Казка «Мрії збуваються!»

2021-03-29 06:38:48 - Олександра Пипко, вихованка гуртка виразного читання “Ластівка” Хорольського центру дитячої та юнацької творчості
2021-03-29 06:38:48 - Олександра Пипко, вихованка гуртка виразного читання “Ластівка” Хорольського центру дитячої та юнацької творчості

Не за горами високими, не за морями глибокими, а на квітучому лужку жила-була сім’я незвичайних лускокрилих. Вони весело літали над яскравими квітами, своїми маленькими хоботками збирали нектар, пилок, деревоподібний сік, а то й вологу з калюж. Серед них була чудова особина зовсім не схожа на інших, що з’явилася на світ, як пригріло весняне сонечко. Звали її Тіана. Коли метелик Тіана була малесенькою гусеницею, її матуся перед сном завжди читала казку про прекрасних метеликів, які живуть у Південій Америці. Вона зачаровано слухала про яскравих величезних пані, що пурхають над екзотичними різнобарвними квітами, та мріяла хоч раз побувати в цьому незвичайному місці й познайомитися з такими чарівними представниками її популяції. Тіана виросла, давним-давно вивільнилася з лялечки та стала метеликом, але все ще мріяла про Південну Америку. Вона літала з квітки на квітку, сподіваючись, що опиниться хоча б на пару кілометрів ближче до континенту, про який так мріяла.. Летюча комашка кожного дня займалася запиленням квітів та хотіла зустрітися з найкрасивішими метеликами. Вона уявляла їх величезними, добрими, чемними красунями з великими різнобарвними крилами: синіми з чарівними переливами та чорними смужками по краях або в середині крилець, жовтими чи помаранчевими, чорними, зеленими та навіть прозорими! Особливо любила вона дні, коли прилітав вітер Пустограй. Він підхоплював її на свої невидимі крила, і за декілька хвилин вони переміщалися на десятки кілометрів від дому. А потім він різко починав дути в інший бік – і Тіана поверталася. Метелик сердилася на свого знайомого, хоч подумки щодня благала його знову прилетіти. Одного дня Тіана відкрила свій секрет Пустограєві: бажання побувати в Південній Америці. Він уважно вислухав дівчинку - метелика і вирішив їй допомогти. Наступного дня тільки зійшло сонце вони вирушили в далеку подорож. Вітер так закрутив голову метелику, що вони й не помітили, що почався дощ, який швидко намочив крильця Тіани так, що вона не могла далі летіти. Тоді Пустограй підхопив її на свої крила і поніс назад до мами. Він боявся, щоб його подружка не загинула. А вночі Тіані приснився сон, наче вона перелетіла на крилах вітровія Пустограя на її омріяний континент. Сонце, опустивши свої рожеві промені, на закриту листям землю веселково вигравало на розмаїтті крил метеликів. Усі вони були такі красиві, що не можна було відвести від них очей. «От і здійснилася моя мрія!» - подумала Тіана. Але в цю хвилину щось ніжно залоскотало її черевце. Це вірний товариш вирішив мандрувати знову з дівчинкою - метеликом до бажаної країни. І вони полетіли, бо їх кликали незвідані ними простори. Веселкою вигравав перед ними світ, поки не загримів грім і не вдарила блискавка. Якась надприродня сила розвернула їх в протилежний бік і понесла зі страшенною швидкістю. Вітер схопив Тіану за крильця, наказав їй закрити очі, попросив не хвилюватися, а довіритися йому. Він доніс дівчинку додому і запропонував більше не вирушати так далеко, адже це небезпечно. Тіана погодилася і вирішила приховати назавжди свою мрію. І стала вона гуляти на лужку-бережку, як і раніше… Одного дня Тіана, як завжди, запиляла красиві блакитні волошки і навіть не уявляла, що станеться з нею незабаром… У якусь хвилину комашку накрили сачком та посадили в темне страшне місце. Через деякий час вона зрозуміла, що це коробка. Мрійниця запанікувала, але згодом на мить побачила світло, хоч все ще залишалася в полоні. Вона так злякалася, що страшенна втома опнувала нею. Тіана вирішила трішки перепочити, але швидко прокинулася від того, що хтось почав трясти її тимчасовий будиночок. Старенька жінка в капелюшку вийняла метелика з коробки і понесла в напрямку якоїсь будівлі з куполом. Комашка сиділа на її теплій долоні та з інтересом і водночас зі страхом спостерігала за дорогою. Леді в капелюсі занесла Тіану в теплу, гарно освітлену рожеву кімнату з високою стелею. Там було дуже багато зелених рослин та надзвичайно красивих квітів. На якихось дивних гілках висіли лялечки метеликів. Усі південноамериканські красуні, яких Тіана так хотіла побачити, літали цією світлою кімнатою. Комашка була неймовірно щасливою від думки, що вона нарешті опинилася на материку мрії! Усе в цьому місці було дуже схоже на те, що Тіана собі уявляла й бачила уві сні.. От і казці кінець, а хто слухав, той молодець!