ВЕЛИКА МРІЯ

2021-03-29 06:54:59 - Ольга Раєвська, учениця5А класу Хорольської гімназії
2021-03-29 06:54:59 - Ольга Раєвська, учениця5А класу Хорольської гімназії

Давним-давно, коли сонце світило яскравіше, а квітучі сади були майже в кожному подвір’ї, своїм безтурботним життям насолоджувалась Ліна. Кучеряве руде волосся та зелені очі додавали їй цікавості та загадковості. Їй нещодавно виповнилось тринадцять, вона мала все, що хотіла, але не мала головного - своєї великої мрії. Ліна не знала, чого вона хоче від свого життя. Довгими роками вона шукала саму себе. І одного разу сталося те, що вона не могла передбачити аж ніяк. Раптом вона натрапила на афішу, де було зазначено, що приїжджає найвідоміша балерина, яку Ліна знала. Тут раптом до неї підбігла маленька дівчинка і подарувала білет саме на цю подію! Ліна здивувалась такій щедрості і водночас не могла повірити, що саме з нею це трапилось. Хіба це не диво? Може, це знак ? Вона вагалась. Йти чи не йти? Але цікавість перемогла. Прийшовши на концерт, її здивуванню не було меж. Вона сиділа в залі сама-самісінька. І тут почалася магія танцю, очі Ліни палали так, як ніколи раніше в житті. Музика ставала все тихіше й тихіше, почувся голос балерини Анастасії. - Ти тут в пошуках себе чи не так ? Ліна здивувалась, адже нікому вона про це ніколи ще не розповідала. Її голос тремтів, вона промовила «так». Анастасія підходила все ближче і ближче. Обійнявши її, вона промовила: «Якщо ти готова пізнати магію танцю, то ходімо!». Ліна боязко піднялась з сидіння, і вони пішли в невідомому напрямку. Йшли вони, як здавалося Ліні, безкінечно. Дійшовши до дверей, Ліна звернула увагу на номер дверей, то було число «8». - О, це ж моє щасливе число! - вигукнула вона. Анастасія усміхнулася. Вони зайшли в гримерку, яка була в ніжно-рожевих тонах. Потім Анастасія сказала: «Якщо ти готова мати велику мрію, то саме час починати!» Ліні ці слова здалися мотивацією, вона справді замислилась. Може, слід з чогось все-таки почати? Наступний день для Ліни був важливий - перша в житті репетиція. У зал вона зайшла тремтячою та невпевненою ходою. Анастасія радісно обійняла Ліну. Інші дівчата поставились до появи Ліни вороже. Перші кроки завжди важкі, особливо вони були важкими для Ліни, тіло не хотіло слухатись, не потрапляючи в ритм музики… Так пройшов перший тиждень, місяць, півроку… Ліна намагалась робити все, що було в її силах, але нічого не виходило. Вона вже втратила надію на те, що колись вона зможе виступити на сцені. Щовечора кімната Ліни заповнювалась слізьми відчаю та розчарування. Але якби там не було, Ліна прокидалась кожного ранку і йшла на репетицію, відпрацьовуючи кожну деталь. Вона падала, помилялась, але знову вставала. Ця репетиція була важливою та вирішальною, її кроки були все ж такими невпевненими, а погляди інших дівчаток і кричали, що в неї нічого не вийде. Але в той момент в Ліни в душі запалав вогник надії та віри. Вона стала на сцені, станцювавши так, як ніколи раніше. Журі було в захваті, їхні оплески заполонили всю залу. І в цю мить Ліна почула найзаповітніші слова: «Раді вітати Вас в нашій школі балету». Її перші думки були про те, що це сон. Аж тут до неї підбігла Анастасія і міцно обійняла, промовляючи слова вітання. Після цих визначних подій пройшло три роки. Анастасія та Ліна стали найкращими подругами. Ліна кожного дня наполегливо займається балетом, у неї нарешті з’явилася мрія – станцювати на найбільшій сцені світу. Анастасія дуже вірить у Ліну, у її сили та здібності. Ось до чого можуть привести, на перший погляд, звичайні бажання та мрії. Тому найголовніше: вірити у свій політ і небо не закінчиться ніколи!