ОСЬ ТАКА РИБА ВОДИТЬСЯ У ПАВЛІВЦІ

2021-08-26 12:17:05 - Наталія ВАТУЛЯ, «Вісті Хорольщини». Фото із сімейного архіву
2021-08-26 12:17:05 - Наталія ВАТУЛЯ, «Вісті Хорольщини». Фото із сімейного архіву

Віками рибальство було одним із головних способів здобуття їжі. І хоч технології за останні 100 років стали іншими, на берегах водоймищ й далі сидять чоловіки з вудками. Майже так само, як сотні років тому. Ніщо не стримує їх вийти на цілий день до улюбленої справи, і питання тут не стільки в улові. Рибальство – це цілий культ. «Палиця зробила з мавпи людину, і була це вудка» – жартують у середовищі рибалок. Віталій Сенько – рибалка із чималим стажем, 45 років. «На рибалку мене із собою брав батько на Псел, на Дніпро. Мені всього було три рочки, звісно я сам ще рибалити не міг, але було забавно спостерігати, як батько це робить. Як я маленький не витримував нічної рибалки і хотів спати, батько відводив у палатку і клав спати, а поруч сокиру, щоб не боявся і спав міцно». За словами Віталія, з того часу багато всього змінилося, з’явилися сучасні вудки, величезний вибір гачків, поплавків та інших інструментів. Але улюблена справа для нього не змінилась. Чоловік ставиться до рибальства, як до розваги та відпочинку, які приносять задоволення. Це не спосіб наживи, він не хоче таким чином собі холодильник наповнити. Рибалка для нього – це передовсім єднання з природою, навіть, якщо це пафосно звучить. Віталій любить милуватись краєвидами, коли рибалить. А рибу часто відпускає назад. Хоча його дружина Тетяна дуже смачно смажить її, то, звісно, інколи й смачно поїсти рибу любить вся сім’я. До речі, дружина теж рибалила і це у неї виходило навіть краще ніж у чоловіка, фортунило, як кажуть. Нині вона у декретній відпустці. Віталій має двох діток Михайлика та Мілану. П’ятирічна донечка залюбки із татом їздить на одноденну рибалку. «Сім’я та рідні поділяють моє захоплення, розуміють, що при моїй професії необхідно відпочивати та черпати сили. Також дружина є завзятою рибалкою, але зараз зі мною не виїжджає на довгі сесії так як в декреті. В нас росте син, однозначно рибалка, якому зараз 1, 3 роки та дочка 5 років, із приємністю розповідає чоловік. - Про Павлівку, що на Хорольщині, дізнався від знайомих рибалок. На цій водоймі вже був в п’яте в цьому році. Чув що є у цій водоймі справжні трофеї. Адже я полюю на трофейну рибу, як їжа вона мене мало цікавить. Інколи на риболовлю їздимо гуртом із друзями, сім’єю, але більше задоволення отримую, коли рибалю на самоті. Працюю керівником власного підприємства, яке займається будівництвом, живу в місті Полтава - це постійне нервове та розумове навантаження, то звісно дуже ціную тишу. Риболовлею займаюсь напівпрофесійно. Пробував себе в змаганнях із риболовлі, але великих вершин не досяг. А от із аматорської трофейної рибалки досяг неабияких результатів. Тільки на цій водоймі у селі Павлівка були мною спіймані в цьому році короп вагою 15 кг, сом - 24.5 кг. Та останній трофей - це найбільша зловлена риба в моєму житті - сом вагою 36.5 кг. Рибалив на багатьох озерах і річках по всій Україні. Із загальних моїх трофеїв, так звані, Біг Фіш, у цьому році був короп 17.8 кг та білий амур 15 кг. Рибалю виключно на спортивну оснастку з одним гачком. Якщо чесно, жодних секретів вдалої риболовлі немає, головне - це отримувати задоволення і вірити, що ти щось зловиш. А риболовлю не просто люблю, а хворію нею. Так що це в нас сімейне і не лікується. А скільки кумедних історій, котрі при згадці викликають посмішку щоразу. Пам’ятаю, як щука в погоні за моєю вудкою, котру я змотував виплигнула на берег, а я її чоботом по інерції відкинув неподалік від берега…, а щука була на 7 кг з хвостиком. Бажаю усім любителям таких уловів. А орендарям, котрі зарибнюють ставки та дбають про них, як у Павлівці, вдячність і повага».