ЗАВЖДИ ПРИНОСИТИ РАДІСТЬ І ЩАСТЯ У СЕРЦЯ ГЛЯДАЧІВ

2021-11-05 06:47:03 - Підготувала Наталія ВАТУЛЯ «Вісті Хорольщини»
2021-11-05 06:47:03 - Підготувала Наталія ВАТУЛЯ «Вісті Хорольщини»

Без культури немає нації. Культуру не можна купити, її тисячоліттями народ створює і цим живе. Культуру можна вбити, і стати ніким, а можна плекати і берегти культуру і продовжувати життя своєї нації. Кожна гарна історія повинна мати свій гарний початок. І нашу нинішню розповідь цілковито можна віднести до різновиду гарних, адже історія ця — про Творчість: Творчість в усіх її проявах, Творчість величну і самовіддану, Творчість, що йде з самої глибини душі. Історії про Творчість (а в нашому випадку — про її прихисток, Новоаврамівський Будинок культури) не можуть бути нічим іншим, як історіями про найгарніше і про найдорогоцінніше, чим обдарувала людину природа. Адже саме можливість творити й удосконалюватись, з кожною хвилиною і з кожним днем ставати все кращими і все ближчими до пізнання вічності, хоч на мить робити світ добрішим і світлішим перетворює звичайну маленьку і сповнену пристрастей людину на Людину з великої літери. Без перебільшення можна сказати, що художня самодіяльність села Новоаврамівка Полтавської області перебуває на високому професійному рівні. Учасники художньої самодіяльності будинку культури села добре розуміють головне призначення аматорів сцени – завжди приносити радість і щастя в серця глядачів, хоч задля цього потрібне здоров’я, свій вільний час, якого в сільського жителя – зовсім немає, та це – головне призначення талановитих людей. Новоаврамівський народний хор Ще до війни місцеві аматори села Новоаврамівка Хорольського району створили хор, яким керував учитель школи П. Я. Сулятицький. В тяжкі повоєнні роки село теж не цуралося пісні. Збереглися спогади ветерана хору Василя Трохимовича Кібенка: «Ми жили біля самої річки Хорол. Цей куток у селі називався „подолянами“. Працювали тоді від зорі до зорі, щодня діставалися на роботу майже за 6 кілометрів возами, а більшість - пішки. Але на долю не нарікали, з нами завжди була пісня. Йшли на роботу – співали, поверталися додому - теж співали. Тоді існувало таке правило: хто їде на возі, той співає. А вдома чекає робота, але знаходили часинку, щоб зібратися на вулиці і поспівати, піти до клубу на репетицію. Репетиції хору відновлювалися в осінньо – зимовий період, коли всі польові роботи в колгоспі і вдома були вже закінчені. Згадує Оксана Лисенко: „Мої батьки дуже любили пісню і хор. Я пам’ятаю, восьма година вечора осінньої пори, на вулиці дощ і холодний вітер. Чую розмову батьків. Тато Олександр Олексійович: „Може не будемо йти на репетицію, така погода, що й собаку із будки не виженеш?“ І прохання мами Ніни Петрівни: „Сашо, та давай підемо, на нас же чекають. Ти не бачив наш пісенник?“ Той „пісенник“ зберігся і до нині – невеликий блокнот у дермонтиновій обкладинці, де маминою рукою на кожній окремій сторінці написані слова нової пісні“. У 50-х роках хором керував Олександр Артамонов. З його учасників був створений фольклорно - етнографічний ансамбль „Прихоролля“. В різний період із хором працювали М. Клюка, О.С. Васильківський, В.С. Похил. У складі хору співали сімейні династії Василя Трохимовича та Катерини Єгорівни Кібенко, їх син Сергій Васильович - концертмейстер народного хору, Сергія Андрійовича та Галини Іванівни Покас, Івана Лук’яновича та Надії Олексіївни Волошин, Володимира Митрофановича та Лідії Пилипівни Богдан, Петра Миколайовича та Ольги Василівни Льовин, Олександра Олексійовича та Ніни Петрівни Ковбаса, Миколи Яковича та Ніни Яківни Микитенко, Любові Іванівни та Василя Івановича Тур. Ветеранами хору були Раїса Григорівна Піддубна, Марія Семенівна Тур, Олександра Федорівна Денисенко, Олена Іванівна Васецька, Віра Тимофіївна Тимошенко, Василь Васильович та Сергій Васильович Ганзенко, Ніна Василівна Микитенко, Марія Леонтіївна Бабенко, Віра Никифорівна Євтушенко, Марія Іванівна Кривчун, Ольга Іванівна Тур, Іван Хомич Порожнета. Це за їх участі в 1970 році сільський хор був удостоєний звання Народного колективу. З 1974 року і до цього часу Новоаврамівським народним хором керує Анатолій Олексійович Демент - здібний хормейстер, випускник Харківського інституту культури, заслужений працівник культури України. Протягом 50 років Новоаврамівський хор звітує перед державними комісіями, щоразу підтверджуючи своє високе звання „народний“. В цьому році гордість села, хористи хору, в черговий раз захистили свій мистецький титул. З роками молодь замінює старше покоління, колектив постійно оновлюється. За власним бажанням та покликом серця відвідують репетиції хору та беруть участь в різних концертах і школярі Новоаврамівського ліцею. В 2020 році Новоаврамівський народний хор відзначив 70 – ти річний ювілей заснування та 50 років присвоєння звання „народний“. Народний аматорський духовий оркестр Вперше в селі Новоаврамівка був організований оркестр ще в далекому 1938 році. Коротка цитата із Нарису з історії села Новоаврамівка: „...Село дзвеніло піснями. Крім струнного та духового оркестру при клубі колгоспники мали 250 балалайок, гітар, мандолін і чимало патефонів...“ Звичайно ж учасників того оркестру зараз уже не має. Але ветерани пам’ятають, що керівника та організатора оркестру було прізвище Шор. Вдруге організовано оркестр після другої світової війни у 1950 році і він безперервно працює по сьогоднішній день. Керівником духового оркестру у 1950 році був призначений Іван Костянтинович Астаф’єв, який пропрацював у нашому селі понад 15 років. У 1968 році, після закінчення 10-ти місячних курсів керівників духових оркестрів, колектив очолює учень Івана Костянтиновича - Тимошенко Іван Петрович, який перебував на посаді більше 20 років та навчив багато учнів. У різні часи працювали з оркестром - Василь Васильович Ганзенко та Михайло Іванович Ванжа. У 1994 році, закінчивши Гадяцьке училище культури ім. Г.П. Котляревського, керівником самодіяльного духового оркестру призначений Олександр Васильович Ганзенко. З метою розширення колективу та поповнення його молодими талантами Ганзенко О.В. почав залучати молодь села та школярів. У 2003 році оркестрові присвоєно звання „Самодіяльний народний колектив“. Зараз оркестр налічує понад 30 учасників. В репертуарі більше 40 творів: марші, вальси та концертні п’єси. Народний аматорський духовий оркестр Новоаврамівського сільського будинку культури бере активну участь в марш-параді духових оркестрів міста Полтава і займає призові місця. В цьому році вкотре отримав диплом І ступеня. Жоден захід - чи то святковий чи сумний, не проходить в селі Новоаврамівка, навколишніх селах, місті Хорол без участі самодіяльного народного духового оркестру. Агіт-культ-бригада Невеликий самодіяльний художній колектив, який виїжджав безпосередньо на місця роботи колгоспників – у поля, на ферми, тракторні бригади. Люди стомлювалися на роботах, а така бригада дарувала півгодини красивого відпочинку. „І заслуховувалися люди вільною народною піснею, дзвінким переливом баяна в руках Миколи Прокопенка, піснею Михайла Ванжі, Наталії Кібець, Сергія Кібенка...“ (уривок із газети, фото В.Мартиненка). Танцювальний колектив під керівництвом Ванжі Галини Михайлівни був створений в 1976 році при Новоаврамівському народному хорі. До його складу входила молодь села та учні Новоаврамівської середньої школи. В репертуарі колективу були народні танці різних країн. Ставилися вокально-хореографічні композиції з народним хором. Колектив виступав майже в усіх сільських клубах та Будинках культури району, неодноразово запрошували на Сорочинський ярмарок. Як один із кращих, Новоаврамівський танцювальний колектив представляв район на обласній сцені театру імені Гоголя у місті Полтава. Багаторазово колектив був нагороджений грамотами районного відділу культури. Нині час в колективі займається молодь села, учні ліцею та студенти. У репертуарі – танці та постановки різноманітного характеру. Художній керівник відкрив нову сторінку в історії творчого колективу Чудовими концертними програмами радує жителів та гостей села художній керівник будинку культури Гавриленко Вікторія Володимирівна. Вона сценарист, постановник танцювальних та театральних композицій, виконавець пісень. ЇЇ спів – захоплює, проникає у саму душу. Концерти поліпшують настрій, збагачують новими враженнями, об’єднують людей. Неймовірна атмосфера, тепло та затишно! А найкраща віддяка для організатора концертів - це задоволені та щасливі обличчя слухачів … За законами логіки кожна гарна історія має як гарний початок, так і гарне закінчення. А от за законами життя все буває зовсім по-іншому: гарна історія, як виявляється, може бути безкінечною. От і нашу історію — про творчість, культуру, натхнення, постійне вдосконалення і духовне зростання — життя наразі все продовжує писати. І не завершиться ця історія, так само, як і не припиниться життя Будинку культури, поки людина матиме бажання і намагатиметься пізнати себе і навколишній світ через призму Творчості. Творчості, займатись якою і долучатись до якої має можливість кожний мешканець Новоаврамівки — у місцевому Будинку культури, двері котрого відкриті для всіх бажаючих.