ПЕРША НА ХОРОЛЬЩИНІ

2021-05-06 13:12:22 - Анатолій Олійник, член президії ради організації ветеранів України у Хорольській об’єднаній територіальній громаді. Фото автора
2021-05-06 13:12:22 - Анатолій Олійник, член президії ради організації ветеранів України у Хорольській об’єднаній територіальній громаді. Фото автора

Взимку 1988 року, перебуваючи в журналістському відрядженні в селі Ялосовецьке, завітав до першої на Хорольщині Героя Соціалістичної Праці Ганни Пантелеймонівни Микитенко. Її розповідь про пережите залишилась в моєму блокноті. То була моя перша і остання зустріч з Героїнею. …Ганні йшов дев’ятнадцятий, коли розпочалась Друга світова війна, в ті восьмидесяті її називали Великою Вітчизняною. Нелегко було в час тимчасової окупації села нацистськими загарбниками. А трудову діяльність вона розпочала в 1938 році, коли виповнилося 16. Працювала в ланці Наталії Мороз. Це був дружний колектив,який вирощував зернові культури та цукрові буряки. Та дочекалась того дня дівчина, коли радянські воїни визволили Ялосовецьке від ворога. Ганна і її подруги розуміли,що мусять замінити хлопців, які воюють на фронтах. Тож і трудилися жаткарями, подавали снопи у молотарку, возили зерно на тік та виконували багато іншої чоловічої роботи. Щодня – в полі з ранку і до пізнього вечора, працювали без вихідних. У 1944 році Ганну керівництво Ялосовецького господарства призначило ланковою. З любов’ю вона згадувала своїх подруг – ланчат Варвару Дешко, Настю Кибу, Ганну Бойко, Марію Мисак, Ганну Цюру, Меланію Горбенко, Наталку Бєлугіну. Дружних,веселих, працьовитих. За ланкою закріпили 100 гектарів спустошеної війною землі. Навкруги окопи, протитанкові рови. З перших днів після того, як вигнали німецьких окупантів, дівчата «лікували» рідну землю, а потім вирощували різні культури. Більшість робіт виконувались вручну – в полі працювали коні, воли. Пам’ятним був для Ганни 1948 рік. Саме тоді її ланка виростила на кожному з 20 гектарів по 32,22 центнера пшениці. В той час був найвищий урожай не тільки в районі, а й в області. Адже в інших господарствах збирали тільки по 9 – 11 центнерів зерна з гектара. У господарстві тоді був один старенький комбайн. Тягали його вручну від однієї до іншої купи скошених валків пшениці, пригадувала сорокарічної давнини події Ганна Пантелеймонівна. Головне турбувались про землю – годувальницю. Ходили з мішком по хатах, збираючи пташиний послід, потім несли на поле за село і розкидали по полю. Розуміли, що щедрий урожай неможливий без достатнього внесення органіки. Вручну вносили в землю і мінеральні добрива. Розуміли: нагодуємо землю, то й вона нас нагодує. Відпочивати не доводилось, бо працювали не за нарядом, а за натхненням. Адже в руках було найбільше багатство Батьківщини земля. А якщо людина, якій довірено поле, ініціативна, творча, вона віддячить сторицею. Наступного, 1949 року, радісна звістка прийшла в село: Президія Верховної Ради Країни своїм Указом від 6 квітня присвоїла ланковій Г.П.Микитенко з Ялосовецького звання Героя Соціалістичної Праці за № 3274. У посвідченні до Золотої Зірки Героя записано: «За Ваші видатні заслуги перед державою». Так сумлінна трудівниця першою на Хорольщині була удостоєна найвищої відзнаки Батьківщини. Високим званням трудівниця завдячувала й своїм подругам по ланці, які теж були відзначені урядовими нагородами. Ганна Пантелеймонівна працювала ланковою до 1968 року, а потім місцем її роботи був тік, бо стала інвалідом праці. А ще вирощувала овочеві культури. Її ім’я рішенням бюро Центрального Комітету ЛКСМ України за активну участь в соціалістичному змаганні за піднесення сільського господарства в 1949 році було занесено в Книгу пошани ЦК ЛКСМУ. …В ім’я хліба віддавала трудове життя творець достатку Ганна Микитенко. Пішла з життя перша Героїня Хорольщини 18 липня 1998 року у 76 – річному віці, похована на Ялосовецькому цвинтарі. Того ж грудневого дня 1988 року я й сфотографував Ганну Пантелеймонівну.