погожі дні подарували всім оптимізм і впевненість у завтрашньому дні, а заслужена повага людей додала сил і наснаги.
Присутніх на урочистостях вітали самодіяльні артисти та художні колективи Хорольщини. Хай спільними зусиллями і спільною працею будується щасливе майбутнє України, добробут і гідне життя наших громадян!


БЕЗ ТРАДИЦІЙ - НЕМА КУЛЬТУРИ, А БЕЗ КУЛЬТУРИ - НЕМА НАУК


Напередодні свята хочеться побажати всім працівникам галузі культури, ветеранам, учасникам художньої самодіяльності, народним умільцям, які своєю наполегливою працею, високим професіоналізмом звеличували і звеличують рідну Хорольщину - міцного здоров'я, добра і миру, щедрих творчих здобутків, невичерпного оптимізму і віри у краще майбутнє!
Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва відзначається 9 листопада разом з Днем української писемності та мови, згідно з Указом Президента України від 30.12.2013 №717/2013 "Про додаткові заходи щодо державної підтримки культури і мистецтва в Україні".
Це свято було засновано з метою відзначити вагомий вклад творчих особистостей у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність. Саме завдяки відданим своїй справі працівникам культури українська культура змогла зберегти свою самобутність. Українська культура розкриває нашу сутність та учить нас бути українцями, де б ми не були. Без традиції - нема культури, а без культури - нема нації.
Повноцінне духовне життя народу неможливе без активної діяльності працівників культури. Органічним поєднанням народних традицій з сучасними мистецькими здобутками завжди славилась наша Хорольщина - край працьовитих, гостинних, талановитих людей, закоханих у пісню, музику і гарне слово. Далеко за межами району відомі наші народні аматорські колективи "Вербиченька" Вербинського сільського клубу, ансамблі "Джерело", "Світоч" і "Мрія" районного будинку культури, хорові колективи "Надвечір'я" районного будинку культури та Новоаврамівського сільського будинку культури, духові оркестри Новоаврамівського та Шишаківського сільських будинків культури, чоловічий ансамбль "Хорольські козаки" та хореографічний ансамбль "Любисток" агропромколеджа Полтавської державної аграрної академії, окремі вокалісти, музиканти, поети, художники. Всі вони є славою і гордістю Хорольського краю,нашої культури, переможцями багатьох творчих конкурсів і фестивалів районного, обласного та всеукраїнського рівня.
Проводячи десятки масових заходів, культпрацівники району вболівають за необхідний запас новизни в цих заходах, адже глядачі хочуть чогось незвичного, оновленого. Щире захоплення у глядачів викликають масові заходи і концертні програми районного будинку культури, адже його працівники проявляють високий професіоналізм в роботі, згуртовують навколо себе багатьох аматорів сцени. І хоча інтенсивність культурно-мистецьких заходів у районі та і в області цьогоріч у порівнянні з минулими роками дещо спала, адже події, що зараз відбуваються у країні, не дуже спонукають до веселощів, проведено цілий ряд культурно-мистецьких заходів -благодійний творчий концерт композитора та поета Василя Симулика "Різдвяні зустрічі", виступ колективу "Світоч" з фольклорною тематикою новорічного циклу "Щедрівочка щедрувала" в Хорольській гімназії, мітинг, приурочений Дню Соборності України, благодійний концерт молодих виконавців "З Україною в серці" на підтримку воїнів АТО, районний молодіжний конкурс "Сердець закоханих горіння", виїзний благодійний концерт у с. Трубайці "З Україною в серці", мітинг-реквієм на вшанування загиблих героїв Небесної Сотні "Вони залишаться назавжди в наших серцях", звітний концерт народних аматорських колективів Хорольщини на підтвердження звання "народний" та "зразковий", виїзний концерт, присвячений 201-річниці від Дня народження Т.Г. Шевченка "Ми твої діти, Кобзарю" у с. Покровська Багачка, районний конкурс патріотичної пісні "Благословенна, земле калинова!", регіональний фестиваль народної творчості "БарвиХорольщини", концерт до Дня Конституції та Дня молоді "Молодій і розквітай, наш Хорольський рідний край", урочистості та патріотичний концерт до Дня Державного Прапора України та Дня незалежності України "Під вільним сонцем моя Україна величавим розмаєм цвіте", заходи, присвячені визволенню Полтавщини та Хорольщини від нацистських загарбників і багато інших. Забезпечено участь біля 60 аматорів в обласному святі народної творчості на Національному Сорочинському ярмарку-2015, організовано виступ дуету "Крила" в концерті на церемонії нагородження міжнародною літературно-мистецькою премією ім. Г.С. Сковороди в м. Києві та творчому вечорі поета -пісняра Л.Вернигори в м. Полтаві, виступ народного аматорського ансамблю "Джерело" в концертній програмі, приуроченій 80-ій річниці заснування училища культури ім. І.П. Котляревського, народного аматорського ансамблю "Світоч" у Всеукраїнському фестивалі борщу в м. Вінниця, участь народного аматорського ансамблю "Джерело" у Всеукраїнському відкритому фольклорному фестивалі "Співоче поле" в м. Прилуки.
Для працівників культури уже звично стало організовувати свята, адже це їхня безпосередня робота. Тому хотілося б, щоб глядачі, буваючи на концертах чи інших культурно-мистецьких заходах, бодай раз, милуючись виступами на сцені, зрозуміли, відчули чи задумались над тим, скільки енергії, сил, терпіння та часу витрачено, щоб досягти бажаного результату. А бажаний результат один - глядач повинен бути задоволений.
Ні для кого не секрет, що галузь культури недофінансовується, особливо в сільській місцевості. Але навіть і при таких коштах, заклади культури живуть, проводяться заходи, на які, зазвичай, збирається все село. Адже клуб у селі - це і культурний центр, і осередок розваг та дозвілля. Ми звиклид умати, що поняття дозвілля пов'язано лише з молоддю, але насправді у сільських клубах створено і успішно працюють різножанрові колективи. На сьогодні активна творча робота проводиться Березняківським, Вишняківським, Грушинським, Мусіївським, Новачиським, Покровськобагачанським, Шишаківським, Костюківським, Мелюшківським, і іншими клубними закладами.
Аматорські колективи та окремі виконавці активно приймали участь в обласних конкурсах: духовий оркестр Новоаврамівського СБК - І місце в обласному конкурсі духової музики, тріо баяністів ДМШ - ІІ місце, дует братів Супрунів - ІІ місце, дует бандуристок - ІІ місце, тріо Вишняківського СБК - ІІІ місце у фестивалі-конкурсі "Роде наш красний" в селищі Шишаки; тріо ВишняківськогоCБК - І місце, ансамбль "Кумасі" Грушинського СБК - ІІІ місце у вокальному конкурсі на святі "Осіннє золото" в с. Березова Рудка Пирятинського району, в конкурсі читців - гумористів на святі "Веселої мудрості" в селищі Семенівка - зайняли 4 призові місця, у конкурсі фольклорних колективів "Чиста криниця" - І місце - 4 колективи, ІІІ місце -1 колектив.
Серед закладів культурно - просвітницького спрямування бібліотеки є найбільш доступними і відвідуваними. Потреби і запити читачів постійно змінюються, але кожного тут вислухають і професійно обслужать ініціативні, віддані своїй справі бібліотекарі, які сумлінно і професійно несуть мудрість книг своїм читачам. Значна частина бібліотекарів поступово позбувається застарілого розуміння своєї професії "видав книги - прийняв книги", починають виходити за межі професійних стереотипів, вивчають інноваційні методи роботи, перспективи і тенденції розвитку бібліотечної справи. Вони активно включаються в пошукову роботу, відтворюючи життя села сьогодні і в минулому. Майже у всіх бібліотеках зібрані краєзнавчі матеріали. Осередком культурного життя міста є центральна районна бібліотека та районна бібліотека для дітей. Щомісяця тут проводяться цікаві масові заходи по популяризації книги. Бібліотечною системою району за 9 місяців 2015 року було проведено 162 масових заходи, з них центральною районною бібліотекою та районною бібліотекою для дітей проведено 25 масових заходів по популяризації книги та бібліотеки. Найбільшими та найцікавішими заходами були вечір-портрет "Я для тебе горів, український народе!"(до ювілею Василя Симоненка), літературний дартс"Мова наша ніжна, калинова, в серці ти моєму назавжди" (районна бібліотека для дітей, сільські бібліотеки), година мужності "Душу й тіло ми положим за нашу свободу" (ЦРБ), година поезії "Ліна Костенко: безсмертний дотик до душі" (ЦРБ), літературно-мистецька година до 390-ї річниці від дня народження Марусі Чурай (ЦРБ), виїзна година пам'яті "Знов білим цвітом вкрилися сади і знов приходить свято Перемоги", літературно-музична година "Не обміліє пам'ять віку, в серцях хорольців буде жить" (ЦРБ) до 70-річчя Перемоги у Другій світовій війні для учнів гімназії, літературна година "Патріотична лірика самодіяльних поетів Хорольщини" в рамках свята "Поетичної весни Хорольщини", літературно-музичне свято "Ми душу кладем на долоні усім, хто приходить до нас", приурочене 80-ій річниці заснування Хорольської районної бібліотеки та Всеукраїнському дню бібліотек і багато інших. Ці заходи збирають в бібліотеку чималу кількість хорольців, закоханих в книгу. Професійно обслужать ініціативні, віддані своїй справі бібліотекарі центральної районної бібліотеки, бібліотеки для дітей, Березняківської, Хильківської, Єньківської, Костюківської, Куторжиської, Староаврамівської, Ковалівської, Штомпелівської, Мусіївської, Новоаврамівської, Покровськобагачанської сільських бібліотек. Бібліотеки району взяли активну участь в обласних конкурсах "Найкращий читач Полтавщини-2015", на кращу творчу роботу серед молодих користувачів бібліотек області "Україна починається з мене", "Краща бібліотека Полтавщини" та "Кращий бібліотекар Полтавщини" (результати конкурсу не підводилися).
Зберігають, примножують і пропагують історичне надбання працівники Хорольського районного краєзнавчого музею, Новоаврамівського музею-філіалу та завідуючі громадськими музеями району. Всі заходи, що проводилися музейними закладами, направлені на патріотичне виховання. В районному краєзнавчому музеї проводилася робота по збору експонатів та створенню експозиції "Україна - більше за життя!", присвячена нашим якам - учасникам АТО. Відвідувачі вдячні працівникам музеїв за теплий прийом, а головне - за змістовні, цікаві, емоційно наповнені екскурсії, організовані виставки, зустрічі.
Осередком культури і мистецтва в районі є дитяча музична школа, яка дає змогу не лише здобути мистецьку освіту, вона, перш за все покликана виховати духовно багату, естетично розвинену особистість. Сьогодні у дитячій музичній школі навчаються 230 учнів, які є активними учасниками творчих колективів школи. Учні і викладачі школи - учасники обласних конкурсів, фестивалів, де неодноразово посідали призові місця, учасники всіх районних культурно-мистецьких заходів. І в цьому заслуга всього педагогічного колективу школи, колективу професіоналів, яких об'єднує постійний творчий пошук, і безумовно, талант - як педагогічний так і творчий.
Як і в кожній галузі, у нас вистачає проблем. Серед найперших і найболючіших - нестача або й відсутність сценічних костюмів, звукового обладнання, елементарних косметичних ремонтів самих приміщень, відсутність опалення. Але там, де керівник закладу вболіває за свою роботу, як кажуть, живе цим, знаходить спільну мову із керівниками сільських рад, сільгосппідприємств, школи та дитсадка, якщо такі є в селі, там і є певні успіхи. Приємно сьогодні зазначити, що за підтримки органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, сільгосппідприємств в заклади культури придбано сценічні костюми для 8 клубних закладів на загальну суму 227,7 тис.грн, акустичні системи в 7 закладів культури на суму 194,3 тис. грн, одяг сцени на суму 12,5 тис.грн., ноутбуки - на 31,3 тис.грн та інше обладнання на загальну суму 138,4 тис.грн. В 5 закладах культури проведено та 6 закладах культури проводяться ремонтні роботи на загальну суму 1152,9 тис.грн, до кінця року заплановано облаштування опалення 2 двох закладів. Це дає змогу надавати якісні послуги населенню, проводити масові заходи на належному рівні, а також створюються, хоча й частково, необхідні умови для творчої праці.
Робота закладу культури складається не лише з концертів, але й з їх підготовки. Адже один завідуючий клубом не зможе "відпрацювати" концерт, потрібні аматори - вокалісти, танцюристи, гумористи, акомпаніатори і т.д. А їх у селі не так то вже й багато.
Попри складний час, сумні події у країні, фінансову нестабільність приємно бачити на сцені наших учасників художньої самодіяльності, без яких не обходиться жодне свято, наших надійних помічників.
Не можна обійти увагою сьогодні й наших майстрів - народних умільців, адже це і їхнє свято. І вже вкотре щиро дякуємо за прекрасні, неперевершені роботи наших вишивальниць, художників, різьбярів, майстринь бісероплетіння і інших майстрів.

І.А.Гунько, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації


Анатолій Крутько, заслужений працівник культури України: "Відродити село - значить відродити внутрішню культуру людини"


Я працюю на ниві культури 40 років. Ще зовсім юними хлопцями утворили самодіяльний музичний колектив, старалися проявити себе перед ровесниками, односельцями. Багато проводили репетицій, вчилися грати, співати, поводитися на сцені. До речі, і раніше теж умов кращих не було: і холод дошкуляв (в обрізаних перчатках грали), і музичні інструменти не кращої якості, і електроапаратура здебільшого саморобна. Кошти мали та не було, де придбати. А зараз все навпаки: сучасної музичної апаратури вдосталь, але коштів на неї не завжди вистачає. В житті мені таланило і на хороших друзів, і на розумних керівників. Хоча наполегливо доводиться відстоювати свою точку зору, своє бачення ситуації як у тактичному, так і в перспективному плані. Не тому, що я чи інші працівники хочемо звернути на себе увагу. Тому, що у сфері культури якийсь шаблон чи стереотип не просто не допустимий, а згубний. Я на собі переконався, як складно керувати талановитими людьми. Без відповідного настрою ні заграєш, ні заспіваєш, ні затанцюєш - бо все залежить від стану душі! Заставити тут неможливо. Особливо, якщо ще і сама людина не хоче чи не може щось зробити.
Районний будинок культури є методичним центром, який допомагає у знаходженні, розробці і реалізації творчих задумів, номерів, образів. Але все більше відчуваємо "кадровий голод", особливо музикантів, людей творчих. В селі сьогодні рідко знайдеш гармоніста, баяніста, не кажучи про скрипаля, гітариста чи сопілкаря. У нас прекрасна музична школа, талановиті діти. А вони швидше їдуть в Полтаву чи далі, бо тут умови не задовольняють: зарплати маленькі, заклади культури проблемні, психологія людей змінюється. Ми скільки разів намагалися організувати танці, дискотеки, вечори відпочинку, але сьогоднішня молодь цим не цікавиться. Кафе-бари до ранку, пиво та інші напої, безконтрольна поведінка - ось що віддаляє молодь від культури.
Після подій на Сході України з`явилося багато патріотичних пісень. Ми їх опрацьовуємо, беремо до свого репертуару, пропагуємо. Але цей потужний сплеск повинен базуватися на одвічних людських цінностях - любові до Батьківщини в нерозривному зв'язку з любов`ю до матері, родини, до свого села, свого краю. В новомодних течіях захлинається глибинна культура народу. Нерідко за зразок у нас береться суржик "Вєрки Сердючки" чи "Лісапедного батальйону". Але ці, безперечно талановиті, творчі розробки не повинні відтіснити справжнє мистецтво. На жаль, ми рідко сьогодні бачимо на телебаченні виступи професіоналів - Черкаського чи хору ім. Г. Верьовки, оркестрових колективів, народних чи заслужених артистів України. Правда, помітний позитив демонструє обласна телекомпанія "Лтава", яка часто показує ті чи інші концерти, які відбувалися в області. Згорнуто творчі звіти областей. Останній з них ще був за часів президентства Ющенка В.А. Запросити в район когось із артистів чи колективів національного рівня теж непросто, тому що не кожен знайде сотню гривень на квиток.
Та все ж, ми ніколи не опускали рук, а працюємо результативно. Учасники художньої самодіяльності району, і творчі колективи районного Будинку культури в тому числі, постійно і активно беруть участь у різних обласних і міжобласних конкурсах, фестивалях, святах, майже завжди повертаючись із нагородами. Наших митців люблять і чекають глядачі. Сподіваюся, що реформування місцевого самоврядування зміцнить підтримку закладів культури. Сільські голови належним чином оцінять роль Будинків культури і сільських клубів у житті територіальних громад. А ми і надалі працюватимемо на повну силу даних нам Всевишнім можливостей!
Сердечно вітаю колег із музичної школи, агропромислового коледжу, міжрегіонального центру, навчальних закладів, учасників творчих колективів, працівників бібліотек, музеїв, ветеранів зі святом працівників культури. Будьмо здорові!


Як у управління праці та соціального захисту населення надає допомогу людям


Станом на 01 жовтня 2015 року 36,6 млн.грн. субвенції з державного бюджету спрямовано на соціальні виплати, зокрема, на виплату державних соціальних допомог, відшкодування витрат підприємствам-надавачам послуг за надані пільги, субсидії тощо. Це на 8,7 млн.грн. більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за рахунок змін у законодавстві щодо призначення субсидій, введення додаткових виплат щомісячної адресної допомоги особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям середньомісячного заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації. Середньомісячна сума виплат складає майже 4,1 млн.грн.
Через управління праці отримують державні соціальні допомоги 2512 осіб. Виплата допомог за 9 місяців 2015 року проведена у повному обсязі.
На обліку в управлінні праці станом на 01.10.2015 перебуває 5492 сім'ї, які звернулися за призначенням субсидії на житлово-комунальні послуги. З них 1327 сім'ям призначено субсидію на неопалювальний період. Інші матимуть змогу отримувати субсидію з початком опалювального періоду, при цьому субсидію їм буде призначено автоматично. Для порівняння з жовтня 2014 року по квітень 2015 року субсидію отримувала 1621 сім'я. Тільки впродовж травня-вересня поточного року за призначенням субсидії звернулося 3871 сім'я, що в 3,39 разів більше до даних на 01.05.2015. Субсидію на тверде паливо та скраплений газ призначено 398 сім'ям, що на 212 сімей більше у порівнянні з 2014 роком.
На обліку в управлінні перебуває 10667 пільговиків, з них мають статус ветеранів війни 1568 осіб, в т. ч. 60 учасників антитерористичної операції, 1 особа - член сім'ї загиблого в зоні АТО, ветеранів праці - 3719 осіб, дитини війни - 4077 осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС - 1001 особа, 210 багатодітних сімей тощо.
В поточному році проведено 3 капітальні ремонти житлових будинків (квартир) інвалідів війни на загальну суму 13,7 тис.грн. До кінця року планується виконати ще 2 капітальних ремонти власних помешкань осіб, які мають на це право відповідно до чинного законодавства. В минулому році було виконано 3 ремонти на суму 27,1 тис.грн.
Пільгою на тверде паливо та скраплений газ у 2015 році скористалося 293 особи, що на 56 більше в порівнянні з минулим роком.
Управлінням праці проведено виплату щорічної одноразової допомоги до 5 травня 1841 особі на загальну суму 1,3 млн. грн. Допомогу до 5 травня виплачено 8 часникам бойових дій з числа учасників АТО в сумі 7,0 тис.грн. та члену сім'ї загиблого учасника АТО в сумі 0,44 тис.грн.
Станом на 01.10.2015 в управлінні обліковується 2471 особа інвалідів різних категорій та груп захворювання, що складає майже 7% від загальної кількості жителів району.
Впродовж дев'яти місяців 2015 року видано 59 одиниць технічних та інших засобів реабілітації, з них - 10 інвалідних колясок, для дітей-інвалідів видано одну інвалідну коляску, один приліжковий стіл та один стілець, три шведських стінки, дві стіл-парти, один туалетний стілець, дві стійки, одні поручні.
На сьогодні 458 інвалідів потребують технічних та інших засобів реабілітації, з них - 28 дітей-інвалідів. Учасники АТО, які потребують засобів реабілітації, на обліку не перебувають.
Впродовж поточного року всього оздоровлена 61 особа, це 23,6% до річної потреби, що більше на 11,2% в порівнянні з 2014 роком. З них надано путівки 10 інвалідам війни, 4 учасникам бойових дій, 1 учаснику війни, 21 учаснику ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, 25 інвалідам загального захворювання, що більше на 12 осіб за аналогічний період 2014 року. На черзі на оздоровлення перебувають 12 учасників антитерористичної операції, яких планується оздоровлювати починаючи з жовтня місяця.
У вересні поточного року проведено реабілітацію 8 дітей-інвалідів у Лубенському міському центрі реабілітації дітей-інвалідів на загальну суму 20,1 тис. грн.
До Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції станом на 01.10.2015 занесено дані про 297 сімей та видано відповідні довідки, призначено щомісячну адресну допомогу 266 сім'ям. Всього звернулось до управління праці 477 осіб, в тому числі 241 пенсіонер, 129 працездатних осіб, 14 інвалідів та 93 дитини. З числа переселенців за призначенням різних видів допомог впродовж січня-липня звернулося 38 осіб, з яких - 30 членів сімей з дітьми.
За рахунок коштів, що надійшли на благодійний рахунок Мінсоцполітики, проведено виплати одноразової грошової допомоги 8 постраждалим особам та особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 "Про затвердження порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середньомісячного заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" управлінням праці відшкодовано середньомісячний заробіток працівникам 22 підприємств на суму 1,5 млн.грн.
Враховуючи соціальну значимість вирішення проблемних питань вказаних категорій осіб, в районі реалізується бюджетна програма: "Заходи з соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції (крім військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку)". З державного бюджету для здійснення заходів з соціальної та професійної адаптації учасників АТО виділено 22,8 тис грн. Розроблені проекти договорів з навчальними закладами району, згідно яких професійне навчання 4 учасників АТО буде проведено в Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених в запас військовослужбовців за спеціальностями тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії "В1" та категорії "Н", а також однієї особи - в Хорольській автомобільній школі ТСОУ з підготовки водія категорії "В".
В.В. Лопітько, начальник управління праці
та соціального захисту населення Хорольської райдержадміністрації


"На благо людям"


На початку листопада країна вшановує соціальних працівників - людей, на яких покладена дуже відповідальна і почесна місія. До численної армії таких спеціалістів належимо і ми, працівники районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Сотні людей в районі відчувають турботу, увагу і доброзичливість, бо ми щодня допомагаємо їм справитися з нелегкими життєвими обставинами і тим самим реалізуємо соціальну політику держави. Наша робота безпосередньо пов'язана з наданням соціальних послуг особам, які потребують допомоги, і взаємодією з ними на основі їх згоди.
Наразі одним з найбільш актуальних завдань є комплексне вирішення питань соціального забезпечення та захисту військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції. Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді протягом 2015 року забезпечує організацію на районному рівні відпочинку та оздоровлення демобілізованих військовослужбовців, які проходили військову службу в районах проведення антитерористичної операції, та членів їх сімей (дружина і неповнолітні діти). Станом на 26 жовтня оздоровлено 18 демобілізованих та 17 членів їх сімей.
Виходячи із спільного прагнення здійснення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб, співпрацюємо з Полтавською обласною благодійною організацією "Спілка самаритян". За підтримки Спілки родинам вимушених переселенців протягом 2015 року було надано допомогу продуктовими наборами (358 штук); ліками (лікарські рецепти на суму 16872 грн.); дитячим харчуванням і памперсами. Також було надано родинам переселенців 15 наборів постільної білизни з ковдрою та 15 комплектів теплого одягу.
Кожен з нас щодня зіштовхується з різноманітними проявами соціально небажаної поведінки - агресією, шкідливими звичками, протизаконними діями тощо. Проводимо роботу із батьками, які через згубні звички не приділяють належної уваги вихованню власних дітей. Допомагаємо родинам, які опинилися в скрутному життєвому становищі. Протягом січня-жовтня 2015 року ми побували в 274 сім`ях (в яких виховується 536 дітей) вразливих категорій. Були оглянуті соціально-побутові умови проживання в сім'ях, наявність документів, пільг, соціальних допомог, забезпечення речами першої необхідності та продуктами харчування. Станом на 26.10.2015 року на обліку центру перебуває 90 сімей, в яких виховується 195 дітей. Під соціальним супроводом перебуває 53 сім'ї, в яких виховується 114 дітей. Виявлено 12 абсолютно нових сімей (25 дітей), з якими раніше центр не працював. З результатами роботи: зроблено косметичні ремонти помешкань у 24 сім`ях; підключено світло - 4 родини; надано допомогу від спонсорів одягом, взуттям - 69 сімей та продуктами харчування - 12 сімей; оформлено пакети документів на призначення соціальних виплат 24 родинам; влаштовано на підробіток без оформлення трудових відносин 7 осіб. Всього з початку року проведено 155 перевірок використання коштів при народженні.
Сьогодні до спеціалістів установ соціальної сфери висуваються дуже високі вимоги. І в чому б не полягала їх робота, основна мета їхньої діяльності - допомога людям. А головна риса характеру - людяність. Тож в переддень професійного свята бажаємо вам, шановні працівники соціальної сфери, творчого натхнення, здійснення всіх ваших задумів і мрій, щоб не вичерпалася ваша віра в щедрість людської душі, щоб вас завжди супроводжували милосердя та доброта, бажання та спроможність бути корисними людям!

Наталія БРОВКО,
директор районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді


Обігріти теплом і оточити турботою


Перед соціальними працівниками та соціальними робітниками покладено одне з найважливіших і найвідповідальніших завдань - забезпечувати державну підтримку і соціальний захист громадянам, індивідуально підходити до потреб кожної людини.
Знайти самотніх, хворих, безпомічних людей, підтримати, допомогти, запропонувати свої послуги - головне завдання працівників відділення соціальної допомоги вдома. У відділенні трудяться 66 соціальних робітників, які обслуговують 665 одиноких громадян похилого віку та інвалідів, їм відповідно стандарту догляду вдома надаються соціально-побутові послуги. Віддаленість від райцентру завдяки добре налагодженій роботі соціальних робітників не позначається на доступності та якості соціальних послуг. Виконання цієї місії неможливе без доброти, милосердя, благородства та душевного тепла. Щоденна робота цих людей специфічна і нелегка, спрямована на поліпшення умов життя, моральну підтримку, фізичну допомогу тим, хто сам не в змозі забезпечити собі повноцінне життя. Для підопічних відділення соціальний робітник - це не штатна одиниця з переліком посадових обов'язків. Кожен із них скаже, що в їхньому самотньому житті - вони розрада і опора, "наші очі і руки, а для декого і діти".
Одинокі та одинокопроживаючі пенсіонери, інваліди району не почуваються самотніми, бо знають, що їм завжди словом і ділом допоможуть працівники територіального центру, які у будь-який час: спеку, дощ, сніг, ожеледицю на велосипеді, а іноли пішки поспішають на допомогу. І люди вдячні державі за таке піклування.
У відділенні соціально-побутової адаптації людей похилого віку та інвалідів особливе місце належить підтримці їх соціальної незалежності, адаптації до статусу пенсіонера, вихованню навичок спілкування, виявленню та сприянню розвитку різнобічних інтересів, потреб, організації ветеранських клубів, любительських об'єднань за інтересами, створенню самодіяльних художніх колективів, гуртків. В останні роки особливого розвитку набули нові форми соціального обслуговування таких людей, які ще прагнуть самореалізуватися, поділитися життєвим досвідом, пізнати нове, просто поспілкуватися.
З листопада 2011 року впроваджено соціально-педагогічну послугу "Університет Третього Віку" - це інноваційний проект, що має на меті впровадження та практичну реалізацію принципу навчання впродовж всього життя, що допомагає пережити людям, які вийшли на пенсію, особистісну драму переходу від одного способу життя до іншого. Особи похилого віку отримують необхідні для повноцінного існування в сучасному світі знання, відчувають себе потрібними суспільству, усвідомлюють, що життя продовжується і межі пізнання не існує. А ще Університет третього віку дозволяє пенсіонерам розкрити у собі таланти, які були притиснуті роботою, клопотами і родинними проблемами, дає можливість познайомитися з новими цікавими людьми. На навчальний 2015-2016 рік до університету вступило 38 студентів, які щопонеділка та щочетверга відвідують заняття, що проводяться на двох факультетах: літературно-художньому та мистецькому.
На базі відділення для задоволення спільних інтересів діють клуби: ,,Молодість душі", ,,Умілі ручки", ,,Поетів і митців", організовується прослухування лекцій та перегляд документальних фільмів і ретро - фільмів, зустрічі, бесіди, екскурсії.
Гордістю відділення є жіночий вокально-акапельний ансамбль "Берегиня". Учасники колективу великі ентузіасти, які порадували своїми піснями, гуморесками, власними віршами кожен куточок Хорольського району. Кожного року беруть активну участь у регіональному фольклорному фестивалі "Барви Хорольщини", у культурно-мистецьких заходах на Національному Сорочинському Ярмарку. З нагоди свят та пам'ятних дат неодноразово ансамбль виступав для підопічних Хорольського та Вишняківського будинків-інтернатів. Пісні у виконанні цього чудового колективу "Берегиня" западають глибоко в душу. Репертуар якого різноманітний: і веселі пісні, і сумні. Всі учасники колективу перебуваючи на заслуженому відпочинку, знаходять час і сили для творчості. Українські народні пісні їх зближують і вони дійсно є берегинями нашої національної культури. Дивлячись на цих жінок, слухаючи їх спів відчуваєш, що і на душі легшає, і настрій піднімається.
При відділенні функціонує бібліотека, постійно діє фотовиставка, вишиті хрестиком рушники, картини, вироби з солоного тіста, оздоблені графини, пляшки, топіарій, орігамі.
Психологом проводяться групові та індивідуальні заняття, бесіди, лекції, тренінги, цікаві тести, які допомагають знайти правильне рішення в ситуації, яка склалася або визначити певні риси поведінки, характеру та інше.
Цьогоріч при проведенні Всеукраїнської акції "Милосердя" відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги провело значну роботу щодо залучення благодійних коштів для надання допомоги малозабезпеченим одиноким громадянам та інвалідам. Завдяки добродійникам - господарствам, підприємствам різних форм власності вже надано допомогу у вигляді продуктових наборів 208 довгожителям району, ветеранам війни, інвалідам різних категорій, малозабезпеченим одиноким громадянам похилого віку. Відділенням надаються послуги перукаря, швачки, майстра по ремонту взуття, по пошиву валянок та пранню білизни, послуги з розпилювання та розрубування дров, косінню трави і дрібного ремонту помешкань та парканів, також працює Пункт прокату засобів реабілітації, який налічує 151 засіб (інвалідні візки, туалетні стільці, палиці, милиці, ходунки, сходинки та сидіння в ванну, протипролежневий матрац та шведська стінка).
У відділенні є банк одягу для найбільш нужденних громадян, який наповнюється за рахунок гуманітарної допомоги церков та окремих небайдужих громадян.
Відділення соціально-медичних послуг функціонує для обслуговування громадян похилого віку, інвалідів з порушенням рухової активності, які частково нездатні до самообслуговування. Працівниками відділення проводяться процедури на електротерапевтичному масажному ліжку, процедури в кабінеті фізіотерапії, іонізація повітря, оздоровчі курси лікувальної фізкультури, також можна виміряти глюкозу крові, тиск, зробити кардіограму, корекцію зору, пройти огляд лікаря, діє програма реабілітації осіб, що пережили інсульт та мають ускладнення пов'язані з втратою окремих функцій організму. Крім того, в складі мультидисциплінарної команди надаються соціально-медичні послуги на території віддалених сільських населених пунктів району. В кабінеті лікувальної фізкультури, яке обладнане сучасними тренажерами інваліди та пенсіонери мають змогу під наглядом інструктора займатися гімнастикою для суглобів по системі Бубновського та Ноурбекова.
Відділення ,,соціальний офіс" надає безкоштовні юридичні послуги, проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу, здійснюється соціальний супровід, діє сектор обліку бездомних осіб. Одним із завдань відділення є організація надання послуг соціальним таксі відповідно поданих заявок.
Ніхто не знає, що його чекає на схилі літ. А життя вносить свої корективи в долі навіть тих, хто мав сім'ї, неабиякі статки, а потім залишився наодинці зі старістю. Територіальний центр для таких людей стає справжньою домівкою. В тому числі завдяки багаторічній сумлінній праці наших ветеранів:
Вакуленко Л.Г., Безніщенко В.Д., Мисак З.М., Михайлик Н.І., Дарюзі М.П., Васецькій Т.Г., Гайтко О.М., Місніченко Є.І., Кривчун А. В., Романча Н.М., Борблик К.А., Волобуєвій З.В., Аксініченко В.П., Галенко Г.І., Моргуна М.О., Коломієць Г.О., Гребінюк К.А., Федоренко Н. С., Пікало К.М., Божко М. М.

М.І. Лиманець, директор територіального центру


"Коли на твоїй дільниці тебе люблять і поважають, то й працювати веселіше"


Які б примхи погоди не траплялись, у природі є речі, які скасувати неможливо. День міняє ніч, за весною настає літо, а на наших вулицях кілька днів на тиждень з'являється листоноша. Так було і є . Тендітна жіночка на виданій "Укрпоштою" "веломашині", зупиняючись біля кожного двору, розвозить у поштовій сумці не лише листи та періодику. Її маршрут пролягає у кілька кілометрів за день. Починається він від пошти…

Тепло і сердечно вітаю працівників "Укрпошти" та ветеранів поштової галузі із Всесвітнім Днем Пошти. Ваша професія є однією з найдревніших і найважливіших на Землі. Ви постійно працюєте над підвищенням своєї професійної майстер-ності, удосконалюєте якість надання послуг, освоюєте нові форми роботи обслуговування населення. Вітаючи зі святом, дякую за вашу сумлінну працю і бажаю міцного здоров'я, довголіття, особистого щастя, достатку в родинах, успіхів у роботі і радості від спілкування з людьми.

З повагою начальник центрального районного відділення "Укрпошта"
Т.О. Плужник.


Більш жаданими за "районку" були тільки листи рідних
Хочеться згадати і треба віддати належне, - в сімдесяті та вісімдесяті роки жителі проявляли неабиякий потяг до знань та інформації. Про що ж колись писалось і читалось у передплатних виданнях? Журнали й газети ділилися за тематикою: партійна і комсомольська преса, професійна, пізнавальна, художня, дитяча. Партійну тематику представляли добрий десяток видань. Їх виписували всі фахівці та члени партії. Виписували, можна сказати, добровільно, оскільки були переконані в швидкій і остаточній перемозі комунізму в усьому світі. Дехто навіть читав те, що передплачував і конспектував на політзаняттях. Але найдосконаліші знавці політичної ситуації в світі були не вони, а старше покоління селян, яке часто на своїх вечірніх посиденьках за грою в карти, чекаючи корів з череди, перемивало кісточки світовому імперіалізму. Точилася жвава розмова. І вже бесіда помалу переходила у спомини, які коли були врожаї, як колись краще землю обробляли. Діди в споминах "заглядали" в "доісторичний матеріалізм", на їх думку він був до колгоспів. Тоді хтось із гурту повертав їх до реалій життя, тобто до передової статті відомої газети. До професійної тематики належали інші газети. Читалися вже переважно вузьким колом, якщо взагалі деякі читалися. Але було престижно на робочому столі чи у шафі тримати підшивку таких журналів. А от пізнавальну пресу читали від палітурки до палітурки. І через місяць перебування на теренах міста чи села вид таких журналів, був, м'яко кажучи, жалюгідний. Завдяки надрукованому в них, більшість передплатників мали уяву, як улаштований світ поза селом. Художню пресу просто так передплатити було дуже непросто, треба ж втиснутися у ліміти передплати. Читало її, як і пізнавальну, від першої сторінки до останньої, переважно середнє та старше покоління жіноцтва довгими зимовими вечорами, не завжди все розуміючи, але з величезною увагою. Переживали за героїв і героїнь, обговорювали серед недосапаних гектарів буряків та в черзі крамниці сільпо, в рейсовому автобусі і на роботі. З дитячою пресою проблем не було. Окремо стояла районна газета. Її значення перебільшити неможливо, її читало все свідоме населення. Більш жаданими за "районку" були тільки листи рідних. Журнал "Здоровье"- окреме явище на селі того часу. Отримавши новий номер журналу, жіноче населення села “хворіло” на недуги, описані в ньому, цілий місяць. Активно лікувались аж до наступного номера. І, перечитавши свіжий випуск, “міняли” свої старі болячки на описані в новому номері. Складалося враження, що якби не той журнал, то багатьох хвороб взагалі не знали. І оцю всю періодику, майже щодня котили на “веломашині” міськими і сільськими вулицями по під хатами листоноші. Повільно спорожнювалися їх сумки. Пересування було не просто механічне, а ще несло й соціальне навантаження. Листоноша - людина, з якою можна поговорити, почути новини, передати на словах вісточку в другий куток села.
Лист у ті часи був основним засобом спілкування, телефон не такий доступний, та по ньому багато і не поговориш. А лист же - п'ять копійок, і читає через декілька днів уся рідня чи навіть увесь куток . А з армії й марки не треба було, пиши солдат мамі і татові, дідові та бабі, товаришам і односельцям. Ну, а як дівці прийде з армії лист, то поки листоноша його донесе до неї, вже все село знає і навіть здогадується, що в нім написано! Надходив лист людині, яка вже не мешкала на теренах села, і тоді знаходилися ті, хто знав, куди вона виїхала. Лист ішов слідом, доганяючи адресата. В місті просто вернули б на адресу відправки, а тут ні, бо його чекають, і в ньому, можливо, є щось важливе. Листи чекали всі, а надто - старші: від дітей та внуків, від родичів та друзів. Згадуючи одного дідуся, розумію переваги листа перед дзвінком. Дідусь складав листи під скатерку на дубовий стіл. Інколи діставав їх звідти, сідав біля віконця та читав. Читав не один раз, він перечитував їх , немов спілкувався з тією людиною, що писала. І не так важливо було, коли той лист надійшов, сьогодні чи два роки тому. Під скатертиною була ціла бібліотека листів з широкою географією. Та не самі лише тільки радісні вісті приносила листоноша, були й гіркі. Саму її два роки в холодний піт кидало, коли привозила машина пошту, бо в Афганістані син служив. Розвозили листоноші періодику і листи, телеграми і пенсію та просто сільські новини за сімдесят радянських карбованців. І вклонялися їм малі і старі. Вклонялися листоношам, яких майже не було видно за поштовими сумками на “веломашині” і тільки хутко під тими сумками крокували ноги. І оті ноги за трудовий стаж провозили кореспонденцію на відстань, рівну довжині трьох екваторів. Отож, листоноша - це не професія, а соціальне явище. І не відокремити його від образу людини та життя того часу.
Тож хотілося вклонитися шановним ветеранам і назвати хоч декілька імен: Христіченко В.Г., Губій В.О., (інструктори по передплаті, Хорол), Касьяненко В.М., (начальник Андріївського ВПЗ), Литовченко Г.П., (начальник Ялосовецького ВПЗ), Зарва К. Г., (начальник Петрівського ВПЗ), Барановська М. М., (листоноша, Хорол), Гнатюк Л.В., (листоноша, Хорол), Рубан В.О., (водій, Хорол), Романій К.М., (листоноша, Хорол), Остапенко В.Г., (оператор, Хорол), Гусаренко Л.П., (начальник Клепачівського ВПЗ), Тарікова Л.П., (начальник Штомпелівського ВПЗ), Шабатин В.Г., (начальник Покровськобагачанського ВПЗ), Костенко Л. І., (начальник Попівського ВПЗ), Свириденко В. В., (оператор головної каси, Хорол), Пусан Олексій Євгенійович, (водій, Хорол), Щочка В.Г., (оператор, Хорол), Тесля Л.М., (економіст, Хорол), Демченко К.М., (бухгалтер із зарплати, Хорол), Московченко К.В., (начальник Петракі-ївського ВПЗ), Павленко К.І., (бухгалтер, Хорол), Нохріна Л.Н, (начальник ВПЗ Хорол), Солод Г.І., (начальник виробничої дільниці, Хорол), Чередник Л.І., (нормувальник, Хорол), Коломієць Е.О (ветеран праці).

А листоноші здавна і назавжди залишаються найшанованішими людьми
Попри сучасні технології -електронну пошту, мобільні телефони, - коли, здавалося б, ніхто не шле й не очікує телеграм, не пише паперових листів та не підписує листівок, як у вісімдесяті, адже за допомогою скайпу можна почути й побачити людину з іншого континенту, - праця листоноші досі витребувана. Особливо це стосується літніх людей з невисокими статками, які донині підтримують зв'язок зі світом якраз за посередництва поштарів. Саме вони не лише доставляють періодику та кореспонденцію адресатам, а й розносять пенсії, а разом з тим і провідують престарілих і одиноких, для яких ті візити є можливістю поспілкуватися.
Приміром, перший у світі пам'ятник листоноші встановили в селі Тур'ї Ремети на Закарпатті в середині XIX століття. Такої честі удостоївся Федір Фекета, який обслуговував дільницю каретно-поштового зв'язку, що охоплювала Турянську долину. Щодня листоноша Федір Фекета, якого тоді шанобливо називали "послом", долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. “Посол” не раз зустрічав ведмедів і рисей, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж спіткала біда. За однією з легенд, листоноша провалився під кригу і втонув (перед тим з останніх сил він зняв з себе сумку з листами викинув її на лід), а за іншою він усе ж таки піднявся з крижаної води і прибув до села, але потім помер від запалення легень. Та селяни не забули легендарного листоношу. Пам'ятник листоноші у вигляді барельєфу встановлено 1838 року на стіні православної церкви святого Михаїла (1616 року, реконструйовано 1990 року) . На дошці написано "Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838". Меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів. А ось у райцентрі міста Перечин, що знаходиться за кілька кілометрів від села, 2004 року було встановлено справжній пам'ятник Федорові Фекеті.
Таких, як Катерина Віталіївна Стукало із міста Хорол, ще треба пошукати.
Із багатьма листоношами земляки підтримують довірливі й навіть товариські стосунки. Переважна більшість листонош - жінки. Коли розмовляєш з ними про обрану спеціальність, вони не завжди знаходять ті слова, що передають своєрідність їхньої справи. "Звичайна робота", - говорять просто. Та ті, хто проробив чимало років, знаходять в облюбованому ділі і особливі прикмети, і радість творчої праці, і задоволення. Ось взяти хоча б Стукало Катерину Віталіївну із м. Хорол. Жінка вважає, що робота у неї хороша. Адже не може не радувати та обставина, що більшість людей із вдячністю беруть кореспонденцію і щиро говорять: "Приходьте ще!". Таких листонош, як Катерина Віталіївна ще треба пошукати. І це не перебільшення. Проте, про все по порядку. Звичайно, кожній людині приємно, коли її хвалять. Однак добрі слова треба заслужити добрим ділом. Важко підрахувати, скільки кілометрів за майже вісім років роботи листоноша подолала, доставляючи листи, газети і журнали. Вона обслуговує понад п'ятсот дворів у районі ДРП та селі Глибока Долина. Жінка вважає - багато хто й не підозрює, що робота листоноші наскільки відповідальна та важка, тому що пенсіонерам зобов`язаний доставити додому пенсії, рознести газети та журнали. При цьому потрібно бути комунікабельним та терплячим, адже зустрічається з людьми різного віку та характеру.
- Спілкування із людьми - наука непроста, часто не знаєш, що готує тобі наступна зустріч, - каже Катерина Віталіївна . - Звичайно, є люди з різними характерами, але така наша робота. Коли на твоїй дільниці тебе люблять і поважають, то й працювати веселіше. Крім того, "живе" спілкування декому просто необхідне, особливо пенсіонерам. Вони скаржаться на здоров'я, розповідають про своє життя, дітей, внуків, душею вболівають за них, радіють успіхам. І після розмови з ними, можна побачити, як їм на душі стає легше, розгладжуються зморшки, обличчя світлішають.
Підтримують колегу й листоноші з великим досвідом, навчаючи бути в одній особі психологом, соціальним працівником, продавцем. За роки роботи, вивчивши людей, вони наголошують, що найголовніше для листонош - це терпіння. Адже для кожного треба знайти добре слово. Все розтлумачити, роз'яснити...
- Мій робочий день має тривати кілька годин, але деколи працювати доводиться довше, - пояснює Катерина Віталіївна. - Доки рознесеш всю пошту - і вечір настає.
За роки своєї роботи листоноша вивчила уподобання людей, які живуть на території обслуговування. Знає, кому що подобається читати, хто що купуватиме і чим кому догодити. Листоноша все робить для того, щоб на її дільниці було якомога більше читачів, вміє дати пораду кожному передплатнику, оскільки сама передплачує видання, які для неї цікаві й недорогі. Щоправда, не завжди вистачає часу, щоб усе прочитати, особливо влітку, коли роботи більшає. Та й господарство тримає, бо на невелику зарплату не проживеш. Сину дев`ятикласнику Володимиру, приділяє багато уваги. А як видасться момент, то ще й рукоділлям займається. Де тільки в цієї молодої жінки енергія береться, адже на роботі вона чуйно ставиться до будь-якого прохання жителів, виконує чимало їх доручень: комусь принесе щось із канцтоварів, а декому - солодощі, миючі засоби... Проживають на її ділянці багато старших людей, котрі вже не мають сили десь їхати, а дехто навіть із будинку не виходить.
- Просто не уявляємо, як би ми жили без поштового зв'язку, - зауважують жителі вулиць, які обслуговуює Катерина Віталіївна. - Нині "Укрпошта" пропонує стільки різноманітних послуг, що й не перелічити. Для села та і для віддалених куточків міста пошта, як і амбулаторія, школа, крамниця - життєвоважливий об'єкт. Вона - той місток, який єднає нас з навколишнім світом.
Не викличе заперечень і той факт, що саме пошта і її працівники є необхідним ланцюжком, зв'язку редакцій газет з читачами. Саме завдяки їхній роботі ми маємо змогу "розповісти" читачам останні новини, цікаві історії, дати поради...
Як і всі колеги по роботі, Катерина Віталіївна віддає свою молоду енергію саме цій професії. Особливо важко доставляти пошту у негоду, коли йде дощ чи сніг, коли мокріють ноги, а працювати все одно треба і листоноша не нарікає.
- Після закінчення школи відразу пішла працювати у Новоіванівське поштове відділення. Спочатку не думала довго залишатися поштарем, але зрозуміла, що ця робота мені подобається, вона цікава, бо щодня спілкуюся із різними людьми, бачу, що моя праця, справді, важлива для них. Так доля розпорядилася, що стала жити у м. Хорол і продовжую працювати на пошті.
Як би не складалося життя, які ситуації не були на шляху Катерини Віталіївни Стукало - вона завжди до людей з добром і любов'ю. На неї чекають у кожній домівці, з повагою зустрічають і вклоняються за її відповідальність, за сумлінність у роботі та вміння спілкуватися. Ніколи жінка не відмовляється допомогти оплатити за світло, воду чи телефон; посилки, газети й журнали приносить вчасно. Та всіх послуг не перелічити. Ось така вона, - добра та чуйна К.В. Стукало - нагороджена подякою і від редакції газети “Вісті Хорольщини”. Керівництвом нашого видання також відзначені: Олійніченко Юлія Григорівна - оператор групи оброблення пошти центрального відділення поштового зв'язку; Іванченко Раїса Борисівна - кіоскер центрального відділення поштового зв'язку; Кірієнко Надія Василівна - листоноша відділення поштового зв'язку, Вишняки; Данилейко Людмила Іванівна - начальник відділення поштового зв'язку, Кузубівка.
За сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток поштового зв`язку відзнаки райдержадміністрації та районної ради отримали: начальник відділення поштового зв'язку, Староаврамівка - Безніщенко Н.В.; начальник відділення поштового зв'язку с. Клепачі - Шендрик О.В.; начальник відділення поштового зв'язку, с. Ковалі - Руденко В.І.; листоноша відділення поштового зв'язку с. Березняки - Нестеренко Т.І.; листоноша відділення поштового зв'язку с. Штомпелівка - Карбан В.Г.; листоноша відділення поштового зв`язку с. Мусіївка - Крутько Л.С.; листоноша відділення поштового зв'язку с. Петрівка - Іващенко Л.В.; листоноша міського відділення поштового зв'язку м. Хорол - Жукова М.В.; водій Хорольського центрального районного поштового відділення - Лебідь В. В.; комірник Хорольського центрального районного поштового відділення - Крутько А. І.

Колектив редакції "Вісті Хорольщини" щиро вітає усіх поштовиків міста і району, працівників відділень зв'язку з професійним святом, щиро зичить їм безхмарного сонячного неба, достатку і любові у родинах, міцного здоров'я і успіхів у роботі!


Відсвяткували своє професійне свято


Люди мужньої і відповідальної професії, котрі своїм суспільним і професійним обов'язком обрали порятунок людей у надзвичайних ситуаціях, як то: повені, пожежі чи стихійні лиха, всьоме відсвяткували своє професійне свято - День рятувальника.
З такої приємної нагоди до хорольських працівників служби з надзвичайних ситуацій із найкращими привітаннями завітали голови районної державної адміністрації Віра Мартюк та районної ради Юлія Бойко, голова правління ПАТ "Хорольський механічний завод" Михайло Міщенко, митрофорний протоієрей Свято-Успенського собору отець Володимир, дітвора з дитячого садочка "Яблунька". Вони привітали винуватців свята - мужніх чоловіків, рятувальників Хорольщини і висловили щиросердечну подяку за ту нелегку роботу, яку вони щодня виконують, нерідко ризикуючи власним життям. Отець Володимир благословив особовий склад на успішне виконання завдань і подарував колективу православну ікону "Неопалима купина". Дитячий колектив віршованими рядочками й пісенною композицією захоплено привітали присутніх.
Звертаючись до гостей, колективу, начальник Хорольського районного сектору Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській області О.М. Коркішко подякував за всебічну підтримку служби. Зокрема, сказав, що значна увага приділяється поліпшенню матеріально-технічного стану підрозділу, побутових умов працівників під час чергування. "В такий скрутний економічний час нам тяжко було б виконувати свою роботу без всебічної підтримки. Але, завдяки керівництву Хорольської райдержадміністрації, районної ради, його депутатського корпусу нам були виділені 23 тисячі грн. на придбання аварійно-рятувального обладнання та 10 тисяч грн. на пально-мастильні матеріали для своєчасного реагування на виклики населення, організацій та установ. Завдяки керівникам підприємств та організацій ми змогли також провести капітальний ремонт автомобілів, утеплення підрозділу, влаштування опалювального котла та часткову заміну опалювальної системи, покращення внутрішньої частини підрозділу, проведення ремонтів приміщень, каналізаційної мережі та інше", - сказав Олександр Миколайович.
Слова вдячності від начальника служби ДСНС прозвучали і на адреси керівників сільськогосподарських підприємств нашого району - директора СТОВ "Мусіївське" депутата обласної ради Михайла Стеценка, голови правління СВК "Перемога" Анатолія Пасюти, директора СТОВ "Ковалі" Надії Барило, генерального директора ТОВ АФ "Хорольська" Павла Кандиби, генерального директора ТОВ "Відродження" Сергія Докторова, голови правління ПАТ "Хорольський механічний завод" Михайла Міщенка, голови наглядової ради СВК "Хильківський" Мухтарова Фахраддіна, голови наглядової ради ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" Володимира Почепа, директора комбікормового заводу Олександра Лісянського та інших.
"Дозвольте подякувати і Вам, шановні рятувальники, - сказав, звертаючись до особового складу Олександр Миколайович. - У цей святковий для всіх нас день я щиро дякую Вам за професійну співпрацю, порозуміння, добросовісне виконання покладених на нас обов'язків. Окремі слова - за той значний виконаний об'єм робіт із оновлення, як приміщення служби, так і прилеглої території".
І, звичайно ж, не обійшлося цього дня без приємних миттєвостей. Спільними грамотами районної державної адміністрації і районної ради відзначені працівники: Сергій Рябенко, Сергій Пономаренко, Євгеній Холоша, Геннадій Гончаров, Віктор Раєвський, Сергій Максименко, Костянтин Яцун, Юрій Назарко, Сергій Лободенко та Сергій Корнієнко.
Під оплески присутніх рятувальників і гостей начальник ДСНС О.М.Коркішко запросив вийти й привітав начальника караулу Олександра Ковіня. Нещодавно, коли він у складі бригади рятувальників перебував на гасінні торфів у селі Тарасівка, у нього народився син. Приєднуємося до всіх привітань родині Ковінь і щиро зичимо дитині доброї, щасливої долі!


Шановні працівники, дорогі ветерани Публічного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод!


Правління ПАТ "ХМЗ" сердечно вітає усіх вас з професійним святом - Днем машинобудівника!
Минув ще один рік - рік наполегливої і невтомної праці колективу, рік непростих випробувань, рік нових здобутків.
На сьогодні багатогалузевий машинобудівний комплекс - це потужний сектор промисловості України.
Публічне акціонерне товариство "Хорольський механічний завод" заслужено займає одне з провідних місць серед підприємств машинобудування для переробної галузі агропромислового комплексу України.
В цей надскладний для України час, завдяки творчій самовідданій праці колективу підприємства вдається не тільки утримувати попит на продукцію підприємства, а й здійснювати модернізацію виробництва, удосконалювати технологію виготовлення виробів, поліпшувати їх якість і конкурентоспроможність. Це є можливим завдяки чітким і вдалим рішенням керівництва, продуманій стратегії розвитку підприємства, а найбільше - завдяки вашій високій кваліфікації і професійній майстерності, помноженим на особисту відповідальність кожного, дисципліну і самовіддачу.
Ми й надалі націлені на поступальний розвиток підприємства за рахунок підвищення кваліфікаційного рівня працівників, зростання продуктивності праці, впровадження принципів бережливого виробництва, інноваційного розвитку технології виробництва, удосконалення конструкції виробів для забезпечення їх відповідності міжнародним стандартам.
Правління висловлює щиру подяку, Вам шановні працівники і ветерани заводу, за невтомну працю, самовідданістьь, високу робітничу гідність і вагомий внесок кожного з вас у спільний результат успіху нашого підприємства.
Правління висловлює особливу подяку працівникам підприємства - воїнам, які брали участь у антитерористичній операції на сході України, а також тим працівникам, які продовжують виконання військового обов'язку у даний час.
Правління сердечно вітає вас із професійним святом. Бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров'я, благополуччя, любові, миру. Успіхів вам, невичерпного життєвого оптимізму, наснаги в роботі і впевненості у майбутньому, нових трудових здобутків!

Голова правління
заслужений машинобудівник України
Михайло Іванович Міщенко


РЕЗИСТЕНТНІСТЬ БУР`ЯНІВ ДО ДІЇ ГЕРБІЦИДІВ - ЗАГРОЗА ЕФЕКТИВНОЇ БОРОТЬБИ З НИМИ


В ОСТАННІ РОКИ в службу захисту рослин, нині фітосанітарну службу, звертаються спеціалісти господарств, що після застосування гербіцидів (в тім числі й суцільної дії - гліфосатів) застосовані гербіциди не діють на той чи інший бур`ян, який залишається неушкодженим, продовжує розповсюджуватися і завдає немалого клопоту сільськогосподарським товаровиробникам.
Це явище називається резистентністю бур`янів до дії гербіцидів - стійкий стан, за якого вплив гербіциду на популяцію бур`янів призводить до домінування генотипів, здатних виживати і рости після обробки гербіцидом у тих концентраціях, що за нормальних умов згубні для популяції. На сьогодні уже зареєстровано більше 55 видів бур`янів, які мають резистентність до триазину. Видова резистентність властива рослинам унаслідок різних механізмів стійкості до дії гербіциду, які сформувалися в процесі еволюції та були генетично зумовлені. Бур`яни завжди еволюціонують і порівняно швидко пристосовуються до умов навколишнього природного середовища. Крім гербіцидів, негативний вплив на рослин справляють способи обробітку грунту, специфічна сівозміна (зі скороченою ротацією), або її відсутність (монокультура). Про це слід було б задуматися як фермерам, так і керівникам агрохолдингів, які в гонитві за прибутками обмежується 2-5 культурами в так званій сівозміні. Крім того, вже загальновідомо , що за постійного застосування одного й того самого гербіциду чи гербіцидів одного хімічного класу, стійкість до їх дії розвивається через чотири - п'ять років. Набуту стійкість же дії гліфосатів (гербіцидів суцільної дії), розвиток якої навіть ніхто не припускав і був малоймовірним, було зафіксовано в 1985 році в Австралії. Далі в США у 1996 році коли розпочали вирощувати генетично модифіковану сою, ці боби набули стійкості до дії гербіциду і саме гліфосатів, тому що багато фермерів зважилися (як до речі зараз у нас) використовувати їх, оскільки це означало зниження витрат і, відповідно, - збільшення прибутків. Однак, як виявилося в кінцевому результаті, бур`яни швидко пристосувалися до дії гербіцидів, що зумовило потребу більш широкого застосування пестицидів інших класів і спричинило забруднення довкілля.
Як бачимо, на сьогодні стає очевидним, що вирощення і засмічення навколишнього середовища ГМ - насінням несе в собі не тільки непередбачувані екологічні ризики, але й збільшує проблему ведення промислового сільського господарства.
Однією з проблем, є недостатній рівень контролю бур`янів у посівах більшості сільськогосподарських культур. Шкідлива практика внесення на поля свіжого й непідготовленого гною, засміченого дефекату, неякісний і невчасний обробіток грунту призвели до накопичення значних запасів насіння бур`янів в орному шарі. Загальновідомо, що впродовж вегетаційного періоду на орних землях лише з верхнього шару грунту (0-5 см.) за сприятливих умов здатні прорости в середньому від 1100 до 2300 штук й рослин бур`янів різних видів і ботанічних родин на 1 м. кв. Враховуючи те, що у грунті є великі запаси насіння бур`янів, на певному етапі ймовірність утворення стійких видів зменшується. Але в господарствах з коротко ротаційними сівозмінами за інтенсивного типу ведення сільськогосподарського виробництва, а також за систематичного застосування препаратів, які належать до однієї хімічної групи, небезпека утворення стійких видів збільшується.
Якщо під час вирощування сільськогосподарських культур у товаровиробника виникають явні підозри щодо зниження ефективності препаратів через появу резистентності, рекомендую дотримуватися таких правил:
1. Перш за все, знати видовий склад бур`янів для ефективного їх контролю гербіцидами з різними механізмами дії. Знаючи реальний видовий склад бур`янів на кожному полі та чергування культур, можна правильно підібрати гербіциди з ефективними діючими речовинами.
2. Не використовувати в поточному році один вид гербіцидів з однаковою діючою речовиною. Якщо ж цього не уникнути, то наступного року на цьому полі слід застосовувати гербіцид з іншою діючою речовиною.
3. Використовувати гербіциди тих груп і класів, до дії яких не виявлено стійких біотипів бур`янів.
4. Слід також знати, що за умови застосування пестицидів, популяція з часом знову насичується сприятливими особинами і зрештою стає не резистентними.
Василь БАГНО, державний фітосанітарний інспектор

ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ РЕДАКЦІЇ!
Дуже люблю нашу районну газету. Приємно, коли на її сторінках з`являються імена успішних молодих людей. А в останньому номері я ознайомилась із творчістю талановитої юнки, школярки Хорольської гімназії Кичигіної Насті. Я вчитувалась у кожен рядок її віршів, які сягають прямо в душу. Це ж треба вміти у 16 років так глибоко розуміти сьогоднішнє життя з його суперечностями, щиро вболівати за долю своєї країни. А ще й до всього, вона успішна учениця. Скільки здобутих перемог у предметних олімпіадах, малій академії наук, творчих конкурсах! Це справжній самородок на Хорольському видноколі. Від поціновувачів газети зичу Настусі успішного, творчого щасливого життя! Чекаємо нових публікацій її творів.

Г.П. СІМРОК, ветеран педагогічної праці


Щиро вітаємо!


"Шановні кооператори! Правління Хорольської райспоживспілки та районна профспілкова організація працівників споживчої кооперації щиро вітають Вас з професійним святом Міжнародним днем кооперації!
Кооператори - одне із найчисленніших співтовариств в усьому світі. Більше половини людства тією чи іншою мірою користується результатами їхньої роботи. Всі працівники, які працюють в системі Хорольської райспоживспілки щоденною працею вносять вагомий вклад у розбудову нашого краю.
Дякуємо за вірність кооперативним ідеалам, за те що зберегли надбання попередників, за самовіддану, нелегку, але так потрібну людям працю. Ми переконані, що кооператори й надалі докладатимуть максимум зусиль для підвищення господарювання кооперативних організацій і підприємств та будуть розвивати свій потенціал, адже ми всі повинні стати активнішими, сильнішими, сучаснішими, така вимога часу.
Цього року наше професійне свято відзначається у складних умовах, коли все суспільно-політичне та економічне життя України захмарене драматичними подіями, що відбуваються на сході та півдні країни. Але ми віримо в світле майбутнє та мирне небо над головою.
То ж хочемо привітати працівників, ветеранів споживчої кооперації та всіх жителів Хорольщини з Днем кооперації. Зичимо Вам і Вашим сім'ям міцного здоров'я, щастя і благополуччя, добра і злагоди, успіхів у праці і оптимізму у всіх починаннях. Нехай у Вашій домівці завжди панують мир, спокій та достаток.

Голова правління райспоживспілки, депутат районної ради, заслужений працівник сфери послуг України В.С. Шишка
Голова районної профспілкової організації працівників споживчої кооперації К.В. Теренько


Люди гIднI вдячностI та пошани суспIльства за самовIддану працю


21 червня країна відзначила День медичного працівника, професійне свято тих, хто присвятив себе благородній справі - турботі про життя і здоров'я людини. Сьогодні галузь охорони здоров'я переживає нелегкі часи, проте кожну мить медики, залишаючись вірними своєму професійному обов'язку та незважаючи на всі труднощі, рятують людські життя. Саме тому, ці люди гідні вдячності та пошани суспільства за самовіддану працю.

19 червня 2015 р. з нагоди Дня медичного працівника у Районному будинку культури відбулися урочисті заходи, в яких взяли участь медики усього району: від молодшого медичного персоналу, лікарів, до районного керівництва охорони здоров'я. Концертний зал буквально сяяв радісними обличчями медиків, майже всі місця були зайняті, адже хорольська медична спільнота - це велика дружна родина, вихована на традиціях взаємоповаги, взаємодопомоги та професійної етики. Тому що за життя одного хворого нерідко борються кілька різних спеціалістів.
Відкриваючи святкову програму, перед гостями виступила голова районної державної адміністрації В.А. Мартюк, сердечно привітавши всіх з нагоди професійного свята. З вітальними словами до присутніх також звернулись в.о. голови районної ради Т.П. Качаненко, міський голова І.В. Свириденко. До привітань долучились: головні лікарі ЦРЛ М.В. Виноград та лікарняного закладу "Центр ПМСД" Л.М. Соболь, профспілкові лідери Т.В. Бабай та І.Й. Білогуб.
“Своєю добротою, знаннями та досвідом ви повертаєте тисячі людей до повноцінного життя. Пацієнти з глибокою вдячністю згадують ваші корисні поради та лагідні слова, які здатні воскресити віру і надію в людських душах. Здоров'я - це не лише благо та щастя кожної людини, але і безцінне суспільне надбання. Тому від працівників галузі охорони здоров'я, окрім зцілення, очікують уваги, тепла і терпіння. Прийміть сердечну подяку за самовіддану працю, за врятовані життя та здоров'я тисяч пацієнтів, за віру і надію, які ви даруєте людям. Нехай праця приносить тільки задоволення і радість, а кожен день життя наповнюється людськими радощами, щастям і любов'ю", - саме на такій ноті були виступи, адресовані хорольським медичним працівникам.
Тож свято продовжилось урочистою церемонією нагородження.
За високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток медичної галузі району та з нагоди Дня медичного працівника нагороджено Грамотою Полтавської обласної державної адміністрації Стороженка Юрія Анатолійовича - завідувача, сімейного лікаря Вишняківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центру ПМСД Хорольського району. Тур Валентину Миколаївну - старшу сестру медичну відділення анестезіології Хорольської центральної районної лікарні.
За добросовісне ставлення до роботи, успіхи в організації надання медичної допомоги нагороджено Грамотою Полтавської обласної ради Гузик Людмилу Миколаївну - завідуючу поліклінічним відділенням Хорольської центральної районної лікарні.
За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, надання кваліфікованої медичної допомоги населенню, високий професіоналізм Грамотою Департаменту праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації нагороджено Дядюренко Таїсію Яківну - лікаря - терапевта Хорольського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів.
За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я оголошено подяки Департаменту праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації: Білогуб Ірині Йосипівні - головній сестрі медичній Центру ПМСД Хорольського району; Бові Тамарі Анатоліївні - лікарю- анестезіологу відділення анестезіології Хорольської центральної районної лікарні; Волощук Ларисі Мефодіївні - лікарю - невропатологу Хорольської центральної районної лікарні; Чемерис Наталії Іванівні - завідувачу, сімейному лікарю Мусіївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Центру ПМСД Хорольського району.
За багаторічну сумлінну працю, надання якісної висококваліфікованої медичної допомоги населенню Почесною Грамотою районної державної адміністрації, районної ради та міської ради нагороджено: Березенко Галину Михайлівну - завідуючу амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 1 м. Хорол, лікаря-педіатра дільничного; Брижко Раїсу Дмитрівну - інженера з охорони праці Хорольської центральної районної лікарні; Волкожу Ларису Анатоліївну - завідувача, сімейного лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 м. Хорол Центру ПМСД Хорольського району; Галату Наталію Григорівну - завідуючу фельдшерсько - акушерським пунктом с.Ковтуни; Гладку Валентину Миколаївну - сестру медичну дільничну амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 1 м. Хорол Центру ПМСД Хорольського району; Глущенка Володимира Михайловича - лікаря - хірурга хірургічного відділення Хорольської центральної районної лікарні; Діденко Марину Євгеніївну - старшого фельдшера виїзної бригади Хорольської підстанції у складі екстреної медичної допомоги № 3 м. Лубни; Зінченко Ірину Миколаївну - сестру медичну педіатричного кабінету амбулаторії загальної практики сімейної медицини №1 м.Хорол Центру ПМСД Хорольського району; Качаненко Ольгу Борисівну - лаборанта клініко-діагностичної лабораторії Хорольської центральної районної лікарні; Кебчука Володимира Миколайовича - завідувача, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології Хорольської центральної районної лікарні; Ладур Ольгу Василівну - юрисконсульта Хорольської центральної районної лікарні; Литвин Наталію Віталіївну - фельдшера виїзної бригади Хорольської підстанції у складі станції екстреної медичної допомоги № 3 м. Лубни; Манжос Ірину Анатоліївну - сестру медичну Клепачівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини; Нестерову Світлану Олександрівну - лікаря-педіатра-неонатолога Хорольської центральної районної лікарні; Одарченко Тетяну Дмитрівну - сестру медичну приймального відділення Хорольської центральної районної лікарні; Птушко Людмилу Володимирівну - сестру медичну з функціональної діагностики Хорольської центральної районної лікарні; Сливенка Анатолія Олексійовича - лікаря - дерматолога Хорольської центральної районної лікарні; Слюсаренко Олену Іванівну - завідуючу фельдшерсько - акушерським пунктом с.Вергуни; Солдатенка Петра Миколайовича - завідувача, лікаря патологоанатомічного відділення; Товстошкур Оксану Юріївну - сімейного лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 м. Хорол Центру ПМСД Хорольського району; Трач Віту Миколаївну - сестру медичну з масажу Хорольського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів; Цілюрик Оксану Петрівну - лікаря-акушера-гінеколога Хорольської центральної районної лікарні; Шепель Наталію Володимирівну - сестру медичну поліклінічного відділення Хорольської центральної районної лікарні.
За багаторічну сумлінну працю, надання якісної висококваліфікованої медичної допомоги населенню Подяки голови районної державної адміністрації та районної ради оголошено: Толмачову Анатолію Івановичу - заслуженому лікарю України, завідувачу хірургічним відділенням Хорольської центральної районної лікарні; Бриковцю Анатолію Дмитровичу - заслуженому лікарю України, лікарю загальної практики сімейної медицини, завідувачу Клепачівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини; Шкиль Надії Миколаївні - заслуженому працівнику охорони здоров'я України, лікарю - педіатру, завідувачу Покровськобагачанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
У числі нагороджених ще немало високопрофесійних, медичних працівників хорольської медицини, які також отримали подяки від керівництва центральної районної лікарні.
Після нагородження для працівників медичної галузі та всіх присутніх відбувся святковий концерт, підготовлений працівниками районного будинку культури та аматорськими колективами. У майстерності не поступалися і концертні номери самих медиків, які вони дарували своїм колегам.
День медичного працівника - це свято людей, без яких ми не уявляємо свого повсякденного життя. Проте, багаторічне фінансування медицини за залишковим принципом негативно відбилося на ставленні суспільства як до охорони здоров'я в цілому, так і до медиків зокрема. Перший крок до відновлення довіри до лікаря повинна зробити саме держава, забезпечивши тим, від кого залежить здоров'я нації, належний соціальний рівень.


ТВОРЧО, ПОСЛІДОВНО І МУЖНЬО НЕСУТЬ НЕЛЕГКУ НОШУ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ


Шановні хорольці! Шановні працівники органів державної влади!
Напередодні важливого професійного свята - Дня працівників державної служби - хочу звернутися до всіх нас не лише зі словами привітання і подяки, але з осмисленням і підкресленням тієї значної ролі, яку внесли і вносять державні службовці - ці компетентні і активні люди - в соціально-економічний розвиток району. Робота для держави і суспільства ніколи не була простим виконанням функціональних повноважень відповідно до кваліфікації, вона рідко адекватно оцінюється громадянами і винагороджується матеріально. Проте, переважна більшість державних службовців - це унікальні працівники і високопатріотичні люди, які творчо, послідовно і мужньо несуть нелегку ношу управління державою на всіх складних етапах її розвитку. В державного службовця немає ні сезонності, ні перерви, ні шаблону. Але, в той же час, формується управлінська школа, досвід, практика, звичаї, які дають змогу законодавчі і директивні вимоги доносити до людей, до громад, і спільно з ними шукати ефективні шляхи дальшого поступу. У Хорольському районі є великі організаційно-управлінські надбання. Осмислюючи зроблене, обов'язково впадає в око продумана кадрова політика всіх попередніх керівників районної державної адміністрації - Шевеля Г.П., Керквуда С.І., Плоцького В.О., Харченка В.П., Качаненко Т.П., Шевчуги В.М., Полупана С.М., які дуже обережно вирішували питання зміцнення управлінських структур. Наприклад, за всі роки діяльності органів державної виконавчої влади в умовах незалежності України, керували: управлінням Пенсійного фонду - Бойко Н.Г., архітектурно-будівельною справою - Герасименко В.Г., фінансовим управлінням - Чепурна Л.М., Носенко Г.Д., податковою інспекцією - Рибалка О.В. (із самого початку її створення), Корж Н.А.; управлінням агропромислового розвитку - Филоненко І.О., Мартюк В.А.; управлінням економіки - Балюк В.І., Лисенко Ю.О., Голобородько О.І.; управлінням юстиції - Власенко Л.В., районним архівом - Дзюба В.В., Алєксєєнко О.В., Шевчуга М.Ю., інспекцією ветмедицини - Бурлака Г.М.; відділом земельних ресурсів - Дем'яненко В.В., Онищенко О.О., Коваль С.Г.; інспекцією захисту рослин - Гриценко П.О., Багно В.І.; екологічною інспекцією - Шестакова А.І., Захаров В.Г.; насінневою інспекцією - Волочай К.І., Полтавець Н.І., Шевель Г.П., Рижова В.М.; інспекцією Держсільтехнагляду - Бойко М.М., санепідемстанцією - Ткаленко С.Ф.; відділенням Держказначейства - Чепурний О.В., Ткачук О.В., Вишневська Н.І.; центром зайнятості населення - Козлова Г.М., Стадник Н.О., Тютюнник Л.В.
Окремі управлінські школи склались у структурних підрозділах райдержадміністрації: управлінні праці та соціального захисту населення - Лиманець М.І., Лунцова Н.А., Носенко Г.Д., Лопітько В.В.; відділі освіти, молоді та спорту - Устенко А.І., Міхно В.П., Сапа В.В., Потерайло І.М.; відділі культури, туризму та архівної справи - Гапоненко Ю.С., Колісник М.Г., Савіна Н.М., Гунько І.А. та ін.
Така послідовна робота з формування і використання кадрового потенціалу перенесена і в апарат районної державної адміністрації. Спрямуванням діяльності безпосередньо апарату займалися Лисенко Ю.О., Лиманець М.І., Качаненко Т.П., Ярова І.Г., Штейнберг І.О.; юридичного відділу - Кражан Д.А., Мокляк В.І., Величко Н.В., Євстєгнєєв С.В., Потерайло М.М., Семенець А.О.; загального відділу: Болдирєва С.Г., Гавриленко Н.В., Гінда І.А.
Робота всіх керівників району у значній мірі залежала і залежить від творчого, високопрофесійного виконання своїх посадових обов'язків заступниками голови райдержадміністрації, заступниками начальників відділів, управлінь, завідуючих секторами, головних, провідних спеціалістів та інших категорій працівників. Так само, як і шановних ветеранів державної служби - хто ще жваво спілкується, згадуючи зроблені добрі справи, і хто вже відійшов у вічність.
Кожному державному службовцеві я хочу адресувати слова вдячності, шани за їх роботу, за їх неоціненний вклад у соціально-економічний розвиток району.
Шановні колеги! Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята, побажання добра, професійних здобутків, твердої впевненості у власних силах і особистого щастя.
Бажаю Вам успіхів у формуванні й реалізації національної політики в ім'я України та її народу. Зичу Вам і Вашим родинам міцного здоров'я, невичерпної енергії, щастя та життєвих гараздів!
Хай дні Вашого життя будуть наповнені любов'ю, теплом рідних сердець і відчуттям задоволення від зроблених добрих справ.

Голова райдержадміністрації В.А. МАРТЮК


СВІТ ТРИМАЄТЬСЯ НА ДОБРИХ СПРАВАХ


Кожна професія вимагає від людини якихось специфічних нахилів і здібностей. Ніколи не стати гарним продавцем тому, хто уникає спілкування з людьми і не дружить з математикою. Так само, як не бути гарним медичним працівником людині, позбавленій співчуття до страждань.
А якими рисами має бути наділена людина, щоб успішно справлятися з обов'язками державного службовця? Щоб з'ясувати відповідь на це питання, проведемо маленький експеримент. Уявімо, шановні читачі, що ми йдемо на прийом в управління праці та соціального захисту (колишній соцзабез), щоб з'ясувати чи належить нам субсидія. Ваш погляд і хода видає знервованість - ви хвилюєтеся, бо йдете зі своїми проблемами до незнайомої людини. Чи достукаєтесь до неї, чи почує вона вас? Яким повинен бути той, до кого ви через кілька хвилин "принесете" свої проблеми, щоб задовольнити ваші сподівання? Перш за все - чуйним, бо тільки чуйна душа здатна співпереживати, допомагати. По-друге - уважним. Адже прийняте рішення має відповідати законам України і постановам уряду. А ще державному службовцю треба бути терплячим, спокійним і врівноваженим.
Про все це ми ведемо бесіду з начальником управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Вікторією Лопітько.
"В нашій установі працює 23 особи. Усі вони - на державній службі. Працівники управління обслуговують більше 9 тисяч громадян, що користуються різноманітними пільгами; 2,5 тисячі хорольців, які отримують державні допомоги, більше 2 тисяч отримувачів субсидій. Загалом виходить, що послугами управління праці і соціального захисту користується третина мешканців Хорольського району. Фахівці займаються призначенням допомог при народженні дітей, інвалідам дитинства, по догляду за особами старше 80 років та інвалідами, а також призначенням субсидій і компенсацій. Усього 45 видів соціальних виплат курують фахівці нашого управління.
Помилитися у роботі із клієнтом не можна. Хочеться максимально допомогти кожному відвідувачу. А щоб зробити це - усім працівникам відділу треба знати закони. Один раз на тиждень ми збираємося усі разом і вивчаємо постанови, накази, закони, котрі стосуються нашої роботи. А частину документів опрацьовуємо самостійно після роботи. Думка про те, що державний службовець відпрацював з восьмої до сімнадцятої години, закрив свій кабінет і забув про свою роботу - хибне. Із міністерства, з обласного департаменту надходить маса документів оминути увагою не можна жодного, бо постраждають люди. А їх на прийом іде дуже багато. На обліку відділу персоніфікованого обліку пільговиків перебувають тисячі людей. Дані про усіх цих отримувачів державних виплат систематизують і обробляють три працівники. Юлія Романівна Бондаренко вже 16 років працює в управлінні і набула великого досвіду. А її колега Тетяна Михайлівна Побережник щойно стала до роботи. Юлія Романівна і Тетяна Михайлівна трудяться під керівництвом Юлії Анатоліївни Замули. Начальником відділу Ю. Замула стала недавно. Раніше вона працювала спеціалістом, показала себе з найкращого боку і отримала підвищення.”
Із розповіді Вікторії Віталіївни Лопітько я дізнаюся, що тільки за субсидіями звернулося 1600 мешканців Хорольщини. Це з початку року до першого травня. А за травень на прийомі побувало понад 900 громадян. З усіма відвідувачами зустрічаються працівники відділу грошових виплат і компенсацій. Вони - на передовій лінії соціального захисту.
Відділ грошових виплат і компенсацій - найчисельніший в управлінні. Ним керує "професор" галузі Лідія Павлівна Бова. Серед працівників управління вона має найбільший стаж і досвід роботи. Лідія Павлівна щедро ділиться професійними надбання з молодими колегами: завідувачами секторів Вікторією В'ячеславівною Потерайло і Вітою Віталіївною Панченко. Свіжий струмінь у роботу управління вносить Оксана Олексіївна Астапович. Вона відповідає за призначення громадянам допомоги. Оксана Олексіївна так ретельно і скрупульозно готує справи на призначення виплат, що до жодного з документів обласний департамент не виявляє жодних зауважень.
Хронометраж робочого часу показує, що Яна Вікторівна Гаращенко, Ольга Володимирівна Манжос та Ірина Миколаївна Сердюк кожні 30 хвилин приймають по одному відвідувачу. За цей час спеціалісти встигають вивчити матеріали, зробити підрахунки, допомогти оформити необхідні папери.
Першою зустрічає відвідувачів управління Яна Вікторівна Гаращенко. Вона - випускниця Дніпропетровської академії управління бізнесу та права. За освітою - бухгалтер-аудитор. А працювати довелося у сфері соціального захисту, має вникати у правові питання. В управлінні вона з 2009 року. Об'єм роботи зріс втричі. Але найскладніше - не об'єм роботи. Багато людей несуть із собою на прийом свою незадоволеність підвищенням тарифів, ростом цін. Буває приходять збудженими і знервованими. А вислухати треба кожного. Яна Гаращенко знає, що агресивність нейтралізується посмішкою, а нерви заспокоюються добрим словом. Яна зізнається, що інколи спілкування з людьми емоційно виснажує її. Але в роботі вона не розчарувалася. Вдома підтримує чоловік і донечка. Та й у колективі прекрасні, дружні стосунки. Управління праці - це дружний колектив однодумців, котрі уміють і працювати і відпочивати.
Відділ, очолюваний Ніною Іванівною Побережник, займається обслуговуванням інвалідів, ветеранів війни і праці та постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Разом з Ніною Іванівною працюють Наталія Сергіївна Новосьол і Валентина Іванівна Філоненко. Жіночий колектив відділу забезпечує реабілітацію і оздоровлення інвалідів, ветеранів війни і чорнобильців.
А начальник відділу з питань праці та соціально-трудових відносин Оксана Олександрівна Лисенко опікується людьми, що переселилися на Хорольщину, рятуючись від російських мінометів і "градів". Таких переселенців - 353. Кожного із них Оксана Олександрівна знає особисто, бо розмовляла з усіма. Тяжко їх слухати. Розказують про розбомблені хати, про втрачене майно. А воно ж наживалося тяжкою працею. Оксана Лисенко розповідає, що люди по-різному реагують на жахіття війни. Дехто у розпачі опускає руки. А є такі, що не впадають у відчай. У одному із хорольських сіл переселенці із зони АТО отримали будинок. Купили 9 кітних кролиць, висадили тисячу корінців помідорів, та й доглядають за тим господарство. Але як би не влаштувалися біженці на новому місці, усі мріють повернутися додому. У їхніх будинках вибухові хвилі повибивали вікна, позносили дахи, вщент розтрощили двері. Хоч і зруйнована, але то - рідна хата. Вона тягне до себе. У всіх переселенців живе надія на повернення.
Виплата субсидій, допомог, компенсацій не можлива без роботи відділу бухгалтерського обліку і звітності. Його керівник Олена Олександрівна Редька разом із Юлією Миколаївною Чижовою, Тетяною Василівною Тищенко і Оленою Володимирівною Собко точно і вчасно звітуються про витрачені кошти.
Вікторія Віталіївна завершує розмову: "Найкращих слів за свою роботу заслуговують Наталія Анатоліївна Погорєлкіна і Павло Григорович Гринько. Активна і ефективна реалізація державної політики соціальної підтримки громадян лягає на плечі тендітних жінок. Дарма, що жіночу стать вважають слабкою. Жінки, котрі працюють у сфері соціального захисту - дуже сильні. Сильні духом, сильні своєю готовністю творити добро. І роблять вони це не за гроші. Зарплата державного службовця не велика. Не гроші стимулюють наших працівників. А віра в добро, прагнення допомогти, усвідомлення значимості своєї роботи. В цьому наша сила."


15 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА І ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ


Від імені адміністрації підприємства, себе особисто вітаю всіх працівників нашої галузі з професійним святом. Бажаю добра, здоров'я, мирного неба, родинного затишку, благополуччя в родинах. З особливим теплом адресую добрі слова ветеранам житлово-комунального господарства - Юрію Жилюку, Григорію Лисенку, Анастасії Пархоменко, Василю Падусенку, Григорію Целуйку, Галині Ткаченко, Анатолію Алексеєнку, Людмилі Ткаченко, Валентині Кривохижі.
Зі святом, працівники житлово-комунального господарства!
З повагою, директор КП “Комунсервіс” О. Вишневський.


ТРИМАЮТЬ РУКУ НА ПУЛЬСІ ЖИТТЯ


Важливою ділянкою в роботі статистичних органів є отримання і опрацювання статистичної інформації від юридичних і фізичних осіб, а також надання їм гарантій стосовно захисту первинних даних. Питання безумовного дотримання конфіденційності первинної статистичної інформації є надзвичайно важливим, тому що від цього визначальною мірою залежить довіра респондентів до органів державної статистики і, відповідно, якість інформації, що ними збирається.
У нашому районі статистичною роботою займається відділ статистики у Хорольському районі, який налічує чотири працівники. Більше 10 років працює у відділі Матвієнко Тетяна Василівна, яка відповідає за збір та обробку даних по статистиці тваринництва, структурній статистиці, праці та заробітній платі, фінансах. За збір та обробку обстежень домогосподарств відповідає фахівець з інтерв'ювання Гавриленко Валентина Іванівна, яка пропрацювала на даній посаді майже 10 років. Молодий спеціаліст - Ліненко Людмила Сергіївна - відповідає за збір та обробку статистичних даних про посіви та збір урожаю сільськогосподарських культур, капітальні інвестиції, роботу фермерських господарств тощо.
В цьому році на заслужений відпочинок пішла Гавриленко Ніна Іванівна, яка пропрацювала в органах статистики з 1984 року, а з 1991 року була керівником відділу статистики у Хорольському районі. Ніна Іванівна завжди мала активну життєву позицію, її організаторським здібностям можна лише позаздрити, її запалу вистачало на роботі, та й домашні увагою не були обділені. Вона уміє і працювати, і відпочивати, ніколи не відмовить у допомозі, завжди була наставником для молодих спеціалістів та прикладом у роботі для свої колег.
З жовтня 2014 року колектив відділу статистки очолює новий керівник - Гаража Світлана Миколаївна, якій теж не бракує досвіду та знань в економічній роботі.
Хочеться добрим словом згадати ветеранів і подякувати за їх працю, це - Сосницька Тетяна Олексіївна, Гайдар Надія Панасівна, Євтушенко Алла Миколаївна, Добровольська Марія Михайлівна, Корнієнко Катерина Степанівна, Кривчун Олександра Миколаївна, Гришко Лідія Дмитрівна, Базіль Тамара Андріївна, Ошека Любов Григорівна, Матвієнко Олена Миколаївна, Кириленко Володимир Іванович та інші.
Хорольці тепло згадують колишнього керівника - Сенкевича Миколу Михайловича, який багато сил віддав для розвитку статистики у Хорольському районі та в цьому році пішов із життя. Вічна йому пам'ять.
В день професійного свята - Дня працівників статистики - побажаємо колективу відділу статистики у Хорольському районі міцного здоров'я, щастя, миру, злагоди, благополуччя, успіхів у всіх починаннях, здійснення планів та мрій.


ПРО РІД ВЕСЬ НАШ ДРУЖНИЙ, РУКАМИ ДУЖИЙ, СЕРЦЕМ МУЖНІЙ


Сільське господарство - провідна галузь економіки району. Тут виробляється найбільша частка валової продукції, задіяна найбільша кількість працюючих. Понад 40 % від загального обсягу податків сплачено сільськогосподарськими підприємствами.
У Хорольському районі налічується 72,3 тис. га орної землі. 60 тис. га обробляють сільськогосподарські підприємства, в тому числі 5,9 тис. га - фермери, 12,7 тис. га - господарства населення. Господарську діяльність здійснюють 22 сільськогосподарських підприємства та 59 фермерських господарств.
За очікуваними результатами фінансово-господарської діяльності, в 2014 році всіма категоріями господарств планується виробити валової продукції на 618 млн. грн., що становить 99 % до минулого року, в тому числі продукції рослинництва - на 418 млн. грн., тваринництва - на 200 млн. грн.
Сільськогосподарськими підприємствами планується виробити валової продукції на суму 443 млн. грн., що становить 97 % до минулого року, в тому числі 319 млн. грн. - в рослинництві та 124 млн. грн. - в тваринництві.
Отже, основна і базова галузь аграрного сектору нашого району - рослинництво.
Ця галузь сільського господарства складна і непередбачувана. На її результативність впливає ряд факторів: природні - це кількість, час та характер атмосферних опадів, температурний режим повітря та ґрунту; організаційно-технічні - це площа та стан поля, забезпеченість кваліфікованими кадрами та високопродуктивною технікою; а також біологічні особливості сільськогосподарських культур, рівень агротехнічних заходів, якісний стан ґрунтів та інші.
Нинішній рік відрізняється від попередніх засушливим літом та незначною кількістю опадів в період вегетаційного дозрівання сільськогосподарських культур, що мало негативний вплив на обсяги зібраного урожаю. Так, зернових культур в цьому році зібрано 108 тис. тонн, що на 43 тис. тонн менше проти минулого року, їх урожайність склала - 44,1 ц/га. В тому числі пшениці озимої зібрано 37,8 тис. тонн, на 19,5 тис. тонн менше проти минулого року, урожайність - 45,6 ц/га.
Найбільший валовий збір основної продовольчої культури у таких господарствах: ТОВ АФ "Хорольська", Державне підприємство "Дослідне господарство ім. 9 Січня", ТОВ "Відродження", СВК "Андріївський", ТОВ "Оріон Молоко", СВК "Перемога".
Соняшника зібрано 21,5 тис. тонн, урожайність - 27,1 ц/га. Гарний урожай у СВК "Андріївський", СВК "Багачанський"та СВК "Хильківський", СВК "Перемога", ТОВ "Оріон Молоко", ТОВ "Відродження".
Цукрові буряки, як і у минулих роках, вирощують у СТОВ "Мусіївське" та ТОВ Агрофірма "Хорольська". Площа посіву - одна з найбільших у області - 4,2 тис. га. Збирання цукристих коренів повністю завершено, зібрано понад 200 тис. тонн, урожайність - 499 ц/га.
Неможливо не згадати в цей день і про фермерські господарства. У 2014 році ними вироблено понад 11 тис. тонн зернових культур з урожайністю - 46 ц/га. Соняшника вироблено 2,2 тис. тонн та 3,1 тис. тонн сої. Серед кращих: ФГ "Агростарт", ФГ "Москалець", ФГ "Грунтознавець", ФГ "Берест", ФГ "Дорошенко".
Восени дбайливий господар підбиває підсумки своєї річної праці і уже зараз турбується про те, як вести своє господарство у наступному році.
Тож під урожай 2015 року посіяно 12,2 тис. га озимих культур, в тому числі на зерно - 11,5 тис. га. Площа посівів озимих культур залишилася на рівні минулих років і є однією з найбільших у області. Практично всі посіви знаходяться у доброму та задовільному стані.
Незважаючи на нинішню ситуацію у країні, тваринницька галузь залишається однією з основних на Хорольщині. І хоча й спостерігається незначне зменшення поголів'я тварин, все ж нашому району, одному з небагатьох у області, вдалося зберегти цю галузь.
В господарствах утримується 15,3 тисяч голів великої рогатої худоби, в тому числі 6918 корів; 3,4 тисяч голів свиней, 824 овець, 194 голів коней та 20,9 тисяч голів птиці.
З початку року на фермах району вироблено 32,8 тис. тонн молока, по 4718 кг від кожної корови, вироблено та реалізовано відповідно 2047 та 1668 тонн м'яса, одержано 50 тис. шт. яєць.
Найбільші виробники тваринницької продукції: ТОВ АФ "Хорольська", СВК "Перемога", СТОВ "Мусіївське", ДП "ДГ ім. 9 Січня", ТОВ "Оріон Молоко".
Подолали п'ятитисячний рубіж по виробництву молока на 1 фуражну корову у СТОВ "Мусіївське" - 5329 кг, СВК "Хильківський" - 5240, "Перемога" - 5182, "Багачанський" - 5095 кг.
Господарства району своєчасно і якісно провели підготовку тваринницьких приміщень до зимово-стійлового періоду 2014 - 2015 років та заготовили вдосталь кормів.
У сільськогосподарському виробництві працює понад 2,6 тис. осіб. За 9 місяців цього року нараховано 61 млн.грн. заробітної плати, середній її розмір становить 2589 грн., що на 17,8 % більше проти відповідного періоду минулого року.
Орендної плати за землю у 2014 році нараховано 53,4 млн. грн., розмір орендної плати - 5,1 % від вартості землі. Станом на 1 листопада виплачено 36,2 млн. грн. (67,7 %), в тому числі видано коштів 24,1 млн. грн., зерна 4341 тонн на суму 8 млн. грн., надано послуг на суму 260 тис. грн., видано іншої натурпродукції на 3740 тис. грн. Найбільший відсоток виплати у СВК "Перемога", СТОВ "Ковалі", СТОВ "Мусіївське", ТОВ "Оріон Молоко".
Як не важко доводиться працювати нашим аграріям, але все ж вони продовжують вкладати кошти у розвиток сільського господарства. Так, у 2014 році придбано техніки різного призначення на загальну суму 6,4 млн. грн., посівного матеріалу - на 25,7 млн. грн., мінеральних добрив - 35,5 млн. грн., засобів захисту - на 26,4 млн. грн., на реконструкцію тваринницьких приміщень витрачено близько 2 млн. грн., на оновлення стада - 5,9 млн. грн., на асфальтування доріг та територій виробничих підрозділів - 2,3 млн. грн.
Найбільше інвестицій вкладено у ТОВ АФ "Хорольська", СТОВ "Мусіївське", СВК "Перемога".
Окрім підтримки соціальної сфери, сільськогосподарські формування надають допомогу Збройним силам України. В даний час від сільськогосподарських підприємств зібрано 524 тис. грн. Значний вклад зробили ТОВ АФ "Хорольська", СВК "Перемога", СТОВ "Мусіївське", СТОВ "Ковалі" , а також цілий ряд господарств, котрі виявилися небайдужими до цієї справи.
У день працівників сільського господарства висловлюємо щиру вдячність ветеранам сільськогосподарського виробництва, керівникам, трудівникам сільськогосподарських підприємств.
Вітаємо всіх працівників сільськогосподарського виробництва. Ваша робота нелегка, але дуже важлива. Адже Україна живе і працює завдяки невтомним трудівникам, які постійно дбають про землю.
Бажаємо радості, успіхів у праці, міцного здоров'я і людського щастя Вам і Вашим родинам. Нехай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо, завжди світить сонце, а в кожному домі будуть добро та злагода!
Добрих Вам засівів, рясних сходів та щедрих ужинків!


НОВОГО ЩАСТЯ ШУКАЙ, А СТАРОГО НЕ ВТРАЧАЙ


Важке життя селянина. Бо крім постійного змагання з природою за використання найменшого шансу для здобуття хліба насущного, він віками відстоює своє право на працю на землі та на результати свого труда. Цивілізаційні науково-технічні, соціальні та політичні процеси, підвищуючи загальний добробут людей, небагато суттєвих змін принесли селянству, зокрема українському. Всього 150 років минуло з часу скасування кріпацтва у царській Росії, а за цей час українські землероби пережили і артільну кооперацію, і "землю-селянам", і примусову колективізацію, і таку ж примусову розколективізацію, фермеризацію та розпаювання земель і колективного майна. На сьогодні все більше суспільну свідомість заповнює ідея "інвесторізації" сільськогосподарського виробництва та перетворення землі в товар, тобто її продажу. І таке складається враження, що, не спродавши землі та залишків раніше продуктивного колгоспного майна, сільське господарство України приречене на загибель.
Проте, є разючі приклади господарювання, які переконливо спростовують орієнтування виключно на багатих, але недосяжних інвесторів.
В нашому районі єдиним повноправним колективним підприємством залишився сільськогосподарський виробничий кооператив "Перемога". Немало потріпали і тріпають його пронизливі силові вітри в бурхливому морі реформування та становлення державності. Але він вперто і послідовно тримається його курсу, який визначає колектив працюючих та асоційованих членів кооперативу.
Господарство не тільки не розпалося, не розпливлося по дворах та пунктах прийому металобрухту, а навпаки - приросло, і на даний час розташовується на територіях Клепачівської та Шишацької сільських рад. В його розпорядженні- 5269 гектарів ріллі, з них - 1604 земельних паїв та майже 900 гектарів земель запасу. Середньорічна вартість основних виробничих фондів становить понад 43 млн. грн. За 10 місяців поточного року вироблено валової продукції на суму 34 млн. грн. (в порівняльних цінах 2010 року), забезпечено рентабельність на рівні 35% та отримано понад 10 млн. грн. чистого прибутку. Але ці результати не впали з неба, а є наслідком професійної, наукової, відповідальної роботи всіх, без винятку працівників. Господарство має паспорт - патенти на право вирощування і реалізації насіння супереліти, еліти та І репродукції, а також - статус племінного заводу з розведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби. Тому показники продуктивності у землеробстві і тваринництві вражають. Наприклад, у цьому вкрай складному погодно-кліматичному році вирощено озимої пшениці по 58,4 ц/га, сої - по 18,0 ц/га, кукурудзи на зерно - по 70,9 ц/га, соняшника - по 27,6 ц/га. Під урожай 2015 року підготовлено 3117 гектарів зябу із внесенням 25,5 тис. тонн органічних добрив, на площі 3150 гектарів внесено безводний аміак, посіяно 918 гектарів озимої пшениці із внесенням 38 тонн нітроамофоски. Господарство повністю забезпечене високоякісним посівним матеріалом.
У галузі тваринництва утримується понад 2800 голів великої рогатої худоби, з них - 1200 дійних корів, понад 1 тис. голів свиней, понад 320 овець, 50 коней, 90 бджолосімей. За 10 міс. 2014 року вироблено 6219 тонн молока, 388 тонн м`яса. При цьому надій на корову становив 5182 кг, середньодобові прирости великої рогатої худоби - 714 грамів. Ще вищих показників досягли кращі працівники, зокрема, оператори машинного доїння: Бедай В.М. - 5932 кг молока, Чернущенко Л.А. - 5927 кг, Сурдоленко З.С. - 5926 кг, Споденейко О.Г. - 5708 кг, Шашенок Г.П. - 5698 кг. Тваринник із догляду молодняка великої рогатої худоби Шафар Л.А. отримала у своїй групі по 754 грами, а Чишко Н.В. - по 747 грамів середньодобових приростів. А оператор із догляду поголів`я свиней на відгодівлі Бобіренко В.М. постійно домагається 640 - гармових середньодобових привісів. Глибокою повагою і авторитетом у трудових колективах користуються механізатори Остапенко Ю.М., Борисенко А.О., Шульга С.О., Василевич В.С., Безпалько М.М., Магденко Ю.Г., Гребельний С.М., Кохан В.Г., водії - Мусієнко А.В., Грищенко Р.Г., Западний С.В., Єременко С.М. Та хіба всіх можна назвати в одній статті?!
Результати добрі, але що вони дають людям? Судіть самі. За користування земельними паями орендодавці отримують 6% від їх вартості (в цілому - 5,5 млн. грн.). На сьогодні орендна плата виплачена повністю.
Середньомісячна заробітна плата працівника за 10 місяців поточного року становила 2924 грн. До Дня захисника Вітчизни, Міжнародного жіночого дня 8 Березня, Великодня, Дня працівника сільського господарства працюючим виплачується премія. За підсумками роботи у І півріччі 2014 року виплачено винагороди працівникам на суму 300 тис. грн. За 10 міс. 2014 року на безкоштовне харчування для працюючих використано 430 тис. грн. Щорічно за рахунок господарства оздоровлюється не менше 10 осіб. Надається оплачувана додаткова відпустка: особам, які протягом року не перебували на лікарняному - 3 дні, батькові при народжені дитини - один день, при одруженні - три дні, а батькам наречених - 2 дні, при похованні - 3 дні. Господарство встановило іменні стипендії учням, які навчаються на відмінно (250 грн. за семестр). У 2013-2014 навчальному році за останній семестр стипендії отримали 35 учнів: з Клепачівського НВК - Бондаренко Артем, Гребельний Роман, Кушніренко Анастасія, Непочатова Каміла, Якименко Вероніка, Ярмола Леся; з Вергунівської ЗОШ І-ІІ ступеня - Остапенко Дарія, Тереза Таміла, Павлін Анастасія, Іващенко Ангеліна, Федоренко Петро, Філатов Олексій, Єременко Алевтина, Якименко Ніна, Безпалько Олексій, Глущенко Вікторія, Чернущенко Вікторія, Куць Катерина, Кращенко Світлана, Разумейко Дмитро; Шишаківської ЗОШ І-ІІІ ступеня - Горюн-Рапота Нефертіті, Гудова Яна, Коряк Володимир, Манжос Едуард, Падусенко Ярослав, Рябікова Варвара, Кушніренко Олег, Манжос Ростислав, Яковенко Антон, Пономаренко Юлія, Кваша Артем, Падусенко Владислава, Махно Аліна, Пикало Олександр, Бирюченко Карина.
То ж скажіть, є оптимістичне майбутнє для молоді і для всіх людей в цьому господарстві?
Звичайно, є. І нехай воно буде яскраве і широке, нехай продовжуються кращі традиції попередніх поколінь і народжуються нові, які піднесуть нашу Хорольщину і Батьківщину до висот світової гордості.


Від поштових голубів до електронних листів


Необхідність обмінюватися інформацією у людському суспільстві існувала споконвіків. На зорі цивілізації для обміну новинами люди використовували голубів, передавали інформацію за допомогою стовпів диму або вузликів та шнурочка. Зараз обмінюватися думками стало набагато легше: один "клац" комп`ютерної миші - і лист летить у будь-яку точку земної кулі. Ще зовсім недавно ніхто і не думав, що листа в Америку чи Канаду можна буде відіслати не виходячи із своєї кімнати, без “походів” на пошту, без придбання конвертів, марок. Такий стрімкий розвиток галузі зв`язку вимагає від зв'язківців нових знань і підходів до організаціїї роботи. Бо зараз зв`язківці вже не по стовпах пересуваються, а сидять біля моніторів комп`ютера. Щоб відповідати сучасним вимогам, треба мати відповідну освіту. Це підтверджує начальник цеху телекомунікаційних послуг № 21 Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" Анатолій Іванович Ватуля. Він працює в установі з 2005 року. Починав трудову діяльність на посаді електромеханіка міжміського зв`язку. У 2011 році Анатолія Івановича призначили начальником цеху.
Сьогодні хорольські зв`язківці працюють за чотирма основними напрямками. Вони забезпечують роботу стаціонарного телефонного зв`язку, надають мобільні послуги, організовують поширення інтернет послуг, відповідають за роботу радіомережі і за впровадження інтерактивного телебачення.
В обслуговуванні хороль-ського цеху знаходиться 21 сільська телефонна станція і 2 міські станції. Кількість користувачів стаціонарного телефонного зв`язку у місті зберігається на одному рівні. А от у сільській місцевості телефонних абонементів стає менше. Ситуація почала змінюватися із розширенням мережі інтернет - користувачів у селах. У 2014 році відкрито майданчик широкосмугового доступу до мережі інтернету у Вишняках. Жителі цього села почали подавати заявки на встановлення стаціонарних телефонів, бо такі апарати дають змогу підключатися до інтернету.
Для розширення числа споживачів послуг на підприємстві запроваджуються різноманітні акції, знижки. Нещодавно кожен власник стаціонарного телефону отримав змогу вести 300 хвилин міжміських переговорів безкоштовно.
Зв`язківці розширюють можливості мобільної телефонії. На підприємстві реалізують стартові пакети "Тримоб". Оператор 091 надає дуже вигідні тарифи мобільних дзвінків на стаціонарні телефони.
Постійно зростає кількість громадян, які купують в "Укртелекомі" інтернет-послуги. У Хоролі таких людей щороку збільшується на 200 осіб.
Стрімке технічне оновлення галузі, застосування новітніх технологій виставляє перед працівниками високі вимоги. Та досвідчені працівники Олександр Григорович Шовкопляс, Оксана Валеріївна Луговська щедро діляться з колегами своїм досвідом. Відповідним ставленням, високою професійністю розвитку зв`язку на Хорольщині сприяють Тетяна Григорівна Котляревська, Валентина Андріївна Шерстюк, Лариса Євгеніївна Демченко, Степан Денисович Маюк, Тетяна Михайлівна Головченко. Та основою основ життя "телекомівського" колективу залишається робота монтерів. Їхня готовність виконувати свої обов'язки за будь-якої погоди - це запорука успішного розвитку підприємства зв'язку. У золотому трудовому фонді монтери Володимир Іванович Устименко, Микола Іванович Батієнко, Ігор Володимирович Пипко, Анатолій Іванович Гавриленко.
У переддень професійного свята працівників радіо і зв`язку Анатолій Іванович Ватуля шле теплі вітання своїм колегам, ветеранам поштової справи, усіх, хто користується послугами "Укртелекому і бажає їм стабільності і достатків.


Традиційно, в третю неділю листопада в Україні відзначають День працівників сільського господарства.


Пізня осінь – пора завершення сільськогосподарських робіт, а ще на цей час припадає професійне свято аграріїв.
Традиційно, в третю неділю листопада в Україні відзначають День працівників сільського господарства.
Сільське господарство – провідна галузь нашого району. Тут виробляється найбільша частка валової продукції, задіяна найбільша кількість працюючих, понад 40 % від загального обсягу податків сплачено сільськогосподарськими підприємствами.
В Хорольському районі налічується 72,3 тис. га орної землі, 60 тис. га обробляють сільськогосподарські підприємства, в тому числі 5,9 тис. га – фермери, 12,7 тис. га – господарства населення. Господарську діяльність здійснюють 22 сільськогосподарських підприємства та 59 фермерських господарств.
За очікуваними результатами фінансово-господарської діяльності, в 2014 році всіма категоріями господарств планується виробити 618 млн. грн.. валової продукції, що становить 99 % до минулого року, в тому числі продукції рослинництва – 418 млн. грн., тваринництва – 200 млн. грн. Сільськогосподарськими підприємствами планується виробити валової продукції на суму 443 млн. грн., що становить 97 % до минулого року, в тому числі 319 млн. грн.. в рослинництві та 124 млн. грн. в тваринництві.
Отже, основна і базова галузь аграрного сектору нашого району все ж таки рослинництво.
Ця галузь сільського господарства складна і непередбачувана. На її результативність впливає ряд факторів: природні - це кількість, час та характер атмосферних опадів, температурний режим повітря та ґрунту; організаційно-технічні - це площа та стан поля, забезпеченість кваліфікованими кадрами та високопродуктивною технікою, а також біологічні особливості сільськогосподарських культур, рівень агротехнічних заходів, якісний стан ґрунтів та інші.
Нинішній рік відрізняється від попередніх засушливим літом та низькою кількістю опадів в період вегетаційного дозрівання сільськогосподарських культур, що мало вплив на обсяги зібраного урожаю. Так, зернових культур в цьому році зібрано 108 тис. тонн, що на 43 тис. тонн менше проти минулого року, урожайність – 44,1 ц/га. В тому числі пшениці озимої зібрано 37,8 тис. тонн, на 19,5 тис. тонн менше проти минулого року, урожайність – 45,6 ц/га.
Найбільший валовий збір основної продовольчої культури у таких господарствах: ТОВ АФ „Хорольська”, Державне підприємство „Дослідне господарство ім. 9 Січня”, ТОВ „Відродження”, СВК „Андріївський”, ТОВ „Оріон Молоко”, СВК „Перемога”.
В загальному найбільший вал зернових у ТОВ АФ „Хорольська”, Державному підприємстві „Дослідному господарстві ім. 9 Січня”, СВК „Перемога”, „Андріївський”.
Соняшника на сьогодні зібрано 21,5 тис. тонн, урожайність – 27,1 ц/га. Гарний урожай у СВК „Андріївський”, „Багачанський”та „Хильківський”, „Перемога”, ТОВ „Оріон Молоко”, ПАТ „Відродження”.
Цукрові буряки, як і у минулих роках, вирощують у СТОВ „Мусіївське” та ТОВ Агрофірма „Хорольська”. Площа посіву одна з найбільших у області – 4,2 тис. га. На сьогоднішній день завершено збирання, зібрано понад 200 тис. тонн, урожайність – 499 ц/га.
Неможливо не згадати в цей день і про фермерські господарства. У 2014 році фермерськими господарствами вироблено понад 11 тис. тонн зернових культур з урожайністю – 46 ц/га. Соняшника вироблено 2,2 тис. тонн та 3,1 тис. тонн сої. Серед кращих: ФГ „Агростарт”, „Москалець”, „Грунтознавець”, „Берест”, „Дорошенко”.
Восени дбайливий господар підбиває підсумки своєї річної праці і уже зараз переймається турботами про те, як має вести своє господарство у наступному році.
Тож під урожай 2015 року посіяно 12,2 тис. га озимих культур, в тому числі на зерно – 11,5 тис. га. Площа посівів озимих культур залишилася на рівні минулих років і одна з найбільших у області. Практично всі посіви знаходяться у доброму та задовільному стані .
Незважаючи на нинішню ситуацію в країні, тваринницька галузь залишається однією з основних галузей у нашому районі. І хоча й спостерігається незначне зменшення поголів’я тварин, все ж нашому району одному з небагатьох районів області вдалося зберегти цю галузь.
На даний час в господарствах утримується 15,3 тисяч голів великої рогатої худоби, в тому числі 6918 корів, 3,4 тисяч голів свиней, 824 овець, 194 голів коней та 20,9 тисяч голів птиці.
З початку року на фермах району вироблено 32,8 тис. тонн молока, по 4718 кг від кожної корови, вироблено та реалізовано відповідно 2047 та 1668 тонн м’яса , одержано 50 тис. шт. яєць.
Найбільші виробники тваринницької продукції: ТОВ АФ „Хорольська”, СВК „Перемога”, СТОВ „Мусіївське”, ДП ДГ ім. 9 Січня, ТОВ „Оріон Молоко”.
Подолали п’ятитисячний рубіж по виробництву молока на 1 фуражну корову у СТОВ „Мусіївське” – 5329 кг, СВК „Хильківський” – 5240, „Перемога” – 5182, „Багачанський” – 5095 кг.
Господарства району своєчасно і якісно провели підготовку тваринницьких приміщень до зимово-стійлового періоду 2014 - 2015 років та заготовили вдосталь кормів.
У сільськогосподарському виробництві працює понад 2,6 тис. осіб. За 9 місяців цього року нараховано 61 млн.грн. заробітної плати, середній її розмір становить 2589 грн., що на 17,8 % більше проти відповідного періоду минулого року.
Орендної плати за землю у 2014 році нараховано 53,4 млн. грн., розмір орендної плати – 5,1 % від вартості землі. Станом на 1 листопада виплачено 36,2 млн. грн.. (67,7 %), в тому числі видано коштів 24,1 млн. грн.., зерна 4341 тонн на суму 8 млн. грн., надано послуг на суму 260 тис. грн., видано іншої натур продукції на 3740 тис. грн. Найбільший відсоток виплати у СВК „Перемога”, СТОВ „Ковалі”, „Мусіївське”, „Оріон Молоко”.
Як не важко доводиться працювати нашим аграріям, але все ж вони продовжують вкладати кошти у розвиток сільського господарства. Так, у 2014 році придбано техніки різного призначення на загальну суму 6,4 млн. грн., посівного матеріалу – на 25,7 млн. грн., мінеральних добрив – 35,5 млн. грн., засобів захисту – на 26,4 млн. грн., на реконструкцію тваринницьких приміщень витрачено близько 2 млн. грн., на оновлення стада – 5,9 млн. грн., на асфальтування доріг та територій виробничих підрозділів – 2,3 млн. грн..
Найбільше інвестицій вкладено у ТОВ АФ „Хорольська”, СТОВ „Мусіївське”, СВК „Перемога”.
Окрім того, що господарства постійно підтримують соціальну сферу села, в цьому році з’явилася нова проблема, у вирішенні якої є їх заслуга – це допомога Збройним силам України. В даний час від сільськогосподарських підприємств зібрано 524 тис. грн. Значний вклад слід відзначити ТОВ АФ „Хорольська”, СВК „Перемога”, СТОВ „Мусіївське”, „Ковалі” , а також цілий ряд господарств, які виявилися небайдужими до цієї справи.
У день працівника сільського господарства висловлюємо щиру вдячність ветеранам сільськогосподарського виробництва, керівникам, трудівникам сільськогосподарських підприємств.
Вітаємо всіх працівників сільськогосподарського виробництва. Ваша робота нелегка, але дуже важлива. Адже Україна живе і працює завдяки невтомним трудівникам, які постійно дбають про землю.
Бажаємо радості, успіхів у праці, міцного здоров’я і людського щастя вам і вашим родинам. Нехай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо, завжди світить сонце, а в кожному домі будуть добро та злагода!
Добрих вам засівів, рясних сходів та щедрих ужинків!
Начальник управління агропромислового розвитку В.А.Мартюк.


НАПРУЖЕНА ЩОДЕННА РОБОТА ЗА ПОКЛИКОМ СУМЛІННЯ


Чотирнадцятий рік поспіль відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва України. Це є свідченням того, як високо оцінений внесок працівників культури у відродження української національної культури, збереження і примноження здобутків народу. В цьому році своє професійне свято культпрацівники Хорольщини відзначатимуть 9 листопада. Наша культура робить наперекір труднощам і похмурим прогнозам песимістів. В галузі культури працює майже 200 чоловік. Хочу сказати слова вдячності цим самовідданим людям, які взялися за цю велику і потрібну справу не заради нагород і почесних звань, а за покликом сумління. Жоден захід не обходиться без працівників культури, які роблять буденність яскравою та мальовничою, але для самих працівників та аматорів народного мистецтва - це напружена щоденна робота.
До послуг жителів Хорольщини 36 клубних закладів, 35 бібліотек, Хорольський районний та Новоаврамівський краєзнавчі музеї, дитяча музична школа. Майже 2 тисячі учасників об'єднують 270 колективів художньої самодіяльності. Безмежний потенціал демонструють учасники художньої самодіяльності у творчих звітах, які щорічно відбуваються на сценах сільських і районного будинків культури. Свідченням високого професіоналізму митців є той факт, що 9 аматорських колективів мають почесне звання "народний" і "зразковий". Високим рівнем виконавської майстерності відзначаються наші народні аматорські колективи - "Вербиченька" Вербинського сільського клубу, ансамблі пісні і музики "Джерело", "Світоч", вокальний ансамбль "Мрія", хоровий колектив ветеранів війни і праці "Надвечір'я" районного будинку культури, Новоаврамівський народний самодіяльний хор, духові оркестри Новоаврамівського та Шишаківського сільських будинків культури, чоловічий ансамбль "Хорольські козаки" та хореографічний ансамбль "Любисток" агропромколеджа Полтавської державної аграрної академії, які беруть участь в районних, обласних та Всеукраїнських культурно-мистецьких заходах.
Проводячи десятки масових заходів, культпрацівники району вболівають за необхідний запас новизни в них, адже глядачі хочуть чогось незвичного, оновленого. Щире захоплення у глядачів викликають концертні програми районного будинку культури, його працівники проявляють високий професіоналізм у роботі, згуртовують навколо себе багатьох аматорів сцени, створюючи нові колективи. Дякуючи творчому неспокою працівників культури, мешканці та гості нашого краю насолоджуються яскравими і неповторними культурно-мистецькими заходами - фольклорний фестиваль "Барви Хорольщини", культурно-спортивне свято "Від діда, прадіда - ми козаки", фестиваль "Українська родина - зернинка народу", літературне свято "Поетична весна Хорольщини", конкурси "Ідеальна пара", "Кращий козак року", регіональний пісенний фестиваль-конкурс "Хорольські зірочки", в якому щороку беруть участь більше 50 конкурсантів з різних районів області.
Щороку сільськими клубними закладами проводиться більш як 1500 різнопланових масових заходів. І хоча цього року кількість проведених заходів значно зменшилася у зв'язку з подіями на сході країни, активна творча робота не припинялася і знаходиться на належному рівні в Грушинському, Ковалівському, Мусіївському, Новачиському, Петрівському, Покровськобагачанському, Штомпелівському, Хвощівському, Трубайцівському сільських будинках культури, Петракіївському, Попівському, Костюківському сільських клубах.
Велику роль у культурному житті району відіграють бібліотеки. Нині підхід працівників бібліотечної системи до своєї справи значно змінився. Вони розуміють, що бібліотеці, аби існувати і розвиватись, треба заявити про себе, як про соціально необхідну установу, котра може забезпечити якісне та оперативне задоволення інформаційних потреб читачів. До бібліотек району щорічно звертаються близько 11 тисяч читачів. Їх потреби і запити постійно змінюються, але кожного тут вислухають і професійно обслужать ініціативні, віддані своїй справі бібліотекарі. Серед кращих бібліотек району хочеться відзначити районну бібліотеку для дітей, Андріївську, Вергунівську, Покровськобагачанську, Ковалівську, Мусіївську, Хвощівську, Хильківську, Єньківську, Орликівську, Костюківську, Котуржиську сільські бібліотеки. Осередком культурного життя міста є центральна районна бібліотека, яка проводить цікаві масові заходи із популяризації книги, збір краєзнавчих матеріалів, презентує поетичні збірки самодіяльних хорольських авторів, з якими у неї тісна співпраця. За вагомий вклад у розвиток бібліотечної справи області центральна районна бібліотека визнана "Кращою бібліотекою Полтавщини 2014 року".
Дитяча музична школа дає змогу не лише здобути якісну мистецьку освіту, вона, перш за все, покликана виховати духовно багату, естетично розвинену особистість. І для цього в школі створена належна матеріально-технічна база. Сьогодні у дитячій музичній школі навчаються 230 учнів із різних населених пунктів району. Учні та викладачі мають значні творчі здобутки, постійно виборюють призові місця у багатьох обласних мистецьких конкурсах. І в цьому заслуга всього педагогічного колективу школи, колективу професіоналів, яких об'єднує постійний творчий пошук, і безумовно, талант - як педагогічний так і творчий. Приємно зазначити, що підтримці творчих дітей в районі приділяється значна увага. За підтримки районної державної адміністрації та районної ради вдруге проведено районне свято "Сузір'я талантів Хорольщини", на якому грошовими винагородами відзначені талановиті, творчі діти шкіл району, в тому числі і дитячої музичної школи.
У Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва висловлюємо щиру вдячність керівникам району, сільським головам, депутатам всіх рівнів, спонсорам за всебічну підтримку і сприяння у вирішенні проблемних питань, що виникають у галузі культури.
Вітаємо всіх працівників галузі культури, ветеранів, учасників художньої самодіяльності, які своєю наполегливою працею, високим професіоналізмом звеличували і звеличують рідну Хорольщину, примножують її успіхи і досягнення. Щедрих творчих ужинків вам, міцного здоров'я, добра і миру, невичерпного оптимізму і віри у краще завтра!
Ірина ГУНЬКО, начальник відділу культури, туризму та архівної справи райдержадміністрації


По-синівськи, зі щирим серцем до підопічних


На порозі професійне свято людей, які працюють у соціальній сфері. Саме працівники соціальної сфери постійно спілкуються і переймаються проблемами тих громадян, які з різних причин потрапили в складні життєві обставини чи залишилися без роботи, а в багатьох випадках - без домівки, без рідних їм людей, без підтримки і поради друзів. А якщо в таку ситуацію потрапляють старенькі та хворі люди, які не мають рідних, то тільки соціальні заклади залишаються для них домівкою, а працівники будинків-інтернатів - їх близькими друзями і порадниками. Кожне привітне слово і посмішка від керівництва та обслуговуючого персоналу, немовби "бальзам" на душу для людей похилого віку. На теренах Хорольщини діють два будинки інтернати, де перебувають під опікою держави одинокі престарілі громадяни. І ось нещодавно, за збігом обставин, я побувала в Вишняківському будинку-інтернаті, де на осінньому сонечку відпочивали підопічні. Хто сидів на лавочці, хто на візочку чи з палицею в руках. Вони спілкувалися, а в їх очах випромінювалось добро і щирість. Привітавшись до стареньких, я побажала їм здоров`я, з болем пригадала своїх, нині покійних, батьків і пішла вирішувати свої справи. А вони запитали мене - чи я не з редакції, бо їм дуже хочеться, щоб на шпальтах районки написали про їхнього директора Переятенця Володимира Денисовича. Виконати їх прохання - це як обов`язок був для мене, незважаючи, що я вже не працівник редакції, але добре знаю Володимира Денисовича, як і багато хорольців. Його робота і до призначення на посаду директора інтернату була пов`язана з обслуговуванням людей. Це людина проста у спілкуванні з друзями, з підлеглими, але вимоглива до себе і до тих, з ким працює поруч. Своєю відкритістю, доброзичливістю і толерантністю і, в той же час, твердістю характеру й оригінальністю управлінських рішень, Володимир Денисович уміє досягти успіхів і мобілізовує колектив на уважне ставлення до підопічних і забезпечення цим людям соціальних гарантій і поваги зі сторони працівників інтернату. В нього, як і в кожного з нас, своя стежина в житті. На різних посадах доводилось працювати. Були "злети" і розчарування. Були успіхи і невдачі, але він ніколи не втрачав віри у краще і зберіг людські якості - доброту, повагу до старших, людяність. Тож керівництво району не помилилося з призначенням його на посаду директора Вишняківського будинку-інтеранту. Багато турбот "лягає" на його плечі: Треба дбати про підопічних - забезпечити їм тепло, затишок і увагу. А для цього скільки господарських проблем доводиться щоденно вирішувати! Будівлі потребують ремонту. Підсобне господарство - теж великий обсяг робіт. Де взяти корми для худоби, як обробити землю, де і як заготовити овочі для харчування підопічних? І список щоденних клопотів можна продовжувати… Та це не лякає нашого співрозмовника, адже він звик працювати і вміло знаходити порозуміння з керівниками різних рангів, різних форм власності. Володимир Денисович із задоволенням назвав спонсорів, які йому завжди допомагають. Серед них: директор СТОВ "Мусіївське" заслужений працівник сільського господарства Михайло Стеценко, директор СТОВ "Ковалі" Надія Барило, приватний підприємець Олександр Кияшко і багато інших добрих меценатів.
Він низько вклоняється їм за щирість і небайдужість до людей, які перебувають у цьому закладі. Адже державних коштів, на жаль, не вистачає. Спілкуючись із директором, я на власні очі переконалась, що Володимир Денисович надзвичайно переживає за все, чим займається. Розпочинає свій робочий день рано - вранці і завершує пізно ввечері. Частий гість у палатах для підопічних. Цікавиться їх проблемами або просто, по-синівськи, спілкується зі старенькими, для яких привітне слово і щира посмішка понад усе.
Працювати з людьми непросто, а якщо це обділені долею і немічні люди, адже не мають рідних, то тут треба бути і психологом, і керівником, і господарем. “А для мене головне,- говорить Володимир Денисович, - мати терпіння, щире і добре серце, проявляти особливу повагу і труботу про тих, хто з різних життєвих обставин потрапив у цей заклад з надією на те, що це його домівка, де про нього потурбуються, зігріють душу, і просто поговорять, розрадять і підтримають”. При розмові В.Д. Переятинець зітхнув і сказав, що турбота про одиноких людей нагадує йому турботу про своїх, нині покійних, батьків. Кожної миті він уявляє, що на місці підопічних, могли б бути його рідні. І тому він робить все, від нього залежне, щоб ці люди були зігріті теплом, увагою всіх, хто працює в будинку-інтернаті. З задоволенням відзначив добру роботу кожного, хто працює поруч з ним. "Людям жорстоким і байдужим - не місце в нашому колективі. Ми всі повинні працювати так, щоб не соромно було перед Богом за свої вчинки при обслуговуванні людей, які заслужили від держави, від життя на увагу і турботу про них. А це 171 підопічний” - говорить директор.
Щодо особистості нашого співрозмовника, то його друзі, діти, дружина сказали так: "це добряк, людина невибаглива в побуті, але шляхетний мужчина, надійний чоловік для дружини, люблячий батько і неоціненний дідусь. Вміє дорожити дружбою, як нескладно, але знаходить час, щоб зустрітися з друзями, привітати їх із днем народження і якщо в кого виникають проблеми, то обов`язково підставить своє плече”.
Тож, шановний Володимире Денисовичу, від імені підопічних інтернату, прийми найщиріші вітання з професійним святом. Здоров`я тобі міцного, усіляких гараздів, терпіння і щоденної радості від зроблених добрих справ.


Ми щодня переймаємося турботою про людей поважного віку


Невблаганно минають роки. У кожного по-своєму складається доля, і не завжди, коли приходить "золота осінь", людина оточується увагою і турботою рідних. Про тих із них, мешканців нашого та сусідніх районів області, хто потрапив у складні життєві обставини - турбується держава через низку соціальних закладів. Сьогодні, до професійного свята - Дня соціального працівника, хотілося б розповісти про Хорольський будинок-інтернат. А щоб ця розповідь стала більш насиченою й різносторонньою, на запитання кореспондента районної газети "Вісті Хорольщини" Сергія МІСЮРЕНКА відповідає директор будинку-інтернату Павло Іванович Грінченко.
- Розпочинаючи нашу розмову, дозвольте поцікавитися загальною інформацією щодо соціального закладу міста Хорол, колектив якого ви очолюєте?
- У Хорольському будинку-інтернаті на повному державному утриманні перебувають 70 підопічних при розвороті ліжкового фонду у 80 осіб. Обслуговують їх 28 молодших та старших медичних працівників, 12 працівників їдальні та лазні-пральні, 19 - виробничо-господарського відділу та 11 - адмінперсоналу.
Робота колективу, в межах власних професійних можливостей і фінансо-вого забезпечення, направлена для комплексного соціального та медичного обслуговування підопічних, надання реабілітаційних послуг, покращення умов їх проживання.
На території закладу знаходиться адмінприміщення, медичний пункт, їдальня, лазня-пральня, ізолятор, три житлових корпуси, шість теплогенера-торних, автомобільне та підсобне господарство, електромережа з трансформаторною підстанцією, допоміжні господарські та складські приміщення, підсобне господарство. І кожен із них протягом року потрібно утримувати в належному стані. Я вже не кажу про ту територію, яка, як ви могли помітити, знаходиться в доброму, охайному стані.
- Що Вам, як керівнику соціального закладу, трудовому колективу, вдалося зробити для поліпшення життя й благоустрою будинку-інтернату?
Робота не стоїть на місці, щодня доводиться вирішувати безліч питань та проблемних ситуацій по забезпеченню функціонування установи. Головна з них - це старі приміщення корпусів, технічних приміщень, які постійно потребують уваги. Фінансування, звичайно ж, не вистачає. Проте ми робимо все від нас залежне для створення комфорту та затишку нашим підопічним.
Протягом звітного періоду нам вдалося замінити 14 вікон на енергозберігаючі. Придбані: газові плити, два водонагрівачі для лазні-пральні та один для корпусу № 2, дев'ять тепловентиляторів для кімнат 1-го корпусу, повністю оновлено меблі та килимове покриття в житлових корпусах.
За два останні роки замінено 300 метрів зовнішнього водопроводу до всіх житлових корпусів та 100 метрів на підсобному господарстві.
Проведено поточні ремонти житлових корпусів та інших об'єктів. Стараємося підтримувати в належному стані приміщення підсобного господарства. Все перелічене мною, зроблено завдяки наполегливій, злагодженій та ініціативній праці працівників та керівників виробничих підрозділів. Важко виділити когось окремо. Тим, кого визначив профспілковий комітет - будуть вручені грамоти до нашого професійного свята.
Користуючись доброю нагодою, через районну газету хотілось би висловити вдячність керівництву району, депутатам районної та обласної рад за підтримку.
Завдяки коштам із обласного фонду захисту навколишнього середовища у нас ведуться роботи із реконструкції зовнішніх каналізаційних мереж та споруд. На сьогодні освоєно понад 230 тис. грн. На жаль роботи дещо сповільнилися через несвоєчасне проходження коштів.
Наші скромні успіхи в значній мірі є результатом постійного піклування про установу директора Департаменту праці та соціального захисту насе-лення Полтавської ОДА Корнієнко Л.В. та її першого заступника Черняк Н.С.
- Будь-ласка, кілька слів про підсобне господарство будинку-інтернату. На скільки воно забезпечує потребу підопічних?
- Підсобне господарство у нас невелике: під ріллею - 3,68 га, пасовищами - 3,42 га, багаторічними насадженнями - 1,07 га, сіножатями - 1,5 га. Утримуємо 80 голів свиней та 14 голів ВРХ. Говорячи мовою цифр зауважу, що у минулому році ми наростили виробництво продукції на 14,5%.
Силами працівників вирощено й зібрано більше 10 т картоплі. Це дало можливість забезпечити підопічних у зимово-весняний період у повній мірі. До речі, наш заклад - єдиний із 14-ти будинків-інтернатів області, кому вдалося це зробити.
Незважаючи на спекотні, несприятливі погодні умови, влітку цього року ми не зменшили виробництво сільськогосподарської продукції, в тому числі картоплі, молока та м'яса. В достатній кількості заготовили цибулю, буряки, фруктові соки, капусту та моркву. Якщо узагальнювати, то за два останні роки вироблено і передано по собівартості на харчування підопічним сільськогосподарської продукції на суму близько 170 тис. грн., в перерахунку на ринкові ціни це майже 400 тис. грн. Економія бюджетних коштів склала практично 233 тис. грн.
Таким чином, забезпечення м'ясом та салом складає 90%, молоком - 135%. Третина витрат на харчування здешевлюється своєю продукцією, тому вартість харчування одного підопічного складає всього 22 грн. в день.
Попри всі труднощі, непросту фінансову ситуацію в країні в цілому, ми шукаємо шляхи для подальшого зміцнення матеріальної бази, підвищення продуктивності тваринництва і рентабельності підсобного господарства.
- Надворі - осінь. Образно кажучи, один крок до зими, котра обіцяє бути непростою через високу ціну природного газу й доведені ліміти їх використання. Чи буде забезпечений визначений тепловий режим для підопічних Хорольського будинку-інтернату?
- Так, безперечно. Всі ми люди, і добре розуміємо, що нам потрібно шукати шляхи виходу із даної непростої ситуації. Тому, з цього приводу скажу, що ми провели всі відповідні роботи для забезпечення упродовж опалювального періоду теплом наших підопічних. Зокрема, в першому житловому корпусі був замінений вхід електричних дротів й облаштована посилена внутрішня мережа для підключення електрообігрівальних приладів. У третьому корпусі, їдальні та адмінприміщенні котли переобладнан-ні для твердого палива. Придбано 34 тонни вугілля, 34 складометри дров, 3 тонни соняшникових брикетів. Тому, на мою думку, ніхто з підопічних не відчує незручностей у осінньо-зимовий період.
- Кілька слів про основні фінансові джерела вашого закладу, завдяки яким вдається забезпечувати належне функціонування закладу?
- Хорольський будинок-інтернат фінансується з обласного бюджету та за рахунок Пенсійного фонду України в Полтавській області (75 відсотків пенсійного забезпечення підопічних).
На жаль, нинішнього часу дуже важко забезпечувати необхідні витрати для повноцінного функціонування закладу. Тому доводиться звертатися до керівників організацій та установ, приватних підприємців за допомогою. І мені особисто дуже приємно, коли вони відповідають взаємністю. Від трудового колективу і підопічних, висловлюю найкращі слова вдячності нашим керівникам підприємств та організацій, котрі, розуміючи нашу складну ситуацію, вносять посильну допомогу для забезпечення наших підопічних: депутату обласної ради, директору СТОВ "Мусіївське" М. В. Стеценку, депутатам районної ради В.В. Русину, А.М. Вітряку, С.М. Волошину, директору ТОВ підприємства "Відродження" Гризодубу І.П., голові СВК "Перемога" А. Г. Пасюті, голові правління ПАТ “Хорольський механічний завод” М. І. Міщенку, директору Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА С.О. Фролову та його заступнику І.О. Филоненку, місцевим приватним підприємцям І.О. Стогнію, В.М.Матяшу, засновнику і керівнику ТОВ "Агрофірми "Маяк" (смт. Котельва) - депутату обласної ради Тетяні Корост та В'ячеславу Приймі, ПП "Агроекологія" (с. Михайлики Шишацького району) - Семену Антонію, Антоніні Антонець, Глібу Лук'яненку та іншим. За два останні роки ми отримали від них благодійної допомоги на суму більше 80,0 тис. грн.
- Павле Івановичу, під час розмови доволі часто Ви вживаєте слово "вчинок" із підвищеним тоном, надаючи йому особливого значення. Що воно означає особисто для Вас?
- Ви вірно підмітили. Кожного дня людина робить той чи інший вчинок, який віддзеркалює його емоції через поведінку. І тільки деякі з них, несуть справжнє, непідробне добро й турботу. "Добрий вчинок - це вчинок зроблений згідно з власною природою людини, котра прагне моральної досконалості. Доброчесна людина діє так не тому, що її зобов'язує закон чи посада, а тому що вона щиро прагне так діяти". З цього приводу мені хотілося б згадати і висловити щиру подяку заступнику голови районної державної адміністрації Ірині Штейнберг за її професійну і особисту турботу. У минулому році, на День людей похилого віку, вона завітала до нашого закладу на урочистості й самодіяльний концерт за участю деяких наших підопічних. Їй дуже сподобався виступ підопічного Володимира Михайловича Матовнікова. Ірина Олександрівна пообіцяла подарувати йому гітару. І цьогоріч, навесні, знову завітала з подарунком! Володимиру Михайловичу, як і всім підопічним, було дуже приємно відчувати турботу, розуміти, що їхні прохання й побажання беруться до уваги.
Мене щиро вразив вчинок однієї із наших підопічних - Марії Миколаївни Царюк. Майже відразу після початку антитерористичної операції на сході України, вона підійшла й запропонувала здати кошти на підтримку українських військових. Звичайно, ці кошти невеликі, проте… Наші підопічні, щиро вірять, турбуються… До речі, на даний час перераховано більше 6 тисяч грн. для бійців АТО будинком-інтернатом.
Також, хотілося б назвати найактивніших підопічних, котрі беруть участь у наших заходах, допомагають вирішувати виробничі проблеми та займаються прикладним мистецтвом. Це - Віталій Петрович Нужний, Федір Васильович Денисенко, Андрій Вікторович Різник, Іван Григорович Удовіченко, Віктор Миколайович Абрамов, Олексій Іванович Мазур, Лідія Миколаївна Путько, Галина Павлівна Білан, Галина Порфирівна Ткач, Сергій Володимирович Прокопенко, Володимир Михайлович Матовніков, Тамара Максимівна Дмитренко.
- Дякую за цікаву розмову.
- І Вам також дякую. Було приємно поспілкуватися, розповісти про нашу роботу. А також, маючи нагоду, через газету хотів би привітати всіх працівників та ветеранів соціальної сфери району з професійним святом, побажати їм і надалі творити добро.
Р.S. Нещодавно, на засіданні колегії Департаменту праці та соціальної політики Полтавської обласної державної адміністрації, за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток Державної соціальної політики та з нагоди Дня працівників соціальної сфери, Почесною грамотою Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації відзначений трудовий колектив Хорольського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (директор - П.І. Грінченко).


ЗІГРІВАЮТЬ СЕРЦЯ ЛЮДЕЙ


Бути працівником соціальної сфери - це професія чи покликання? Взагалі - то, відповідь проста для сторонньої людини - так, це професія. А от задайте це питання будь-кому із підопічних Вишняківського будинку- інтернату, то відразу почуєте справедливу відповідь - це покликання людини, бо не може працювати тут той, хто не має гуманності, людяності і милосердя у своєму серці.
Про цих людей із сміливістю можна сказати, що як би не було тяжко на душі, які б не були переживання, та працівники знаходять в собі сили перебороти негаразди і з привітним словом звернутися до своїх підлеглих, підбадьорити їх, зменшити їх душевні та фізичні страждання. Вони роблять для країни, можливо, " скромну, повсякденну" роботу, але для кожного підопічного велику справу, бо наповнюють серця одиноких надією, зігрівають промінчиком доброти.
Саме так я хочу розповісти про колектив Вишняківського будинку-інтернату, який очолює Володимир Денисович Переятенець. На мою думку, велике значення має те, хто очолює колектив. Якщо керівник є не тільки адміністратором, а в першу чергу людиною, яка зрозуміє, підкаже, допоможе вирішити будь-яке питання, яка переймається не тільки виробничим процесом, а й готова вислухати та допомогти будь-кому (чи працівнику, чи підопічному) у вирішенні особистої проблеми. Володимир Денисович вимогливий до себе і вимогливий до колективу. Мабуть тому і кожен працівник старається не підвести свого керівника, старанно виконує свої обов'язки, кожен із ста дев'яти працівників розуміє, що від його праці залежить добробут у будинку-інтернаті.
А результатом роботи колективу є затишні, по-домашньому прибрані кімнати підопічних. Квіти на підвіконнях, килимки, вишиті рушнички на стінах доповнюють інтер'єр, а привітне слово, щира посмішка санітарочки зігріває душу бабусь. І часто почуєш, як підопічні називають санітарочку донею, і говорять з такою вдячністю, бо саме будинок-інтернат став домівкою для 175 чоловік. Тут вони знайшли прихисток, стали не одинокі, їх доглядають, про них піклуються молодші медичні сестри. У будинку - інтернаті підопічні мають цілодобове медичне обслуговування, смачні обіди, духмяний свіжий хліб, що готують працівники кухні, а ще нашими прачками випрасуваний чистий одяг.
Звичайно ж багато теплих слів треба сказати в адресу працівників господарського двору. Вони надійна опора для жіночого колективу. Наші чоловіки слідкують, щоб усе було справним і підопічні мали всі зручності для проживання. А ще наші надійні помічники встигають допомогти колегам підсобного господарства і посіяти, і зібрати врожай, і доглянути тварин, і забезпечити молоком і м'ясом наших підопічних.
Добробут, затишок, дружні відносини між працівниками та підопічними, домашня атмосфера - це заслуга кожного працівника, а міцний фінансовий тил держуть спеціалісти нашої бухгалтерії, які є професіоналами у своїй справі.
Колектив будинку - інтернату різновіковий: поруч із досвідченими, мудрими, багатими на життєвий досвід працівниками працює молодь, яка наслідує не тільки професійні якості працівника соціальної сфери, а переймає від старших гуманність, щирість, милосердя, людяність, без яких світ не може існувати.
Тож справедливо буде сказано, що працівник соціальної сфери - це не професія, а покликання. Вам , шановні колеги, шана і вдячність за терпіння, за старанність, за те ,що ви робите велику справу - надаєте сили одиноким не втрачати надії і жити.
І напередодні професійного свята прийміть сердечні побажання міцного здоров'я, щастя, радості , сімейного благополуччя, достатку та миру у ваших домівках. Нехай негаразди та біди стороною обходять ваші домівки, а любов і доброта наповнюють ваші серця.


ЇЇ ПРАЦЯ СКРОМНА І НЕ ЗАВЖДИ ПОМІТНА


"Соціальні працівники - це передова влади. Адже саме по тому, як спілкуються вони з людьми, як опікуються ними, як допомагають і як виконують свої обов'язки, мешканці краю сприймають владу. На сьогодні соціальна робота стала частиною політики держави. І в чому б не полягала робота соціального працівника, основна мета їхньої діяльності - допомога людям. А головна риса характеру - людяність. Наша праця скромна і не завжди помітна, але сповнена душевного тепла, - каже заступник начальника управління - начальник відділу грошових виплат і компенсацій Лідія Павлівна Бова. Працівники нашого відділу, як і всього управління, стараються бути ввічливими, добрими, всебічно підтримувати та захищати тих, хто найбільше цього потребує в нашому суспільстві".
Лідія Павлівна цю нелегку і гуманістичну місію обрала для себе 21 рік тому. Вірніше доля вибрала саме її, і з 1995 року працює начальником відділу субсидій, який у 2000 році приєднали до управління праці…
У житті кожної людини є декілька етапів навчання - і школа, один із них.
З дитинства Лідія росла доброзичливою, небайдужою, допитливою, прагнула, як найбільше отримати знань, особливо їй удавалися точні науки. Намагалася триматися ближче до старших. Найбільшим авторитетом для неї була мама. Тато, на жаль, рано трагічно пішов із життя. Мешкала родина в одному із мальовничих сіл Зіньківського району. Разом із старшим братом Анатолієм дівчина допомагала мамі. Бути трудолюбивою і відповідальною життя примусило ще у дитинстві.
Швидко промайнули шкільні роки, а незабаром і студентські. Лідія закінчила Полтавський сільськогосподарський інститут і одержала кваліфікацію спеціаліста-економіста з бухгалтерського обліку. Працювати почала бухгалтером у міськторзі, потім економістом у СПМК-10, знову бухгалтером у райдерж-адміністрації. Лідія Павлівна добросовісна, надійна у роботі, доброзичлива, здатна до співпереживання, вона могла утішити добрим словом, а нерідко надавала і реальну допомогу справою і конкретними вчинками. Тож недаремно їй керівництво району запропонувало соціальну роботу з людьми.
Склалося добре і особисте життя. Дівоча мрія, зустріти чоловіка, що ставився до неї з повагою, міг би розуміти її інтереси - здійснилася. Саме на Хорольщині вона зустріла свою долю - Леоніда Юрійовича. Чоловік цінував її за пра-целюбність, прихильність до дому, хазяй-новитість і охайність. А Лідія Павлівна стала прекрасною дружиною і мамою, у якої не відібрати вміння створювати у сім`ї приємну психологічну атмосферу. Для забезпечення сімейного достатку подружжя багато працювало. Виростили і виховали Бови трьох чудових дітей - сина Юрія, доньок - Олесю та Антоніну. Дуже шкода, що Леонід Юрійович рано пішов на береги вічности і Лідія Павлівна не має можливості утішатися разом із чоловіком, як росте, поки що, єдина внучка -дванадцятирічна Анжела.
Доля Лідії Павлівни Бови вишита червоними і чорними нитками. Квіти ставали розрадою в усяку скрутну хвилину життя. Вони були і є для неї живими істотами, від яких черпає енергію, натхнення робити світ кращим, зрештою, віддушина від постійної буденної метушні.


День працівників харчової промисловості у стінах головного підприємства Хорольщини


Третя неділя жовтня в Україні традиційно позначена професійним святом працівників харчової промисловості. Саме цей день приніс чимало приємних сюрпризів колективу ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів».
З нагоди свята, керівництво єдиного вітчизняного представника на ниві дитячих молочних сумішей в особі голови наглядової ради Володимира Анатолійовича Почепа та генерального директора Артема Васильовича Кузьменко не лише відзначили святковою премією кожного з працюючих, а й зібрали урочисту нараду в актовій залі підприємства, де і висловили слова вдячності за сумлінну працю та щирі привітання колективу. Володимир Анатолійович наголосив, що «у тих позитивних зрушеннях, які галузь та зокрема комбінат має сьогодні, велика заслуга кожного працівника».
Не залишили цей день без уваги й представники міських та районних органів влади. Серед вітаючих гостей присутні в.о. голови Хорольської районної державної адміністрації Віктор Олександрович Плоцький, голова Хорольської районної ради Юлія Вікторівна Бойко, міський голова Ігор Володимирович Свириденко, начальник Хорольської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів у Полтавської області Наталія Анатоліївна Корж, начальник управління пенсійного фонда у Хорольському районі Полтавської області Наталія Григорівна Бойко, начальник управління праці та соціального захисту населення Вікторія Віталіївна Лопітько та генеральний директор асоціації «Полтавамолоко» Сергій Олексійович Зінченко.
Лише урочистостями не обмежилися, а й підбили підсумки роботи підприємства за минулий рік. Подяки та нагороди від міської та обласної влад отримали як пересічні працівники галузі, так і підприємства вцілому. За вагомий особистий внесок у розвиток харчової та переробної промисловості, забезпечення населення високоякісною продукцією, сумлінну працю та з нагоди професійного свята – Дня працівників харчової промисловості, п’ятнадцятеро трудівників ПАТ «Хорольський МКК ДП» нагороджено Почесними грамотами Міністра АПК, департаменту АПК ОДА, асоціації «Полтавамолоко», облдержадміністрації, Хорольської РДА та РР, міської ради, а також медалями.
Офіційну частину святкування, резюмуючи раніше сказане, закрив генеральний директор комбінату Артем Кузьменко: «Поважні гості сказали, що ми перші. Це дійсно так. І я бажаю, щоб ми такими й залишались! Хочу відмітити, що саме завдяки Вашим рукам, Вашій наполегливій праці ми можемо заявити, що перші і єдині! Перед нами одна дорога – дорога в Європу. Так давайте зробимо так, щоб і в Європі бути першими!».
Вже як добра традиція - урочистий концерт-привітання від працівників Районного будинку культури. Хоча цього року досить скромний та невеликий у часі, але по справжньому приємний. А сам святковий захід завершено жартівливою піснею про комбінат від місцевого гумориста Юрія Володимировича Базіля: «Наш Хорольський МКК людям нужен на віка!».


ПРОФЕСІЯ, ПОВ'ЯЗАНА З АВТОМОБІЛЕМ


Сучасне життя неможливо уявити без автомобіля. Саме тому професія водія була і залишається однією з наймасовіших і найактуальніших. Професійне свято водіїв автотранспорту офіційно відзначається в Україні з 1996 року. З року-в-рік День автомобіліста святкують в останню неділю жовтня. В цьому році автолюбителі відзначатимуть його 26 жовтня.
Це свято не тільки водіїв, а й тих, хто навчає цій потрібній професії. Хорольська автошкола ТСОУ, яку зараз очолює Колісніченко Віктор Анатолійович, створена у 1952 році. За весь час її існування, було підготовлено понад 30 тис. водіїв різних категорій. Хочеться відзначити тих працівників, які довгі роки трудилися на ниві підготовки водіїв - це майстри виробничого навчання (пенсіонери): Кіктенко Георгій Йосипович, Яценко Віктор Миколайович, Попов Олександр Іванович, Рибчановський Микола Іванович, Марченко Василь Іванович. Серед нинішніх майстрів практичного керування, які професійно готують майбутніх водіїв у автошколі - Попов Олександр Олександрович, Остренко Олег Леонідович та Остренко Леонід Миколайович, який, до речі, працює в Хорольській автошколі вже 46 років. Що ж до теоретичного навчання, то його викладає Масенко Володимир Олексійович, він вміло і вправно навчає учнів-слухачів правилам дорожнього руху.
Тож щиро вітаємо з Днем автомобіліста всіх тих, чиє життя пов'язане з дорогою: колектив Хорольської автошколи ТСОУ, водіїв, дорожньо-ремонтних робітників, диспетчерів, кондукторів, інженерно-технічних працівників, керівників підприємств і підрозділів автомобільного транспорту, приватних підприємців, пов'язаних з автобізнесом. Бажаємо вам щастя, добробуту, нових трудових здобутків, зеленого світла на автошляхах, і нехай поруч з вами завжди буде ваш янгол-охоронець.


Шановні друзі!


Шановні друзі! Щорічно у третю неділю жовтня відзначається День працівників харчової промисловості. Тож з цим професійним святом щиро вітаємо колектив ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» та усіх представників харчової індустрії України. Трудові колективи даної галузі стабільно і динамічно нарощують обсяги виробництва та розширюють асортимент продукції, працюють над підвищенням її якості і конкурентоспроможності, забезпеченням екологічної чистоти. Продукцію харчовиків України знають не лише вітчизняні споживачі, а й країни СНД та далекого зарубіжжя.
Висловлюємо всім працівникам галузі глибоку шану і щиру подяку. Віримо, що своєю сумлінною і самовідданою працею Ви й надалі вноситимете вагомий вклад у розвиток промислового потенціалу нашої держави.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, сімейного благополуччя, впевненості у майбутньому, мирного неба! Нехай втілюються у життя всі Ваші задуми на радість Вашим родинам, на благо розквіту рідної України та піднесення добробуту усього українського народу. Наснаги Вам, оптимізму і віри у завтрашній день. Шановні колеги, довгої щасливої долі на многії та благії літа!
З повагою, керівництво ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»


До дня працівника державної санітарно-епідеміологічної служби


Щорічно, в жовтні, відзначається День працівника державної санітарно - епідеміологічної служби. За роки діяльності державною санітарно - епідеміологічною службою пройдено складний і тернистий шлях.
Завтра, як і сьогодні та вчора, санітарні лікарі будуть необхідні суспільству. До того ж, завтра потреба в них буде більшою ніж сьогодні.
Щоденно у світі виникають нові небезпечні для здоров'я фактори забруднення довкілля, з'являються нові збудники інфекційних хвороб. Нині на зміну "старим" інфекціям прийшли "нові", які вже набрали епідемічного розмаху - СНІД, вірусні гепатити, "атипові пневмонії". Продовжується епідемія туберкульозу. Загострюється епідемічна ситуація з керованими інфекціями (кір, правець, дифтерія), яка склалась у зв'язку із проблемами в забезпеченні вакцинами та іншими імунобіологічними препаратами, порушенням календаря щеплень, падінням загального імунного статусу.
Складні завдання стоять перед службою в період радикальних реформ. Саме життя диктує необхідність наявності міцного протиепідемічного щита. Ним є чітко організована, науково, лабораторно, технічно і кадрово забезпечена державна санітарно - епідеміологічна служба. Головною метою служби є дія на упередження, а не очікування.
Здоров'я людини - це вищий приорітет держави, найважливіший фактор національної безпеки. Тому працівникам державної санітарно-епідеміологічної служби, аби дивитися з оптимізмом в майбутнє, потрібна серйозна державна підтримка заради національної безпеки. Адже нехтування законами епідеміології, принципами епідеміологічного процесу, санітарно-гігієнічними нормами і правилами - це шлях в нікуди, а точніше - до санітарно-епідеміологічних ускладнень та епідемій.
У різні часи в розвиток санепідслужби Хорольського району вагомий внесок зробили Піщанський М.А., Виноградова К.О., Ліберман І.Б., який в період окупації м. Хорол німецькими загарбниками був розстріляний, Дубова О.М., Врублевський В.І., Клепач М.П., Горбань М.П., Маслова А.М., Мисник Н.С., Павленко Р.Д., Погорєлкіна Г.В., Харченко Н.М., Романча І.П., Гайдай А.Д., Лукомець А.Г., Захаров В.Г., Мороз О.О., Єременко В.А., Остапенко Л.І., Костюк Г.А. та багато, багато інших.
Змінюються покоління, в Хорольському міжрайонному Управлінні санепідслужби працюють здібні лікарі Кавалер Л.І., Джадан В.Г., Бондаренко Н.С., Джадан Л.О., середні медичні працівники Міхно Л.М., Саленко В.І., Шмега С.А., Ярошенко Л.М., Денчик М.А. та інші.
Шановні колеги!
Щиро вітаю Вас з професійним святом. Надійний захист санітарного та епідемічного благополуччя в Україні, як чинник збереженням здоров'я нації, прямо залежить від нашої з вами відданості своїй справі.
Зичу Вам міцного здоров'я, наснаги, творчих злетів, а вашим родинам - благополуччя і добробуту. Нехай Вам завжди посміхається доля, життя дарує спокій, а робота приносить лише радість і задоволення.
Начальник Хорольського міжрайонного
Управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області С.Ф. Ткаленко.


9 жовтня - всесвітній день пошти


Пошта - це невід`ємна частина цивілізованого суспільства. Це унікальний вид зв'язку, який дає змогу переправляти в будь-який куточок світу не лише інформацію, а й матеріальні об'єкти. Приємно усвідомлювати, що в час мобільного зв'язку та Інтернету поштовий зв'язок не втрачає свого значення. З метою розвитку поштової галузі керівництво "Укрпошти" розширило спектр послуг для населення. Тому сьогодні у поштових відділеннях, крім звичайних поштових послуг можна:
- Оформити адміністративну послугу та страхування;
- Поповнити рахунок на будь-якого оператора мобільного зв'язку;
- Придбати електронний квиток на автобус чи потяг;
- Скористатися послугою кур`єрська доставка;
- У деяких відділеннях встановлено термінали для видачі готівки та багато іншого.
Виходячи із вищесказаного можна зробити висновок, що пошта сьогодні інша, адже основні наші поштові послуги - доставка періодичних видань, листів, виплат пенсій та допомог хоч і залишається найважливішою частиною діяльності, ми спостерігаємо поступове зниження обсягів листування та передплати періодичних видань, тому наша з вами робота переглядається по-новому і вводяться в роботу інновації. Так, національний поштовий оператор "Укрпошта" до Всесвітнього дня пошти оголошує всеукраїнську акцію "За мир в єдиній Україні". На всій планеті традиційно прийнято писати листи. Щоб долучитися до акції потрібно написати листа з побажаннями миру та єдності. Листи миру та єдності можна адресувати друзям або близьким, або надсилати на адресу: м. Полтава, вул. Пушкіна,43 (відділ маркетингу), 36000 - ваші листи будуть опубліковані на корпоративному сайті "Укрпошти" та в газеті "Поштовий вісник". У рамках акції 9 жовтня у всіх областях України одночасно відбудеться урочисте спецпогашення поштового конверту "Україна - єдина країна". Пошта завжди об'єднувала людей. Кажуть, що лише листи, написані власноруч, - справжні. Надішліть частинку своєї любові співвітчизникам у різні куточки України з побажаннями миру та єдності. Запитуйте у пунктах продажу пошто-вий конверт "Україна - єдина країна".
Дорогі поштовики району, прийміть сердечні привітання з нагоди професійного свята - Всесвітнього дня пошти. Бажаю вам подальших успіхів у роботі, розвитку та процвітання нашої галузі, творчих сил, наснаги та стабільності. Нехай ваша робота і надалі буде ясним променем, що освітлює будні і свята нашого суспільства. Бажаю вам міцного здоров`я, великого людського щастя, миру, злагоди та втілення всіх ваших намірів у життя.


1 жовтня - Міжнародний день музики. Традиційне "Осіннє золото"


13 вересня у селищі Березова Рудка Пирятинського району відбулося обласне свято пам`яті поета-пісняра, лауреата Шевченківської премії Дмитра Луценка. Згадаємо лиш рядки пісні “Києве мій” - "Як тебе не любити, Києве мій", або вірші до пісні “Осіннє золото”, "Мамина вишня", "А я люблю, а я люблю, люблю як в юності".
Це все належить перу Дмитра Луценка. У рамках свята відбувся обласний конкурс дуетів, тріо, квартетів та вокальних ансамблів на краще виконання пісні на вірші Д. Луценка. Участь у конкурсі брав і колектив нашого району - це жіночий вокальний ансамбль "Калинонька" Петракіївського сільського клубу керівник - Людмила Мартьян - концертмейстери - Ірина Мельник, Вікторія Каранух, викладачі дитячої музичної школи, а також вокальне тріо цього закладу культури у складі: Валентина Кравцова, Олена Трепачова, Людмила Мартьян.. Колективи отримали почесні дипломи 2 ступеня. Тож побажаємо їм подальших творчих успіхів. Пісні на вірші Д. Луценка знають і люблять в народі. Тому в конкурсі також брали участь колективи із Київської та Чернігівської областей.
Після завершення конкурсу відбувся святковий концерт за участю лауреатів літературно-мистецької премії ім. Д.Луценка та гостей із м. Києва, Полтави.
Як завжди теплими щирими оплесками глядачі зустрічали виступ наших земляків- вокальний дует "Крила" у складі Валентини та Володимира Олійників.
Маргарита СЄННІКОВА, культорганізатор районного будинку культури.


Зі святом, працівники дошкільної освіти!


Благодатний вересень вимальовує барвами луки і парки, гаї і діброви. Матінка-земля восхваляє життєстверджуючу перемогу світла і тепла, дарує людям віру, надію і любов. У цей неповторний хвилюючий час ми відзначаємо Всеукраїнський День Дошкілля. Вихователі наших дітей! Скільки сили, любові і світла у великих іменах їх! Це вони ведуть дитину стрімкими стежками навколишнього світу, навчають першій азбуці життя, доброті, допомагають відкривати красу довкілля. Вихователь - у цьому слові сконцентровано все: вдача, фах, талант, майстерність, любов, наснага, відданість. Наші вихователі - прекрасні і неповторні, суворі і уважні, поступливі і непохитні, спроможні радіти і бачити прекрасне, незважаючи на різні життєві обставини. Бути вихователем - це справжнє мистецтво, обране за покликом серця, наполеглива, чесна, натхненна праця, що збагачує світ мудрістю, знаннями, милосердям, людяністю. Щира подяка всім працівникам дошкільної освіти за щоденну самовіддачу, благородну любов і турботу, віддане служіння улюбленій справі, терпіння, мудрість, наполегливість і високий професіоналізм. Адже саме ви виховуєте майбутніх науковців, урядовців, зірок і просто добрих людей.
Багато років поспіль в районі працює методична служба завідувачів дошкільними навчальними закладами. Основна її мета - обмін досвідом роботи між працівниками дитячих садків району, а завдання методичного об'єднання полягає в тому, щоб забезпечити створення належних умов для здійснення якісного навчально-виховного процесу. Спільно з сім'єю дбати про те, щоб кожна дитина зростала чесною, вихованою, інтелігентною, справжньою людиною.
Робота районного методичного об'єднання базується на плановому проведенні семінарів-практикумів, інструктивно-методичних нарад, колегій, круглих столів, де проводиться обговорення теоретичних і практичних питань, вивчення нормативних документів, впровадження інноваційних методів навчання, оновлення змісту і форм виховного процесу, пов'язаних з роботою дошкільних закладів.
У районі налічується 20 дошкільних закладів, в яких виховується 828 дітей. Всі вони оточені турботою та любов'ю з боку педагогічних працівників та обслуговуючого персоналу.
З нагоди чудового осіннього свята Дошкілля вітаємо всіх працівників цієї галузі та зичимо добра, щастя, любові, терпіння, здоров'я та миру всім, хто причетний до славної когорти освітян-дошкільників.
Раїса ПИЛИПЕНКО, завідувач дошкільним навчальним закладом "Малятко", керівник районного методичного об'єднання завідувачів.


17 вересня - День рятувальника


20 бійців оперативно-рятувальної служби Державної пожежно-рятувальної частини № 20 м. Хорол Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області цілодобово виконують свій службовий обов'язок. Сьогодні, набравши номер "101", кожен може розраховувати на оперативну допомогу в різних екстремальних ситуаціях. Впродовж поточного періоду 2014 року на території Хорольського району виникло 68 надзвичайних подій, внаслідок яких загинуло 8 осіб та постраждало 15 осіб. Виникло пожеж у 2014 році - 41, прямі збитки від яких становлять - 1217500 грн.
З 17 вересня 2004 року в Україні відзначається День працівників цивільного захисту. З 2008 року це - День рятівника. За останні шість років наша служба зазнала багато змін. Тепер ми не тільки боремося з вогняною стихією, рятуючи життя та майно громадян, але й забезпечуємо техногенну безпеку на території району, беремо участь у ліквідації надзвичайних ситуацій та подій. Більше 15 років працює в підрозділі старший прапорщик служби цивільного захисту командир відділення ДПРЧ-20 Євген Холоша. Не один раз доводилося йому побувати в екстремальних ситуаціях, але жодного разу не пошкодував про свій вибір. Щоб бути готовими до ліквідації різних надзвичайних ситуацій, бійці підрозділу постійно тренуються та проводять спільні навчання з аварійними службами району. Так, в цьому році були проведені два командно-штабні навчання. Налагоджена тісна співпраця з Хорольською райрадою та райдержадміністрацією. Керівництво району допомагає у вирішенні проблем підрозділу та виділяє кошти згідно відповідних програм. Висловлюю вдячність і тим керівникам підприємств, які з розумінням ставляться до нашої служби та допомагають у розвитку матеріально-технічної бази підрозділу. Адже не секрет, що строк служби пожежних автомобілів більше двадцяти років, і тільки завдяки постійному догляду водійського складу частини вони завжди знаходяться в боєготовності.
День рятівника - це свято мужніх і сміливих людей, які за покликанням обрали своїм фахом захист населення і територій держави від проявів природної стихії та техногенних катастроф. Кожен тривожний виїзд - це випробування сили духу і професіоналізму, а кожна приборкана пожежа, ліквідована аварія - це врятовані людські життя, збережені матеріальні та культурні цінності.
Працівники ДСНС обрані долею для того, щоб нести добро, оберігати від нещасть і бід співвітчизників. Це мужні, талановиті люди, які присвятили благородній справі своє життя. Напередодні свята бажаю всьому особовому складу підрозділу міцного здоров'я, добробуту та взаєморозуміння в родинах, кохання і щастя в житті !


ПОВЕРТАЮТЬ ЛЮДЯМ ЗДОРОВ`Я ТА ВІРУ В ЖИТТЯ


Бути фармацевтом - це значить щодня й щогодини піклуватися про здоров'я наших громадян. І ті, хто виробляє ліки, й ті, хто їх реалізує, - всі вони виконують найважливіше соціальне завдання. Особливо важливо це для охорони здоров'я, тому що ні в якій іншій сфері ціна помилки не є такою високою…
Одне з провідних місць на фармацевтичному ринку Полтавщини займає ПОКП "Полтавафарм", директором якої є Н.В.Стецюк, а Центральна районна аптека № 135 м. Хорол є її невідокремленим структурним підрозділом.
- Ми постійно працюємо над оптимізацією своєї діяльності, щоб забезпечити населення та лікувально-профілактичні заклади району якісними й доступними ліками, проводимо модернізацію структурних підрозділів, - розповідає завідувач центральною районною аптекою №135 Наталія Михайлівна Фурсова. - Попри складну ситуацію у фармацевтичній галузі нам вдалося зберегти аптечну мережу. Нині вона складається з трьох аптек, двох аптечних пунктів, один з яких працює цілодобово. У сільській місцевості, для забезпечення життєво необхідними лікарськими засобами працює 30 ФАПів та 7 лікарських амбулаторій. Наша діяльність соціально орієнтована: хоч вона й не завжди прибуткова, ми виконуємо соціальну функцію допомоги хворим. В аптеці реалізують медикаменти за пільговими рецептами інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та іншим категоріям хворих. Проводиться доставка ліків додому людям, які цього потребують.
Відвідувачам до вподоби чудовий сервіс, завжди привітний, високопрофесійний персонал. Особлива гордість аптечного закладу - рецептурно-виробничий відділ, оскільки індивідуальним виготовленням ліків нині практично ніхто не займається.
-Ми виготовляємо ліки, що призначаються за рецептами лікарів, які не мають аналогів заводського виробництва, - продовжує Н.М.Фурсова. - Виготовляємо на рік понад пять тисяч препаратів за рецептами лікарів. Хоч аптека має з виробництва зовсім невеликий прибуток.
Аби працювати у сфері виготовлення ліків, замало просто отримати освіту фармацевта, адже при приготуванні кожного окремого розчину чи препарату необхідні спеціальні навички, які можна отримати лише на практиці.
Справжніми фахівцями фармацевтичної справи можуть бути лише люди, які весь свій досвід, професійну підготовку та душу вкладають у справу охорони здоров'я населення. Лише такий підхід до праці повертає людям здоров'я та віру в життя.
Тож у цей святковий день від усіх вдячних відвідувачів зичимо аптечним працівникам, їх сім'ям та близьким міцного здоров'я, щастя, добра та благополуччя, а вдячність та шана народу нехай і надалі надихають на подальші успіхи та професійні здобутки.
А ще міцного здоров'я, сімейної гармонії, процвітання і успіху! Нехай поступово, одна за одною, збудуться всі ваші мрії!



Професія, яку обирають за покликанням


Згідно Указу Президента 10 серпня ветеринарна галузь Хорольщини відзначає своє професійне свято - День працівників ветеринарної медицини України, який зазвичай відзначається у другу неділю серпня. Цей день є заслуженою даниною нелегкій праці ветеринарного лікаря, професії, яку обирають за покликанням, і яка є однією з найгуманніших і найвідповідальніших. Це свято людей, праця яких складна, саме вони забезпечують стабільність епізоотичної ситуації в країні, від результату їх роботи залежить продовольча безпека і стан навколишнього середовища, а отже, й здоров'я людей.
Справа ветлікаря вимагає щоденного та сумлінного її виконання і не завжди помітна стороннім, але в тому, що Хорольський район в області займає одне з передових місць у галузі тваринництва, є і заслуга наших ветеринарів і тому за минулий рік нашу службу визнано кращою в області.
Хто ж вони - ветеринарні працівники? Це - 25 осіб державної ветмедицини, 36 спеціалістів колективних господарств та сільських сервісних пунктів, 6 - системи зооветеринарного забезпечення (аптеки). Їхня діяльність направлена на недопущення виникнення інфекційних захворювань, порушень технологій виробництва продукції, вилучення із споживчої мережі недоброякісної продовольчої сировини, здійснення ряду планових лікувально-профілактичних заходів і, в кінцевому результаті, на столі у кожного жителя району є доброякісні продукти харчування.
Сьогоднішнім успіхам галузі ми завдячуємо всім ланкам нашої служби і з повагою згадуємо наших ветеранів, які у різні часи працювали на благо ветеринарної медицини і внесли вагомий вклад у розвиток господарств району.
В цей святковий день особливо хочеться відмітити: завідувача лабораторії ветсанекспертизи на ринку Гайдара Романа Олексійовича, провідного лікаря ветлабораторії Костюк Надію Михайлівну, завідувача пункту ветмедицини Гавриленка Володимира Анатолійовича, лікарів сервісної служби - Кокошко Лідію Михайлівну, Синяговського Юрія Миколайовича, головних лікарів агроформувань - ДП "ДГ ім. 9 Січня" Волошина Сергія Миколайовича, СТОВ "Мусіївське" Дація Вадима Васильовича і ін. Кожному з Вас, шановні колеги, дякую за відданість обраній професії, за здатність справу ставити вище за особисте.
Вітаючи зі святом, бажаю гарного настрою, міцного здоров'я, щастя, благополуччя та злагоди в сім'ях. Всім трудової наснаги на благо наших людей і держави в цілому.


ХОРОЛЬСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД – ЗАДУМ, ПРОЕКТ, РОЗБУДОВА


На виконання Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та з метою подальшого розвитку та функціонування Хорольського ботанічного саду у 2013 та поточному роках розроблявся, а на даний час узгоджується Проект організації території ботанічного саду. Проект розроблявся спеціалістами київського Науково-дослідного і проектного інституту містобудування спільно з науковими працівниками Хорольського ботанічного саду. Проект організації території розглянуто та схвалено на засіданні науково-технічної ради Хорольського ботанічного саду де своє бачення щодо перспективи розвитку ботанічного саду висловили члени науково-технічної ради ботанічного саду кандидат сільськогосподарських наук, головний агроном агрофірми «Хорольська» холдингу «Астарта-Київ» Г. Шевель, заступник директора з навчальної роботи Хорольського агропромколеджу Полтавської державної аграрної академії Л. Діхтярь, а також Т. Черняк, Ю. Залєвський, О. Зубенок. Наразі Проект передано на подальший розгляд та затвердження відповідним наказом до Міністерства екології та природних ресурсів України.
Територію ботанічного саду площею 18 га сформовано навколо глибокого яру та каскаду чотирьох ставків в його ложі. Відносно рівними ділянками є Дубовий гай і незначна за площею місцевість навколо нього, яка переходить у яр. Перепад висот між територією Дубового гаю та позначкою водного дзеркала найнижчого четвертого ставка становить біля 25 м. Територія Ботанічного саду затиснута між міськими територіями різного функціонального призначення, тому в плані має сильно розчленовану форму і в деяких місцях повторює відгалуження яру. Виходячи з аналізу території і визначення перспективного розвитку ботанічного саду, розроблено функціональне зонування його території з поділом на заповідну, експозиційну, наукову та адміністративно-господарську зони.
Заповідна зона з площею 2,55 га займає територію Дубового гаю і призначена для охорони та відновлення цього найбільш цінного природного комплексу ботанічного саду, бо на ній зростають столітні дуби з окремими екземплярами дуба черешчатого віком до 250-ти років. Заповіданню підлягають лише самі дуби, натомість на ділянці їх зростання заплановано проведення благоустрою. Потреба у благоустрої цієї ділянки пояснюється тим, що її північний край виходить у напрямку вул. Леніна, що є центральною вулицею міста, тому саме тут передбачений головний вхід до ботанічного саду. Через Дубовий гай пролягатиме центральна алея, що з’єднає головний вхід з оглядовим майданчиком над ставком №2 і слугуватиме планувальною віссю північної частини ботанічного саду. У подальшому на ділянці зростання малоцінних дерев Дубового гаю, а саме акації, передбачена висадка й інших видів дубів.
В ході підготовки Проекту виникла потреба у виготовленні топогеодезичного знімання з подеревною зйомкою у масштабі 1:500 на територію Дубового гаю для уточнення трасування та параметрів центральної алеї. Подеревна зйомка дозволила інвентаризувати цінні екземпляри дерев Дубового гаю та встановити їх точне місцезнаходження.
Наукова зона площею 3,8 га призначена для розміщення і поповнення колекцій, проведення експериментально-дослідних робіт з інтродукції, акліматизації та селекції рослин.
Експозиційна зона має площу 11,25 га і призначена для проведення екскурсій, ознайомлення відвідувачів з біорізноманіттям рослинного світу і займає найбільшу частку території ботанічного саду. Ця зона поділяється на колекційно-експозиційну та ландшафтно-експозиційну підзони. Перша займає відносно рівні ділянки лівого борта яру, які підлягають значній трансформації та зміні існуючого видового складу рослинності, друга – ділянки зі складним рельєфом, покриті переважно мішаним лісом, а також прибережні ділянки ставків. Згідно Проекту організації території ботанічного саду у межах колекційно-експозиційної підзони передбачено створення таких ділянок як Парк Юрського періоду, Райський сад, сад магнолій, горіховий сад, сад бузків, ділянка дерев плакучих форм, дендрарій, колекція витких рослин, ділянка топіарного мистецтва, формовий сад. У ландшафтно-експозиційній підзоні передбачено створення колекції глодів, кленової діброви, колекції горобин, ярусного саду на схилах, саду спірей, грабової діброви, платанової діброви, вербового гаю, калинового гаю, черемхового саду та інших. Крім того будуть представлені окремі рослини Червоної книги України.
У поточному році, реалізуючи Проект організації території, працівниками ботанічного саду власноруч облаштована перша ділянка наукової зони площею 1,7 га, що прилягає з південно-західної сторони до Дубового гаю. Вона огороджена і на її території закладено розсадник та висаджено колекцію субтропічних плодових культур відкритого грунту, сіянці яких вирощено з насіння, що важливо у інтродукційному процесі. При виконанні робіт з благоустрою наукової зони матеріальну допомогу ботанічному саду надавали ПАТ «Хорольський механічний завод», Хорольська районна спілка споживчих товариств, Хорольська філія ВАТ «Полтаваобленерго», ПП «Хорольська мехпекарня», КП «Комунсервіс», де керівниками працюють М. Міщенко, В. Шишка, С. Устименко, І. Бондаренко та О. Вишневський.
У розбудові ботанічного саду постійну підтримку знаходимо серед депутатського корпусу Хорольської міської ради та у міського голови І.Свириденка.


20 травня - день банківських працівників

Колектив працівників Хорольської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"
(керуючий - Януш Анатолій Іванович)



20 травня - день банківських працівників

Колектив працівників Хорольської філії Ощадного банку України
(керуючий - Коряк Володимир Федорович)



20 травня - день банківських працівників

Колектив працівників Хорольського відділення "Приватбанку"
(керуючий - Дрозд Олег Іванович)



Ведемо чесну боротьбу за клієнтів

Ветеран банківської справи Крутько Любов Петрівна: Аж самій не віриться, 13 грудня 1966 року переступила поріг державного банку. Добру професійну школу пройшла під рукою керуючих Клюфанова В. П., Левіна М. М. Роботу свою люблю, перш за все, за можливість спілкуватися з людьми. Адже для нас головне відповідальність, як за роботу з грошима, документами, так і за клієнта. Довіра до банку починається з банківського працівника. Психологічна сторона нашої підготовки дуже важлива, адже клієнти диктують свої умови. Тому ми працівники банків допомагаємо один одному. Адже нас усі знають, ми знаємо багатьох ведемо чесну боротьбу за клієнтів.



Хорольській травматології - 30 років

Районний травматолог Володимир Донець: У 2008 році я проходив інтернатуру у першій міській клінічній лікарні м. Полтави. Працював під керівництвом обласного травматолога В.Ф. Хомрача, та його колег В.Д. Малика і В.Є. Максименка. Ці висококласні лікарі "ліпили" з мене травматолога. Пропозицію їхати працювати у район сприйняв із задоволенням. Ми з дружиною, вона у мене лікар гінеколог, прийняли запрошення з Хоролу, бо нам обіцяли квартиру. На роботу у райлікарню їхав з
упевненістю, що все буде добре. Мав за плечима досвід проведення операцій. Приїхав і різниці у фаховому рівні полтавських і хорольських лікарів не відчув. А от у наданні невідкладної допомоги райлікаря була навіть вище від обласної лікувальної установи.
Мене у Хоролі зустріли привітно. Михайло Васильович Виноград, Олександр Григорович Лисенко, Анатолій Іванович Толмачов, Володимир Миколайович Кебчук ділилися досвідом, передавали професійні знання. Пам`ятаю, як раніше хворих із внутрішньосуглобними переломами і тих, що потребували операційного лікування стегнових кісток відправляли на Полтаву. Олександр Григорович запропонував освоїти цей вид операцій нам самим. І віднедавна у нас освоєний обласний рівень.
Сьогодні ми проводимо практично усі ті операції, що роблять у обласних закладах. За рік проводиться по 180 планових операцій. А ще ж є екстрені і невідкладні випадки. Люди травмуються у дорожньо-транспортних пригодах, у побуті. Багато буває і таких позапланових випадків.
У операційній залі працюємо разом з Віталієм Володимировичем Цилюриком, Сергієм Івановичем Тараненком.
У цьому році Хорольському відділенню травматології - 30 років. Певен, що ми не втратимо славних традицій О.Г. Лисенка, М.В. Винограда. Нехай пацієнтів із травмами буде якомога менше, але у будь-якому випадку своєчасну і кваліфіковану допомогу лікаря травматолога отримає кожен.



Ботсадівці проводять наукові дослідження

Найпомітнішою науковою установою нашого краю є Хорольський ботанічний сад. Саме ця природоохоронна організація стала базою для науково-дослідної та просвітницької виховної роботи. Це підтверджують результати роботи колективу. У 2014 році завершена об`ємна і важлива робота: розроблено проект організації території ботанічного саду. Ох, яка ж то грандіозна задумка! З роками виростять сад субтропічних плодових культур, сад магнолій, бузків, золотий та рожевий сади. Вражає задум працівників установи створити райський сад, у якому будуть рости рослини, котрі згадуються у священній книзі. У авангарді наукових досліджень йде директор ботсаду, кандидат біологічних наук Володимир Красовський, котрий має 40 наукових публікацій.Його авторству належить ідея формування крони інжиру. В. В. Красовський запропонував також новий спосіб прививки китайського фініка. Цей винахід дозволяє прививати рослини брунькою, мінімально травмуючи підщепу. Основний напрямок наукових досліджень природолюбів інтродукція субтропічних плодових культур у незахищеному грунті. На знімку (зліва направо): директор Хорольського ботанічного саду Володимир Красовський, молодший науковий співробітник Олексій Зубенок.